Його поезія почалася з любові: до своєї землі неповторної, до людей, не діткнутих осоружними компромісами цивілізації, до високих смерек, що торкаються неба. Дорога до слова простяглася через аудиторії філологічного факультету Київського університету імені Т.Г. Шевченка, і його студенти першими довідалися про народження нового таланту — незвичайного, оригінального, самобутнього і справжнього!

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 року в Нижньому Березові у Карпатах. Його рід походить зі старовинного боярського роду, перша письмова згадка про який датується 1482 роком. Першого вірша написав у 8 років. У 10-річному віці уклав свою першу рукописну книжечку, до якої увійшли його вірші, казки і пісні з нотами, адже він з дитинства навчався в музичній школі і грав на скрипці.

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижній Березів на Івано-Франківщині. По закінченні середньої школи майбутній поет навчався в музичному училищі. Перші твори молодого автора побачили світ у 80-х роках минулого століття, коли він був студентом Київського університету. Тоді ж вийшла дебютна збірка Малковича «Білий камінь», яку високо оцінила видатна поетеса Ліна Костенко. Пізніше митець видав книжки «Ключ», «Вірші», «Із янголом на плечі», «Вірші на зиму», «Все поруч», «Подорожник». Його твори перекладено різними мовами світу.

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 р. в с. Нижній Березів на Івано-Франківщині. Закінчив Івано-Франківське музичне училище та філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1992 р. заснував видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». ііитор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010). Вірші Малковича перекладено на англійську, німецьку, італійську, російську, польську, литовську, грузинську та інші мови.

Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї залізничного службовця. Навчався в Чернігівській гімназії та на юридичному факультеті Київського університету. Захопившись театром, виступив спочатку як критик, а вже потім як драматург.

Історія написання: сюжет твору побудований на реальних фактах з історії родини Тобілевичів. Батько драматурга вирішив довести своє дворянське походження й тривалий час клопотався про це в різних інстанціях, витративши багато сил, коштів і часу. Коли ж мета була майже досягнута, якийсь канцелярист догледів, що в старих документах прізвище писалося Тобилевич, а в нових — Тобелевич.

Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я та прізвище Іван Карпович Тобілевич) народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці (тепер с. Веселівка, Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщицького маєтку Карна Тобілевича вихідця із здрібнілої дворянської родини, який викупив із кріпацтва свою майбутню дружину Євдокію Садовську. Ця родина дала Україні трьох братів, відомих під псевдонімами Іван Карпепко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, і сестру Марію Садовську-Барілотгі усі вони стали відомими артистами «тетру корифеїв¹», про який ітиметься далі.

Іван Карпович Тобілевич народився 17 (29) вересня 1845 року у слободі Арсенівка на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, малз дворянське коріння, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з простого селянського роду.

Коли хлопцеві виповнилося одинадцять років, він вступив до Бо-бринецького повітового училища, після закінчення якого служив на різних посадах: починав писарем і канцеляристом, згодом був судовим та поліцейським чиновником.

Письменник Панас Мирний так оцінював талант побратима: «Ви, Іване Карповичу, з Вашою творчою душею та знанням людського життя, збагатили наш репертуар своїми коштовними творами: з давно пережитих віків і аж до сього часу виставилось у цих творах справжнє життя нашого народу й вражає, і милує нас своїми проявами».

Батьком української комедії справедливо називають Івана Карпенка-Карого. До його приходу в літературу жанр комедії в українській драматургії практично не існував. Причиною звернення митця до комедійного жанру стало те, що в тогочасних історичних обставинах діти й онуки вчорашніх сільських трудівників, чистих серцем і помислами споконвічних українських хліборобів, прагнучи в будь-який спосіб збагатитися, почали стрімко морально деградувати.