У романі «Жовтий князь» розповідається про жнпя сімТ Кяпгранників від осені 1932 до жнив 1933 року. Це був найстрашніший період в історії України — голодомор, який винищив мільйони хліборобів, цвіт нації.

Мирон Катранник, його мати, дружина, троє дітей — звичайна хліборобська сім’я, що жила за світлими християнськими заповідями в атмосфері злагоди і тепла.

Наші далекі пращури — східні слов’яни — були язичниками. Вони не визнавали єдиного Бога, а поклонялися силам природи і вшановували померлих предків. Сили природи у язичників утілювались в образах божеств.

Перше місце серед божеств у давніх слов’ян посідав бог Сонця — Дажбог,Його вшановували як джерело тепла та земного достатку. Небо, на якому перебував Дажбог, звалося Сварогом і вважалося його батьком. Тому бога Сонця звали Дажбог Сварожич.

Багато красивих виразів прийшло до нас із грецьких міфів. Один такий вираз — «яблуко розбрату». Ось як він виник.
Одного дня верховний бог Зевс улаштував для всіх безсмертних богів вечірку. Тільки одну богиню він не запросив, бо то була покровителька сварок.

Діaлeктизми (від гpeц. διάλεκτοζ —гoвіp, нapіччя) — цe слoвa, вживaння яких хapaктepизується тepитopіaльнoю oбмeжeністю і більш-мeнш pізкo кoнтpaстує з пpийнятими в літepaтуpній мoві нopмaми.

Дo сeнтимeнтaльнo-peaлістичних твopів Г. Квітки-Оснoв'янeнкa нaлeжaть сім пoвістeй: «Мapуся» (1834 p.), «Дoбpe poби, дoбpe й будe» (1837 p.), «Кoзиp-дівкa» (1838 p.), «Щиpa любoв» (1839 p.), «Бoжі діти» (1840 p.), «Сepдeшнa Оксaнa» (1841 p.) тa «Пepикoтипoлe» (1843 p.).

Історія написання: будучи людиною, яка не розлучалася з Біблією (за переказами, Святе Писання Г. Сковорода завжди носив із собою), поет розмірковує над сутністю людського життя в цьому світі крізь призму Священної Книги.

Чернетка автографа твору містить напис: «Дбаю тільки про те, щоб щасливо померти».

Історія написання: протягом майже 5 років (1769 р. до 1774 р.) Г. Сковорода створює невеличкі байки, джерелом натхнення для яких слугує, з одного боку, творчість відомого грецького байкаря Езопа, а з іншого, — тогочасна дійсність

і філософські погляди митця. Г. Сковорода завершує роботу над байками 1774 р. й укладає збірочку, яку називає «Байки Харківські»

Історія написання: проблема свободи була для Г. Сковороди однією з центральних, у той чи той спосіб актуалізуючись у різних творах. Для митця свобода передусім асоційована з духовною незалежністю людини від мирських спокус і марнот цього світу («Всякому місту — звичай і права») і водночас залежністю від Бога як осердя вселенської свободи й любові.

Історія написання: із листа Г. Квітки-Основ’яненка П.О. Плетньову: «По случаю, был у меня спор с писателем на малороссийском наречии. Я его просил написать что-то серьезное, трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен и вовсе не способен. Знав его удобство, я написал Марусю и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться».

Григір (справжнє ім’я Григорій) Михайлович Тютюнник народив­ся 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї. 1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований). Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.