Соціальна структура суспільства

Термін «структура» походить від латинського «structura» — будова», «розміщення», «порядок». Під структурою ро­зуміється сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, які складають внутрішній устрій об'єкта. Структуру об'єкта характеризують кількість компонентів, порядок їх розташування і характер залежності між ними. Таке розуміння цієї категорії достатньо виправдане і при вивченні соціальної структури.

У теоретичній соціології переважають дві основні моделі соцільної структури — ціннісно-нормативна і категоріальна.

Перша з них найбільш яскраво представлена школою структурного функціоналізму. Сутність функціонального підходу полягає, no-nepшe, у відокремленні елементів соціальної взаємодії і, по-друге, у визначенні їх місця (функції) у соціальних зв ̓язках. Суспільне життя функціоналісти розглядають як ве­лику кількість взаємодій між людьми та групами і переплетіння цих взаємодій. Щоб проаналізувати їх, необхідно знайти в цій неймовірно рухливій соціальній системі якісь постійні елементи. Сукупність цих елементів і утворює структуру. До таких сталих елементів суспільства відносять соціальні статуси, пов'язані з ними соціальні ролі, соціальні норми і цінності, згідно з якими відбувається програвання соціальних ролей.

Іншими словами, представники структурного функціоналізму як елементарні одиниці, з яких складаються соціальні системи, розглядають не індивідів, а перш за все соціальні позиції. Сукупність соціальних позицій і ролей можна образно розглянути як квартири у багатоповерхневому будинку, розташовані на різних поверхах. Мешканці в'їжджають і виїжд­жають з квартир, але взаємне розташування цих квартир не змінюється залежно від того, хто в даний час їх займає. Так само відбувається і з соціальними статусами: вони посідають конкретне місце в ієрархії, їм відповідає певний набір прав і обов'язків, що зберігаються незалежно від індивіда, який  займає це положення.

Таким чином, у ціннісно-нормативній моделі соціальна структура вважається надіндивідуальним утворенням, що безпечує порядок у суспільстві і окреслює рамки для особистого життя людей. У даному розділі ми зосередимо увагу на категоріальній моделі соціальної структури.

Категоріальні моделі як основні компоненти соціальної структури виокремлюють великі групи людей, які мають схожі риси. Це 5 основних видів груп, а саме:

• соціально-професійні групи;

• соціально-демографічні групи;

•соціально-територіальні групи;

•соціально-етнічні групи;

•соціально-класові групи.

Сукупність груп одного виду називають підструктурою суспільства. Таким чином, у структурі суспільства виокремлкжщ п'ять основних підструктур, що зазначені вище. Ці види  не є вичерпними, до них можна приєднати інші — оссвітню, релігійну, політичну тощо. У реальному суспільстві всі структури існують взаємозалежно. Кожний індивід відноситься до якоїсь професійної групи, має стать, вік, етнічну і класову приналежність, мешкає у певному регіоні і типі поселення. Таким чином всі види соціальних структур накладаються і створюють структуру суспільства.

Соціально-професійна структура суспільства — це сукупність соціальних груп, які виділяються за характером та змістом праці і супутніми ознаками.

Перш за все йдеться про посадові професійні групи. Про­фесійна група — велика соціальна група, яка об'єднує людей за спільним родом діяльності. Професійні групи утворюють, наприклад, юристи, лікарі, інженери, водії, продавці тощо. На­явність тих чи інших професійних груп у структурі суспільства визначається ступенем його економічного розвитку. Примітивні суспільства не знали поділу праці і, як наслідок, не мали соціально-професійної структури. У межах однієї професійної групи, наприклад, медичних працівників, існує розподіл на санітарок, медсестер, лікарів, завідуючих відділення, головних лікарів тощо. Ці категорії ме­дичних працівників обіймають різні посади, мають різні повно­важення і обов'язки, іншими словами, існує не лише горизонтальни вимимір, а також і вертикальний, тобто посади відрізняються за обсягами влади, наявністю управлінських функцій.

Соціально – демографічна структура – сукупність соціальних груп, які відрізняються за віком, статтю, сімейним станом, наявністю дітей і міграційним статусом.

За результатами всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість чоловіків становила 22 млн. 16 тис. осіб, або 46,3 % , жінок – 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7 %. 

Відповіді на запитання «скільки у Вас дітей віком до 18 років?»

                                                    Міграційний рух населення  України на 2006 рік.

Тенденції розвитку соціально-демографічної структури України:

* У структурі українського суспільства спостерігається чи­сельна перевага жінок над чоловіками, що пов'язано з корот­кою тривалістю життя чоловіків.

* Збільшення частки літніх груп населення.

* Збільшення частки людей, які ніколи не були одружені, і розведених.

* Збільшення кількості бездітних і малодітних.

* Збільшення кількості мігрантів, спостерігається трудова міграція з периферії до великих міст, особливо до столиці, і трудова міграція за кордон.

Соціально-територіальна структура — сукупність со­ціальних груп, що відрізняються типом поселення, в якому меш­кають, і типом регіону.

За типом поселення виділяють міське і сільське населення. Кількість міського населення за результатами Всеукраїнсько­го перепису 2001 р. складала 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн осіб, сільське — на 1,2 млн осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох переписів залишалося практично нез­мінним.

Умови життя, характер праці, форми дозвілля у місті й у се­лі значно відрізняються. Городяни мають більш високу со­ціальну активність і соціальну мобільність. Разом з тим жителі міст характеризуються відчуженістю. Сільські спільноти ха­рактеризуються традиційністю життя, в них поширені нефор­мальні зв'язки і засоби неформального контролю. Селяни не відчувають відчуженості відносно людей і природи, їх життя розміреніше.

Регіональна структура України виглядає таким чином:

Захід (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рів­ненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська області) — 18,9 % населення;

Центр (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкась­ка, Кіровоградська, Полтавська, Київська області) — 27,2 %;

Південь та Схід (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізь­ка області — 33,3 %);

Крим (АР Крим та м. Севастополь) — 4,9 %.

Соціально-етнічна структура — сукупність етнічних груп, які населяють країну. Етнічна структура українського суспільства наведена у табл.

Соціально-етнічна структура складається роками, на неї впливають різноманітні чинники — політичні та економічні чинники, переселення народів, асиміляція. У структурі україн­ського суспільства віддавна були присутні представники східнослов'янських етносів, євреї, цигани. Як видно з таблиці, протягом останніх десятиліть в українському суспільстві збіль­шилася питома вага українського етносу і кримських татар, які повернулися на батьківщину. Питома вага євреїв, росіян та ін­ших етносів, навпаки, зменшилася. Соціально-етнічна струк­тура характеризується гнучкістю і плинністю, особливо ці про­цеси активізуються під час суспільних перебудов.

Соціально-класова структура — сукупність соціальних груп, що відрізняються рангом у соціальній ієрархії. Соціально- класова структура складається з класів і соціальних прошарків, що існують в межах класів.

У сучасній соціології, особливо західній, термін «соціально-класова структура» був витіснений терміном «соціальна стратифікація», який відображає відсутність усталеності і ста­більності в процесах соціальної диференціації.

Н.М. Семке