Мамо... Ніжна, кохана, рідна. Ти єдина зрозумієш і не зрадиш, допоможеш

і  підтримаєш. І ми йдемо завжди тільки до тебе по пораду. Скільки в тобі про­щення, співчуття! Материнське серце...

Особливості материнської душі відкриває перед нами А. Дімаров в оповіда­нні «Українська вендета». Вендета — це слово, яке прийшло з італійської мови. Означає воно криваву помсту за вбитого родича. Цей давній звичай існував се­ред частини населення островів Корсика й Сардинія. Як же потрапив він на українську землю?

Я дуже люблю читати казки. Але історія про Лиса, який потрапив до діжки і фарбою, мені подобається найбільше. Усі казки розповідають про боротьбу добра і зла. А в цьому творі добро перемагає хитрість і чванькуватість головного героя — зарозумілого Лиса Микити. Цікаво спостерігати за героями, якими виступають лісові тварини: вони вміють говорити, сперечатися, приймати рішення. А ще вони можуть помилятися, як і сталося це з хитрим Микитою. Лис був пильним, ніколи не потрапляв у пастки, але через деякий час став зарозумілим і необережним. Через це і потрапив якось у халепу. Його мало не розірвали злі собаки, але і тут йому вдалося залишитись неушкодженим. Тільки «допомогла» йому в цьому діжка з фарбою синього кольору. Будь-хто не виліз би й загинув, але не Микита.

Дуже люблю читати казки. Мені подобаються різні персонажі, а особливо ті, які у наш час захищають добро, перемагаючи зло. Але найбільше я люблю казки, в яких розповідається про справжніх народних героїв. Один із них — відомий Кармалюк.

Якось мені розповіли історію про маленьке каченя, яке залишилося самим, без своїх братів і сестер, без мами-качки. Бо мама загинула, а інші яєчка захолонули. Вилупилось тільки одне маля. Господарі не сподівалися, що воно виживе, але доглядали за ним, годували, обладнали для нього гніздечко. Маля погано їло, щось кричало на своїй «качачій» мові, йому було тоскно і страшно у цьому великому і незнайомому світі.

Ми відвідали нещодавно картинну галерею. Мене просто вразило різно- барв’я картин. Мені хотілося постояти і помріяти біля кожної картини. Деяких картин я не зрозумів, а деякі мені дуже сподобались. Особливо ті, на яких зображено пейзаж. Як це красиво! Я одразу згадав бабусине село. Там ростуть такі самі квітучі яблуні, як на тій картині. І через паркан визирають жовті яскраві соняшники, як намальовані. На одній картині я бачив далеку-далеку дорогу. Такою дорогою ми їдемо до бабусі в гості. Я стояв і порівнював, наскільки картини схожі на наше довкілля. Я навіть трохи позаздрив художникам, що вони мають такий талант.

У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. І в українців вони і Ііерба, калина, барвінок — це споконвічні атрибути українського народу. Исрба — це символ краси, неперервності життя, бо й саме дерево дуже живу­чі' і давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Калину пов’язують і народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки яго- іи калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду. Ось чому на весільних дівочих і парубочих сорочках, на рушниках вишивали кетя- і н калини.

Чому нам так подобаються місця на Землі, де завжди тепло й сонячно? Тому що там завжди світить яскраве сонце, а повітря насичене пахощами вічнозелених і квітучих дерев. Земля Греції щиро дарує всім красу і свої багатства, не вимагаючи нічого за свої подарунки.

Якісно новим етапом історичного буття для всіх європейських народів стало XX століття. У житті українців це був тернистий шлях до свободи та державної незалежності. Боротьба за волю народу яскраво відобразилась у культурному та літературному русі.

Прихід нового століття для більшості народів Європи був пов’язаний із Першою світовою війною. Українці, як і інші європейці, мимоволі були втяг­нуті у вир воєнних дій. Тривала війна значно послабила Російську імперію й відкрила перед народами, які входили до її складу, шлях до національної незалежності.

Український народ давно прагнув попрощатися зі століттями національ­ного гноблення. Він піднявся на боротьбу проти чужоземного панування. За­гальне піднесення яскраво відбилось у культурі й літературі.

А сутність полягає в тому, що ніякого переродження не було!

Згадаймо перебіг подій у п’єсі — і ми пересвідчимось у цьому. З самого по­чатку дії це дівчина з неабияким характером. Вона «дівчина чесна», хоч шоста мачуха викинула її на панель. Вона «не в’язне до джентльменів», «у житті кра­плини хмільного в рот не брала».

Маркетинг розвивається так само як і інші сфери людської діяльності. В індустріальну еру застосовується два види, або методи маркетингу:
1. Маркетинг, орієнтований на продукт чи послугу.
2. Маркетинг, орієнтований на споживача, на певну клієнтуру.
Обидва ці види маркетингу, з самого початку своєї появи, були пов’язані з певним ризиком, який зберігається і до цього часу. Проте його можна уникнути якщо їх об’єднати.