Олександр Петрович Довженко народився 29 серпня 1894 року на хуто­рі В'юнише Сосницького повіту на Чернігівщині в багатодітній селянській сім’ї. Навчався в школі у Сосниці, 1911 року вступив до Глухівського вчи­тельського інституту. В інститутські роки вперше познайомився з україн­ською літературою, яку студенти читали потай від викладачів. По закінченні інституту' одержав призначення до Житомирської вищепочаткової школи.

Історія написання: на початку Великої Вітчизняної війни (1941 р.) Довженко був евакуйований в Ашгабад, де призначений полковником інтендантської служби, Митець не може сидіти склавши руки в тилу, коли його Батьківщина в біді, тому просить, щоб його відправили на фронт, де він як кореспондент газети «Красная звезда» стає свідком звільнення українських земель від окупантів. Після цього письменник друкує в газеті «Известия» 31 березня 1942 року статтю «Україна в огні». Ця назва буде взята й до сценарію фільму, що його пише О. Довженко протягом 1941-1943 рр.

Серед українських митців XX століття навряд чи знайдеться ще одна настільки талановита та різнобічно обдарована людина. «Замолоду вчитель, художник, потім кіносценарист і кінорежисер, письменник — прозаїк, памфлетист, драматург. Це все так, і все це не покриває всього Довженка, і все це в нього перепліталось, і на всьому цьому лежала печать неповторної індивідуальності творчої людини»,— так захоплено відгукнувся про свого колегу видатний український поет Максим Рильський.

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юни-ще (нині смт. Сосішця), що на Чернігівщині, у родині неписьменних селян. Батьки мали 14 дітей, із яких вижило лише двоє - Сашко та Поліпа, майбутній лікар.

Олександр Довженко спочатку навчався в Глухівському вчительському інституті, потім учителював у Житомирі, Києві. Він мріяв навчатися в Академії мистецтв, бо відчував потяг до малярства, проте вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту.

Олександр Довженко є постаттю світового значення. Унікальний талант дозволив йому виявити себе в різних галузях творчої майстерності: він був і письменником, і кіно-режисером, і драматургом, чудово малював. Ще за життя двічі отримував найвищу митецьку нагороду в СРСР - Державну премію (1941, 1949 рр.), мав звання народного артиста. Його фільм«Земля» (1930 р.) було віднесено кінокритиками до десяти найкращих фільмів світу.

Його називали «Гомером кіно XX століття* за широкомасштабне зображення рідної землі й народу, його трагічну долю та пошуки історичного шляху.

Він був поетом у кіно й писав твори художньої літератури з яскравими ознаками кінематографічності, започаткував у літературі жанр кіноповісті' .

У 2015 р. міжнародна організація ЮНЕСКО^{81 82}’ назвала його «німий* фільм «Земля* серед п’яти світових кіношедеврів, про які кажуть: найкращі фільми всіх часів і народів.

Tвopчість Олексaндpa Дoвженкa — кінopежисеpa і письменникa мaє шиpoке світoве визнaння. Скaзaні митцем слoвa; "Я нaлежу людству" сьoгoдні цілкoвитo пiдтвеpдили йoгo пpaвa нa них. Taк, свoєму нapoдoві письменник Віддaв свoє життя, свoє сеpце, свій тaлaнт.

Є люди, які все життя щиро захоплені історією свого краю, які прагнуть розповісти іншим про його красу і велич, про людей, які мешкають у тому краю. Таким є і Олександр Гаврош. Рідне Закарпаття - найбільша любов цього письменника, і цією любов’ю він щедро ділиться з нами всіма.