Всепоглинаюча материнська любов (за оповіданням А. Дімарова «Українська вендета»)
Мамо... Ніжна, кохана, рідна. Ти єдина зрозумієш і не зрадиш, допоможеш
і підтримаєш. І ми йдемо завжди тільки до тебе по пораду. Скільки в тобі прощення, співчуття! Материнське серце...
Особливості материнської душі відкриває перед нами А. Дімаров в оповіданні «Українська вендета». Вендета — це слово, яке прийшло з італійської мови. Означає воно криваву помсту за вбитого родича. Цей давній звичай існував серед частини населення островів Корсика й Сардинія. Як же потрапив він на українську землю?
Головна героїня оповідання — Уляна, яка мала щасливу родину. У неї був коханий чоловік, син Микола, якому вона віддавала свою любов. Але син загинув під час війни, його вбили поліцаї. Скам’яніло материнське серце, висохли сльози на очах, оселилася туга в душі. Як пережила Уляна таке горе? Вона вирішила помститися нелюдам. Не пожаліла власної хати, стала жити на болоті. Неймовірними зусиллями змогла вистежити кожного із вбивць сина і вбила їх.
Хіба може мати убивати? Її мета в житті — народжувати дітей, виховувати їх, віддавати їм усе своє безмежне материнське серце. Але іноді буває по-іншому. Це трапляється тоді, коли горе застилає очі. Серце розривається і вимагає помсти. Але що далі? Жінка втрачає сенс життя і гине під час облави.
Материнська любов... Вона така різна, але однаково сильна, всепоглинаюча і вічна.
Автор: admin от 30-11-2012, 23:30, Переглядів: 2447