Автобіографічний (від грецьких слів «життя» і «пишу») твір - це авторська оповідь про самого себе, власне життя або якийсь його період, побудована на спогадах (своїх чи інших людей). Близький до автобіографічного жанр мемуарної літератури, коли оповідь ведеться не лише про оповідача, а й про визначні події, свідком яких він був.

Автор — творець книжки, неповторного художнього світу.

— утілення певної абстрактної ідеї в конкретному образі тварини, рослини або предмета.

Анафор — використаний на початку розділу лексичний повтор.

Афор:    — лаконічний влучний вислів.

Акровірш — віршований твір, у якому початкові літери кожного рядка утворюють якесь слово або фразу.

Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.).

Символізм — це загальноєвропейський літературний напрям, що набув розвитку наприкінці XIX - на поч. XX століття. Його філософською основою стали деякі ідеї Ф. Ніцше та інших представників «філософії життя», шо раціоналістичному поясненню світу протиставила «сили самого життя» з його ірраціональністю та принциповою недоступністю для розумового осмислення.

Ім’я давньогрецького байкаря Езопа оповите легендами. Вони розповідають, що Езоп був потворним і горбатим. Та попри його зовнішню непривабливість, він був дуже мудрою людиною.

У мудрості та дотепності байкаря нас переконують його твори, в яких він висміював усілякі людські вади.

Ось узяти хоча б байку «Лисиця і виноград».

Марно К. Брюллов і О. Венеціанов намагалися перекопати папа Еигельгардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них нечуваиу на той час суму 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюллов написав портрет поста В. Жуковського, який служив при царському дворі. Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано 22 квітня 1838 р.

Книга веде нас у дивосвіт художнього слова, знайомить із героями, що вті­люють добро, милосердя, мужність, красу і справедливість. У світі існує безліч книжок, різних за характером та призначенням: одні розважають, інші виховують кращі людські якості. Книга — найцінніший здобуток людського розуму, скарбниця знань.

Ми відвідали нещодавно картинну галерею. Мене просто вразило різно- барв’я картин. Мені хотілося постояти і помріяти біля кожної картини. Деяких картин я не зрозумів, а деякі мені дуже сподобались. Особливо ті, на яких зображено пейзаж. Як це красиво! Я одразу згадав бабусине село. Там ростуть такі самі квітучі яблуні, як на тій картині. І через паркан визирають жовті яскраві соняшники, як намальовані. На одній картині я бачив далеку-далеку дорогу. Такою дорогою ми їдемо до бабусі в гості. Я стояв і порівнював, наскільки картини схожі на наше довкілля. Я навіть трохи позаздрив художникам, що вони мають такий талант.

Панас Мирний — видатний український письменник. Він добре знав тогочасне життя простого української народу. І хоча на той час кріпацтво було скасоване, люди продовжували бідувати.

В оповіданні «Морозенко» письменник показав життя бідної родини хлопчика Пилипка, який зазнав змалку тяжких злиднів. У творі показані реальні й фантастичні події. Реальне — це розповідь про Пилипка і його матір Катрю. Події відбуваються напередодні різдвяних свят. Хлопчик вирішує сходити до свого Прощеного батька поколядувати, сподіваючись принести гостинці. Він розмірковує: «Дядина — добра людина, надає мені й хліба, й ковбас. Ото я звеселю матір, як нанесу додому подарунків!» Катря не хотіла відпускати сина і лякала Морозенком.

Бувають такі дні протягом року, коли з людьми трапляються неймовірні дива. І один із таких днів — це свято Різдва. Особливо чарівний Святвечір, який починається з першою зірочкою на вечірньому небі.

Про різдвяні дива розповідає повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом». І починається вона вельми незвичною картиною. Із димаря однієї з хат на хуторі біля Диканьки повалив чорний дим і разом з ним верхи на мітлі вилетіла відьма.Там, де вона промайнула, зірки зникали одна за одною.