Викриття хитрості в казці І. Франка «Фарбований Лис»

Я дуже люблю читати казки. Але історія про Лиса, який потрапив до діжки і фарбою, мені подобається найбільше. Усі казки розповідають про боротьбу добра і зла. А в цьому творі добро перемагає хитрість і чванькуватість головного героя — зарозумілого Лиса Микити. Цікаво спостерігати за героями, якими виступають лісові тварини: вони вміють говорити, сперечатися, приймати рішення. А ще вони можуть помилятися, як і сталося це з хитрим Микитою. Лис був пильним, ніколи не потрапляв у пастки, але через деякий час став зарозумілим і необережним. Через це і потрапив якось у халепу. Його мало не розірвали злі собаки, але і тут йому вдалося залишитись неушкодженим. Тільки «допомогла» йому в цьому діжка з фарбою синього кольору. Будь-хто не виліз би й загинув, але не Микита.

Вирішив він і цього разу вдатися до хитрощів. І розказав усім, що то святий Миколай виліпив його з блакитної глини і поставив царем над іншими звірами у лісі. І що ви думаєте? Всі повірили! І справді прийняли цього брехуна за царя. Ніхто не розгледів у ньому хитрого і підступного лиса, який обдурив усіх і почав владарювати у лісі. Йому не треба більше сидіти в кущах і полювати, йому приносять все готове й обскубане. Цікаво, що і в лісі нічого не змінилося: їли і полювали, як і раніше, але були всі раді і славили свого царя аж до небес.

Але рано чи пізно правда повинна відкритися. І сталося, що полуда спала з очей звірів, коли їхній цар задзявкав по-лисячому. Так і спіймали цього хитрого звіра на дрібниці, і тут уже Лис Микита не зміг викрутитись. Суворі лісові закони — смерть підступному звірові.

У житті часто можна зустріти людей, які нібито мають два обличчя: одне добре, а друге зле і хитре. Тому про таких людей у народі кажуть: хитрий, як лис. Але хитрість ніколи не доводить людину до добра.