Як уже зазначалося, суспільство складається з великої кількості соціальних груп. Частина цих груп розташовується в одній площині, тобто на одному рівні, інша частина розта­шовується на різних рівнях або напластовується одна на одну. Таким чином, суспільство являє собою не плоске утворення, воно нагадує чимось пиріг на кшталт «Наполеону». Нагорі со­ціальної ієрархії знаходяться привілейовані прошарки, а вни­зу — найбільш знедолені. Цей феномен у соціології отримав назву «соціальна стратифікація».

Термін «структура» походить від латинського «structura» — будова», «розміщення», «порядок». Під структурою ро­зуміється сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, які складають внутрішній устрій об'єкта. Структуру об'єкта характеризують кількість компонентів, порядок їх розташування і характер залежності між ними. Таке розуміння цієї категорії достатньо виправдане і при вивченні соціальної структури.

План викладу

1.Соціальна структура суспільства

2.Соціальна стратифікація

3.Класи у сучасному суспільстві

4.Соціальна мобільність

Людина, яка з дитинства виховувалась на ідеях і цінностях своєї спільноти, зазвичай схильна оцінювати ці ідеї та цінності як природні і правильні. Цінності, ідеї та норми іншої культури можуть здаватися їй незрозумілими, дивними і навіть дикими. Цікаво, що термін «варвар», який широко використовувався у Давній Греції, для греків та римлян мав подвійне значен­им =  «чужинець» і «дикун», «невихована людина». Використовуючи цей термін, греко-римляни, з одного боку, оцінювали носіїв іншої культури як представників більш низького рівня розвитку, а з іншого, вважали свій культурно-історичний шлях розвитку єдиновірним.

Людським культурам притаманна дивовижна різноманіт­ність. Цінності і норми широко варіюються і часто дуже відріз­няються від тих, які ми вважаємо «нормальними». Наприклад, французи їдять устриць, але не вживають в їжу кішок або собак, які вважаються делікатесом в деяких інших країнах. 

Незважаючи на те, що культури різних народів істотно відрізняються одна від одної, все ж таки можна виділити ба­зисні елементи культури, якими є, зокрема, мова, символи, цінності, норми і технології. Розглянемо кожний елемент окремо.

Мова виступає, образно кажучи, «ключем» до розуміння культури.

Мова — це код, шифр, за допомогою якого люди можуть спілкуватися один з одним та відрізняти «своїх» від «чужинців». На земній кулі існує майже 3600 мов, і тільки 300 з них літературні. У сучасному світі найчастіше вживають китайську, англійську та іспанську мову, четверте місце посідає російська мова.

У науці і навіть у повсякденному житті важко знайти поняття, яке б використовувалося частіше і мало б більше значень, ніж поняття культура. Тому дуже складно дати єдине визначення поняття культури, в якому були б враховані всі відтінки і тлумачення цього терміна. Взагалі слово «культура» має латинське поход­ження (сикига — «догляд», «обробка») і спочатку означало об­робку землі, вирощування врожаїв. На сьогоднішній день існус безліч визначень поняття «культура», часто це поняття вжи­вається як синонім цивілізації, суспільства, наприклад «культу­ра майя» чи «трипільська культура». Проте в будь-якому разі культура завжди розуміється як творчі набутки людей, відо­кремлені від того, що дає нам природа.

План викладу

1. Поняття, характеристики та функції культури

2. Базисні елементи культури

3. Культурне розмаїття. Види культури

4. Етноцентризм і культурний релятивізм

Наукова неспроможність теорії стадій економічного зрос­тання полягає у несистемному розгляді сучасного світу. Всі країни зображуються в них як бігуни на довгу дистанцію, де положення кожного залежить від нього самого — його сили, витривалості, наполегливості тощо, які визначають, чи попаде він у групу лідерів, середняків, чи буде у числі відстаючих, які мріють уже не про перемогу, а про те, щоб не зійти з дистанції. У багатьох з нас такий підхід, таке трактування сучасного світу їм ішкликає протесту. І шкода.

Протягом багатьох років у вітчизняній соціології термін «соціальні зміни» не вживався. У суспільних науках і практичній політиці у нас культивувалося поняття «соціальний розвиток», що позначає лише певний вид соціальних змін, які миють спрямованість у бік поліпшення, ускладнення, удоскона­лення. Однак існує безліч інших соціальних змін, які немож­ливо визнати змінами у бік удосконалення, як, наприклад, ви­никнення, становлення, зростання, зникнення, перехідний період і т. д. Тому й одержало популярність більш широке по­няття «соціальні зміни», яке не містить оціночного компонен­ті, охоплює широке коло соціальних змін безвідносно до їх спрямованості. Під соціальними змінами мають на увазі не будь-які зміни, що відбуваються у певній сфері (економічній, політичній, духовній), а зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, інс­титутів, організацій, їх взаємодії.