Регуляція функцій організму

У попередніх розділах підручника ви ознайомилися з роботою дихальної, травної, видільної, нервової систем організму та з будовою й функціями аналізаторних систем. Усі вони виконують свої певні функції із забезпечення життєдіяльності організму. Але організм — це не просто сума органів, а і їх злагоджена робота і здатність змінювати роботу у відповідь на зовнішні подразники. За це, як ви знаєте, відповідає нервова система. Але лише її недостатньо, аби підтримувати життєдіяльність організму. Як саме відбувається регуляція роботи органів і які ще системи відповідальні за контроль функцій організму, ви дізнаєтеся в розділі «Регуляція функцій організму».

Сон. Сон здається нам станом повної бездіяльності, що супроводжується гальмуванням складових головного мозку, які відповідають за психічні процеси. Проте це не так — під час сну всі ці структури працюють, але в іншому, ніж під час неспання, режимі. Сон — це не лише відпочинок для мозку, але й активна перебудова його роботи, необхідна для впорядкування інформації, одержаної під час неспання.

Мислення. Серед наших знань про навколишній світ є багато таких, що набуті лише за допомогою відчуттів і сприйняття. Завдяки їм ми пізнаємо властивості об’єктів, які можна відкрити безпосередньо — розглядаючи їх, обмацуючи або прислухаючись.

Але атом недоступний нашому зору, а ультразвук — слуху, проте нам відома будова атома, і ми знаємо, що таке ультразвук.

Навчання. Нові форми поведінки з’являються у людини протягом усього її життя. Процес, протягом якого відбувається зміна поведінки, формування нових дій, що ґрунтуються на індивідуальному досвіді, називають навчанням. Один із видів навчання — утворення умовних рефлексів. Які ще види навчання існують?

Функції мовлення. Мовлення є основним засобом людського спілкування. За його допомогою люди координують дії, передають свої думки й почуття, відкривають для себе досвід співбесідників.

Цю функцію мовлення називають комунікативною.

Задоволення будь-якої потреби вимагає від організму активного пристосування до навколишнього середовища, тобто комплексу цілеспрямованих рухових актів, який називають поведінкою. За механізмами реалізації розрізняють уроджені й набуті форми поведінки людини.

Безумовні рефлекси.

Вища нервова діяльність

Навіть ваш не дуже великий життєвий досвід підказує, що люди відрізняються за енергійністю й витривалістю, за темпом роботи, за тим, наскільки емоційно вони реагують на успіх або невдачу. Що є причиною індивідуальних особливостей психіки й поведінки людини?

Уся ваша щоденна діяльність опосередкована процесами сприйняття, уваги, уявлення, пам’яті, мислення тощо. Щоденно ви спілкуєтеся за допомогою мовлення. Як пов'язані ці психічні процеси з роботою нервової системи, які її складові за це відповідають?

Ви звикли, що активність вашого організму підпорядкована певному ритму: інтенсивна робота спричинює втому, за якою йде відпочинок, неспання чергується зі сном. Яку роль у такій ритмічності відіграє головний мозок, які його відділи її контролюють?

На ці запитання ви знайдете відповіді в розділі «Вища нервова діяльність». Ви дізнаєтеся про структури мозку, від яких залежить функціонування психіки; про властивості пам'яті людини; про природжену й набуту поведінку; про види навчання, завдяки яким формується поведінка.

Смакова і нюхова сенсорні системи.

Сенсорними стимулами смакового й нюхового аналізаторів є молекули багатьох речовин, а хеморецептори, що їх уловлюють, беруть участь у перетворенні сенсорних сигналів на нервові імпульси. Унаслідок обробки цієї інформації в центральних відділах нюхового та смакового аналізаторів виникають відчуття запаху і смаку.

Які звуки ми сприймаємо? Звукові хвилі — це механічні коливання середовища різної частоти й амплітуди. Ці коливання ми сприймаємо як звуки, що відрізняються між собою за висотою й гучністю. Наш слуховий аналізатор здатен сприймати звукові коливання в діапазоні частот від 16 Гц до 20 000 Гц.

За сприйняття звуків відповідає слухова сенсорна система.

Характеристики світла. Найважливішими характеристиками світлового випромінювання є інтенсивність і довжина світлових хвиль. Розрізняти світло за інтенсивністю вміють усі тварини, навіть найпростіші. А от зоровий аналізатор, що реєструє відмінності між довжиною світлових хвиль, є не в усіх. Людині поталанило — її зоровій сенсорній системі така здатність властива.