Поняття, соціальні якості та функції культури

У науці і навіть у повсякденному житті важко знайти поняття, яке б використовувалося частіше і мало б більше значень, ніж поняття культура. Тому дуже складно дати єдине визначення поняття культури, в якому були б враховані всі відтінки і тлумачення цього терміна. Взагалі слово «культура» має латинське поход­ження (сикига — «догляд», «обробка») і спочатку означало об­робку землі, вирощування врожаїв. На сьогоднішній день існус безліч визначень поняття «культура», часто це поняття вжи­вається як синонім цивілізації, суспільства, наприклад «культу­ра майя» чи «трипільська культура». Проте в будь-якому разі культура завжди розуміється як творчі набутки людей, відо­кремлені від того, що дає нам природа. Тому культура не успад­ковується генетичним шляхом, вона безпосередньо пов'язана з суспільством. Культура та суспільство взаємопов'язані між со­бою, але варто розуміти, що культура має відношення до стилю життя членів даного суспільства — їх звичок, традицій, манери поведінки, матеріальних цінностей, які вони мають. Суспільс­тво ж — це, перш за все, — система взаємовідносин, що об'єднують людей однієї культури. Жодна культура не може існувати без суспільства, але також жодне суспільство не може існувати без культури. Без культури ми не мали б мови, щоб висловлювати свої думки, не володіли б самосвідомістю, наша здатність дума­ти і міркувати була б обмежена. Тільки люди, на відміну від усіх інших тварин, базують виживання свого виду, спираючись не на інстинкти, а на культуру. Тобто без культури ми не були б людьми в повному сенсі цього слова.

Під культурою ми будемо розуміти явища, властивості, елементи людського життя, що якісно відрізняють людину від природи. Культура уособлює в собі все, що ми думаємо, як чи­нимо і чим володіємо. З точки зору соціології, культура — це цінності, норми, традиції, переконання, моделі поведінки та ма­теріальні предмети, які разом формують стиль життя людей, об'єднуючи їх в єдину цілісність — суспільство.

Щоб зрозуміти зміст поняття культури, необхідно пам'ятати, що культура завжди існує у двох формах.

Матеріальна куль­тура — це матеріальні цінності, створені людьми, техніка, споруди, одяг, предмети побуту тощо.

Нематеріальна або духовна культура — це ідеальні (тобто нематеріальні) фор­ми суспільного життя, ідеї, що створюють люди: мова, релігія, ідеологія, моральні і правові норми, фольклор та народні тра­пи ції, наука, мистецтво тощо.

Культуру вивчають різні науки — філософія, культурологія, її пірія, антропологія та ін. Однак соціологія має свій аспект иимчення культури; вона досліджує в першу чергу роль культу­ри, її функції у формуванні та розвитку соціальних систем, те, як ті чи інші елементи культури впливають на життєдіяльність і оціальних спільнот.

Соціальна природа культури розглядалась багатьма нау­ковцями як основа створення і функціонування суспільства. Американський антрополог Дж. Мердок виділив кілька фун­даментальних характеристик, притаманних усім людським культурам. Отже культура:

 - передасться завдяки навчанню. Колективний досвід, за­кладений у тій чи іншій культурі, не успадковується.генетично, кожне нове покоління повинне опанувати цей досвід шляхом навчання. Тому кожна культура передбачає наявність певних механізмів трансляції культури;

 - прищеплюється завдяки вихованню. Засвоєння культури новими поколіннями передбачає не тільки опанування певних інань та навичок, але також, як вважав Дж. Мердок, дисциплі­нування тваринних імпульсів дитини з метою пристосування її до соціального життя. Тобто перетворення дитини у культурну істоту завжди пов'язане з обмеженням, примушенням і стри­муванням природних імпульсів і реакцій;

- має соціальний характер. Культура — це завжди колектив­не явище, не існує культур-«одинаків». Щоб перетворитися на елемент культури, особистісна вигадка повинна бути колек­тивно зрозумілою та сприйнятою. Культура створюється лише н процесі взаємодії людей, завдяки колективним зусиллям і ві­дображує колективний досвід, специфічний для кожної конк­ретної спільноти. Вивчаючи культуру, завжди треба пам'ятати, що вона притаманна лише спільноті, групі людей;

 - має ідеаційний характер. Колективний досвід, який ста­новить зміст культури, може бути вербалізований та концептуалізований, тобто сформульований у вигляді слів і понять, які дають можливість приймати рішення і діяти за різних об­ставин. Однак незважаючи на те, що люди часто знають і ро­зуміють зміст культурних стандартів, в реальному житті вони можуть тою чи іншою мірою відхилятися від останніх. У таких випадках мова йде про девіантну поведінку, яку ми детально розглянемо пізніше;

- забезпечує задоволення, потреб. Будь-яка культура вклю­чає в себе уявлення про дозволені і схвалені суспільством засоби задоволення біологічних і соціальних потреб. Так, іш приклад, потреба в їжі притаманна всім людям. Однак те, як саме вони це роблять, що і яким способом споживають, визна чається культурою. Це стосується і всіх інших базових потреб Також треба зазначити, що культура не тільки забезпечує задо волення потреб, але й створює їх: люди хочуть, як правило, того що вважається бажаним саме в їх культурі;

 - має адаптивний характер. Адаптація — це пристосування до середовища. Будь-яка культура є результатом пристосуван ня спільноти до природного середовища. Цю характеристику культури можна виявити, спостерігаючи за різноманітними видами господарської та побутової діяльності, особливостями одягу і житла різних народів світу. Також культура адаптуєть­ся до соціального середовища та біологічних і психологічних потреб людей;

 - має інтегративний характер. Виділяючи дану характеристику, Дж. Мердок підкреслює, що елементи будь-якоі культури мають тенденцію до утворення цілісності, в якій ко жен елемент пов'язаний з іншими, і зрозуміти його сутність виявляється можливим лише у зв'язку з культурою в цілому. Однак інтегративність, цілісність культури в реальному житті проявляється саме у вигляді тенденції. Культурна уніфікація та цілісність притаманна лише архаїчним, нечисленним і не достатньо структурованим суспільствам, наприклад, суспіль ствам мисливців та збирачів, що існували у далекому минуло­му. У більш пізніх і складних культурах зазвичай співіснують елементи старого і нового, власні традиції та звичаї поєдну ються з елементами, запозиченими з інших культур. Проте Дж. Мердок вважав, аю культура, попри все, «прагне» до цілісності та інтеграції складових елементів.

         Також соціологічний аналіз культури пере­дбачає вивчення її соціальних функцій. До них можна віднести такі як:

Функція  адаптації.

Культура виконує зазначену функцію як по відношенню до суспільства в цілому, так і по відношенню до окремого індиві­ду. Тобто вона забезпечує пристосування до середовища — природного, історичного, психологічного.

Функція ідентифікації.

Спираючись на вироблені культурою ідеї та уявлення про навколишній світ, індивід створює власний «образ-Я», який отримав назву ідентичності. Формуванню ідентичності сприяє ототожнення себе з певною соціальною спільнотою, яке вини­кає на основі спільної культури.

Функція соціалізації.

Засвоюючи культурні зразки та навички, біологічний індивід стає людською особистістю, здатною думати, говорити, цілеспрямовано діяти і взаємодіяти з соціальним оточенням. Тому, розглядаючи процес формування особистості, соціологи розуміють його як процес формування носія, наступника та продовжувача культури.

Функція інтеграції.

Слині цінності, норми, традиції і стандарти поведінки (об ̓єднують величезну кількість людей у суспільство). Іншими словами, культура — це цемент, що поєднує людей і робить Можливими постійні, надійні самовідновлювані відносини.

Світоглядна функція.

Культура пояснює навколишній світ і допомагає знайти сенс людського існування. Найважливіша роль в цьому відводиться духовній культурі, яка завжди була «компасом» для суспільства. Завдяки духовній культурі людина має можливість зро­зуміти своє призначення, своє минуле, сучасне і майбутнє.

Регулятивна функція.

Культура — це нормативна система, набір правил, які вва­жаються розумними і правильними в даному суспільстві. За допомогою норм, цінностей, звичаїв культура упорядковує та орієнтує поведінку людей, завдяки культурі люди мають змогу відрізнити користь від шкоди, добро від зла.

Функція соціального контролю.

Культура накладає обмеження, контролює поведінку людей, які повинні вести себе так, як вважається прийнятим і при­йнятним у даній культурі. Вона здатна карати, заохочувати, ( гримувати поведінку людей.

Функція соціальної зміни.

Винаходи та новації в культурній сфері (наприклад, на­укові відкриття, нові релігійні культи або політичні ідеології) можуть виступати потужним чинником соціальних змін у су­спільстві в цілому.

Н.М. Семке