Народна Освіта » Правознавство » Соціальна стратифікація

НАРОДНА ОСВІТА

Соціальна стратифікація

Як уже зазначалося, суспільство складається з великої кількості соціальних груп. Частина цих груп розташовується в одній площині, тобто на одному рівні, інша частина розта­шовується на різних рівнях або напластовується одна на одну. Таким чином, суспільство являє собою не плоске утворення, воно нагадує чимось пиріг на кшталт «Наполеону». Нагорі со­ціальної ієрархії знаходяться привілейовані прошарки, а вни­зу — найбільш знедолені. Цей феномен у соціології отримав назву «соціальна стратифікація».

Соціальна стратифікація (від латин, stratum — «проша­рок») нашарування соціальних груп, які відрізняються досту­пом до соціальних ресурсів. Соціальною стратифікацією назива­ють як процес розшарування, так і результат цього процесу.

Критерії соціальної стратифікації

Розподіл на прошарки відбувається по від­ношенню до основних ресурсів, які назива­ють критеріями соціальної стратифіка­ції, це, зокрема:

власність. Соціальні прошарки відрізняються один від од­ного, перш за все, обсягами власності, якою володіють. Даний критерій є універсальним і зручним, оскільки власність (неру­хомість, автомобілі, картини тощо), якою володіє індивід, мож­на оцінити у доларовому еквіваленті;

влада — спроможність індивіда впливати на інших і при­мушувати їх виконувати якісь дії. Обсяги влади індивіда виз­начають кількістю підлеглих, для яких рішення даного індиві­да є обов'язковими;

престиж соціальна повага до людини, яка визначається повагою до професії, яку опанував індивід;

 освіта. Цей критерій стратифікації був визначений остан­нім часом, що пов'язано із зростанням ролі освіти у сучасно­му світі, адже за допомогою освіти можна отримати доступ до трьох попередніх ресурсів.

Соціальна стратифікація існувала у різ­них типах суспільства, у кожному з яких вона мала свої специфічні риси, але всі про­яви можна поєднати у дві основні форми стратифікації — закриту і відкриту.

Закрита стратифікація характеризується наявністю чітких границь між прошарками і забороною на перетин цих границь. Людина, яка народилася у суспільстві із закритою формою стратифікації, змушена провести все життя у межах тієї страти, до якої належить за фактом народження, і померти в ній же.

Відкрита стратифікація характеризується більш тон­кими «перегородками» між стратами, через які індивід може потрапити до іншого прошарку завдяки власним зусиллям або волею випадку.

Розвиток людства супроводжувався змінами, що відбува­лися у системах соціальної стратифікації. У чистому вигляді виділяють чотири основні історичні типи соціальної стратифі­кації, це:

1) рабство;2) касти;3) стани;4) класи.

Рабство —суворий прояв соціальної нерівності, за якого одна людина є власністю іншої людини. Умови ставлення до рабів у різних суспільствах були різними. В окремих суспільствах до рабів ставилися як до прислуги, їм довіряли таку відповідальну справу як виховання дітей, в інших — рабів використовували лише для виконання тяжкої праці на плантаціях. Права рабовласників також відріз­нялися: в окремих суспільствах власник міг безкарно вбити свого раба, в інших це заборонялося. У будь-якому разі рабство довело свою економічну неефективність і було знищено завдя­ки визвольній боротьбі, яку вели раби.

Касти закриті групи, належність до яких визначаєть­ся народженням індивіда. Кожна каста має свою роль, права і обов'язки, перехід з однієї касти до іншої заборонений. Кас­това система існувала в Індії і Пакистані. У даний час де-юре вона знищена, але де-факто окремі прояви ще зберігаються. Кастова система спиралася на індуську релігію, в основі якої лежала ідея реінкарнації. Відповідно до вірувань індуїзму про­тягом свого життя людина повинна виконувати ту роль, яка їй судилася: брамини — правити суспільством, кшатрії — захища­ти населення від зовнішнього ворога, вайщії — забезпечувати суспільство всім необхідним за допомогою торгівлі, шудри — виробляти все необхідне. Якщо у цьому житті людина добре виконає свою роль, то у наступному вона потрапить до більш високої касти.

Стани — соціальні групи, права і обов'язки яких закріплені юридичними законами, релігійною доктриною, традиціями су­спільства і передаються у спадок. Класичним взірцем станової організації суспільства була Середньовічна Європа, де існувало три основні стани — дворянство, духовенство і селяни. У Росії наприкінці XVIII ст. закріпилося п'ять основних станів — дво­рянство, духовенство, купецтво, селяни і міщани (середні місь­кі верстви). Кожен стан вбирав в себе прошарки, ранги, рівні, чини. Переміщення між станами було дуже рідке, воно відбу­валося у межах станів. Характерною рисою станів є наявність соціальних символів і знаків: титулів, мундирів, орденів, звань. Дворянство як вищий стан мало спеціальні символи, що під­креслювали його привілейоване становище.

Класи — широкі соціальні угруповання людей, які мають схожі економічні ресурси, і, як наслідок, спільні політичні пог­ляди, стиль життя, цінності і уподобання. Класи принципово відрізняються від попередніх стратифікаційних систем. Необ­хідно назвати чотири основні відмінності:

1. Класи виступають суто економічним утворенням, тобто належність індивіда до класу визначається його матеріальним становищем, обсягом економічних ресурсів, яким володіє ін­дивід. Якщо змінюється економічне становище індивіда, він переходить до іншого класу. Інші типи стратифікації спира­ються на неекономічні чинники (вплив релігії тощо).

На відміну від інших типів класи не спираються на силу релігії чи закону, тобто вони є більш плинними.

Індивід може потрапити до того чи іншого класу завдяки своїм зусиллям (чи бездіяльності), а не лише отримати класо­вий статус при народженні.

       Відносини між класами мають безособовий характер, в той час як в усіх інших системах завжди присутні особисті відносини між, наприклад, кріпаком і феодалом, рабом і влас­ником. Класові системи функціонують через широкомасштаб­ні зв'язки імперсонального характеру, особливо яскраво це проявляється в епоху відмежування таких функцій капіталу як власність і управління. Коли компаніями керують наймані управлінці, а володіють — групи акціонерів, робітники можуть не мати жодної уяви про власника.

 

Н.М. Семке

Категорія: Правознавство

Автор: admin от 4-04-2012, 18:24, посмотрело: 9485