Міф про Дедала та Ікара. Моє ставлення до нього, сучасний погляд.

Міф — це оповідання про виникнення світу. Серед цих оповідань є міф про Дедала та його сина Ікара. Він пояснює, чому люди не літають.

...А сталося все так. Дружина критського царя Міноса народила чудовись­ко. На людському тулубі дитини була голова бика. Хлопця назвали Мінотавром. А коли він виріс, виявилося, що Мінотавр — людожер.

Цар звелів архітекторові Дедалу побудувати палац, щоб поселити туди не­щасну потвору. Побудований дім назвали Лабіринтом. Він дуже заплутаний, і звідти ніхто не міг вийти. У ту будівлю помістили Мінотавра. Ніхто не міг його більше бачити, крім чужинців, які заходили до плутанини кімнат і коридорів і не знаходили звідти виходу. А таких Мінотавр з'їдав.

Мінос щедро винагородив будівничого. Адже тепер можна буде годувати людьми страшного царського синка. Але архітекторові заборонили виїздити із Криту.

У Дедала на острові було все, крім волі. Тому він вирішив утікати разом із сином. Проте він не міг купити корабель, а пливти було дуже далеко. Та й по всьому узбережжі стояла царська варта. Тоді він вирішив утікати'повітрям. Він зібрав пташині пера, зліпив їх у крила воском.

Синові Ікару дуже сподобався винахід батька. Але Дедал говорив синові, що не можна літати надто низько, бо пера намокнуть, і не можна літати надто ви­соко, тому що віск розтане. Але Ікар швидко забув татове повчання. Він сп’янів від почуття вільного лету. Він забув попередження. Хлопець піднявся до самого сонця. Віск розтанув, крила зруйнувалися, «льотчик» упав у море.

Це була перша авіаційна катастрофа. Люди перелякалися і вже не робили крил.

Ось така сумна історія про перших авіаторів — Дедала та Ікара.

Та я все одно заздрю Ікару. Він літав, як птах. А сучасні льотчики відмежова­ні від неба кабіною. Вони не відчувають повітря. Ікар пізнав не відомі нам від­чуття. Він був птахом. А люди не можуть перестати бути людьми...