Олександр Довженко «Україна в огні», «Зачарована Десна» - аналіз твору, критика

Олександр Петрович Довженко

(1894-1956)

«Україна в огні»

Історія написання: на початку Великої Вітчизняної війни (1941 р.) Довженко був евакуйований в Ашгабад, де призначений полковником інтендантської служби, Митець не може сидіти склавши руки в тилу, коли його Батьківщина в біді, тому просить, щоб його відправили на фронт, де він як кореспондент газети «Красная звезда» стає свідком звільнення українських земель від окупантів. Після цього письменник друкує в газеті «Известия» 31 березня 1942 року статтю «Україна в огні». Ця назва буде взята й до сценарію фільму, що його пише О. Довженко протягом 1941-1943 рр. Деякі фрагменти цього сценарію з’явилися в пресі у вересні 1943 р. і досить неоднозначно були сприйняті критикою. Сталін скликав спеціальне засідання Політбюро ЦК ВКП(б) 31 січня 1944 року, щоб засудити Довженків сценарій «Україна в огні» за «націоналізм», «антирадянщину».

Рік створення: 1943 (опубліковано лише через 10 років).

Напрям: реалізм з елементами неоромантизму (поетичного романтизму).

Рід: епос.

Жанр: кіноповість.

Тематичний різновид жанру: героїчна, патріотична, політична кіноповість.

Тема: трагічні сторінки Великої Вітчизняної війни на території України від початку та відступу Радянської армії на схід до визволення; життя й боротьба на окупованих територіях; «влада» на війні.

Ідея: возвеличення патріотів, героїв війни, Батьківщини, кохання; засудження радянської влади за трагедію народу; пошук відповідей на болючі питання (причини зрадництва, запроданства, перемоги великою кров’ю); утвердження думки про невмирущість народу й України.

Мотиви: «людина на війні»; «влада й людина»; «сила кохання»; «зрада»; «героїзм»; «жертовність»; «відповідальність перед народом і собою»; «неперевність роду»; «Батьківщина».

Образи: людей: Паврін Запорожець — батько п’яти синів; убиває Заброду й Людвіга фон Крауза; допомагає партизанам; звинувачений у зраді з боку радянської влади, бо виконував обов’язки старости, хоча насправді так хотів допомогти громаді; Тетяна Запорожчиха — ніжна, турботлива мати, убита Еріхом фон Краузом; Роман — син Лавріна, командир партизанського загону; Іван — син Лавріна, боєць Червоної армії, артилерист; Савка — син Лавріна, чорноморець, загинув у перші дні війни; Григорій — син Лавріна, агроном, «майстер урожаю»; Трохим — син Лавріна, рільник, щасливий батько п’ятьох дітей; Олеся — дочка Лавріна, кохана Василя Кравчини, ідеал української дівчини, поетична душа, якій довелося пройти всі кола воєнного пекла; Мина Товченик — зв’язківець партизанського загону; Василь Кравчина — танкіст-червоноармієць, коханий Олесі; Христя Хутірна — проста дівчина, найтрагічніший жіночий образ; одружується з Антоніо Пальма, щоб вижити, хоча любить свій народ; стара Левчиха — звичайна українська жінка з добрим серцем і відкритою душею; Григорій Заброда — репресований «куркуль», який утік із Сибіру, щоб помститися за свою біду, поліцай; Павло Хутірний — дезертир, поліцій; Еріх Крауз — німецький барон, «правитель» українських земель, витончений інтелектуал на війні; Людвіг фон Крауз — його син; радянські партійці; природи: краса української землі; предметів і явищ: пісня, родина, документи, відступ, кохання, потяг, міст, колючий дріт, згарище, партизанський загін, поранення.

Символічні образи: Україна в огні (символ всенародної трагедії); Лаврін Запорожець (символ українського духу, незламності, козацьких нащадків); Василь Кравчина (символ героїзму, відданості в коханні, безсмертя любові); Олеся символ жіночності, чистоти навіть після найбрудніших випробувань); Заброда символ «заблуканих» душ, які не розуміють, хто справжній ворог); Еріх фон Крауз (символ інтелектуальної Європи — творця страшної війни); документи (символ владної байдужості); пісня (символ єдності й невмирущості роду) та ін.

Композиція: складається з 50 окремих епізодів-картин, що у свою чергу містять кадри; кількох сюжетних ліній (історична — події війни; долі Запорожців; кохання Василя й Олесі; доля Христі Хутірної); має обрамлення (однаковий початок і закінчення твору) у вигляді народної пісні «Ой піду я до роду».

Сюжет: уся родина Запорожців, які мешкають у селі Тополівка, зібралася вітати матір Тетяну з 55-річчям, співає пісню «Ой піду я до роду» — почалася війна, матір і Саву поранено під час нальоту — брати Іван і Роман ідуть на фронт — через село йдуть радянські війська, що відступають — Олеся попросила Василя Кравчину стати її чоловіком, усвідомлюючи, що попереду жах окупації — ніч кохання без весілля й дружок — зранку проводжає чоловіка на війну — Україну окуповано, на чолі окупантів полковник Еріх фон Крауз, при ньому його син — село окуповане — Еріх фон Крауз розказує сину про «ахілллесову п’яту» українців («вони не вчать історію») — Павло Хутірний дезертирує й залишається в селі, з приходом фашистів стаючи поліцаєм — батько соромить сина, той випадково вбиває батька, за що отримує прізвисько «Іуда» — роздуми про г*, що буде з народом — обрання старости села Тополівка — для того, щоб порят) вати людей, на посаду зголошується Лаврін Запорожець — при обранні з’являється Григорій Заброда, який претендує на посаду старости, його обирають на посаду начальника поліції, усі проти, а фон Крауз каже, що жорстока вдача й ненависть колишнього куркуля відповідають посаді — відступ радянських військ — випадкова зустріч Івана Запорожця й Василя Кравчини — картини втечі «радянських політпрацівників» на машинах — у Тополівці впряжені селяни орють землю й розмірковують про «лихого» Лавріна й передбачають, що після війни знайдуться судді, які спитають, хто що робив на окупованих землях — Лаврін намагається врятувати молодь від відправки до Німеччини — Товченик-з’язківець спійманий, урятувати не вдається — Олеся й Христя у вагоні на Німеччину, Христя стрибає з мосту й тікає — роздуми про роль матері для нації — Лаврін у концтаборі — двобій Лавріна із Забродою — смерть Заброди й повстання в’язнів, під час якого Лаврін убиває Людвіга фон Крауза — картини України в огні — Леся потрапляє служницею до дружини фон Крауза — Василь Кравчина постійно потрапляє на операційний стіл від поранень, рятує думка про Олесю — Крауз помстився Лаврінові, спаливши село й убивши родини партизанів — Лавріна судять у партизанів — випадково його рятує син Іван, який приходить із партизанським загоном — дружина фон Крауза дізнається про смерть сина, Олеся тікає — Олеся довгими й складними шляхами дістається до України — старий Крауз і Антоніо

Пальма зустрічаються в штабі — Христя Хутірна одружена з Пальмою — роздуми про те, що в цій війні не буде переможених і переможців — прокурор судить Христину — її впізнає сусід Мина Товченик і рятує — зустріч Олесі й Христі на згарищі села, вони розказують про себе — визволення Тополівки — переслідування загонами Лавріна й Романа Запорожців фон Крауза (убивають) — кривавий бій — зустріч Василя й Олесі — на пожарищі рідного дому збираються ті, хто вціліли (Лаврін, Роман, Олеся, Василь), і співають пісню «Ой піду я до роду» — на ранок Олеся проводжає всіх на фронт.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, синекдоха інверсія, риторичні питання, риторичні вигуки та ін.

«Зачарована Десна»

Історія написання: після війни потрапивши фактично в «ув’язнення» в Москві, Довженко перебуває у важкому психологічному стані, усе частіше згадуючи свою Батьківщину, дитинство, батьків, — це вилилося у твір, за яким кінорежисер збирався зняти фільм, але не встиг.

Рік створення: 1941-1956.

Збірка: уперше надруковано в журналі «Дніпро».

Рід: епос.

Жанр: кіноповість.

Олександр Довженко увів у літературу такий жанр, як кіноповість.

Тематичний різновид жанру: автобіографічна кіноповість.

Тема: життя дитини на берегах Десни, розказане з висоти гг: ■».итих літ; життя традиційної української родини та її морально-практичнкх сз:т

Ідея: возвеличення краси Десни-дівиці, її гармонійності оспівування щасливої пори дитинства й водночас гіркий плач над нещасливою доіею своїх трудівників-батьків; утвердження найвищих ідеалів людяносг. у. моралі, які закладаються в дитинстві.

Мотиви: «краса дитинства»; «краса праці»; «краса природи - «рід»; -мораль»; «минущість життя»; «бездуховність нових часів».

Образи: людей: прадід Семен — схожий на бога, любив сонне, помер на погребі; прабаба Марусина — любила проклинати; батько Пггкро — гарний, але випивав з горя й погано одягався, дожив до окупації; мити Одарка Єрмолаїв-на — любила, щоб усе «проізростало», Тарас — батьків батько, возив Сашка на косовицю; дядько Самійло — косар; Тихон Бобир — мисливець; Леонтій Опана-сович — учитель; природи: Десна, луки, огірки, морква, сонце, зірки, пес Пірат і його син Пірат-, предметів і явищ: хата, картина Страшного суду, погріб, пісні, повінь, човен, Великдень, косовиця.

Символічні образи: Десна, рідні Сашка, лев, повінь та ін.

Час подій: початок XX ст.

Місце подій: береги Десни (с. Сосниця).

Композиція: складеться з низки епізодів, які є спогадами дорослого Олександра Довженка про своє дитинство, розказаними устами малого Сашка (своєрідний сюжет); епізоди перемежовуються роздумами дорослого Довженка про красу людської праці, природи, долю батьків, минуле й сьогочасне, мораль і свій мистецький талант (своєрідними ліричними відступами). Сюжет: у реальний світ оповідача все частіше починають уторгатися спогади (пролог) — (епізод 1 спогад про город, сад, які насаджувала мати — (епізод 2) спогад про діда Семена, який був дуже схожий на Бога, любив спати на погребні, пахнув  землею й трохи млином, прожив під сонцем коло ста літ — мати ненавиділа діда й вважала його чорнокнижником, зрештою спалила його Псалт;гр — епізод З) спогади про прабабу Марусину, яка любила прокльони проклинала все (курей, свиней, собаку Пірата, дітей, сусідів)) й прокляла Сашка, який понаривав моркву — (епізод 4) спогади про страх перед картиною Страшного Сух-бо в сім,ї всі були грішні — (епізод 5) спогад про відновлення святості узяв дідову шапку й пішов шанувати старих людей) — (епізод 6) спогад про люоов до музики, а особливо до звуків клепання коси — (епізод 7) спогад про братів-няньок, які любили співати, за що їх Бог малими забрав до свого ангольського хору — (епізод 8) спогади про батька, який був красивий, одне тільки некрасиве — одяг — безбарвний, убогий — (епізод 9) спогади про народження сестрички та смерть прабаби — (епізод 10) спогади про життя в гармонії з природою й про повінь на Великдень, коли отець Кирило на човні святив паски — через півстоліття щезло з лиця землі, спалене фашистами — (епізод 11) спогад про косовицю дитячу любов до косовиці, про сварки, про зустріч із левом — (епізод 12) спогади про дядька Самійла, який був великий косар, йому навіть дали прізвище Косар — (епізод 13) спогад про дядька Тихона-мисливця — (епізод 14 спогади про собаку Пірата та його сина Пірата — (епізод 15) спогад про коней — (епізод 16) спогад про похід до школи, де про Сашка вчитель сказав: «Не развитой!» — авторські роздуми про минуле, яке було сповнене плачу, темряви й жалю, роботи, тяжкої праці; усе розтануло, як сон — одна лише Десна зосталася нетлінною — звернення до Десни: «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури