Термін “геоботаніка” був введений в науку Л. Грізебахом ще в 1866 році. Він надав йому широкого тлумаченя як сукупності всіх розділів тогочасної ботанічної географії. Згодом відокремилися екологія і фітоценологія,або геоботаніка.

Геоботаніка — це наука про фітоценози та рослинні угруповання, їхній склад, структуру, формування, зміни та зв’язок з навколишнім середовищем. Сама назва походить від “гео" — земля і “ботане” — трава, пасовисько. Геоботаніка — це наука не про окремі види, а про поєднання їх (фітоценози та рослинні угруповання), приурочені до певної ділянки землі та до сформованого ними місцезростання. Тим самим підкреслюється тісний зв’язок геоботаніки з географією рослин, з яких до певної міри виділилась і сформувалась фітоценологія як самостійна наука. Фітоценологія бере початок з екології та географії рослин та з грунтознавства,з якими вона генетично пов’язана.

Індивідуальний розвиток, або онтогенез (від грец. онтос — існуюче і генезис - походження), - це розвиток особини від зародження до завер­шення життя (смерті або поділу). У різних груп організмів онтогенез має свої особливості та тривалість, які, зокрема, залежать від способу розмно­ження. Наприклад, вік дерев мексиканського кипариса сягає до 10 000 ро­ків, драцени - до 6000. Є «довгожителі» й серед тварин. Так, одна особина річкової щуки прожила понад 300 років; деякі види черепах живуть до 150 років; риба білуга та нільський крокодил - до 100. Серед безхребетних тварин значну тривалість життя мають деякі види актиній (до 90 років), молюсків (тридакна - до 300 років) і членистоногих (річковий рак - до 20 років, камчатський краб - понад ЗО років).

Онтогенез багатоклітинних організмів забезпечує здійснення всіх їхніх біологічних функцій. Під час індивідуального розвитку відбуваються ди­ференціація клітин, формування тканин та органів. Лише в організмі людини нараховують близько 250 типів клітин.