Байка завжди вважалася найдоступнішою, найзрозумілішою формою вираження думки. Через образи тварин, рослин вона допомагає людям осмисли- ін життєві проблеми, виявити людські вади і недоліки. І завжди в байці у найскрутніших обставинах, у які може потрапити людина, автор показує вихід. Це може бути якась мораль, повчання, щира порада байкаря.

Вибір дійових осіб залежить від характеру персонажа. Тому не випадково Борис Грінченко для своєї байки обрав алегоричний образ Сороки.

Панас Мирний — видатний український письменник. Він добре знав тогочасне життя простого української народу. І хоча на той час кріпацтво було скасоване, люди продовжували бідувати.

В оповіданні «Морозенко» письменник показав життя бідної родини хлопчика Пилипка, який зазнав змалку тяжких злиднів. У творі показані реальні й фантастичні події. Реальне — це розповідь про Пилипка і його матір Катрю. Події відбуваються напередодні різдвяних свят. Хлопчик вирішує сходити до свого Прощеного батька поколядувати, сподіваючись принести гостинці. Він розмірковує: «Дядина — добра людина, надає мені й хліба, й ковбас. Ото я звеселю матір, як нанесу додому подарунків!» Катря не хотіла відпускати сина і лякала Морозенком.

Традиційні народні свята, пов’язані з носінням вечері напередодні Різдва чи посипанням на Новий рік, завжди були найбільшою радістю для дітей. У літературі того часу навіть були художні твори різдвяної тематики. Це були здебільшого казкові твори про те, що в Новорічну ніч усі мрії здійснюються, що бідний раптом стане багатим.

У доробку Панаса Мирного є чимало творів про життя бідних дітей, які змалку зазнавали злиднів. Одним із таких творів є оповідання «Морозенко».

Письменник передає переживання малого хлопчика, який хоче допомогти своїй матері. Пилипко, семирічний син бідної Катрі Зайчихи, надумав звечора на Маланку йти до хрещеного батька посипати.

Важким і тернистим був життєвий шлях народного співця — Т. Г. Шевченка. Народився великий поет у родині кріпака. У Моринцях та в сусідньому селі Кирилівці пройшло його гірке дитинство. Села належали багатому поміщику Енгельгардтові. Тисячі кріпаків працювали на нього.

Т. Г. Шевченко — видатний український поет, захисник прав знедоленого народу. У своїх поезіях він не тільки захоплюється красою української природи, а й показує тяжке становище українського народу. Ненависть до панів пече невидимим вогнем душу поета.

Пісня про славного козака Байду
У «Пісні про славного козака Байду» розкривається одна із сторінок історії українського народу — боротьба проти татарських нападників. За тих далеких , часів татарські і турецькі військові загони нападали на українські землі, грабували, палили міста і села, вбивали людей. Молодь забирали в полон, а потім продавали в рабство. Український народ героїчно боровся з ворогами. Особливо; уславилися своєю мужністю козаки. Вони громили ворожі війська, знищували флот, розбивали в’язниці і визволяли полонених.

Індивідуальний розвиток, або онтогенез (від грец. онтос — існуюче і генезис - походження), - це розвиток особини від зародження до завер­шення життя (смерті або поділу). У різних груп організмів онтогенез має свої особливості та тривалість, які, зокрема, залежать від способу розмно­ження. Наприклад, вік дерев мексиканського кипариса сягає до 10 000 ро­ків, драцени - до 6000. Є «довгожителі» й серед тварин. Так, одна особина річкової щуки прожила понад 300 років; деякі види черепах живуть до 150 років; риба білуга та нільський крокодил - до 100. Серед безхребетних тварин значну тривалість життя мають деякі види актиній (до 90 років), молюсків (тридакна - до 300 років) і членистоногих (річковий рак - до 20 років, камчатський краб - понад ЗО років).

Онтогенез багатоклітинних організмів забезпечує здійснення всіх їхніх біологічних функцій. Під час індивідуального розвитку відбуваються ди­ференціація клітин, формування тканин та органів. Лише в організмі людини нараховують близько 250 типів клітин.

Українці — співучий народ, талановитий. У своїх піснях він розповідає про своє життя, про важливі події з минувшини нашого народу. Проте, історичні події відходять у минуле, помирають їх учасники. А пісня, у якій про це розпо­відається, продовжує жити. Не один раз намагалися іноземні загарбники захо­пити наші землі, підкорити нас.

Людина, яка прагне знань, відчуває постійну потребу в їх поповненні. Чим більше вона пізнає, тим більше їй хочеться знати. Бо нові поняття, факти, ідеї розширюють коло інтересів, відкривають привабливі обрії ще не пізнаного.