Народна Освіта » Українська література » Дажбог - головне божество давніх слов’ян (за міфом «Про Сонце»)

НАРОДНА ОСВІТА

Дажбог - головне божество давніх слов’ян (за міфом «Про Сонце»)

Наші далекі пращури — східні слов’яни — були язичниками. Вони не визнавали єдиного Бога, а поклонялися силам природи і вшановували померлих предків. Сили природи у язичників утілювались в образах божеств.

Перше місце серед божеств у давніх слов’ян посідав бог Сонця — Дажбог,Його вшановували як джерело тепла та земного достатку. Небо, на якому перебував Дажбог, звалося Сварогом і вважалося його батьком. Тому бога Сонця звали Дажбог Сварожич.

Дажбога зображували із людським мужнім, широким, схожим на сонячне колесо обличчям і русявою бородою, У правій руці він тримав величезний ту­рячий ріг із вином, а ліва торкалася руків’я довгого меча, що висів на поясі. Ці символи вказують на те, що Дажбог був богом, який і дає, і карає. Без сонячного тепла та світла не зросте на землі жодна билинка.Проміння несе з собою життєдайну силу для всього, що живе на землі. Проте коли люди недостатньо вшановували бога Сонця або в чомусь завинили перед

Ним, то Дажбог нещадно палив поля посухою або довго не посилав тепла на землю. Та все ж таки він був богом, який передусім дає, а не карає. Постать Дажбога променилася сліпучим світлом. Про кожну появу бога Сонця, коли він з’являвся на сході на баскому білому коні, сповіщав своїм співопівень — божий вісник. Збруя на коні Дажбога була оздоблена сріблом та золо|том.Кому із людей щастило доторкнутися до повода його коня, той ставав князем у своєму племені. А хто з людей хотів постійного заступництва Дажбога, той попів при собі оберіг із зображенням півня. Носили й інші сонячні обереги, на поміч зображували символи бога Сонця: коня, диск, хрест, ромб. Дажбог подарував нашим пращурам сонячний календар і навчив за ним правильно лічити літа й розрізняти пори року. Він заступався за свій народ у час воєн  і лихоліть, дарував силу, вміння і мудрість.

На весіллі молодому бажали, щоб йому дорогою до молодої стрівся сам Дажбог. А якщо хотіли когось вирізнити з-поміж інших за його доброчинність і духовну красу, то називали «красним сонечком».

Для вшанування Дажбога люди обрали один із семи днів тижня — неділю. Обряди здійснювались у святилищах — місцях молитов і жертвоприношень.

    У центрі святилища ставили ідолів — зображення божеств, вирізьблені з дерева

або каменю.

    Дажбог мудро керував Всесвітом, аж поки верховну владу не взяв грізний громовержець Перун. Але й після цього слава Дажбога не згасла, адже без сонця не було б життя на землі.

Автор: admin от 18-01-2013, 23:00, посмотрело: 4139