«Слово про похід Ігорів» - аналіз твору, критика

Авторство: припускають — співці Боян або Митуса; Ярославна; брат Ярос-лавни Володимир; сам князь Ігор.

Історія написання: після часів розквіту Київської Русі починається епоха занепаду, спричинена князівськими міжусобицями й прагненням князів мати більшу владу. Автор твору за майже півстоліття до тих трагічних для русичів подій усвідомлює небезпеку недержавницької поведінки князів і викладає свої погляди в «Слові...», описуючи реальну подію, — похід новгород-сіверського князя Ігоря 1185 року на половців.

Рік створення: = 1185-1187.

Напрям (стиль): монументалізм із елементами орнаменталізму.

Рід: лірика + епос (ліро-епос).

Жанр: поема.

Тематичний різновид: героїчна поема (патріотична, громадянська).

На час створення «Слова...» ще не йдеться про існування напрямів у літературі (бо напрям формується групою митців, а їх на той час фактично ще немає як таких). Стосовно цієї епохи говорять про існування стилів — монументального, що характеризував пафосні, наснажені тексти, у яких возвеличувалося все, що сприяло побудові міцної молодої держави Київської Русі, та орнаментального, що характеризував тексти, у яких державницька тематика стала менш відчутна, натомість особлива увага приділялася «красивому слову».

У час написання «Слова...» значна частина творів називалася «слово», тобто це був своєрідний жанр, однак на сьогодні цей твір кваліфікують як поему, оскільки за всіма ознаками «Слово...» відповідає характеристикам цього жанру. За змістом і структурою «Слово...» подібне до такого винятково українського жанру усної народної творчості, як дума, що переконує в належності давньоруського твору до української літературної спадщини.

Тема: похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців 1185 року, поразка, полон і втеча.

Ідея: засудження князівської міжусобиці, князівського славолюбства та недалекоглядності й утвердження думки про необхідність порозуміння та спільної роботи правителів на благо своєї землі, возвеличення героїзму руських воїнів, мудрості князів (образ Святослава Олеговича), сили руського жіноцтва; уславлення землі Руської.

Образи: людей: брати Ігор Святославовин — новгород-сіверський князь, розумний, мужній, але славолюбний і Всеволод Святославовин — князь трубчев-ський, сильний, «буй-тур», шанує своїх воїнів, а ті його, відважний, любить брата; Святослав Олегович — їхній батько, київський князь, мудрий, далекоглядний правитель; Олег Горисловович — їхній дід, за часів правління якого почалися усобиці між князями; Ярославна — дружина Ігоря, яка плаче за князем і прикликає всі сили природи допомогти врятуватися йому, уособлення всього жіноцтва руського й самої землі Руської; міфологічних істот: Дажьбог, Жля, Карна; природи: сонце, вітер, хмари, галки, сокіл, вовки, коні, Чорне море, річка Каяла; предметів і явищ: струни й пальці, стріли, списи, шолом, затемнення сонця, віщий сон Святослава, золоте слово Святослава, сине вино, полон, втеча.

Символічні образи: затемнення сонця (символ небезпеки, смерті); 4 сонця (символ братів-русичів — Ігоря, Всеволода, Ігоревого сина Володимира, що княжив у Путивлі, племінника Святослава Ольговича із Рильська); князь Святослав (символ мудрого правителя); золоте слово (символ мудрості); синє вино (символ небезпеки, біди); Ярославна (символ відданої любові й сили, землі Руської); галки (символ небезпеки) та ін.

Композиція (сюжет): оригінальна, оскільки лише частина тексту є сюжетною оповіддю, значна частина фрагментів — позасюжетні елементи (пролог (заспів) і епілог (славословіє); риторичні вставки-роздуми автора; сон і «золоте слово» Святослава; плач Ярославни): (пролог = заспів, зачин, заплачка) невідомий автор пропонує почати мову про похід князя Ігоря, протиставляючи свою манеру співу, манері, притаманній Бояну, який пишно й велемовно умів славити князів — (експозиція) розповідь про розум, мужність і бажання постояти за землю Руську князя Ігоря — (зав’язка) Ігор вирушає в похід проти половців — брати Ігор і Всеволод зустрічаються — затемнення сонця, яке попереджає князів про небезпеку — (розвиток дії) перша битва русичів із половцями — легка перемога — грабунок і гуляння — ранок-попередження — початок другої битви — (кульмінація) друга битва між русичами й половцями, у якій руські воїни зазнають поразки — Ігоря беруть у полон — віщий сон Святослава, що нібито йому підносять синє (отруєне) вино й він помирає — золоте слово Святослава зі сльозою змішане як звернення-заклик до всіх князів примиритися й порозумітися перед небезпекою спільного ворога й заради блага землі Руської — плач Ярославни — (розв'язка) Ігор за допомогою хрещеного половця Овлура тікає з полону — Ґзак і Кончак переслідують Ігоря — підтримуваний природою рідної землі Ігор повертається на Батьківщину — земля Руська радіє й співає, бо «погано голові без тіла, як і тілу без голови» — (епілог = славословіє) уславлення князів і землі Руської.

Віршування: написано ритмізованою мовою, подібною до мови дум, які виконують речитативом.

Художні засоби виразності: увесь арсенал.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури