Максим Таденович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві у дворянській сім’ї. Батько майбутнього поета, відомий український куль­турний діяч Тадеіі Рильський, прищепив синові інтерес до української літе­ратури.

Дитинство Рильського пройшло в селі Романівка Сквирського повіту на Київщині (тепер Житомирська область). Маючи початкову шкільну підго­товку, 1908 року він вступив до приватної Київської гімназії В. Науменка, де здобув середню освіту.

Максим Тадейович Рильський народився в м. Києві. Батько поета, Тадей Рильський, був ученим -етнографом, він досліджував культуру й побут українського народу. Мати Меланія була селянкою з Київщини. Цікаво, що писати й читати її, як і Максима, навчив Тадей.

Історія написання: почавши писати досить рано (у 12 років, а в 15 опублікувавши першу збірку), Максим Рильський повний юнацького захоплення від життя, що виливається в його ранніх творах в утвердження краси й гармонії як домінант буття.

Рік створення: 1918.

Ми живемо у XXI ст., тож маємо можливість і читати художні твори, і слухати їх в аудіозапису, і переглядати в театрі, у мережі Інтернет чи по телевізору. Навіть найдавніші твори, які виникли тоді, коли людина ще не винайшла письмо, нині надруковані в книжках. Вони дійшли до нас із сивої давнини. А як? Коли не було писемності, люди передавали їх з уст в уста (звідси й прикметник усний), від покоління до покоління.

Міф — це оповідання про виникнення світу. Серед цих оповідань є міф про Дедала та його сина Ікара. Він пояснює, чому люди не літають.

Ми закінчували тему з української літератури. Шкода було розлучатись із славетним Богданом Хмельницьким, відчайдушним Іваном Богуном, мужнім Самійлом Кішкою. Але найбільше запала мені в серце постать героїчного коза­ка Голоти із народної думи.

Дуже люблю читати казки. Мені подобаються різні персонажі, а особливо ті, які у наш час захищають добро, перемагаючи зло. Але найбільше я люблю казки, в яких розповідається про справжніх народних героїв. Один із них — відомий Кармалюк.

Андрій — високий, стрункий, він найвищий у нашому класі. У нього довгі руки й ноги, досить широкі й міцні плечі. Андрію нема рівних на турніку. Як закрутить «сонце» — лише встигай рахувати.

Коли в Андрія веселий настрій, він ходить трохи підстрибуючи, і все його тіло стає аж надто рухливим. А загалом вся постать Андрія спортивна.

Він стояв і дивився на море — мій дідусь. Скільки себе пам’ятаю, він був таким — сильним, мужнім. Здавалося, що він весь просякнутий запахом моря. А все тому, що мій дідусь — моряк. Коли він одягав військову форму, то, здавалося, аж молодшав. На його суворому обличчі ніби загорялися два вогники — очі.

 Найактивніша Київська громада налічувала понад 200 членів. Громадівці головною метою своєї діяльності ставили підвищення освітнього й культурного рівня народу та формування національної свідомості. Відкриття недільних шкіл¹ для робітників, збирання етнографічних матеріалів, друк творів для народу— ось неповний перелік їхніх справ. Ця праця часто вимагала зречення особистого життя, фінансових пожертв на загальну справу, підпорядкування власних інтересів громадським.