Давньогрецький театр виник наприкінці VI ст. до н.е. на основі сільських святкувань на честь бога Діоніса.

На цих святах виконувалися пісні на честь улюбленого бога Діоніса, бога веселощів і вина. Святкування зазвичай супроводжувалося хороводами, танцями і дифірамбами (жанр давньогрецької хорової лірики).

Історичний період VII-IV ст. до н. е. характеризується неспокоєм, війнами, міжусобицями. Родові зв’язки розривалися, родючі

Лірика - твори,у яких знаходять втілення найглибші та най щиріші переживання поета, йоі’о думки, відчувається особиста оцінка явищ землі захоплювала знать.

Гомер - найлегендарніший співець античності, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем.

Про самого ж автора майже нічого не відомо.

Страшним гнівом палав Ахілл на троянців. Він вирішив жорстоко помститися їм за смерть друзів - Патрокла та Антілоха. Як розлютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Кинулися поспішно втікати троянці, спішили заховатися вони за мурами Трої. Несамовитий Ахілл переслідував їх.

Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом.

Античне мистецтво базувалося на міфології. Давні елліни уявляли світ як поєднання природних, історичних, соціальних і водночас стихійних, божественних, ірраціональних сил.

Ми вже на порозі нашої наступної історичної подорожі - в добу Античності, під час якої дізнаємося про особливості міфів, героями яких були боги і богині, титани, а також смертні люди.

До наших часів зберігся деталізований опис про дивний витвір мистецтва цього періоду - великий круглий щит героя Троянської війни Ахілла.

Пам’яткою світової культури є Коран - священна книга мусульман і перший писемний текст арабської літератури, що відноситься до VII ст. н.е. Саме слово «Корані» походить від арабського дієслова «кара’а» й має два значення: «збір, зібрання» (Божих одкровень) та «читання вголос».

Найяскравішою пам’яткою світової літератури і культури е Біблія (з грец. - «книги»), про яку український філософ Григорій Сковорода сказав: «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна». Дійсно, витримавши іспит часом, Біблія посіла почесне місце Книги книг. Це найпоширеніша і одночасно найпопулярніша збірка священних текстів людства, переведена майже на всі мови світу.

Індійські Веди - одна з найдавніших книг світу, пам’ятка індоєвропейської словесності. Ведичні тексти народжувалися і формувалися протягом тривалого і складного історичного періоду (приблизно XV-VI ст. до н.е.), який починається з приходом індоєвропейських аріїв в Індію, їх поступовим заселенням країни і завершується виникненням перших державних утворень, які об’єднують великі території.