Теоретичний мінімум за 8-9 клас для підготовки до ЗНО з біології
ТЕОРЕТИЧНИЙ МІНІМУМ
Гемоглобін — дихальний пігмент крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин. Складається з білкової частини глобіну і гему, що надає крові червоного кольору. Транспортує кисень від органів дихання до тканин тіла і вуглекислий газ від тканин до органів дихання. Гігієна — наука про створення оптимальних умов для життєдіяльності людини. Гіпноз — близький до сну стан людини й вищих хребетних тварин, який виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних зовнішніх подразників. Гормони — біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупченнями спеціалізованих клітин організму і впливають цілеспрямовано на інші органи й тканини. Гормони — біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупченнями спеціалізованих клітин організму та цілеспрямовано впливають на інші органи й тканини. Дендрити — численні сильно розгалужені короткі відростки, що відходять від тіла нейрона, передають нервовий імпульс від інших нервових клітин. Дистрофія — голодна хвороба, виснаження, спричинене порушенням харчування — тривалим неповноцінним харчуванням або повним голодуванням. Дихання — процес, що дає можливість тваринним і рослинним організмам одержувати кисень, звільняти вуглекислоту й запасати енергію харчових речовин у формі, доступній для використання, зазвичай у вигляді макроенергетичних зв’язків АТФ. Діафіз — кінцеві ділянки трубчастої кістки, утворені компактною кістковою речовиною, заповнені жовтим кістковим мозком. Евкаріоти — одноклітинні або багатоклітинні організми, у клітинах яких, на відміну від прокаріотів, є сформоване ядро. Ембріон — зародок тварин і людини. |
Емоції — процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишніх об’єктів, реакції на зовнішні та внутрішні подразники, що виявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву. Епіфіз — частина трубчастої кістки; утворений губчастою кістковою тканиною, покритий гіаліновим хрящем, містить червоний кістковий мозок, бере участь у кровотворенні. Еритроцити — одна з форм клітин крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин, високодиференційовані червоні, без’ядерні клітини, що здійснюють дихальну функцію. Живлення — сукупність процесів надходження в організм, перетравлювання, усмоктування й засвоєння ним поживних речовин; складова частина обміну речовин. Життєва форма — морфологічна будова рослин, що склалась у процесі еволюції й відбиває в зовнішньому вигляді пристосування їх до умов існування. Загартовування — комплекс методів, спрямованих на підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього середовища. Залози — клітини або органи, основною функцією яких є вироблення секретів. Запліднення — процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів. Основа статевого розмноження. Зародок — у рослин — зачаток нової особини папоротеподібних і насінних рослин. Звички — внутрішня потреба виконувати певні дії. Здібності — стійкі психічні властивості людини, які є необхідною умовою успіху її навчальної, виробничої та іншої діяльності. Зигота — запліднене яйце, диплоїдна клітина, що утворюється у тварин і рослин у результаті злиття двох статевих клітин (гамет). |
Ілюзія — тип сприйняття, за якого в мозку формується викривлене відображення предмета. Імунітет — вияв дії призначених для збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму на генетично сторонні речовини — антигени. Інстинкт — сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин певного виду в конкретних умовах. Інфекція — проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини, тварин або рослин, розмноження з дальшим розвитком складного комплексу їхньої взаємодії — від носія до вияву хвороби. Капіляри — дрібні судини, що пронизують органи й тканини тварин із замкненою кровоносною системою. Катаболізм (дисиміляція) — процес розщеплення складних речовин до простих, що їх організм здатний засвоїти; супроводжується виділенням енергії. Кістка — тверде утворення, що служить опорою внутрішнього скелета; сформована кістковою тканиною. Клітина — елементарна жива система, основна структурна й функціональна одиниця всіх живих організмів. Кров — «рідка тканина» внутрішнього середовища, що циркулює в кровоносній системі всіх хребетних і деяких безхребетних тварин; один із видів сполучної тканини. Кровообіг — циркуляція крові у тварин і людини, що забезпечує обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Лейкоцити — одна з форм клітин крові (а також лімфи) людини й тварин, безбарвні клітини з різною формою ядер. Лейкоцити — формені елементи крові, що забезпечують імунітет організму, не мають певної форми, містять ядро. Утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Лімфа — прозора рідина, хімічним складом подібна до плазми крові. |
Лімфоцити — один із різновидів лейкоцитів; здатні виробляти антитіла. Лімфоцити — одна з форм лейкоцитів хребетних тварин і людини, що належить до групи агранулоцитів. Лімфоцити людини — клітини кулястої форми, мають велике округле ядро, оточене цитоплазмою з багатьма рибосомами. Ліпоцити — клітини жирової тканини, містять краплі жиру. Лордоз — скривлення (вигин) хребта людини в шийному та поперековому відділах опуклістю вперед. Мейоз — форма поділу ядер, що супроводжується зменшенням кількості хромосом від диплоїдної до гаплоїдної. Є способом поділу статевих клітин, забезпечує збереження кількісної сталості генетичного матеріалу. менструальний цикл — фізіологічний процес в організмі жінок, протягом якого дозрівають фолікул та яйцеклітина; відбувається під контролем гормонів залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, яєчника). метаболізм — процес обміну речовин в організмі. мислення — процес опосередкованого відображення об’єктивної дійсності, тобто така ідеальна діяльність, коли інформацію про дійсність одержують шляхом зіставлення, перетворення та взаємозв’язку пізнаваних образів. мітоз — непрямий поділ клітин, що проходить у кілька етапів, у результаті якого генетична інформація точно й рівнозначно розподіляється між дочірніми клітинами. Є основним способом поділу соматичних клітин, біологічне значення полягає в підтримуванні кількості хромосом. мовлення — спосіб передачі думок, властивий тільки людині; забезпечує обмін інформацією між індивідами. Розрізняють усне і письмове мовлення. Навички — багаторазово повторювані дії, особливістю виконання яких є автоматизація; їх формування контролюється свідомістю, а вияви не потребують контролю. |
Народність — історично сформована група людей, які мають спільну територію, мову та культуру. Нація — історично сформована спільнота людей, що утворюється в процесі усталення їхніх спільних економічних зв’язків, території, мови, особливостей поведінки, культури й традицій. Нейроглія — компонент нервової тканини; гліальні клітини оточують нервові й виконують трофічну, захисну та підтримуваль-ну функції. Нейрон — структурний елемент нервової тканини, що має специфічні властивості — провідність і збудливість. Нервова система — сукупність структур в організмі тварин і людини, що здійснюють взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем. Нефрон — основний структурний і функціональний елемент нирок хребетних тварин і людини. Обдарованість — індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким людина може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Окістя — оболонка, що вкриває кістку зовні; утворена сполучною тканиною, багата на кровоносні судини, бере участь у рості й регенерації кістки. Онтогенез — індивідуальний розвиток особин від моменту зародження до природної смерті або до припинення існування одноклітинного організму в результаті поділу. Осеїн — органічна речовина кістки, що надає їй пружності та гнучкості. Пам’ять — один з основних пізнавальних процесів, що охоплює закріплення, збереження та відтворення людиною її попереднього досвіду. Підсвідомість — процес аналізу інформації та формування поведінкових реакцій, що не досягають рівня свідомості. |
Плід — орган розмноження квіткових рослин, що розвивається із зав’язі квітки після запліднення і служить для формування, захисту й розповсюдження насіння. Подразливість — здатність живих клітин, тканин або цілого організму реагувати на зовнішні чи внутрішні впливи — подразники; лежить в основі пристосування до мінливих умов середовища. Популяція — сукупність особин одного виду, які протягом тривалого часу населяють певну ділянку — ареал виду — і так чи інакше ізольовані від особин інших популяцій того самого виду. Між особинами популяцій відбувається вільне схрещування. Пульс — ритмічні поштовхи-коливання стінок кровоносних судин у тварин і людини, спричинювані викиданням крові із серця під час кожного його скорочення. Раса — група індивідів, що історично сформувалася в певних геологічних умовах і має спільні спадково зумовлені морфологічні та фізіологічні ознаки. Реабсорбція — процес зворотного всмоктування в кров води, глюкози, амінокислот, вітамінів; здійснюється в ниркових канальцях, результатом є утворення кінцевої сечі. Регуляція нейрогуморальна — регуляція фізіологічних процесів організму відповідно до його потреб і змін навколишнього середовища, що здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового (за допомогою нервової системи) і гуморального (за участі гуморальних чинників). Рефлекс — реакція організму, що здійснюється нервовою системою у відповідь на вплив зовнішніх чи внутрішніх подразників. Розмноження — властива всім живим організмам здатність до відтворення, що забезпечує безперервність і наступність поколінь. Розрізняють нестатеве, вегетативне і статеве розмноження. Саморегуляція — здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їх зміни. |
Автор: admin от 15-06-2013, 00:06, Переглядів: 2022