Біблія, біблійні притчі

Найяскравішою пам’яткою світової літератури і культури є Біблія (з грец. - «книги»), про яку український філософ Григорій Сковорода сказав: «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна». Дійсно, витримавши іспит часом, Біблія посіла почесне місце Книги книг. Це найпоширеніша і одночасно найпопулярніша збірка священних текстів людства, переведена майже на всі мови світу.

Текст цієї вічної книги складається з 66 книг. їх писачи протягом п’ятнадцяти століть на різних мовах майже 40 авторів, що проживали на трьох континентах (Азія, Африка та Європа) та займали різне соціальне становище (Мойсей, наприклад, був вихований у сім’ї єгипетського фараона, Соломон був царем, апостол Петро - рибачкою, Матвій - митарем). До наших часів не дійшло жодного тексту, написаного рукою автора, - усі оригінали втрачено. Збереглися лише переписані списки. Остаточно склад біблійних текстів, як натхненне Богом Святе Письмо, затверджено в 364 р. на Лаодикійському церковному Соборі.

Біблія - зведення законів про те, як правильно себе вести перед Богом: не перед людиною, а - самим Законодавцем. Це історія духовних пошуків людства. Вона містить розповіді про створення світу, заповіді праведного життя, морялкні принципи, стяродявні легенди, фрагменти історичних хронік, послання апостолів, проповіді, притчі.

Композиційно і хронологічно Біблія складається з двох головних частин -Старий і Новий Заповіти (від грец.

«договір», «угода» або «союз»). Перша частина Біблії, Старий Заповіт, є священною для двох релігій - іудаїзму і християнства. Друга частина - Новий Заповіт - є Святим Письмом тільки християн.

За Біблією, є один Бог - творець світу й людини, який стежить, скеровує і виправляє світорух. У Нього є ангели (з грец. - «посланець, вісник») - духи, досконаліші від людей, які сповіщають людям Божу волю й виконують на землі Його повеління. Усі образи в Писанні мають свою естетичну цінність, несуть важливу інформацію. Це ачегорія на духовну картину світу: рай і пекло, небеса і Земля обітована, драбина Якова, неопалима купина тощо.

Біблійне слово всеосяжне, універсальне. Крилаті вислови, тексти Святого Письма заучувалися напам’ять з раннього дитинства багатьма поколіннями, були основою активного словникового запасу людини. Біблійні сюжети і образи створили ідеали, згідно з якими людина вимірює свою людяність: не вбивати, не красти, любити ближнього свого, як самого себе, шанувати матір і батька, виховувати своє серце... Усі ці заповіді, цінності актуальні завжди, у будь-яку епоху, вони дають розуміння сутності людини, її призначення як Божого творіння.

Історія виникнення, морально-філософський зміст Біблії в якійсь мірі схожі на священні книги інших релігій, наприклад на староіндійські Веди, староіранську Авесту, арабський Коран, які мають дуже близьку тематичну схожість з розповідями Старого Заповіту, повчальним змістом Нового Заповіту, драматичним передчуттям останніх часів світу.

Мистецька палітра

Біблійна мораль суттєво вплинула на розвиток людства. Образи, сюжети з Біблії стали невичерпним джерелом образів та сюжетів літератури і мистецтва. До Біблії зверталися видатні зарубіжні письменники: А. Данте, В. Шекспір, Дж. Байрон, Г. Гейне, О. Пушкін, які сучасним героям своїх епох надавали біблійного алегоричного змісту («Божественна комедія» А. Данте, «Втрачений рай» Д. Міль-тона та ін.). Для письменників різних епох біблійні теми та образи слугували матеріалом для сатири (Фр. Рабле, Вольтер).

Біблія справила значний вплив на українську літературу. Г. Сковорода, український мандрівний філософ і богослов, найірунтовні-ше розробив теорію символічного, а не буквального, догматичного розуміння Святого Письма. Біблія була одним із важливих джерел творчості Т. Шевченка. Образ біблійного Мойсея втілився у грандіозний символ в однойменній поемі І. Франка. Образ Самсона, теми, пов’язані з вавилонським полоном, стали матеріалом для поем і драм Лесі Українки. Цікаво обирана євангельська історія про перебування Ісуса Христа в Гетсиманському саду в романі І. Багряного «Сад Гет-симанський». Широко використовуються біблійні мотиви в творчості українських поетів ХХ-ХХІ ст.: II. Тичини, І. Драча, Л. Костенко,

І. Жиленко та ін.

У книгах Старого і Нового Заповіту багато сюжетів, що стали популярними в образотворчому мистецтві. До них зверталися відомі художники Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Веласкес, Ботічеллі, Тиціан, Рубенс. У Т. Шевченка є знаменита серія малюнків на євангельську тему «Притча нро блудного сина», пензлю С. Іванова належить картина «Явлення Христа народу». Багате сил і таланту віддав Біблії відомий ілюстратор XIX ст. Г. Доре, створивши 230 гравюр до Святого Письма. Музику на біблійні сюжети писали Ґ.-Ф. Гендель, Й. Гайдн, Д. Бортнянський, II. Чайковський, Дж. Верді та багато інших видатних композиторів. —

Найвизначнішою пам’яткою давньої єврейської літератури є перша частина Біблії - Старий Заповіт. Тексти якого написані давньоєврейською та частково арамейською мовами. Вони охоплюють різні етапи стародавньої історії єврейського народу, який від кочового стану переходив до осілого, від родового суспільства до рабовласницької держави. Історія створення священних текстів іудеїв охоплює період від XII до П століття до н.е.

Старий Заповіт побудовано за чітко продуманою структурою, що надає йому властивостей універсальної книги. Найдавніша частина пам’ятки - хронікально-епічне «П’ятнкннжжя», за переказами написане пророком Мойсеєм, що включає в себе книги «Буття», «Вихід», «Левит», «Числа», «Повторення Закону». За нею ідуть книги історичні («Книга Ісуса Навина», «Книга Суддів», «Книга Рут», чотири книги Царів, дві книги «Хроніки», книги Ездри, Неємії, Естер), книги повчальні (книга Йова, Псалтир, «Книга притч Соломонових», «Книга Екклезіяста», «Пісня над піснями»), книги про-роцькі (Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла і книги 12 «малих пророків»). Усього - 39 канонічних (визнаних священними) книг.

В епічній частині Старий Заповіт подає давньоєврейські міфічні перекази про створення світу, про життя першої людської пари -Адама і Єви в раю; про скуштування першими людьми заборонених плодів з дерева пізнання добра і зла та вигнання їх з раю; про життя їхнього потомства і про Всесвітній потоп, після якого врятувався з усіх людей тільки праведник Ной з родиною; про поневіряння єврейського народу, який під проводом Мойсея вийшов з єгипетського рабства шукати місце нового поселення - Землю обітовану; про утворення староєврейського царства і його руйнування; про вавилонський полон та повернення обраного Богом народу на батьківщину.

Старозавітні герої стали «вічними образами» світової літератури, алегоричним втіленням людських чеснот і вад: Авраам, Лот і Ной -взірці праведності, Самсон - мужності і сили духу,

Соломон - мудрості, Мой-сей - вірності перед народом. Письменники різних епох використовували літературні форми, розроблені в старозавітних текстах: жанри (молитва, притча, гімн, псалом, хроніка, пророцтва, афоризми тощо), сюжети (створення світу, всесвітній потоп, руйнування Содому і Гоморри, вихід євреїв з Єгипту та ін.).

Створення світу. У старозавітній книзі «Буття» йдеться про створення світу Творцем за шість містичних днів. Усі основні елементи світу Бог створює Словом: світло і темряву, води і земну сушу, небесні світила. На шостий день після створення рослинного світу і всіх земних звірів Він приступив до створення людини, яке за допомогою образної мови біблійний текст представляє його як винятковий за своїм характером Божественний акт. Мова йде не просто про черговий різновид живих істот, що населяють землю, але про таку істоту, яку Бог відрізняє від усього іншого творіння як Свій образ і подобу - тобто Своє явлення та безпосереднє відображення. Саме людині доручається панування над світом як турботливому садівникові, як цареві, покликаному привести все творіння до гармонії.

У міфі про створення світу оспівується ідея возвеличення прагнення Бога створити життя на Землі, порушуються проблеми творчої праці, краси, світового порядку.

Каїн і Авель. Одвічне питання про боротьбу між добром і злом розкривається у старозавітному міфі про перших нащадків Адама і Єви - Каїна і Авеля.

Після вигнання з раю у Адама і Єви стали народжуватися діти. Першого сина назвали Каїном, а другого Авелем. Каїн був рільником,

 

Авель - пастухом. Одного разу брати приносили жертву Богу: Каїн - плоди земні, Авель - кращих тварин зі своєї отари. Авель приніс жертву від чистого серця з надією на Божу ласку, і Бог прийняв його жертву -дим від неї вознісся до неба. Каїн був злої і жорстокої вдачі, він приніс жертву як звичай, без любові. І Господь не прийняв його жертву, дим від неї стелився по землі. Каїн позаздрив своєму братові, викликав його в поле і там убив.

Каїн і Авель - алегоричне втілення доброго і злого начал у людській природі, тобто результат куштування першими людьми плодів від дерева пізнання добра і зла. І хоча синів виносила і народила одна жінка - Єва, брати мають різні характери. Каїн занадто прив’язується до земного, але Богові не потрібні плоди земні. Авель звернений до надсвітового, він віддає свою жертву небесам. І ці дари Богові приємні. Служіння Авеля - це біблійна алегорія: усі

пастухи в Святому Письмі не просто пасуть отари, вони зберігають слова одкровення.

Каїн - перший людиновбивця на Землі. Біблія робить акцент на тому, що життя є дар Божий, тому людина не має права ні сама себе позбавляти його, ні віднімати його в інших.

Замість убитого Авеля, Бог дав Адамові і Єві третього сина - благочестивого Сифа, народивши якого Єва сказала: «Бог дав мені інше насіння» (Бут. 4:25) - не Адам дав, не людина дала, а Бог. І цим Єва виправдовується за непослух в раю. Алегоричний зміст образу Сифа - це народження третьої природи, поза позицією добра і зла. Саме від Сифа пішов родовід Ісуса Христа.

10 заповідей. Біблія нагадує, що ми, на жаль, не завжди розрізняємо, що добре, а що погано. Не загубитися на життєвому шляху нам допоможе Скеля Істини, на якій викарбувані заповіді - духовно-моральні закони, що визначають зовнішнє і внутрішнє життя людини.

 

Відповідно до Священного Писання, Бог дав людству заповіді більше трьох тисяч років тому. Піднесеній суті цього закону життя відповідала велична урочистість подій Старого Заповіту.

Єврейський народ зібрався біля підніжжя гори Сінай, з тривогою дивився на її вершину, приховану густою хмарою, що, темніючи, опускалася вниз, поки вся гора не була оповита таємничим мороком. Вдаряли блискавки, гримів грім, вся гора тремтіла. Відчуття Божої присутності було настільки величним, що весь народ тріпотів. Пророк Мойсей піднявся на гору, і там Бог дав йому дві скрижалі - кам’яні дошки, на яких вогненними літерами були накреслені десять заповідей. Цього разу Творець уперше дав людям закон у письмовому вигляді. Серед народу запанувала благовісна тиша.

Десять заповідей (Десятислів’я), даних Богом на Сінаї, складають кістяк, духовно-моральну основу Старого Заповіту. Вони були потрібні для того, щоб людина осягала істину і чітко розрізняла, що є добро і зло.

Основою, тобто фундаментом того, на чому стоїть людина, є вічні цінності. Принципи Десятислів’я поширюються на все людство, вони дані як наставляння і керівництво до виконання. Це своєрідний

проект життя, який людина зберігає в щирому й доброму серці. Ісус Христос пізніше виклав суть цих заповідей так: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою своєю, і всім своїм твоїм, і свого ближнього, як самого себе» (Лука 10:27).

Отже, десять заповідей умовно можна поділити на дві частини: любов до Бога (відносини людини з Богом) і любов до ближнього (відносини людей між собою). Любов до Бога виражається в турботі про свою душу, в чистоті думок, у підпорядкуванні особистих потреб духу, пам’яті про світ вищого виміру. Заповіді, що стосуються любові до ближнього, втілюються у вислові: «Чини з людьми так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою».

Природа людини, за Біблією, може розвиватися тільки на основі виконання заповідей Божих, незмінних на всі часи. І, хоча пізніше Ісус Христос і розширив їх, вони залишилися фундаментом, своєрідною Скелею Істини духовно-морального життя людини. Порушення заповідей, даних Мойсею як одкровення на кам’яних скрижалях, приводить людину до руйнування відносин з Богом і з ближніми, а в результаті - до духовної смерті. Щоденний звіт виконання цих заповідей кожна людина дає уже на скрижалях свого серця.

Створення світу

(Буття 1:1-31)

1.    На початку Бог створив Небо та землю.

2.    А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

3.    І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.

4.    І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

5.    І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

6.    І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

7.    І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

8.    І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

9.    І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.

10.    І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

11.    І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.

12.    І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

13.    І був вечір, і був ранок, день третій.

14.    І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умов-

леними, і днями, і роками.

15.    І нехай вони стануть на тверді небесній світи лами, щоб світити над землею. І сталося так.

16.    І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

17.    І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,

18.    і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

19.    І був вечір, і був ранок, день четвертий.

20.    І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.

21.    І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

22.    І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

23.    І був вечір, і був ранок, день п’ятий.

24.    І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.

 

25.    І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

26.    І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

27.    І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

28.    І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

29.    І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

30.    І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.

31.1 побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Переклад Івана Огієнка

Працюємо з текстом

1.    Як Біблія пояснює походження світу і людини?

2.    Що було до процесу творення світу, за біблійною версією?

3.    У якому порядку Творець наповнював світ?

4.    Чим людина відрізняється від інших живих істот?

5.    Яке веління Бог дав людям?

6.    Поясніть, як проявляється велич Бога у біблійній розповіді про створення світу.

7.    Чи можна назвати світ, який створив Бог, прекрасним і досконалим? Аргументуйте відповідь.

Каїн і Авель

(Буття 4:1-12)

1.    І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: «Набула чоловіка від Господа».

2.    А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

3.    І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.

4.    А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,

5.    а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

6.    І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?

7.    Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати».

8.    І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

9.    Т скяаяь Господь Каїнові: «Де Авель, твій брат?» А той відказав: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?»

10.    І сказав Господь: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі.

11.    А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.

12.    Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі».

Переклад Івана Огієнка

Працюємо з текстом

1.    Назвіть основні заняття Авеля і Каїна.

2.    Що принесли в жертву Богу брати?

3.    Чому Каїн вбив брата?

4.    Чи розкаявся Каїн у злочині?

5.    Яке покарання Господь наклав на Каїна за братовбивство?

6.    Поясніть символічне значення образів Каїна і Авеля.

10 Заповідей

(Вихід 20:3-17)

1.    І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

2.    Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

3.    Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

4.    Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

5.    Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,

6.    і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

7.    Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

8.    Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

9.    Шість день працюй і роби всю працю свою,

10.    а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.

11.    Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

12.    Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

13.    Не вбивай!

14.    Не чини перелюбу!

15.    Не кради!

16.    Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

17.    Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Переклад Івана Огіенки

10 Заповідей

(Вихід 20:2-17)

2.    «Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі.

3.    Нехай не буде в тебе інших богів крім мене.

4.    Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах.

5.    Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене,

6.    і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.

7.    Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно.

8.    Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його.

9.    Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє.

10.    День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі.

11.    Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його.

12.    Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі.

13.    Не вбиватимеш.

14.    Не чужоложитимеш.

15.    Не крастимеш.

16.    Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого.

17.    Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму.»

Переклад Івана Хоменка

Працюємо з текстом

1.    Дайте визначення поняття «заповідь».

2.    Для чого потрібно знати заповіді?

3.    Які заповіді стосуються обов’язків людини до Бога? Прокоментуйте їх.

4.    У якій заповіді стверджується ідея єдинобожжя?

5.    Чому Біблія забороняє вимовляти ім’я Бога марно?

6.    Які заповіді стосуються любові до ближнього?

7.    Як ви розумієте заповідь «шануй батька твого і матір твою»?

8.    З якої заповіді випливає, що життя - то святий дар Божий?

9.    Чи можна вбити словом? Наведіть приклади.

10.    Навіщо потрібно зберігати чистоту думок і бажань, говорити правду?

Дайте відповідь, опираючись на текст 10 заповідей.

11.    Яких сфер життя стосується заповідь «Не вкради»?

12.    Які цінності стверджуються в заповідях Божих?

Новий Заповіт. Поява Ісуса Христа, сина Божого, розділяє Старий і Новий Заповіти.

Книги другої складової частини Біблії створювалися протягом I—II ст. н.е. в умовах соціального ладу Римської імперії. Усі вони перекладені з грецької мови. До складу Нового Заповіту входять 27 книг: чотири Євангелія (у пер. з грец. - «добра звістка»), «Дії апостолів», 21 Послання апостолів. Закінчується Новий Заповіт книгою пророчою - «Об’явлення Івана Богослова» (або «Апокаліпсис»).

У Новому Заповіті розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть і воскресіння Ісуса Христа, про діяльність його дванадцяти найближчих учнів - апостолів, а в завершальній книзі «Апокаліпсис» символічною мовою йдеться про останні часи людства, про кінець світу, «страшний суд» над живими і мертвими, про війну за душу людини - Армагеддон, про Небесне місто Єрусалим, про другий прихід Христа на землю уже як Царя Небесного Царства. Своєю загибеллю Христос викупив на хресті гріхи роду людського і встановив новий союз (заповіт) з Богом всього людства, а не тільки єврейського народу, як в Старому Заповіті. Життя та проповіді Ісуса Христа стали одним з поворотних моментів людської історії. Акцент новозавітної християнської історії ставиться на внутрішню природу людини. Христос закликав повернутися до витоків - до принципів життя, істинної любові до Бога і ближнього. А це початок витоків всіх провідних релігій світу.

Автори Нового Заповіту (євангелісти Матвій, Марк, Лука, Іван, апостол Павло) володіли великим літературним, ораторським даром. У яскравій образній, притчовій формі вони розкрили основи новозавітного вчення. Особливо захоплює світ таємничих і багатозначних символів четвертого Євангелія - від Івана, молодшого і улюбленого учня Христа.

Євангельські притчі Ісуса Христа - це перлини моральності, наука дія людства, невичерпне цілюще джерело християнської моралі, звідки людина може брати взірець для наслідування, який є цементом життя, досконалістю. Так, у «Притчі про сіяча» говориться про роль слова - зерна, яке потрапляє у різне середовище. Зерно - це Слово Боже, земля - це люди, які його чують і виконують, сіяч -Христос. Тільки те слово-зерно, яке потрапить на добрий ґрунт (у добру душу)* принесе багатий врожай.

«Притча про блудного сина» розповідає про блукання меншого сина по світу. Це своєрідний іспит совісті. Герой притчі має жаль за свої поневіряння з любові до батька, а не через втрачене майно і голод на чужині. Основна думка притчі: визнай свою провину, попроси вибачення - і ти отримаєш прощення.

Новий Заповіт дав світовій літературі ідеї (Христова любов до ближнього, непротивлення злу насильством), систему образів (Ісус Христос, Богоматір, апостоли, Іоанн Хреститель, Понтій Шлат, Юда, Марія Магдалина, Віфлеємська зірка, хрест, волхви тощо), жанрові зразки (притча, бачення, проповідь, послання), сюжети (народження, хрещення, розп’яття, воскресіння, явлення Христа, доля апостолів), образ мислення, мову, якій наслідували не тільки релігійні, а й світські письменники.

(Від Марка 4:2-20)

2.    І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

3.    «Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

4.    І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

5.    Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

6.    а як сонце зійшло то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло.

7.    А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

8.    Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

9.    І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

10.    І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

11.    І Він їм відповів: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

12.    щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!»

13.    І Він їх запитав: «Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14.    Сіяч сіє слово.

15.    А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16.    Так само й посіяні на кам’янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17.    та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18.    А між терен посіяне, це ті. що слухають слово.

19.    але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

20.    А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз».

Переклад Івани Огієнки

Працюємо з текстом

1.    Поясніть алегоричний зміст притчі: що є зерно, земля, хто такий сіяч?

2.    Про які види ґрунту, куди може впасти зерно, розповідає Учитель?

3.    Що у «Притчі про сіяча» розуміється під поняттям «добра земля»?

4.    Наведіть приклади, які «плоди» може вродити «добра земля» - ті, хто слухають слово Боже і приймають?

5.    Розкрийте морально-філософський зміст «Притчі про сіяча».

(Від Луки 15:11-32)

11.    [...] У чоловіка одного було два сини.

12.    І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!# І той поділив поміж ними маєток.

13.    А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14.    А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

15.    І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16.    І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17.    Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18.    Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішив-ся я, отче, против неба та супроти тебе...

19.    Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...#

20.    І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21.    І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...#

22.    А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23.    Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

24.    бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!# І почали веселитись вони.

25.    А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26.    І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?#

27.    А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв#.

28.    І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29.    А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

30.    Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...#

31.1 сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

32. Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мерт-еий і ожив, був пропав і знайшовся!#

Переклад Івана Огіенка

Працюємо з текстом

1.    Який шлях обирає на початку притчі молодший син?

2.    Чи шкодує молодший син про свій вибір?

3.    Чому блудний син вирішує повернутися додому?

4.    Як молодший син визнає свою провину перед батьком?

5.    Як прийняв батько молодшого сина?

6.    Чому розгнівався старший син?

7.    Доведіть, що молодший син заслужив пробачення.

8.    Чого навчає притча?

9.    Поясніть суть біблійного крилатого вислову «блудний син».

Український контекст

Переклади Біблії українською мовою. Перший відомий на сьогодні й збережений переклад біблійних текстів українською мовою здійснено у волинських монастирях з 1556 р. по 1561р. Це - Пересоп-ницьке Євангеліє.

Вагомі здобутки в перекладах Святого Письма українською літературною мовою досягнуто в XIX столітті: перекладено окремі частини Біблії Маркіяном Шашкевичем, Пилипом Морачевським, Антоном

 

Кобилянським, Олександром Бачинським. У грудні 1845 року свої перші переспіви псалмів здійснив Тарас Шевченко. Його збірку «Давидові псалми* видано ще за життя поета в складі «Кобзаря* 1860 року.

В Україні найбільш відомі видання чотирьох повних перекладів Біблії: перший - Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Иечуй-Левицького (у 1903 р.), другий - професора Івана Огіенка (митрополита Іларіона), що створювався у 20-30-ті роки XX ст.; третій - переклад греко-католицького богослова і перекладача Івана Хоменка (уперше надрукований у Римі 1963 р.); і, нарешті, переклад Рафаїла Турко-няка, доктора богослов’я і літургіки, який було завершено у 1996 р. Кожен із цих перекладів - високий злет духу та думки, тривала й копітка праця, що ґрунтується не тільки на знанні мови, дослідженні історії та культури давніх народів, а й на основі тонкого естетичного відчуття.