Народна Освіта » Світова література » Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст читати онлайн

Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст

 

Ім'я, прізвище: Франческо Петрарка, італійський поет та літописець, гуманіст.

Роки життя: 1304-1374 рр.

Місце народження: Ареццо, Італія. Родина: батько — флорентійський нотар П’єтро ді сер Паренцо (сер Пе-тракко), висланий за політичні переконання.

Освіта: вивчав право в університетах Монпелье та Болоньї.

Заняття, посади: клерк у конторах, літературна творчість.

Основні твори: «Канцоиьере».

Що можна сказати про італійського поета, дивлячись на його портрет?

Франческо Петрарка народився й провів перші роки життя в мандрах. Його батько, П’єтро ді сер Паренцо, був вигнаний із Флоренції разом із Данте, тривалий час подорожував із родиною містами Тоскани, а 1312 року, коли Франческо було приблизно 9 років, родина осіла у Франції (тому він знав прованську мову та поезію). Тут майбутній поет закінчив школу та вступив до університету Моппельє, а 1320 року здобув правову освіту в Болонському університеті. Навчаючись за батьковим бажанням на юриста, Петрарка все більше схилявся до літературної творчості, опанував латину та добре знав латинську класику. Після смерті батька Франческо повернувся до Авіньйона, де був посвячений у священики, а завдяки своєму університетському товаришеві Джакомо мав підтримку впливової сім’ї Колонна. Страсна п’ятниця 1327 року стала днем, коли поет зустрів свою найголовнішу музу — Лауру, до якої крізь усе життя проніс нерозділене кохання. Не маючи змоги відкрито кохати, Петрарка обирає усамітнений спосіб життя у Воклюзі, але його поезія та політична активність зробили його відомим, і 1341 року поета було увінчано лавровим вінцем у Римі (за таке право з Римом сперечалися Париж і Неаполь, але Вічне місто перемогло, і на Великдень, 8 квітня 1341 року, відбулася коронація). Італія полонила поета, і подальше його життя пов’язане з нею — він мешкав у Римі, Пармі, Мілані, Венеції, Падуї, а закінчив своє життя 1374 року в невеличкому селищі Арква.

Утілення гуманістичних ідеалів у поезії митця

 

Петрарка ще змолоду почав писати твори латинською мовою, вважаючи на той час віршування італійською несерйозною розвагою. Латинська ж його поезія є дуже складною, витонченою та майстерною. До латиномовної творчості Петрарки належить, наприклад, поема «Африка» (1339-1342), де автор описує події 2-ї Пунічної війни у стилі Верґілія (цікаво, що папа Іннокентій IV вважав Петрарку чаклуном через його захоплення Верґілієм). Також латиною написані дві автобіографії. Крім того, латиною Петрарка писав історичні, публіцистичні та полемічні твори. Повиє видання творів поета було виконано в Базелі 1554 року та дістало назву «Opera omnia». Латиномовний спадок Петрарки перевищує італійський майже в 15 разів.

Серед філософських творів Петрарки — автобіографічний трактат «Про зневагу до світу», де письменник під іменем Франциска (поет належав до францисканського ордену міноритів) доводить своєму візаві Авґустииу переваги неаскетичного способу життя; також сюди належить пізній трактат «Про невігластво власне та багатьох інших» (1367-1370).

 

Одним із найголовніших і найвідоміших творів Петрарки вважають його поетичну збірку «Canzoniere» («Книга пісень»). Ця збірка містила твори італійською мовою і вже до початку XVII століття витримала майже 200 перевидань. Перша редакція збірки (1342-1347) нараховувала тільки 25 поезій, але структурно могла бути (і була) доповнена пізніше.

У 1347-1350 роках Петрарка робить другу редакцію збірки, де вже з’являється розподіл на дві частини — «На життя Мадонни Лаури» та «На смерть Мадонни Лаури». Остаточна прижиттєва редакція, яка досі збереглася в так званому Ватиканському кодексі 3195, містила вже не тільки поезії до Лаури, а й політичні та пе.ттігійні, моральні та побутові за тематикою вірші.

Згадайте особливості сонета як ліричного жанру.

Структура сонетів Ф. Петрарки

У жанрі сонета Петрарка відкрив надзвичайно багаті можливості. Формальна сталість сонета (14 рядків, поділ на строфи, лейтмотивні рими) впорядковує емоції поета, створюючи глибоку діалектику почуття. Перша строфа — теза, друга — антитеза, дві терцини — синтез думки й почуття. Схема рим сонета Петрарки: abba abba cdc dcd. У «Книзі пісень» Ф. Петрарки, крім жанру сонета, є ще й капцони, секстини, мадригали.

Канцона — жанр ліричного вірша про піднесене кохання; відзначається вишуканістю та оригінальністю за будовою. Секстина — віршова форма, що містить шість шестиряд-кових строф.

Мадригал — невеликий за обсягом вірш-комплімент про кохання.

Катрен — строфа з чотирьох рядків, що містить завершену думку. Поетичний твір-мініатюра.

Порівняйте переклади, висловіть свої уподобання. У чому полягають відмінності? Який варіант вам більше подобається? Чому?

Сонет № 61

Благословенні будьте день і рік,

І мить. І місяць, і місця урочі.

Де спостеріг я ті сяйливі очі.

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік.

Солодкий біль опечаленої ночі І лук Амура. Що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани І вимолене пошепки ім’я Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав. Творивши славу, що не в’яне,—

Й ти, неподільна радосте моя!

(Переклад Д. Павличка)

Благословляю день той, місяць, рік,

Ту пору, і годину, і хвилину,

Прекрасну ту, куди прийшов, країну І узи ті, що лютий зір прирік.

Благословляю туги перший блік,

З яким я стрів мою любов єдину,

І лук, і стріли, що від них я гину,

Бо біль від ран до серця вже проник.

Благословенна незліченна тьма Тих слів, що задля донни я розвіяв,

І прагнення, і сльози, і зітхання,

Благословенне це моє писання,—

Завжди на славу їй,— і думки вияв,

Що місця в нім для іншої — нема.

(Переклад І. Качуровського)

1.    Підберіть синоніми, близькі поняття до слів благословенний, благословляти, поясніть, як вони допомагають розкрити головну думку й почуття ліричного героя сонета № 61 Ф. Петрарки.

2.    Про які «узи» йдеться в сонеті (переклад І. Качуровського)?

3.    Поясніть фразеологізм зав'язали світ, ужитий перекладачем Д. Павличком. Яке емоційне навантаження, на вашу думку, він несе?

4.    Ліричний герой благословляє час, місце, почуття, які в нього виникли. То чому ж тоді «біль», хоч і «солодкий» (переклад Д. Пав-личка), «туга», «рани в серці» (переклад І. Качуровського)?

5.    Як ліричний герой характеризує свою любов, якими словами уславлює свою кохану?

6.    Як впливають почуття поета на його творчість?

7.    Чому ім’я донни «вимолене пошепки» (переклад Д. Павличка)?

8. Визначте ті художні засоби, які допомагають авторові якнайповніше розкрити почуття закоханості ліричного героя. Які з них відомі вам, а які — не зовсім?

(Довідка. Оксюморон (оксиморон) — поєднання протилежних, несумісних понять: гарячий сніг, добре зло, солодкий біль тощо.)

9.    Які почуття викликає сонет № 61 у вас? Чому?

Сонет № 132

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.

Зло? — Але ж муки ці солодкі. Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

{Переклад Д. Паламарчука)

1.    Якій темі присвячений сонет, над яким питанням замислюється в ньому поет?

2.    Чи називається в ньому об’єкт захоплення ліричного героя? Як ви думаєте, чому?

3.    Поясніть, у чому «добро» кохання і в чому його «зло».

4.    До яких антитез вдається автор сонета, щоб показати силу любові ліричного героя?

5.    Які рядки сонета говорять про непередбачуваність кохання, про своєрідну «боротьбу пристрастей», розуму та серця у закоханих?

6.    Який настрій виникає при прочитанні сонета, які художні засоби, використані поетом, цьому сприяють?

1.    Опишіть ренесансну мініатюру «Петрарка і Лаура». Як у ній виражені почуття поета? Яка деталь указує на те, що це пов’язано не лише із коханням, а і з творчістю?

 

2.    Порівняйте ренесансну мініатюру «Петрарка і Лаура» з репродукцією картини Марії Спар-талі Стіллман «Перша зустріч Петрарки і Лаури». Чим вони відрізняються (крім техніки й манери виконання) та що в них спільне?

3.    «Яке диво природи — людина!»,— говорив італійський

гуманіст доби Відродження Піко делла Мірандола. Доведіть слушність цього твердження на прикладах сонетів Петрарки.

4.    Як на творчості Данте і Петрарки позначився вплив античної літератури? Наведіть конкретні приклади.

5.    Як ваші уявлення про Лауру співвідносяться із її зображенням на поданих картинах?

Прочитайте вірш і доведіть, що це сонет.

Є звірі: сонця блиск їх зносить зір,

І звірі є, що світла дар багатий Для них засильний, щоб його прийняти,— Підходить вечір їм і тіней мир.

Є також інші: їх жене в простір Назустріч сяєву порив крилатий,

Хоч згубну міць його їм дано знати.

Подібний я до них, я — бідний звір.

Моєї пані світла не знесу я І чую, що шукатиму я всує Похмурих місць і пізньої доби.

Сліз очі повняться, і біль їх жалить;

І все ж іду я на наказ судьби До сонця, що мене — я знаю — спалить.

(Переклад М. Ореста)

Україна познайомилася зі спадщиною Петрарки на початку XV ст. На нього посилається в одному зі своїх виступів львів’янин Петро Вольфрам. У XX ст. сонети Петрарки перекладали І. Стешенко, згодом — М. Зеров, Д. Паламарчук та поет і літературознавець української діаспори в Німеччині

І. Качуровський. Українські класики І. Франко, Леся Українка також зверталися до спадщини поета. Це починання продовжили М. Бажан і Д. Павличко. А 1993 року італійську премію імені Петрарки було присуджено Ліні Костенко за поему «Інкрустації».

Крилаті вислови та думки Франческо Петрарки

•    Життя людське на землі — не просто військове служіння, а бій.

•    Любов чудово вміє перемагати.

•    Шанувати сильних — дешева послуга, справжня велич душі — допомагати слабким.

•    Часто зло популярніше за добро, і страшний ураган знаменитіший від ясної погоди.

•    Немає нічого настільки правильного, щоб у ньому не було помилок.

•    Кожен скоріше вибачить себе, ніж іншого, і, навпаки, кожен скоріше розрадить іншого, ніж себе.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 22:24, посмотрело: 3217