Народна Освіта » Українська література » Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - аналіз твору, критика

НАРОДНА ОСВІТА

Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - аналіз твору, критика

Панас Мирний

(1949-1920)

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Справжнє ім’я письменника: Панас Якович Рудченко

Історія написання: під час поїздки до рідних Панас Рудченко почув від візника історію про Василя Гнидку, ватажка розбійників, який чинив немало грабунків і вбивств.

Цей факт письменник зафіксував у нарисі «Подоріжжя від Полтави до Гадячого». Пізніше почута історія лягла в основу повісті «Чіпка». Іван Білик (Рудченко), брат Панаса, розкритикував повість за її схематизм і невмотивованість вчинків головного героя, порекомендувавши поглибити соціальне тло твору. У результаті брати спільно почали працювати над удосконаленням твору, завдяки чому з’явився багатоплановий роман, який у першій редакції мав назву «Пропаща сила». Остаточною назвою роману стали слова з Біблії «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (Книга Йова, 6: 5).

Назва роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», узята з Біблії, не випадкова: завдяки їй роман постає як багатошаровий за своїм змістом — і як соціальний, і як психологічний, і як філософський твір. Щоб глибше зрозуміти роман, варто ознайомитися з Книгою Йова, у якій розповідається про життя й випробування Йова.

Рік створення: 1875. Через Емський указ (1876) роман був виданий у Швейцарії за сприяння М. Драгоманова.

Напрям: реалізм.

Течія: критичний реалізм.

Рід: епос. Жанр: роман.

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний роман із елементами історичного й філософського.

Тема: життєпис українського селянина, який через соціальну несправедливість напередодні й після відміни кріпосного права, а також через духовну суперечливість своєї натури стає на шлях злодійства; життя українців упродовж майже 150 років на прикладі історії села Піски та кількох поколінь його мешканців (родин Ґудзів, панів Польських, жида Лейби та ін.) від часів козаччини й появи слобід до становлення кріпосного права за часів Катерини II аж до його відміни 1861 року.

Ідея: утвердження думки про неможливість подолання будь-яких проявів зла аморальними, жорстокими способами; засудження соціально несправедливого суспільного устрою (на прикладі москалізму, кріпацтва), який спричиняє деградацію як правлячої, багатої верхівки, так і простих людей; возвеличення людського генія, народженого для прекрасного; утвердження думки про те, що життя завжди дає людині вибір — чи йти дорогою любові, духовного вивищення, чи здатися, упасти, звиродніти, водночас про те, що конкретний вибір завжди залишається за людиною (якщо «ясла повні» (любов’ю ближніх, шаною близьких), то чи повинна ремствувати людина й відвертатися від них, упадаючи в гріх ненависті й злоби під тиском злих людей і обставин?).

Мотиви: «любов», «суспільна несправедливість», «народна мораль», «моральна деградація», «москалізм», «злочин і кара», «помста», «жіноча доля», «взаємозв’язок минулого й сучасного», «розплата дітей за гріхи батьків».

Образи -.людей: Нечипір (Чіпка) Варениченко — головний герой; Грицько Чупру-ненко — друг Чіпки; Мотря — мати Чіпки; Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов) — батько Чіпки; Оришка — баба Чіпки; Галя — дружина Чіпки; Христя — дружина Грицька; Мирон Гудзь — козак, прадід Максима; Максим Гудзь (Маха-мед) — батько Галі, колишній москаль; Явдоха — колишня повія, мати Галі; Матня, Лушня, Пацюк — «друзі» Чіпки; Василь Порох — п’яничка, колишній судовий працівник; Кряжов — голова повіту; Чижик — секретар суду; Дмитренко — становий; пан Польський та його нащадки; Лейба — жид-корчмар і його нащадки та ін.

Символічні образи: Чіпка (символ пропащої сили, духовної сліпоти); Христя (символ християнської любові й мудрості) та ін.

Час подій: основні події — середина XIX ст., а загалом від першої половини

XVIII ст. до другої половини XIX ст. Місце подій: село Піски, Московщина, повітове місто Гетьманське.

Композиція (сюжет): складається з 4 частин і ЗО розділів: ЧАСТИНА ПЕРША: (І. Польова царівна) Чіпка зустрічає в полі красиву дівчину — (II. Двоежон) 1841 р. в село Піски приходить невідомий чоловік середніх літ, називається небожем старого Хруща — Остапом Макаровичем Хрущем і 1842 р. одружується Мотрею — пізніше йде на Дон, звідки приходить звістка, що Хрущ насправді — Вареник, має жінку й трьох дітей — Остапа віддають у москалі, а Мотря народжує сина Нечипора — (III. Дитячі літа) Мотря важко працює — баба Оришка виховує Чіпку, якого всі ображають — Чіпка виколює очі «Богу» (іконі) — (IV. Жив-жив!) з 1854 р. Чіпка наймитує в багатія Бородая, потім з дідом Уласом і сиротою Грицьком Чупруненком пасе громадську худобу — нищать горобенят, бо вони, мовляв, із Христа Спасителя сміялися — (V. Тайна-невтайна) помирає баба Оришка — Чіпка дуже страждає — довідується про долю батька — (VI. Дізнався) 1861 р. селянам дають волю — Чіпка заводить господарство, закохується в Галю — доньку багатого хуторянина — (VII. Хазяїн) Грицько іде на заробітки — повернувшись, зазнається, але все ж змушений одружитися з сиротою Христею — народжують дітей — живуть мирно. ЧАСТИНА ДРУГА: (VIII. Січовик) історія села Піски з кінця XVIII ст. через історію родини Ґудзів (вільний січовик січовик Мирон Ґудзь одружується з донькою козака Зайця Мариною, у них народжується син Іван, потім в Івана, який одружився з козачкою Мотрею, народжуються сини Максим, Василь та Онисько) — дід Мирон посіяв у душі внука Максима козацький запал — (IX. Піски в неволі) село Піски дістається панові Польському, небагатому шляхтичеві за якісь заслуги перед царицею — разом із паном приїжджає жидок Лейба — селяни бунтують, їх військовими втихомирюють — Мирон Ґудзь дістає документ про волю для своєї родини — (X. Пани Польські) через 10 років починається панщина — родина панів Польських розростається — (XI. Махамед) Максим Ґудзь розбишакує в селі, за що його з радістю віддають у москалі — (XII. У москалях) у Московщині Максим стає заводієм у казармі, уміє ходити на «прокорм» по селах і невдовзі стає унтер-офіцером — (XIII. Максим — старшим) Максим отримує чин фельдфебеля — одружується з Явдохою, яка з дитинства займалася крадіжками, гулянками — народжується Галя — у війні з турками Максима ранять, він домовляється з лікарем, і його відпускають зі служби — через

ЗО років Максим Гудзь повертається в Піски, оселяється на хуторі, як фортеці. ЧАСТИНА ТРЕТЯ: (XIV. Нема землі!) восени у Чіпки забирають землю — він бере п’ять карбованців і йде в Гетьманське відстоювати землю — йому намагається допомогти Василь Порох — Чіпка вперше пробує горілку — зранку в суді з нього вимагають хабаря 50 карбованців — Чіпка вражений — по дорозі додому заходить у шинок — починається щоденна гульня — (XVI. Товариство) Чіпка братається в шинку з Лушнею, Матнею та Пацюком, що виросли в неволі злодіями та розбишаками — Чіпка лає матір, усе прогулює, крім недомолоченого хліба — (XVII. Сповідь і покута) іде до Грицька, щоб продати тому хліб, і бачить там щасливу сім’ю, трішки отямлюється — (XVIII-XIX. Перший ступінь. Слизька дорога) Мотря працює в чужих людей, а Чіпка допивається, що йде з товариством грабувати панські комори, де прибиває сторожа — у суді не можуть цього довести — Христя жаліє Чіпку, убачаючи в ньому борця за справедливість — (XX. На волі) 1861 р. оголошена воля — кріпаки в шинку — вимагають у пана своїх грошей за два роки — москалі їх б’ють — Чіпку побито несправедливо — (XXI. Сон у руку) Чіпці сниться сон, як він сторожа душить, як руки його в крові, як Галя йому докоряє — він намагається переконати друзів кинути пити, гуляти, почати працювати, а вночі мститися панам за кривди — (XXII. Наука не йде до бука) Чіпка повертається до нормального життя, мириться з Мотрею, товаришує з Грицьком, Христею. ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА: (XXIII. Невзначай свої) Чіпка ночами займається грабунками — випадково на хуторі зустрічає Галю, зізнається в коханні — (XXIV. Розбишацька дочка) Чіпка приходить до Ґудзя, де Галя просить його покинути розбишацьке ремесло — (XXV-XXVI. Козак — не без щастя, дівка — не без долі. На своїм добрі) Галю хочуть засватати за Сидора — Чіпка платить відступного, сватає Галю — грають весілля — починають жити спокійно — Чіпка їздить по ярмарках, скуповує полотно й перепродує його — (XXVП-XVШ. Новий вік. Старе — то поновлене) владу в цілому повіті захоплює хитрий Шавкун і орудує за спиною в предводителя — Чіпка добре живе, його люди поважають, обирають у земство, але пани проти (у нагоді їм стає стара справа про вбивство сторожа) — Чіпка злий — Максима б’ють до смерті — (ХХ/Х-ХХХ. Лихо не мовчить. Так оце та правда!) Явдоха переїжджає до Чіпки — Мотря не ладить із Явдохою — Чіпка починає гуляти — помирає Явдоха, а Чіпка з подачі Лушні звинувачує в цьому матір — Чіпка знову займається грабунком — одного разу Чіпка з братчиками йдуть на хутір до Хоменків — повертаються в крові — Мотря зранку бачить маленьку дівчинку, у якої вбито родину, і розуміє, що це справа рук Чіпки — мати йде в управу — зранку всіх розбійників в’яжуть — Галя вішається — восени Чіпку ведуть на Сибір — недалеко від Пісок насипано високу могилу, де поховано вісім безневинних душ, загублених «страшним чоловіком».

Відомий літературознавець О. Білецький назвав роман «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами» через складність його композиції, кількість доволі самостійних історій, що об’єднуються наскрізною розповіддю про долю Нечи-пора Варениченка.

Художні засоби виразності: психологічні контрасти; зображення інтер’єрів, функціональні пейзажі; портретні характеристики; виразні тропи; перехід від об’єктивно-епічної розповіді до внутрішньо-монологічного саморозкриття.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Автор: admin от 21-08-2014, 10:09, посмотрело: 34893