Функція статевих клітин (гамет) - передача спадкової інформації від особин батьківського покоління нащадкам. Порівняно з диплоїдними не­статевими вони мають наполовину менший (гаплоїдний) набір хромосом. У заплідненій яйцеклітині (зиготі) відновлюється набір хромосом, харак­терний для соматичних клітин.

Яйцеклітини часто мають знач­ний запас поживних речовин та оточені кількома оболонками. На­приклад, у птахів яйцеклітина по­слідовно вкрита товстою білковою оболонкою, двома тонкими підшкаралупними, твердою шкаралупою з карбонату кальцію та зовнішньою плівкою, або надшкаралупною обо­лонкою (мал. 3.1).

Статевий процес — поєднання в одній клітині спадкового матеріалу двох клітин.

Статеве розмноження забезпечує різноманіття спадкового матеріалу нащадків і генофонду популяції в цілому. Чим різноманітніший генофонд популяції, тим більше в неї шансів пристосуватись до змін умов навко­лишнього середовища. Статевий процес притаманний більшості видів еукаріотів (він невідомий у деяких одноклітинних організмів, як-от аме­би, евглени зеленої, хлорели). Статевий процес еукаріотів здійснюється у формах кон’югації та копуляції.

Аби краще засвоїти матеріал цього параграфа, слід пригадати: яке біологічне значення процесу розмноження? Які існують форми розмноження організмів? Як відбувається мітотичний поділ? Які клітини називають стовбу­ровими та диференційованими?

Розмноження - притаманна всім організмам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються неперервність і спадковість життя. Основні форми розмноження живих істот — нестатеве та статеве.

1.    Плазуни — справжні наземні тварини.
2.    Ускладнення будови порівняно із земноводними.
3.    Особливості розмноження.
4.    Висновок.
Плазуни — наземні тварина. Деякі з них — вторинноводні.

1. Визначення: живлення рослин
2. Типи живлення рослин
3. Догляд за рослинами
4. Висновок

Живлення рослин — це процес поглинання і засвоєння росли­нами поживних речовин, необхідних для підтримання їхньої жит­тєдіяльності.

1. Визначення: орган слуху.
2. Будова і функції зовнішнього вуха, середнього вуха, внутріш­нього вуха.
3. Висновок.

Орган слуху забезпечує сприйняття слухових коливань. За­вдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища.

Людина спроможна визначити напрямок звуку з його джерела, що дає змогу орієнтуватися в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр і силу звуку.

1. Загальна характеристика мохів.
2. Особливості будови та розмноження зелених мохів.
3. Сфагнові, або білі мохи.
4. Практичне значення мохоподібних.
5. Висновки.

Відділ Мохоподібні нараховує близько 35 тис. видів, які по­ширені на всіх континентах, але частіше вони зустрічаються в об­ластях з помірним і холодним кліматом.

Будова та функції органів зору людини

1. Визначення: орган зору.
2. Будова і функції допоміжної системи ока, оптичної системи ока, світлосприймаючої системи ока.
3. Висновок.

1. Особливості будови комах.
2. Значення комах (шкідливі комахи; корисні комахи).
3. Висновок.

Тіло комах складається із сегментів, що утворюють три відді­ли — голову, груди й черевце. На голові розташовані пара членис­тих вусиків, ротові органи, очі.

1. Біологічна основа поведінки людини.
2. Соціальні чинники поведінки.
3. Висновок.

Поведінка людини визначається біологічними і соціальними чинниками. Біологічну основу поведінки людини складають ін­стинкти, наприклад інстинкти самозбереження, розмноження, турботи про потомство.