Народна Освіта » Світова література » Біблія як основа двох релігій - юдейської і християнської читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Біблія як основа двох релігій - юдейської і християнської читати онлайн

Біблія як основа двох релігій — юдейської і християнської

Назва: Біблія, або Святе Письмо, Священне Писання, Слово Боже, Одкровення, Книга Книг, священна книга християн та іудеїв.

 

Автори, упорядники: пророки, царі, пастухи, рибалки (за однією із гіпотез — сам Господь).

Час створення: XII століття до н. е. —

II століття н. е.

Загальний наклад: понад б млрд. примірників.

Переклади: більш ніж двома тисячами мов, повністю видана 422 мовами, 90 % населення планети може читати Біблію рідною мовою.

Розповсюдження: щорічно в країнах світу продають і роздають 100 млн. примірників, щохвилини у світі купують 50 Біблій, щосекунди випускають один примірник.

Будова: Старий Завіт, Новий Завіт.

Жанри: проповіді, послання, історичні хроніки, пісні, псалми, оповіді, пророцтва та ін.

Особливості: у Святому Письмі вміщено понад 3000 пророцтв щодо стародавніх держав і народів, які вже справдились. Біблія є книгою, яку найбільше коментують.

Ми, люди, слабкі, потребуємо сильного, могутнього заступника. Наше життя коротке, тому нам хочеться сподіватися, що

не все закінчується, що є щось вічне. Багато з нас, прокидаючись уранці і лягаючи спати увечері, словами молитви звертається до Бога: «Отче наш, що єси на небесах...». Хоч у наш вік свободи думки й віросповідування не всі є прихильниками якоїсь віри, але й вони користуються мудрістю Книги Книг, застосовуючи такі вислови у різних життєвих ситуаціях: Чини так, як хочеш, щоб чинили з тобою. Не копай яму іншому, бо сам до неї потрапиш. Не судіть, то й не судимі будете. Хто взяв меча, той від меча і загине... — та багатьма іншими.

Микола Письменний, автор переказів, що вийшли під назвою «Біблійні історії», писав: «Той, хто не знає головних сюжетів Біблії, ніколи не чув розповіді про праведників і пророків, схожий на людину, позбавлену зору.

Структура Біблії

Біблія — збірка моральних норм, настанов, які допомагають людству виживати.

Наскрізна тема: розповідь про моральне падіння людини, порушення її союзу (заповіту) з Богом та спасіння Христом.

I    частина — від пророка Мойсея (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення закону).

 

II    частина — «Книга Суддів», дві «Книги Самуїла», дві «Книги Царств», пророцтва Ісаії, Ієремії, Іє-зекіля, Даниїла.

III    частина — «Книга притч Соломона», «Пісня над піснями», «Книга Руф », « Книга Есфірі».

До України Святе Письмо прийшло у X столітті церковнослов’янською мовою, але то була не вся Біблія, а тільки Новий Завіт, а з нього Євангеліє та окремі твори Старого Завіту (здебільшого Псалтиря).

Першим зробив повний переклад Біблії українською мовою Пантелеймон Куліш, якому допомагали вчений-фізик Іван Пулюй та письменник Іван Нечуй-Левицький. Його було видано 1903 року. Уже за наших часів переклад зробив Іван Огієнко (митрополит Іларіон) — громадський і церковний український діяч, публіцист, захисник та історик української мови.

Прості люди з обережністю ставилися до читання Біблії, адже вона складна для розуміння. Це вважали прерогативою священнослужителів:    «Де за

 

кінчується розуміння людське, там починається Боже». Тому для щоденного читання були книги Псалтир, Часослов, молитовники.

Псалтир — одна з біблійних книг Старого Завіту, авторство якої приписують царю Давидові. Містить 150 пі-сень-псалмів. Переклали Псалтир слов’янською мовою Кирило і Мефодій.

В українських землях перші списки Псалтиря відомі з XI ст. Перше друковане видання побачило світ 1491 року.

Часослов, або молитвослов,— церковно-богослужебна книга, що містить молитви щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків. Назва походить від слова «часи» (години) — частини церковної служби. Часослов був найпопу-лярнішою церковною книгою в середньовічній Україні, мав багато видань. Його широко вживали як читанку, навчаючи грамоти. Чимало текстів Часослова завчали напам’ять.

Псалом — це релігійна пісня, молитва, котра є складовою Псалтиря.

Біблія. Старий Завіт. Створення світу Буття 1

На початку Бог створив небо та землю.

А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло.

І побачив Бог світло, що добре воно,— і Бог відділив світло від темряви.

І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок,— день перший.

І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою».

І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

I назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і був ранок,— день другий.

І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так.

І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море». І Бог побачив, що добре воно.

І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так.

1 земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом и, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

І був вечір, і був ранок,— день третій.

І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями,і роками.

І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так.

І вчинив Бог обидва світила великі,— світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

І був вечір, і був ранок,— день четвертий.

І сказав Бог:    «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу

живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю».

І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що •• •• •

її вода вироіла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом и. І Бог побачив, що добре воно.

І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!»

І був вечір, і був ранок,— день п’ятий.

І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так.

І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

(.Переклад І. Огієнка)

1.    Які слова постійно повторював Бог, як оцінював Свої діяння?

2.    Які слова Господа свідчать про те, що Він прирівняв створену Ним людину до Себе?

3.    Які важливі для сучасної людини думки викликає цей твір?

4. Складіть «план» створення світу: день перший — день другий — день третій — день четвертий — день п’ятий — день шостий — ....

«Що було раніше — яйце чи курка?» — ця стародавня філософська загадка звучить дещо жартівливо, але насправді то дуже серйозне й актуальне питання, до якого зверталися у своїх працях давні філософи. Давньогрецький філософ Плутарх зазначав, що проблема має глибше коріння: «Питання яйця і курки, що з них первинне, до якого ми звернулись,— це набагато глибша проблема <...> проблема походження світу...» Над ним і нині сушать голови цілі наукові інститути в усіх кінцях світу.

 

Біблійні сюжети у світовій культурі

У книгах Старого Завіту багато сюжетів, що стали популярними у світовій літературі, образотворчому та інших видах мистецтва. До них зверталися відомі діячі Відродження: Рафаель Санті, Мікеланджело Буо-нарроті, Леонардо да Віпчі, Рембрандт ван Рейн, Сандро Боттічеллі, Тиціан Ве-челліо, Тінторетто (Якобо Робусті), Паоло Веронезе, Альбрехт Дюрер.

Тарас Шевченко орієнтувався на Біблію не лише як поет (наприклад, «Ісаія.

 

Глава 35»), а й як живописець (наприклад, у відомій серії малюнків «Притча про блудного сина»).

Музику на церковні псалми писали Д. Бортнянський, П. Чайковський, Дж. Верді. Можливо, розгадка притягальної сили Святого Письма криється в словах Григорія Сковороди про те, що «Біблія сильна не так історіями, у ній розказаними, як духовним змістом, що ті історії наповнює». До Біблії також зверталися такі письменники, як: Данте Аліґ’єрі, Вільям Шекспір, Джордж Поел Гордон Байрон, Генріх Гейне, Олександр Пушкін. Видатний німецький письменник XIX ст. Г. Гейне писав: «Моїм

прозрінням я зобов’язаний винятково читанню однієї книги. Книги? Так, однієї старої книги, скромної, як природа, і, як природа, природної... [вона] так прямо і називається: Книга — Біблія».

Найвизначнішим біблійним твором І. Франка є поема «Мой-сей». Леся Українка написала драму «Одержима», у якій ідеться про любов земної жінки до Ісуса.

Про зірку Полин ішлося, коли затрубив третій ангел. Цей трагічний образ дав поштовх до створення десятків художніх як прозових, так і поетичних творів чорнобильської тематики: «Марія з полином у кінці століття» В. Яворівського, «Чорнобильська мадонна» І. Драча, поетичний цикл Є. Гуцала з промовистою назвою «Крематорій нації», приурочений до 800-річчя міста Чорнобиля. Інший апокаліптичний образ — образ дикого звіра, що «мав два роги», немов агнець, а говорив, як «дракон»,— постає в романі В. Барки «Жовтий князь». Він став образом-символом страхітливого лиха для українського народу — його геноциду, штучно створеного голодомору 1932-1933 років.

Майже 20 років російський художник О. Іванов працював над полотном «Явлення Христа народу». Довкола пророка Іоанна Хрестителя стоять різні люди: фарисеї, раби, подорожні, воїни. А вдалині уже видніється фігура Ісуса Христа, що наближається до народу. Проте Христос, який мав би бути центром цього полотна, стоїть осібно і є найменшою фігурою картини. Чому? Що хотів цим сказати художник? Спробуйте знайти свою відповідь на це питання.

Каїн і Авель Буття 4

І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: «Набула чоловіка від Господа».

А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.

А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?

Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати».

І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його.

І сказав Господь Каїнові: «Де Авель, твій брат?» А той відказав: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?»

І сказав Господь: «Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене з землі.

А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.

Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі».

І сказав Каїн до Господа: «Більший мій гріх, аніж можна знести.

Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде,— кожен, хто стріне мене, той уб’є мене».

І промовив до нього Господь: «Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде помщений». І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.

(Переклад І. Огієнка)

?і    1. Прочитайте сюжет про створення перших людей і вигнан

ня їх із раю. Поміркуйте над запитаннями та дайте розгорнуті і відповіді.

2.    Що означають імена перших людей?

3.    За що розгнівався Бог на людей?

4.    Хто винен у тому, що Адам і Єва були покарані й вигнані

з раю: Бог, Диявол чи самі люди?

5.    Від чого застерігає Господь Каїна?

6.    Якого покарання зазнав Каїн за свій злочин?

7.    Бог не позбавив Каїна життя. То, можливо, братовбивця не

дуже й постраждав?

Порівняйте біблійний текст із легендою.

Легенда «Каїн і Авель»

В Адама і Єви було двоє синів. Старшого звали Каїн, а молодшого — Авель. Каїн орав землю, та землі не любив. І зірок не любив, і птахів не любив, і дерев не любив. Каїн усім заздрив і всіх ненавидів, тому що він був злий і жорстокий.

Коли птахи пролітали понад землею, Каїн кидав у них каміння: заздрив птахам, що вони вміють літати.

Коли зірки спалахували в небі, Каїн і в зорі кидав каміння, тому що зірки вміли світити. Коли опівдні дерева кидали на землю тінь. Каїн обламував гілки — він і тіні чужій заздрив! Злою людиною був Каїн, дуже злою.

А брат Каїна — Авель — був веселий і добрий. Він випасав овець. З ранку й до вечора блукав зі своєю отарою широкими луками, грав на сопілці, співав пісень.

Зірки, дерева й птахи слухали його пісні. То були перші пісні на землі.

 

Птахи, дерева й зірки полюбили Авеля. А Каїна почали боятися.

Якось холодної ночі надумали брати розпалити вогнище.

Довго Каїн розпалював своє вогнище. Та не слухався вогонь злих Каїнових рук. Не горів.

А під добрими руками Авеля вогнище спалахнуло відразу. Затріскотіли гілки, наче тільки чекали доторку легких пальців Авеля.

Заграло полум’я. Весело зробилося навкруги, тепло. Заспівав Авель пісню про вогонь і про зірки, про те, як гарно жити.

Позаздрив Каїн Авелю, що вогнище в нього розгорілося. Підняв із землі камінь і вбив брата свого.

Урвалась пісня. Упав Авель на землю. Покотилася сопілка. Не вигравати їй більше веселих пісень.

Озирнувся Каїн. Навкруги — нікого. «Ніхто й не бачив, як я убив Авеля, ніхто й не довідається»,— подумав Каїн. І втік до лісу. Скрадається Каїн лісом, раптом чує — дерева зашепотіли: «Каїне, де твій брат Авель?»

Кинувся Каїн від дерев у степ, а над ним зірки піднялися та як задзвонять із небес: «Каїне, де твій брат Авель?»

Заметушився Каїн: куди втекти від зірок? До землі пригнувся, плазує, наче павук, очима косує.

Прокинулися птахи. З усіх боків галасують: «Каїне, де твій брат Авель? »

І здалося Каїну — то всесвіт кричить йому навздогін: «Де твій брат Авель? »

—    Хіба я сторож своєму братові? — зухвало відповів Каїн.

Збагнув Каїн, що, хоч нікого й не було, коли він убив Авеля,

та бачили те зірки, дерева, птахи...

І зненавиділи люди Каїна за те, що він заплямував землю кров’ю. І прокляли його. І його ім’я.

Відтоді минуло багато-багато століть. Багато зірок згасло. Люди народжувалися і помирали. Мінялися звичаї. Забувалися казки. Але й до сьогодні про лиху, заздрісну людину кажуть: Каїн. Або окаянний — грішний, проклятий.

(Переклад І. Огієнка)

Десять заповідей (Декалог, або Закон Божий) — десять основних законів, котрі, за текстом П’ятикнижжя, або Тори, сам Бог дав Мойсееві на горі Синай приблизно через п’ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет. Заповіді, як оповідають, були зафіксовані на кам’яних скрижалях.

Десять Божих Заповідей

І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

—    Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на

четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

 

Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходь-ко твій, що в брамах твоїх.

Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні па землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

Не вбивай!

Не чини перелюбу!

Не кради!

Не свідчи неправдиво на свого ближнього!

Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

(Переклад І. Огієнка)

Новий Завіт

Новий Завіт — священна книга християнства, частина Біблії, написала християнськими святими давньогрецькою мовою. До Нового Завіту, що сформувався протягом I—II ст. н. е., богослови дібрати 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн (канонічним). Він містить чотири Євангелія — від Матвія, Марка, Луки й Іоанна, у яких ідеться про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про Його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсисі)) описано життя Христа, ідеться про поширення християнства, потлумачено віровчення, наведено пророцтва про Страшний Суд та кінець світу.

Проповідь на горі

Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього Його учні; а Він, відкривши уста, почав навчати їх:

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене заради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

Ви — сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба — викинути її геть, щоб топтали люди.

Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори.

І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті.

Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. <...>

Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий».

(Переклад І. Огієнка)

Притча про сіяча

«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги,— і було повитоптуване, а птахи небесні його по-видзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий,— і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкості. А інше упало між терен,— і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добру землю, і, зійшовши, уродило стократно»... Ось що означає ця притча: Зерно — це Боже Слово. А котрий край дороги,— це ті, хто слухає, але потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам’яному ґрунті,— це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно,— і за час випробовування відпадають. А що впало між терен,— це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життєвими

розкошами, і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці,— і плід приносять вони в терпеливості.

{Переклад І. Огієнка)

Притча про блудного сина

...У чоловіка одного було два сини.

І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток.

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: “Прогрішив-ся я, отче, против неба та супроти тебе...

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів...”»

I, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе і недостойний вже зватися сином твоїм...»

А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!» І почали веселитись вони.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?»

А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв».

І розгнівався той, і ввійти не хотів.

 

Тоді вийшов батько його й став просити його.

А той відповів і до батька сказав:

«Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...»

І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!»

(Переклад /. Огієнка)

1.    Що сталося з молодшим сином у «Притчі про блудного сина»?

2.    Чому батько про нього сказав: «Був мертвий і ожив?»

3.    Чому батько простив його?

4.    Як старший брат сприйняв радість батька завдяки поверненню молодшого сина?

5.    Що могло б статися, коли б батько не простив блудного сина?

6.    Порівняйте репродукції картин Т. Шевченка і Рембрандта ван Рейна, створені за цією притчею.

7. Підтвердьте або спростуйте думку: «Біблія утверджує тезу, що щасливе майбутнє в руках кожного з нас, що його запорукою є ідея спасіння душі, шлях морального вдосконалення людини». Відповідь обґрунтуйте.

 

У притчі про блудного сина виділяють умови сповіді (покаяння). Які ж це, на ваш погляд, умови? Аргументуйте їх змістом притчі.

Підказка

1.    Випробування совісті. (Пригадування гріхів — блудний син роздумує.)

2.    Кяття за гріхи. (Блудний син відчуває каяття завдяки любові до батька, а не через втрачений добробут і голод на чужині.)

3.    Настанова на виправлення. (Так більше не буду! Хочу бути кращим!

Хочу змінитися!)

4.    Визнання гріхів. (Блудний син каже батькові: «Отче, я згрішив».)

5.    Готовність спокутувати гріхи. (Бажання сина стати слугою: «Прийми мене, як одного з твоїх наймитів».)

Протягом багатьох століть канонічний сюжет притчі про блудного сина зазнав складної трансформації. Образи притчі сприймали символічно: батьком вважали церкву, а блудним сином — відщепенця від неї. Письменники XVI-XIX ст. не лише по-новому тлумачать притчу про блудного сина, а й створюють на її основі нові твори. Наприклад, Іван Вишен-ський у своєму творі «Позорище мисленному» зображує блудного сина позитивним героєм, а брата-домочадця — негативним. Історією про блудного сина цікавився і Г. Сковорода, який сам провів своє життя в мандрах. Цей сюжет перегукується з його байкою «Про безногого і сліпого».

Особливо своєрідно тема блукальця розвинута в поемі «Тризна» Т. Шевченка, написаній російською мовою. «Страшної, святої» драми зазнає герой, бажаючи стати для рідного краю пророком, прагнучи допомогти рідній землі й гинучи далеко від неї, у муках і каятті, яке приходить до нього, як і до блудного сина з євангельської притчі.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 21:55, посмотрело: 2765