Євген Пилипович Гуцало народився в селі Старому Животові на Вінниччині в учительській сім’ї: батько викладав українську мову й літературу, мама — хімію і біологію. Ось звідки в Євгена така любов і до мови, і до природи. Коли хлопчику було чотири роки, почалася війна, яка не могла не позначитися в майбутньому на творчості письменника.

Слова, винесені в заголовок цієї частини, належать українському класикові Михайлові Стельмаху. Цікавлячись старовиною, народно-поетичною спадщиною віків, письменник справедливо сприймав мандрівних співців найщирішими порадниками своєї нації в горі й радощах.

Корені виникнення кобзарського мистецтва сягають глибини віків. На фресці в соборі Святої Софії в Києві й досі зберігся найдавніший портрет бандуриста. В одному з історичних документів згадано про покладання в 922 році на могилу кобзаря восьмиструнного музичного інструмента.

Історія написання: переможна битва козаків на чолі з Богданом Хмельницьким під Жовтими Водами не могла не бути увічнена народом в уславлювальному творі на честь великого полководця.

Рік створення: близько 1649.

Напрям (умовно): романтизм.

Авторство: припускають — співці Боян або Митуса; Ярославна; брат Ярос-лавни Володимир; сам князь Ігор.

Історія написання: після часів розквіту Київської Русі починається епоха занепаду, спричинена князівськими міжусобицями й прагненням князів мати більшу владу. Автор твору за майже півстоліття до тих трагічних для русичів подій усвідомлює небезпеку недержавницької поведінки князів і викладає свої погляди в «Слові...»

Історія написання: за однією з легенд, Нестора, який вирішив піти в ченці до Києво-Печерського монастиря, відправили послушником розбирати й упорядковувати рукописи; вивчивши папери й побачивши хаос, який там був, Нестор починає упорядкування існуючих хронік і навіть дописує свої відомості про події, очевидцем яких був сам автор; у результаті він докорінно переробляє скупі відомості про виникнення Русі та її місце в історії

Історія написання: в умовах визвольної боротьби українського народу проти завойовників (татар, турків, ляхів, московитів) у II пол. XVII — на поч. XVIII ст. особливо важливим було піднесення бойового духу козаків, уславлення їх подвигів, у зв’язку з чим народом створювалося чимало пісень спорідненої тематики.

Маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. Вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. Звідси благородні риси і вчинки героїні. Маруся Богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». Навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», Маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — допомагає їм вирватись з ненависної турецької каторги.

Видатний російський письменник В. Г. Короленко у повісті «Діти підземелля» змалював історію однієї дитячої дружби.

Один із головних героїв твору — Вася, син місцевого судці. Його сім’я но знала нестатків. Але хлопчик не знав і ласки у своєму домі. Його мама померла, коли Васі було шість років. Батька пригнічувало горе, і він ніби зовсім забув про існування сина. Хлопчик ріс, як дике деревце в полі.

Кожен день, проходячи повз звалища, бачу там людей, які копирсаються у тому смітті. І я думаю про те, хто ці люди, звідки вони. Звісно, всі можуть відповісти: це бомжі. Але звідки вони беруться? Невже в нашій країні, що так славиться своїми родючими землями, своєю гостинністю, не вистачає хліба?

Історія написання: в умовах панування польських завойовників на українських землях зазнають утисків усі прошарки населення, однак навіть у ситуаціях крайньої небезпеки українці виявляють себе людьми високих моральних принципів, не йдуть на компроміс із совістю навіть перед обличчям смерті. Така поведінка варта оспівування в баладах.

Рік створення: XVII ст.