Скелети людини і ссавців складаються з одних і тих самих від­ділів (скелет голови, скелет тулуба, пояси кінцівок і скелети віль­них кінцівок), утворених подібно розташованими кістками. Риси схожості скелетів доводять тваринне походження людини.

Однак скелет людини має ряд особливостей, які істотно від­різняють його від скелетів ссавців. Особливості скелета людини пов’язані з прямоходінням і трудовою діяльністю.

Покритонасінні найбільш пристосовані до життя в різних ре­гіонах нашої планети. Вони мають ряд переваг у порівнянні з ін­шими рослинами. У покритонасінних рослин насінні зачатки за­вжди утворюються усередині зав’язі маточки і захищені її стін­ками. Для покритонасінних характерне подвійне запліднення. У них при проростанні пилка на рильце маточки утворюються два спермії.

Здоров’я — це стан нормального, гармонічного функціонуван­ня всіх неушкоджених органів і систем не тільки за звичайних умов, але й під час фізичних і психічних навантажень.

Поняття здоров’я людини поділяється на фізичне і психічне. Фізичне здоров’я — це нормальне функціонування неушкодже­них тканин і органів і як наслідок відсутність хворобливих відчут­тів. Психічно здорова людина має світлий розум, гарний настрій, пам’ять і сон. Поняття психічного та фізичного здоров’я тісно вза­ємопов’язані.

Під захистом довкілля розуміється система заходів, спрямова­них на усунення негативного антропогенного впливу на біосферу та забезпечення її нормального функціонування.

Антропогенний вплив на природу став найважливішим еколо­гічним чинником і набув глобального характеру. Головними вида­ми негативного впливу людини на біосферу є забруднення довкіл­ля, перетворення ландшафтів, знищення біологічних видів.

План відповіді

1.  Загальні риси в будові і функціях рослинної і тваринної клітин.

2.  Відмінні ознаки в будові рослинних і тваринних клітин.

3.  Висновок.

Клітина — це основний структурний, функціональний і від­творюючий елемент живого організму, його елементарна біоло­гічна система. Залежно від будови і набору органоїдів клітини всі організми поділені на царства — прокаріоти та еукаріоти. Кліти­ни рослин і тварин віднесені до царства еукаріот. Вони мають ряд подібностей і відмінностей.

Комплексність відрізняється від мозаїчності рядом ознак, а саме: ділянки, що чергуються між собою, як правило, значних розмірів (до кількох сотень квадратних метрів і більше); вони, хоч і входять до одного масиву,лук,полів,але не з’єднані,а відокремлені одна від одної; генетично різнорідні і різняться будовою, структурою, генезисом та екологією. Нерідко подібна комплексність трапляється на болотах. На евтрофних болотах виділяються

Синузія являє собою екологічно і просторово відокремлену частину рослинного угруповання. З точки зору ярусного розчленування, кожний ярус агрофітоценозу, по суті, є синузією, оскільки він чітко окреслений просторово та має геоморфологічну приуроченість,яка, в свою чергу,характеризується власними екологічними умовами місцезростання. Нерідко синузії виділяються у вигляді невеликих ділянок,наприклад вологих знижень,покритих жовтецем повзучим (Ranunculus repens); або ділянок, покритих чистецем однорічним (Stachys annua) чи гірчаком шорстким (Polygonum scabrum),flKi приурочені до ще вологіших знижень.

Кожний фітоценоз характеризується не лише певним видовим складом, а й властивою саме йому структурною організацією. В процесі формування фітоценозу на певній ділянці уживаються види, не однорідні за вимогливістю до умов зростання та за ступенем використання ресурсів кліматопу й едафотопу. Співіснування таких видів неможливе без відповідної структурної організації компонентів рослинного угруповання, у зв’язку з чим надземні і підземні частини рослин набувають певного вертикального та горизонтального просторового розміщення. Розглянемо характерні ознаки фітоценозу: надземну і підземну ярусність, мозаїчність, синузіальність і консортивність рослинного угруповання.

Екологічна неоднорідність видів рослин, які утворюють фітоценози, обумовлює їхні морфологічні відмінності. Схожі в морфолого-екологічному відношенні види об’єднують у групи, які називають життєвими формами рослин. Є чимало визначень даного поняття. Існує два аспекти, за якими виділяють ці форми: еколого-морфологічний та еколого-ценотичний.

За еколого-морфологічним аспектом життєві форми рослин запропонував виділяти І.Г. Серебряков. За його визначенням, життєва форма являє собою “своєрідний зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин (включаючи їхні надземні та підземні органи — підземні пагони та кореневі системи), який виникає в їхньому онтогенезі в результаті росту й розвитку в певних умовах середовища. Цей габітус історично виникає в даних грунтово- кліматичних умовах як вираз пристосованості до цих умов”.

Оскільки фітоценози дуже різні в генетичному, структурному та екологічному відношеннях, види, котрі їх утворюють, нерівнозначні в ценотичному плані. Ступінь відмінності видів між собою можна з’ясувати лише шляхом вивчення властивостей рослин, насамперед, здатності асоціюватись у фітоценози. Становлення фітоценозу являє собою боротьбу рослин за існування, котрому можуть загрожувати як абіотичні фактори,так і інші рослини. В результаті відбувається природний добір таких рослин, які можуть вижити в даному екотопі і відігравати певну роль у створенні фітоценозу.