Основи вищої нервової діяльності: сприйняття, увага, пам'ять, емоції
Сприйняття. Увага. Пам'ять
Сприйняття — це складний психофізіологічний процес, що забезпечує формування в мозку людини уявлення про навколишній світ. До процесу сприйняття можуть бути залучені всі сенсорні системи; обов’язково в ньому бере участь кора головного мозку.
Властивості сприйняття
Властивість |
Характеристика |
Активність |
Людина здатна активно сприймати та обробляти певну інформацію для набуття досвіду |
Цілісність |
Людина сприймає предмети навколишнього світу як єдине ціле, зважає на всі їхні характеристики та властивості |
Вибірковість |
Органи чуттів постійно сприймають нові дані, але найточніше людина сприймає найбільш значущу для неї інформацію |
Види сприйняття
Вид |
Характеристика |
Сприйняття руху |
Відображення змін розміщення об’єкта в просторі з плином часу |
Сприйняття простору |
Сприйняття просторових властивостей предметів, їхньої форми, об’єму, величини, взаємного розташування й напрямку |
Сприйняття часу |
Відображення послідовності явищ і швидкості їхніх змін. Спеціалізованої сенсорної системи, що сприймає час, в організмі людини немає. Для цього задіюються нервові процеси, на основі яких формуються умовні рефлекси на час |
Ілюзія |
Тип сприйняття, за якого в мозку формується викривлене відображення предмета |
Увага — це чинник, що регулює процес сприйняття тієї чи іншої інформації. Розрізняють довільну увагу (цілеспрямовану, яка виникає в результаті вольових зусиль) і мимовільну увагу (не залежну від свідомості й волі індивіда). Концентрація — це усвідомлене зосередження на об’єкті. Фізіологічною основою є провідна ділянка кори головного мозку. |
Розподіл — це здатність людини усвідомлено сприймати кілька об’єктів або виконувати багатоопераційну роботу. Основою цієї властивості є збудження кількох зон кори головного мозку. Обсяг — це здатність індивіда сприймати з однаковою якістю певну кількість об’єктів. Перемикання — це здатність швидко перемикати увагу з одного об’єкта на інший. |
Пам’ять — це сукупність психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпе- |
чують збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального досвіду. |
Часові типи пам'яті
Короткочасна Характеризується нетривалим зберіганням інформації після одноразового й недовгого сприйняття. Фізіологічною основою є передача нервового імпульсу нервовим клітинам |
Проміжна Інформація зберігається нетривалий час. Така пам’ять є етапом перетворення короткочасної пам’яті на довготривалу. Фізіологічна основа — передача інформації у вигляді специфічних речовин, що синтезуються в нервовій клітині у відповідь на подразнення |
Довготривала Зберігає інформацію тривалий час. Фізіологічною основою є структурні зміни мембрани нервової клітини |
Характеристика процесів пам’яті
Процес |
Характеристика |
Запам’ятовування |
Це процес стійкого закріплення інформації в пам’яті |
Збереження |
Утримання протягом певного часу в пам’яті отриманої інформації |
Відтворення |
Це процес використання інформації, що зберігається у пам’яті |
Вид |
Характеристика |
Механічний |
Формується багаторазовим повторенням інформації без осмислення. Характеризується недовготривалістю й вимагає значних зусиль |
Осмислений |
Формується в результаті уважного прочитання матеріалу, його осмислення та розуміння. Дозволяє запам’ятати великий обсяг інформації, відтворити її через тривалий час і застосувати для розв’язання завдань |
Мимовільний |
Відбувається в результаті сильного емоційного збудження й сприйняття найбільш цікавої інформації |
Довільний |
Вимагає свідомих зусиль людини |
Вид |
Характеристика |
Моторна |
Запам’ятовує та відтворює рухи |
Емоційна |
Зберігає й відтворює пережиті емоційні стани |
Образна |
Залежно від типу сприйнятої та збереженої інформації розрізняють зорову, слухову, тактильну, смакову й нюхову пам’ять |
Словесно-логічна |
Це тип збереження та відтворення інформації, прочитаної або почутої в усному мовленні |
Емоції — це специфічне індивідуальне ставлення людини до навколишньої дійсності, що вияв- |
ляється у вигляді радості, страху, гніву, задоволення, незадоволення, подиву тощо. |
Виявлення |
Характеристика |
Емоційна реакція |
Виникає в результаті певних умов. Нетривала, імпульсивна |
Емоційні стани |
Тривалі переживання. Це мінливі психічні явища. До них належать пригніченість (депресія), гнів, збудження, тривога |
Настрій |
Тривалий специфічний емоційний стан. Умовами формування настрою можуть бути всі чинники навколишньої дійсності |
Емоційне ставлення |
Мають чітко визначений об’єкт. До їх різновидів належать любов, ворожнеча, ненависть, ревнощі, заздрість тощо |
Темперамент — це вияв індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності у вигляді швидкості оцінювання ситуації, формування емоційної реакції на певну подію. Фізіологічною основою темпераменту є властивості процесів галь- |
мування та збудження в окремих індивідів, зокрема сила, рухливість і врівноваженість. Людей за типом темпераменту поділяють на сангвініків, меланхоліків, флегматиків і холериків. |
Реакції людей із різними типами характеру на однакову ситуацію
Холерік |
|||
Флегматик |
|||
Меланхолік |
|||
Сангвінік |
Функціональна спеціалізація кори великого мозку. Характеристика асиметрії головного мозку
Тип асиметрії |
Півкуля Ліва Права |
|
Психічна |
Центр письмового та усного мовлення, лічби й читання. Відповідає за логічне, абстрактне мислення людини, забезпечує аналітичне мислення. Зумовлює в основному позитивні емоції, контролює вияви слабких емоцій |
Обробляє інформацію одночасно, синтетично. Краще сприймаються просторові та відносні ознаки предмета. Зумовлює більш давні, негативні й сильні емоції |
Сенсорна |
Сприймає зоровий образ розчленовано, аналітично, кожна ознака аналізується окремо |
Сприймає зоровий образ цілісно. Орієнтація в просторі. Центри сприйняття звуку, що визначають музичні здібності |
Моторна |
М’язи кінцівок одного боку тіла контролюються моторною корою протилежної півкулі |
Автор: admin от 14-06-2013, 14:24, Переглядів: 3361