Франческо Петрарка - Сонети, Сонет 61, Сонет 132 читати онлайн

ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

1304-1374 рр.

Співати по-новому про Любов я прагну!

Франческо Петрарка

Сторінки життя та творчості

Одним із перших гуманістів в Італії був Франческо Петрарка. Він писав латиною й живою італійського мовою, створював прозові та ліричні твори, використовуючи традиції провансальських трубадурів і античної міфології. Серед його великого набутку найбільшу славу митцю принесли любовні сонети на честь Лаури, тому не випадково Ф. Петрарку вважають зачинателем європейської любовної лірики доби Відродження.

Франческо Петрарка народився 20 липня 1304 р. в родині нотаріуса в м. Арецир (Італія). Його справжнє прізвище звучить італійською як Петроккіо, а вигадане ним прізвище Петрарка перекладається як «кам'яна брила». У його рідному містечку було дуже мало освічених людей. Тому одним із головних

завдань свого життя він уважав поширення освіти в Європі, формування в людей бажання вчитися, читати. пізнавати світ.

Через політичні міжусобиці, що тривали тоді в Італії, його батьки мусили втекти з Флоренції (як і Данте) до Ареццо, а потім далі, па південь. У 1311 р. мати, батько, Франческо та його брат Джерардо переїздять до Пізи, а згодом оселяються в м. Авіньйоні (місто в Провансі, нині територія Франції). Пізніше разом із братом Франческо вивчав право в Болонському університеті.

У 22 роки юнак повернувся до Авіньйона, яке на той час стало одним із культурних центрів Італії. Згодом здійснив подорожі Францією та Німеччиною, що справили на нього великий вплив. У своїх поетичних творах він змальовував життя як тривалу мандрівку в пошуках незнаного.

Значну частину свого життя Ф. Петрарка присвятив церкві й водночас виконував важливі дипломатичні доручення в різних країнах світу.

У 1340 р. митець отримав одночасно два запрошення з Риму й Парижа для отримання високої нагороди лаврового вінця. 8 квітня 1341 р. Ф. Петрарка прийняв цю нагороду в Римі. Він свідомо обрав саме Рим як місце для пошанування, адже понад усе він цінував римську літературу, уважаючи її взірцевою.

У світовій літературі ім’я поета нерозривно пов'язане з його ліричною герої-исю Лаурою, якій вій присвятив багато любовних сонетів. За його спогадами, уперше побачив її 1327 р. в церкві святої Клари в Авіньйоні, коли всі мешканці міста готувалися до Великодня. Йому було тоді 23 роки, їй 20. Вона вже була заміжньою, він молодим ученим і поетом. Кожного року Ф. Петрарка відзначав річницю їхньої зустрічі. Незадовго до смерті поет написав: «Уже пі про що я не мрію, крім неї». Лаура померла дуже рано, у сорок років. У ті часи жінки рано старіли, однак Ф. Петрарка не помічав її старості, зморшок на обличчі, сивини у волоссі. Вона для цього так і залишилася вічно прекрасною й недосяжною ідеалом. Смерть коханої була великою втратою для митця, однак і після смерті Лаура була в його уяві живою, бо справжнє кохання ніколи не вмирає.

Останні роки життя Ф. Петрарка провів в м. Падуї. Помер 18липня 1374 р.

Коментарі хто ж така Лаура, героїня сонетів Ф. Петрарки? Перший його біограф італійський письменник Дж. Боккаччо вважав, що Лаура — це узагальнений образ жінки, а не якась конкретна особа. Разом з тим існують й інші версії щодо прототипу Лаури. Серед можливих імен «дами серця» митця називають його сучасницю Лауру де Сад та ін. Деякі дослідники вважають, що ім'я Лаура (або Лавра) є поетичним знаком, символом поетичного покликання — лаврового вінця, яким ще з часів античності віншували митців. Крім того, ім’я ліричної героїні співзвучне італійським словам, що означають «легіт», «світанок», «лавр», а це відкриває широкі поетичні обрії. Отже, поетичний образ Лаури виявився багатозначним.

Уже в давній українській літературі є згадки про творчість письменника-гуманіста Ф. Петрарку. Так, на початку XVII ст. М. Смотрицький залучив до своєї книги «Треноо 138 сонетів Ф. Петрарки, які згодом у прозовій формі відтворив М. Грушевський в «Історії української літератури» До перекладу творчої спадщини поета в різні роки зверталися М. Зеров, М Орест, М. Лукаш, Г. Кочур, Борис Тен, І. Качуровський, Д. Паламарчук, Д. Павличко.

Італійський соніт один із різновидів жанру сонета, що складається з двох катренів і двох терцетів. Його схема римування така: абаб абаб (або абба абба) вгв вгв (або вгд вгд).

СОНЕТИ

Історія створення. Свою любов до Лаури Ф. Петрарка втілив у збірці «Канцоньере» («Книш пісень»), що стала гімном високому коханню. Працю над збіркою поет розпочав ще в 1330-х роках, а завершив незадовго до смерті. Книга поділяється на дві частини: «На життя мадонни Лаури» (вірші, написані з 1327 по 1348 р.) і «На смерть мадонни Лаури» (вірші, написані після 1348 р.). У книзі вміщено 366 творів, з них 317 сонетів. Це своєрідний поетичний щоденник, що засвідчує відхід від аскетизму середньовіччя та формування нового гуманістичного бачення.

У сонетах Ф. Петрарки кохання зображується як благотворна сила, що відкриває людині широкий світ, його природну красу й любов до Бога. Через кохання до жінки ліричний герой відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя. Це було справді ренесансне сприйняття цього великого почуття.

Митець порівнює любов до Лаури з подібними міфологічними сюжетами Орфей і Еврідіка, Дафна й Аполлон. У віршах митця згадуються й інші міфологічні персонажі. Великого значення в сонетах Ф. Петрарки набуває образ Бога, до якого постійно звертається ліричний герой. Творець, на думку автора, освячує велике кохання. Узагалі, образ Лаури тісно пов’язаний із християнськими ідеями любові й вічного життя.

СОНЕТ 61

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

ІЦо зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль опечаленої ночі 1 лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани Т вимовлене пошепки ім’я Моєї допни ніжне і кохане,

Т ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в’яне,

Й ти, неподільна радосте моя!

(Переклада італійської Дмитра Ппаличка)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане 1. Як ви думаєте, про яку подію йдеться у вірші? 2. Які почуття переживає ліричний герой? 3. Що означає кохання для ліричного героя? Наведіть відповідні цитати. 4. Який міфологічний персонаж згадується у творі? Визначте його роль у тексті. 5. За допомогою яких художніх засобів автор зображує образ коханої жінки?

СОНЕТ 132

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? Таж в ній скорбота нищівна.

Зло? .Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній долі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма -Чого я хочу й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку весь дрижу.

(Переклад з італійської Дмитра Паламарчука)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане 1. Охарактеризуйте внутрішній стан ліричного героя. 2. Випишіть іменники, що асоціюються в ліричного героя з коханням. Поясніть їх переносне (метафоричне) значення. 3. Знайдіть у сонеті антитези, визначте їх роль у тексті.

Для обговорення. Як ви розумієте слова: «Чужій чи власній долі я служу?»

Перевірте себе. 1. Розкрийте значення Петрарки для розвитку світової літератури. 2. Доведіть на прикладі прочитаних сонетів, що почуття кохання для його ліричного героя пов'язане з християнськими цінностями. 3. Покажіть особливості італійського сонета на прикладі творів Ф. Петрарки.

Радимо прочитати

Петрарка Ф. Канцоньєре. — Харків, 2007.

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко