Тарас Шевченко - Караюсь, мучуся... але не каюсь Читати онлайн
Розділ 2
СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
Вчись майстерства! Для того ти поет
(Якщо поетом став не випадково);
Хай буде кращою з-поміж твоїх прикмет -
Відповідальність за найменше слово!
Євген Плужник
«КАРАЮСЬ, МУЧУСЯ...
АЛЕ НЕ КАЮСЬ!..»
с ........-
^ лава і шана української поезії, и висо-
кий духовний злет, виняткова місія націо-
нального пророка, гідність і честь, священне
почуття обов’язку перед уярмленою Вітчиз-
Юні друзі, еою і її народом — ось той моральний кодекс,
дорожіть Шевченком!.. за яким уСЄ своє ЖИття прожив Тарас Григо-
очеться вірити, рович Шевченко. Він жив саме так для того,
що на Вашому шляху с . .
завжди буде що6 сьог°Дн1 ви сиділи за партами і слухали
Тарасова пристрасть, уроки рідною мовою, щоб кожен з вас міг
Тарасова мужність, пишатися своїм громадянством, щоб над
Тарасове невмируще слово! світом лункою мелодією щастя дзвеніло гор-
Олесь Гончар Де наймення - Україна!
«МЕНІ АЖ СТРАШНО, ЯК ЗГАДАЮ...»
У непривітному, закутому в камінь, холодному туманному Петербурзі
розпочав Тарас Григорович вісімнадцятий рік свого життя. Важкою бул£
дорога із Вільно до столиці Російської імперії — допоки валка з речами те
двірнею пана Енгельгардта дісталася будинку на вулиці Моховій, устиг
юнак пригадати багато подій свого не дуже щасливого життя.
Мандрує непокірний кріпак пана Енгельгардта вулицями похму-
рого Петербурга, ще не знаючи, що саме це місто дасть йому те, пре
що мріяв усе життя, — свободу. Не звільнить лише від гірких спога-
дів, що довіку пектимуть серце розпеченим залізом. І виливатимуть-
ся ті спогади на папір нетлінними рядками живого болю:
...Добре, мамо.
Що ти зарані спать лягла!
А то б ти Бога прокляла
За мій талан.
Пригадайте все, що ви знаєте про дитинство Тараса Шевченка. Про кого
і про що міг він згадувати в ті дні?
«БИЛИ, А НЕ ВЧИЛИ...»
Тут остаточно з’ясувалося, що пристрасть до малювання в пан-
ського козачка Тараса непереборна. Панові Енгельгардту набрид
неслухняний попихач, який, замість того, щоб віддано чекати черго-
вої вельможної примхи, замріяно пірнав у своє мистецтво і малював,
малював, малював...
Тож і вирішив бундючний Енгельгардт використати таку несподі-
вану забаганку свого двірського козачка і вивчити його на такого ж
двірського, але художника. Не дивуйтеся, пани влаштовували справ-
жні змагання на кращих актрису-кріпачку, музиканта-кріпака,
художника, собаку, коня тощо. Причому ціна елітного цуценяти
могла бути значно вищою від ціни будь-кого з кріпаків...
Що ви знаєте про кріпосне право з історії? Чи були в інших країнах
подібні соціальні явища?
Навчатися Тараса віддали до цехового майстра, художника Ши-
ряева. Шевченко оселився в нього на квартирі. Як помічникові
художника йому довірялося (щоправда, тільки під наглядом самого
майстра) готувати трафарети малюнків, створювати композиції орна-
ментів, розписувати інтер’єри петербурзьких палаців. І навряд чи
хто зараз згадає про те, що талановитий український юнак, про яко-
го ще й не знала сама Україна, брав участь в оформленні Великого
театру Петербурга. Про це Тарас Григорович значно пізніше напише
в знаменитій, багато в чому автобіографічній повісті «Художник».
Так бракувало вільного часу, але так хотілося справжньої творчос-
ті! І білими петербурзькими ночами на алеях Літнього саду часто
можна було зустріти невисокого кремезного юнака, що малював
«солодко усміхнених богинь» і суворих богів - знамениті статуї
Петербурзького парку.
Як ви гадаєте, чи можна було б зараз установити, які саме живописні
роботи і в яких знаних місцях Петербурга виконував Шевченко?
Саме ця «безкоштовна майстерня» відіграла вирішальну роль у
житті Тараса Шевченка. Якось підійшов до нього приємної зовніш-
ності пан, зацікавившись малюнками юнака. Виявився він художни-
ком Іваном Сошенком, до того ж іще й земляком Тараса. Відтоді
розпочалася нова сторінка життя майбутнього Кобзаря, сторінка, на
якій слово «Надія» писалося вже з великої літери...
«ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ!»
Одним із перших, хто дізнався про скрутну долю талановитого
кріпака і щиро заприязнився з ним, був уже відомий на той час
український письменник Євген Гребінка. Виявив глибоку стурбова-
ність Шевченковою долею, бажання допомогти і шанований у петер-
бурзьких колах Василь Григорович, про якого згодом Шевченко
напише: «Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого пови-
вала, з малим розмовляла». Він також був вихідцем з України, про-
фесором теорії естетики й секретарем професорської ради Академії
мистецтв. Саме він вибудував той ланцюжок знайомств і контактів,
який згодом привів-таки Шевченка до визволення.
Зі звільненням Тараса з неволі пов’язані імена багатьох людей, які
вписані золотими літерами в історію світового мистецтва. Григорович
і Гребінка познайомили Шевченка з професором Академії мистецтв
блискучим художником Олексієм Венеціановим, який був придвор-
ним живописцем. Венеціанов приятелював із видатним російським
поетом Василем Жуковським, який при дворі тодішнього імператора
Миколи І був досить впливовою особою, оскільки виховував спадко-
ємця престолу Олександра. Жуковський, людина сентиментальна й
романтична, глибоко розумівся на справжньому мистецтві. Тому,
тільки-но познайомившись із Шевченком, він одразу оцінив талант
цього «алмаза в кожусі», як він охрестив Тараса Григоровича.
Поясніть, чому всі ці люди почали допомагати Шевченкові.
Відтоді Жуковський енергійно клопочеться про визволення Шев-
ченка з кріпацтва. Разом із Жуковським узявся до благородної спра-
ви ще один професор Академії мистецтв Карл Брюллов, видатний
російський художник, світову славу якому принесла його знаменита
картина «Останній день Помпеї». Брюллов, познайомившись із Шев-
ченком, одразу відзначив «не кріпацький» вираз обличчя молодого
художника. А в безперечному тачанті українського юнака переко-
нався, переглянувши його малюнки.
Що це за місто - Помпея? Знайдіть і розгляньте картину Брюллова. Чи
сподобалась вона вам? Чим саме?
Складним було це завдання - викупити незвичайного кріпака, яко-
го Енгельгардт схарактеризував як «ремісника, в господарстві необ-
хідного», і назвав неабияку суму — 2500 карбованців асигнаціями.
Іван Сошенко залишив спогади про ті дні: «Стан дуиіі Тарасової
в той час був жахливий». А між тим, згідно з досягнутою домовле-
ністю, Брюллов уже малював портрет Жуковського, який став окра-
сою і гордістю світового мистецтва живопису. Полотно було розіграно
в лотерею серед членів царської родини. Виграла цариця Олександра
Федорівна і охоче заплатила за нього необхідну суму. Уявіть собі
лишень, яким важким був для Тараса Шевченка цей рік! 2 квітня
1837 року Брюллов поклав перший мазок на полотно, а 22 квітня
1838 року тачановитий кріпак нарешті тримав у руках «відпускну» —
документ, що давав його власникові довгоочікувану свободу!
А попереду було життя, про яке Шевченко з повним правом міг
пізніше сказати: «Моє життя становить частину історії моєї
Батьківщини».
Спробуйте описати почуття Тараса Шевченка, який довідався про задум
свого порятунку, а потім - про звільнення. Яким би було життя Тараса,
якби його не викупили з неволі?
Нарешті мав можливість розквітнути талант, справжній, унікаль-
ний, який усьому світові явив Кобзаря - основоположника нової
української літератури й української літературної мови.
«ЗБУЛОСЯ...»
Уже протягом 1839 року Тарас Григорович почав ретельно уклада-
ти першу збірочку своїх поезій. «Людина, подиву гідна», - ще і ще
раз наголошував Євген Гребінка.
А 1840 року сталася подія, що не лише близьким друзям, але й
усьому світові засвідчила: народився Поет. Його голос змусив бодай
на мить завмерти пихатий, зманіжений і розбещений Петербург. Ця
мить вартувала ой як багато!..
Чому, на вашу думку, «Кобзар» настільки вразив вибагливу російську
публіку? Адже ви вже знаєте твори Тараса Шевченка і можете пояснити,
що в них було таким несподіваним і могутнім.
Перша книжечка під назвою «Кобзар» була невелика за обсягом.
До неї увійшло лише вісім творів: «Думи мої, думи мої...», «Пере-
бендя», поема «Катерина» (із вдячністю присвячена Жуковському),
«Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова
ніч». Але внутрішня сила, що нуртувала в кожному' рядку, не давала
спокою, бентежила, хвилювала.
При слові «Кобзар» перед читачем виникали образи українських
мандрівних співців, що змушували кобзу ридати над гіркою долею
поневолених людей або славити легендарні подвиги козацького
лицарства. І в маленькому «Кобзарі» Шевченка твори так нагадували
неповторний голос струн, що їх торкала майстерна рука сліпого співця!
Чому провідним образом своєї поезії Тарас Григорович обрав
саме кобзаря? Що спільного ви помітили між їхніми долями і
творчістю?
«Кобзар» відкривався поезією «Думи мої, думи мої...».
ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...
|
Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Чом вас вітер не розвіяв Чом вас лихо не приспало, Бо вас лихо на світ Чом не затопили, Не винесли в море, Не питали б люди, |
Не питали б, за що Чого нужу світом? - Квіти мої, діти! Нащо вас кохав я, нащо доглядав? Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав... Може, найдеться дівоче Що заплачуть на сі думи - |
|
Одну сльозу з очей карих - Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами!.. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову. Виливало, як уміло. За темнії ночі, За вишневий сад зелений. За степи та за могили. Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Не хотілось в снігу, в лісі Нехай душі козацькії Як та воля, що минулась, Степ і степ, ревуть пороги, І могили - гори. Там родилась, гарцювала Там шляхтою, татарами Засівала трупом поле, Поки не остило... Лягла спочить... А тим часом А над нею орел чорний І про неї добрим людям Все співають, як діялось, А за лихо... Та цур йому! |
Хто його не знає!.. А надто той, що дивиться А на тім... Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю. Нехай злидні живуть три дні - Заховаю змію люту Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється... Нехай думка, як той ворон, А серденько соловейком Не втирайте ж мої сльози, Чуже поле поливають Поки попи не засиплють Отаке-то... А що робить? Хто ж сироті завидує - Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас - В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я - тут загину. Там найдете щире серце Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привітай же, моя ненько! Моя Україно! Моїх діток нерозумних, Як свою дитину! |
Гірку думу про долю України думав поет усе своє життя. І ця
поезія — одна з перших, де він розповів про це своїм сучасникам.
У самій назві звучить бажання продовжити таку дорогу для поета
народнопісенну традицію, він так само прагне, щоб думи його шири-
лися світом під легіт струн, яких торкаються старечі руки...
Думи поетові на папері таки стали «сумними» рядами, і цей епітет
підкреслює загальне емоційне забарвлення твору.
Ви вже вивчали Шевченків вірш «Думка». Поміркуйте, чим різняться по-
езії «Думи мої, думи мої...» і «Думка» та що в них спільного. Чи можемо
ми віднести їх до одного поетичного жанру?
Автор сумує, що впродовж століть втрачала Україна синів своїх
у боротьбі за волю, росла та висока могила, над якою чатує «орел
чорний». І про козацьку славу, що спочила у високій могилі, розпо-
відають кобзарі, перед талантом яких схиляє голову поет. Йому зда-
ється, що в нього забракне слів і, власне, таланту розповісти про
Україну, про її лихо, про біль і сльози, про славну історію коханої
землі своєї...
Образ дум — алегоричний. Кобзар у ньому бачить свої поезії, які
закликає йти в Україну. Змушений жити на чужині, він розуміє:
його слово потрібне батьківщині! Потрібне як надія на відродження
тієї козацької слави, що нині лежить у «високій могилі», як опора і
порятунок для зневірених.
Особливий смуток і пронизливий відчай цього твору насамперед
мотивовані тим, що поет гірко сумував за вітчизною. Довге перебу-
вання на чужині, нелегке життя, здавалося б, позбавляли його надії
на повернення в Україну. Тому так відчайдушно посилає він у рід-
ний край свої думи, поезії, щоб хоч вони «сиротами попідтинню»
торкнулися тієї святої землі, до якої так прагнуло його серце...
Болісні риторичні запитання, що звучать у цій поезії, крають сер-
це й самому поетові.
Знайдіть у тексті поезії ці запитання, прокоментуйте кожне з них.
Ключовий логічний наголос припадає на останні строфи поезії.
Саме в них — сподівання на визнання: «Там найдете щиру правду,
а ще, може, й славу...», а також сердечне звертання до неньки Украї-
ни з проханням прийняти його поетичний дар, прихистити його
поезії-думи, його рідних дітей.
Це були найважливіші роки життя поета, що вже мав право нази-
ватися Кобзарем. Він остаточно зрозумів, що словом може зробити
значно більше, ніж пензлем: «Мене навивають ентузіастом... — ну і
нехай. Нехай я буду“мужицьким поетом”, аби лише поетом, мені
більше нічого й не треба».
Шевченко написав це в 1843 році. Того року він уперше вирушив
на батьківщину вільним!
«О ДУМИ МОЇ! О СЛАВО ЗЛАЯ!»
Пригадайте, які саме твори написав Шевченко в період його перебуван-
ня в Україні. Що саме найбільше хвилювало й непокоїло поета в той
час?
У 1846 році в Києві оуло засновано Кирило-Мефодпвське брат-
ство. Тарас Григорович зблизився із членами цього політичного това-
риства і вступив до нього. Кирило-мефодіївці висували вимоги: ска-
сувати кріпосне право, ліквідувати поділ суспільства на стани, звіль-
нити слов’янські народи від гніту самодержавства і створити
слов’янську федеративну республіку.
Чи прогресивними були ці вимоги на той час? А на сьогодні? Аргумен-
туйте свою думку.
До товариства входили такі видатні діячі національної культури,
як Микола Костомаров, письменник, учений, громадський діяч,
Пантелеймон Куліш, із чиїм історичним романом про українське
козацтво «Чорна рада» ви ознайомитеся трохи згодом, Василь Біло-
зерський, Микола Гулак та інші. Між членами товариства не було
одностайності щодо шляхів досягнення поставленої мети. Частина
братчиків на чолі з Костомаровим бачила його розв’язання лише шля-
хом мирних реформ, інші, до них належав і Тарас Шевченко, вважа-
ли, що тут не обійдеться без революції.
Як ви гадаєте, чия позиція була більш реалістичною?
Проте товариство проіснувало недовго. Уже в 1847 році його було
розгромлено, а його членів заарештовано. Шевченка було затримано
5 квітня того ж року на переправі через Дніпро, коли поет повертав-
ся з Чернігова до Києва.
Слідством керував сам цар Микола І, якого поет часто з презир-
ством і докором згадував у своїх творах. Самодержець зрозумів, що
Шевченко більшої шкоди може завдати своїми творами, ніж усі
кирило-мефодіївці своїми таємними зборами. Жандарми дивувалися
з гідної і незалежної поведінки Шевченка, який і в похмурому казе-
маті тримався достойно й невимушено, більше того (про це ви знає-
те) — писав вірші! Цикл поезій «В казематі», що народився упродовж
кількох місяців, став перлиною не лише у творчості самого поета, це
надбання духовної культури народу!
До циклу поезій «В казематі» належать такі ліричні шедеври, як
«Ой три шляхи широкії...», «Мені однаково...» і той незабутній вірш,
який ви, напевно, й досі пам’ятаєте, - «Садок вишневий коло хати».
Про що свідчить той факт, що Шевченко продовжував працювати і під
арештом?
ОЙ ТРИ ШЛЯХИ ШИРОКІЇ...
|
Ой три шляхи широкії На чужину з України Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру. А найменший — Посадила стара мати А невістка посадила Три явори посадила А дівчина заручена - |
Не прийнялись три ясени, Не вертаються три брати. Плаче жінка з діточками Сестра плаче, йде шукати А дівчину заручену Не вертаються три брати. А три шляхи широкії |
Ця окраса поетичного циклу «В казематі», поза сумнівом, у кож-
ного з вас викличе якісь свої асоціації, потаємні почуття, роздуми.
Але подумаймо разом, про що намагався сказати нам поет? Уявіть:
каземат, кайдани, жалюгідні блискітки скупого петербурзького сон-
ця, гірка неволя...
Віками втрачала ненька Україна своїх синів. Плакали матері,
сивіли в самотині дівчата, жебракували попідтинню діти-сироти.
І себе поет відчував одним із тих синів, чий шлях заріс терном,
і кого, можливо, також не дочекаються рідні.
Ця поезія - філософський роздум про людські долі, своєрідна сти-
лізація під народну пісню, що відчув і композитор Роман Купчин-
ський, який написав музику до цього твору. Поет розмірковував про
любов, якою живуть люди, про пам’ять, про гіркоту розлуки, про
надію і розпач, про те, що, на жаль, так багато в Україні зарослих
терном шляхів...
А які роздуми вам навіяв цей вірш Тараса Шевченка? Які пісні нагадав,
які асоціації викликав?
«МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...»
|
Мені однаково, чи буду Чи хто згадає, чи забуде В неволі виріс між чужими, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину |
І не пом’яне батько з сином. Як Україну злії люде Ох, не однаково мені. |
Цей вірш став одним із найвідоміших у творчості Тараса Шевчен-
ка. Він є центральним твором циклу «В казематі». Це взірець філо-
софської лірики, щира сповідь поета перед своїм народом.
Вірш умовно можна розділити на дві частини, що виразно конт-
растують одна з одною. Перша складається з вісімнадцяти рядків,
друга - з п’яти.
Написання цієї поезії за мурами каземату було подвигом духу.
У кожному слові звучать особиста трагедія, біль і розпука, які нічого
не варті порівняно з муками окраденої, змученої Вітчизни.
За цими рядками — усе життя поета, що промайнуло перед нами,
як у прискорених кадрах кінофільму. Шевченко кожному слову вмів
надати такої ваги, такої значущості, що за скупою фразою відкрива-
лася масштабна картина: «в неволі виріс між чужими». Хіба ще
потрібні якісь деталі, щоб зрозуміти душевний стан людини, якій
випала така доля?
Здається, Шевченко сам собі дорікає за те, чого не встиг, не здужав
зробити. Він розуміє, що навіть пам’ять про нього можуть знищити, і
тоді нікому буде й помолитися за змучену його душу...
Своїм внутрішнім, духовним зором долає поет казематні мури й
лине в Україну. І розпач пронизує його душу: «на нашій - не своїй
землі»! Скільки душевної муки, болю й гіркоти в кількох словах!
Як ви розумієте ці слова з поезії? Прокоментуйте їх.
Цей філософський твір позначений глибиною самоаналізу і широ-
тою поглядів Шевченка. Провідний мотив - самозречення митця в
ім’я щастя і свободи Батьківщини. А лірична кульмінація - високий
душевний порив, що починається словами «Та не однаково мені...».
Це палке зізнання торкає кожне серце, бентежить і змушує замисли-
тись: а чи не байдужі ми до долі Вітчизни?
Наскільки актуальна сьогодні ця поезія Тараса Шевченка?
Композиційним осердям твору є слово «однаково». Кожного разу
воно має різне смислове навантаження.
Зверніть увагу і на такий факт: у поезії практично немає тропів!
Але внутрішній динамізм твору такий потужний, рух думок і почут-
тів поета настільки стрімкий, що вірш буквально захоплює силою
емоцій, чому сприяє й унікальна ритмомелодика твору.
Вірш продовжує жити. Багато його рядків стали крилатими.
Визначний український композитор Микола Лисенко поклав його на
музику. А Володимир Самійленко, з творчістю якого ви ознайомитеся
цього року, у поезії-реквіємі, присвяченій пам’яті Тараса Григорови-
ча Шевченка, написав:
І чується тоді, що знов він на землі
І тихим словом промовляє:
«Мені однаково, що бучно так мені
Ви спомин правите щороку;
Мені однаково, що в честь мою пісні
Складаєте в хвалу високу».
Прокоментуйте слова В. Самійленка. На яких саме думках з поезії «Мені
однаково...» він хотів наголосити?
Слідство закінчилося доволі швидко. Вирок у справі Шевченка
був такий: «Художника Шевченка за складання бунтарських і в най-
вищій мірі зухвалих віршів, як обдарованого міцною будовою тіла,
віддати рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги,
доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні
в якому разі не могло виходити підбурливих і пасквільних творів».
До цього вироку цар Микола власноруч
додав: «Під найсуворіший нагляд із забо-
роною писати й малювати».
Чим, на вашу думку, був викликаний такий
суворий вирок для Шевченка?
Царські сатрапи так поспішали відпра-
вити поета подалі, що шлях до Оренбурга,
а це близько двох тисяч кілометрів, жан-
дарми з Шевченком промчали за сім днів!
Колись містечко Орськ було глухою фор-
тецею серед голого піскуватого степу. Каза-
хи, які кочували неподалік, називали
Орськ «злою фортецею». Про неї Тарас
Григорович розповість у повісті «Близне-
цы», написаній там же, на засланні, російською мовою. Загалом, він не
припиняв творити, незважаючи на заборону. Саме тоді він писав «заха-
лявні книжечки». Вони звалися так тому, що під час регулярних обшу-
ків, яким піддавали Шевченка, він ховав їх за халявою чобота. Зберіг.
Урятував. Для нас. Для всіх, кому небайдужа Україна та її майбутнє.
Улітку 1848 року доля на мить усміхнулася поетові: капітан-лей-
тенант О. Бутаков, російський учений, наполіг на участі Шевченка
як художника в експедиції, яка повинна була обстежувати Араль-
ське море.
Майже півтора року Тарас Григорович вільно писав і малював,
створив безліч прекрасних поезій і блискучих акварелей. Острів Кос-
Арал навіки залишився на полотнах Шевченка-художника.
А в 1850 році за доносом одного з офіцерів у Шевченка зробили
обшук, знайшли зошити з віршами, малюнки і — знову арешт...
Через півроку поет опинився в Новопетрівській фортеці на березі
Каспійського моря, на півострові Мангишлак (нині це містечко нази-
вається Фортом Шевченка). Тут життя Кобзаря стало нестерпним.
Щоденна муштра, суворі умови, брутальні обшуки й нагляд напів-
грамотного єфрейтора, так званого «дядьки», жахливий клімат, хво-
роби, постійні приниження, а найстрашніше - самотність і безкрая
холодна пустеля навкруги...
Уявіть, інтелігентна, винятково талановита, освічена людина
мусила носити осоружну' солдатську шинелю, мешкати в казармі,
віддавати честь пихатим ненависним офіцерам, навіть будучи хво-
рим, ходити щодня на муштру...
Несила було жити, підтримували лише спогади про Україну, про
рідних і друзів, сповідальні поетичні рядки, що зринали з самого
серця. Лише наприкінці заслання Шевченко зміг знову писати. Тоді
народилися російськомовні повісті, поет почав вести щоденник.
Наскільки важливою для Кобзаря була, на вашу думку, можливість вести
щоденник? Чи кожна людина може це робити? Чому цікаво читати що-
денники письменників?
Друзі постійно домагалися звільнення Шевченка, подвоївши свої
зусилля після смерті Миколи І в 1855 році. Але лише за два роки
жаданий дозвіл на звільнення було отримано.
Багато доріг сходив у своєму житті Тарас Григорович. Але дорога
з Новопетрівської фортеці до Нижнього Новгорода, куди він виру-
шив одразу після звільнення, була хоча і важкою, та, мабуть, однією
з найрадісніших у його житті...
А попереду — апофеоз поетичного таланту, твори, що увійшли до
світової класики, рядки, якими творилась і якими жива була укра-
їнська нація, якими живе й донині!
1 на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Повторюємо
1. Назвіть дату звільнення та місто, у якому Тараса Шевченка ви-
купили з кріпацтва, учасників цієї благородної справи.
2. Назвіть місця, де побував поет під час заслання.
3. Ви щойно прочитали кілька творів Тараса Шевченка. У який
період його творчості вони були написані?
4. Визначте важливі проблеми, пов’язані з долею України, на які
вказав Кобзар у вірші «Думи мої, думи мої...».
5. Назвіть основні ідеї та мотиви вивчених вами творів Т. Шевченка.
6. Вивчіть напам’ять вірш «Мені однаково...».
Міркуємо
1. Укажіть основні художні засоби, використані поетом у його тво-
рах.
2. Назвіть причини ув’язнення поета.
3. Підготуйте розширене повідомлення про арешт Тараса Шевчен-
ка, його перебування в казематі, заслання, скориставшись додат-
ковою літературою, Інтернетом.
4. Закінчіть розпочате твердження: «Вірш “Мені однаково...” свід-
чить про те, що Тарас Григорович Шевченко - справжній...».
5. Що саме найбільше непокоїть автора в поезії «Мені однако-
во...»? Поясніть чому.
6. Підтвердьте або спростуйте думку, що поезія «Ой три шляхи
широкії...» співзвучна з українськими народними піснями.
Аналізуємо
1. Узагальніть відомості про арешт, вирок, заслання Кобзаря і по-
ясніть, чим поет міг загрожувати величезній Російській імперії.
2. Співвіднесіть твори, які ви прочитали, і періоди життя поета, у
які вони були написані. Наскільки, на вашу думку, важливо знати
про життя і творчість, громадсько-політичну діяльність Кобзаря,
щоб глибше зрозуміти його твори?
3. Використовуючи знання з фольклору, знайдіть у творі «Ой три
шляхи широкії...» фольклорні образи, характерні для народнопі-
сенної творчості художні засоби.
4. Знайдіть у прочитаних творах характерні ознаки філософської
лірики.
5. Розвиньте розпочату думку: «В образах дум Тарас Шевченко
прагнув показати...».
6. Які мотиви, ідеї, образи з прочитаних щойно творів траплялися
вам раніше?
Дискутуємо
1. Чи є, на вашу думку, громадянська позиція людини одним із
проявів духовності?
2. Які зміни відбулися в творчості Кобзаря після мандрівки Укра-
їною?
3. У якому творі поет використовує елементи МОЛИТВИ і з якою метою?
4. Визначте ііровідні мотиви творчості Шевченка в казематі.
5. Прокоментуйте слова поета: «Караюсь, мучуся... але не каюсь!..#.
Як ви їх розумієте? З приводу чого, на вашу думку, вони були сказані?
6. Подумайте і зробіть висновок: які слова і з яких прочитаних
вами нещодавно творів поета можна вважати крилатими? Які кри-
латі вислови з раніше прочитаних творів запам’яталися вам?
ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ
Кожен народ мав чорні сторінки у своїй історії. І тоді народжувалися поети, які
ставали совістю нації, її пророками, проводирями, духовними лідерами. Тож пе-
реконаймося, наскільки схожими бувають слова і думки творців, які над усе люб-
лять свій народ, свою землю, волю і незалежність.
Білоруські поети:
Яниа Купала: Співи мої, співи!
Мого суму діти,
Коли ж вам надійде
Година радіти?
Якуб Колас: Ой ви, думи, думи,
Серця мого рани!
Чи ви мої діти,
Чи ви ким наслані?
З яким твором Тараса Григоровича Шевченка перегукуються ці рядки?
Грузинський поет Акакій Церетелі:
|
Прийде час - розірве пута Що в стражданні днів численних |
Які полум’яні рядки Кобзаря, вивчені напам’ять минулого року, ви при-
гадуєте, прочитавши фрагмент вірша грузинського автора?
ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Філософська лірика - поезія, спрямована на глибоке
осмислення світу. Автор або ліричний герой у такій поезії демон-
струє свої погляди на сенс буття. У цих творах ідеться про загальні,
вічні закономірності життя, природи, розвитку суспільства. Харак-
терна особливість філософської лірики — її налаштованість на пізнан-
ня сутнісних проблем буття, часу і простору. Філософська лірика
може бути представлена різними ліричними жанрами: сонетами, есе,
елегіями тощо.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Сьогоднішнє творче завдання буде незвичайним. Напишіть невелике завер-
шене оповідання за будь-якою з репродукцій картин, якими ілюстровано цей роз-
діл підручника. Якщо це буде картина, що змальовує епізод з життя поета,
спробуйте проаналізувати відповідність зображеного і реального факту. Якщо ж
полотно належить пензлю Шевченка, то поміркуйте про настрій, домінування
певних барв та їхню символіку. Бажаємо успіхів!
ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ
МАЛЯРСТВО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: ЗДІЙСНЕНА МРІЯ
Відомо, що поезія і живопис тісно пов’язані між собою. їх особли-
вості здавна цікавили теоретиків і шанувальників мистецтва, вили-
валися в дискусії про те, який з них є впливовішим, сильнішим.
А знаменитий художник Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що
«малярство - це німа поезія, а поезія - промовисте малярство». Не
випадково в історії світової культури поєднання в одній особі живо-
писця і поета трапляється часто. Очевидно, це доля щедро обдарова-
них творчих натур, яким тісно в межах одного виду мистецтва. До
таких належить і Т. Шевченко. Природа щедро наділила кріпацько-
го сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника. Для
Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого
духу. У митцеві поєднувалися і боролися водночас поет і художник.
Про свою пристрасть до писання і малювання Кобзар оповів у
вірші «А.О. Козачковському»:
Довго те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя - дяка,
Гарненько вкраду п’ятака -
Бо я було трохи не голе.
Таке убоге - та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або «Три царіє со дари».
Поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а маляр-
ських - олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків — май-
же 1200. Саме це свідчить про глибоку закоханість Тараса Григоро-
вича у малярство. Не випадково його твори брали участь в академіч-
них виставках, а за видатні успіхи в царині гравюри Шевченкові
було присвоєно звання академіка.
Однією з найулюбленіших, найважливіших і водночас — найболю-
чіших для Шевченка була тема жіночої недолі. Навіть назви творів:
«Наймичка», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна-черниця»
напрочуд красномовні.
А якими ти уявляєш собі героїнь цих картин Шевченка-художника?
Наприклад, картину «Катерина» Шевченко намалював у 1842 році.
Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу —
дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена
в найкращих почуттях.
Митці всіх часів прагнули оспівати природу', яка давала їм силу і
натхнення. Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити
словом і фарбами всю красу навколишнього світу. Тривалий час він
жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину,
Київщину.
За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843-1847 рр. можна
поділити на дві групи: зображення сільських краєвидів і пейзажів,
на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Твори зде-
більшого розповідають нам про життя Шевченкової родини і всього
покріпаченого українського села («Удовина хата», «Селянське
подвір’я», «На околиці», «Хата біля річки», «Хата над ставком»).
Чарівна природа на малюнках є контрастом до важких умов життя
народу.
Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченка — зображення
мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степо-
вих річок, ставків, урочищ тощо («Повінь», «Комора в Потоках»,
«Андруші», «Урочище Стінка», «Хутір на Україні», «У В’юнищі»,
«В Решетилівці»). Ці твори сповнені справжньої поезії, у них мальов-
нича українська природа знайшла свого натхненного співця.
Однією з перлин української національної графіки є «Живописна
Україна». Це альбом офортів Шевченка. Кращі з них: «У Києві»,
«Видубецький монастир», «Судна рада», «Свати», «Казка», «Дари в
Чигирині».
Треба згадати, що Шевченко створив також галерею портретів.
За допомогою Інтернету знайдіть виконані Шевченком портрети. Спро-
буйте, обравши один із них, розповісти про людину, яку ви бачите. А по-
тім поцікавтеся, чи збіглося ваше уявлення з реальними даними про неї.
Таким чином, ми ще й ще раз зримо відчули велич і багатогран-
ність таланту Шевченка, ще раз переконалися, що завдяки титаніч-
ній праці він зумів передати у своїх творах палку любов до України
і тривогу за її долю.
Автор: evg01 от 20-08-2016, 14:17, Переглядів: 4877