З давніх-давен образ саду асоціювався у різних народів зі світлим раєм, омріяним Едемом - місцем вічного блаженства де панують затишок і благодать. Такий сад є образом-символом духовної літератури, який вбирає в себе вічне і сьогоденне. Кожне дерево в ньому -священна книга людства.

Жоден письменник будь-якої епохи не починає писати «з чистого аркуша», він завжди свідомо чи несвідомо враховує досвід своїх попередників, як водоспад, який поступово вбирає воду від своїх річок-приток, перш ніж перетворитися на великий унікальний потік.

Уявіть себе на блакитному березі світу літератури. Повітря тут м’яке і прозоре; від океану віє свіжим морським повітрям. За високим бірюзовим небосхилом, місцями вкритим білосніжним мереживом хмар, швидко піднімається золотиста куля сонця.

Кожне покоління несе в собі досвід культурного освоєння світу попередніх поколінь, будує свою діяльність на встановлених принципах і, як результат засвоєння попередніх досягнень, рухається вперед, розвиваючи, оновлюючи й удосконалюючи навколишній світ.