Лісові зони лежать у північній і західній частинах України. Вони займають 28 % території країни. Зона мішаних лісів (хвойно-широколистих), яку називають Поліссям, тягнеться із заходу на схід широкою смугою між північним кордоном України і умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів.

Між географічною оболонкою як планетарним природним комплексом і ландшафтами як її найменшими частинами існує система регіональних природних комплексів. Вони займають різні за величиною території. Одним із завдань фізичної географії є їх виявлення, визначення меж, вивчення і картографування, тобто здійснення фізико-географічного (або природного) районування.

Із попередніх курсів географії ви вже знаєте, шо компоненти природи на тій чи іншій території перебувають у складних взаємозв’язках і взаємодії. Внаслідок такого їх тісного поєднання виникають ландшафти (природні комплекси — ПК).Ландшафти формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як гірські породи, рельєф, клімат, води, фунти, рослинність і тваринний світ.

Значні зміни у фауні України відбулися післяльодовикової епохи. На зміну велетенським мамонтам, шерстистим носорогам, печерним ведмедям і левам, північним оленям, плямистим гієнам прийшли більш пристосовані до нових умов бики-тури, зубри, дикі коні-тарпани, дикі осли-кулани, сайгаки, сарни, росомахи, летючі білки та багато видів, які збереглися до наших днів.

Ще 15-12 тис. років тому під час останнього зледеніння в Європі майже вся територія України була вкрита трав’яною рослинністю. На півночі утворилася холодна тундра, а на півдні — не надто тепліший степ. Ліси й теплолюбні рослини зберігалися лише в затишних долинах на півдні і в Кримських горах.

Із курсу історії України вам уже відомо про одну з найдавніших у Європі культур обробітку землі - землеробську гри нільську культуру, відкриту археологами біля с. Трипілля (Київська область). Вже у IV—III тисячоліттях до н. е. наші далекі предки осіли на землях Правобережної України і вирощували на них хліб.

Ґрунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвірних чинників — материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, діяльності тварин і мікроорганізмів, господарського впливу людини (мал. 147).Материнські породи (підгрунтя) визначають мінеральний склад, фізичні та хімічні властивості фунту.

Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами, або мочарами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, шо зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні й складом рослинності болота поділяють на гри основні типи: низинні, перехідні й верхові.

Озера називають блакитними перлинами, синіми очима Землі. В Україні їх близько 20 тис., однак більшість з них е невеликими озерцями у долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км², та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах.

Переважна більшість річок України (94 %) належить до басейнів Чорного й Азовського морів. Тільки річки західної частини країни належать до басейну Балтійського моря (мал. 126). Окремі невеликі річки на півдні країни не мають стоку в Світовий океан. Такий розподіл річкового стоку зумовлений загальною будовою поверхні України.