Народна Освіта » Українська література » Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я» - аналіз твору, критика

НАРОДНА ОСВІТА

Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я» - аналіз твору, критика

Іван Семенович Нечуй-Левицький

(1838-1918)

«Кайдашева сім'я»

Справжнє ім'я: Іван Семенович Левицький

Історія написання: в основу повісті автор поклав зображення життя однієї селянської родини, прототипом якої стала родина селян Мазурів, відома своїми бійками та колотнечами.

Рік створення: 1879. Уперше надрукована в журналі «Правда». Перед цим автор клопотався про дозвіл її видання в Росії, але царська цензура забороняла. Тільки 1886 року дозвіл на друкування повісті був даний за умови вилучення «в ней автором всех неудобних мест» (було змінено початок і кінець твору). 1887 року повість вийшла в Києві з низкою цензурних купюр, авторських переробок і скорочень.

Напрям: реалізм. Течія: критичний (зрілий реалізм).

Рід: епос. Жанр: повість (повість-хроніка).

Тематичний різновид жанру: соціально-побутова повість

«Кайдашева сім’я» — перша соціально-побутова повість у новій українській літературі.

Тема: життя української родини другої половини XIX ст. (після реформи 1861 р.) в умовах занепаду патріархального способу буття, змізерніння української душі як результату тривалого існування в умовах кріпацтва (рабства).

Ідея: засудження й висміювання вад існуючого суспільного ладу, які спотворювали людські почуття й взаємини, зокрема кріпаччини, «безземельної свободи», облудних церковників; висміювання жорстокості й дріб’язковості в людських стосунках; утвердження національно-етичних і загальнолюдських цінностей.

Письменник закінчує твір зовсім нелогічною розв’язкою (груша засихає — настає лад у сім’ї). Такий крок був свідомим відступом митця від настанов реалізму як спосіб показу бажаного стану речей у родині, як бажання змоделювати ідеальну майбутню родину, створення якої має стати ціллю для спотвореного українського суспільства.

Мотиви: «занепад родинних традицій», «людина-раб», «ідеал сім’ї», «утрата влади батьком», «кріпацтво як різновид рабства, що спотворює мораль і духовність людини».

Час подій: після 1861 року.

Місце подій: село Семигори — Біївці — Київ — Семигори.

Образи: людей: Омелько Кайдаш — працьовитий селянин, виснажений панщиною, не здатний керувати своїм життям; Маруся Кайдашиха — сварлива, обмежена, егоїстична, лицемірна, «біля панів терлася та панського набралася», водночас працьовита, любить дітей; Карпо — схожий на батька зовні, на матір — душею; чоловік Мотрі; соціальний тип дрібного власника, гордий, насмішкуватий, вередливий,

сердитий, упертий, дбає лише про власне господарство, егоїст; Лаврін — схожий на матір зовні, на батька — душею; чуйний, щиро любить Мелашку, має почуття гумору, але не може оминути сімейних чвар, під впливом обставин змінюється; Мотря Довбиш — уродлива, розумна, працьовита, у Кайдашів стає сварливою, жорстокою; Мелашка Балаш — із багатодітної родини, спокійна за вдачею, привітна, але, повернувшись із Києва, стає поступово схожа на оточення; баба Палажка — сварлива, «богомільна» селянка; природи: красива природа біля села Семигори; груша; курка; підсвинок; предметів і явищ: мотовило, кухоль, лаврський дзвін.

Композиція (сюжет): дев’ять частин, які є своєрідним нанизуванням сімейних сварок Кайдашів: (експозиція) (І) опис природи села Семигори — розмова братів Кайдашенків про дівчат — (II) залицяння Карпа до Мотрі — оглядини в Довбишів — (зав’язка) (III) сватання та одруження Карпа — (IV) суперечки за власність між двома поколіннями (суперечка між родичами за «твоє» та «моє») — суперечка за мотовило — Мотря й Карпо у свій хаті — (V) залицяння й сватання Лавріна до Мелашки — пригоди Кайдашихи під час поїздки в Біївці — (VI) постійні конфлікти між родичами — похід Мелашки на прощу до Києва — пошуки Лавріном Мелашки — повернення Мелашки в Семигори — (VII) смерть Омелька Кайдаша (утопився) — (кульмінація) (VIII) сварка за кухоль, через який Марусі Кайдашисі Мотря виколола око — сварки за курку, півня, кабана, грушу (кожна сварка має свою кульмінацію) — (розв’язка) груша, що була причиною багатьох сварок, раптово всохла, у всіх садибах настав мир і злагода.

Художні засоби виразності: просторіччя, порівняння, епітет, гіпербола, фразеологізм; гумор, іронія, сарказм, сатира, гротеск; змішування стилів.

Мотив занепаду родинних цінностей в Івана Нечуя-Левицького постає як факт, що вже відбувся. При цьому одним із чинників, що сприяв виникненню цієї ситуації в українському суспільстві, на думку митця, було кріпацтво — суспільне явище, коли існування простих людей було підпорядковане волі пануючої верхівки, унаслідок чого людина втрачала віру в можливість справедливості, позбувалася відчуття важливості дотримання моральних принципів співжиття (яскравий приклад — образ Марусі Кайдашихи), розучувалася самостійно будувати своє життя (яскравий приклад — образ Омелька Кайдаша).

Історію формування трагедії українського роду можна простежити на прикладі інших творів. Наприклад, у поемі «Катерина» Тарас Шевченко ще показує ситуацію, коли непослух дівчини в умовах твердості патріархальних традицій обертається для неї вигнанням, однак уже в поемі «Сон (У всякого своя доля)» поет дає приклад ситуації протилежної — сама мати посилає доньку заробляти тілом. Щоправда, у Шевченка ці ситуації притаманні ще двом різним суспільствам — українському й російському, проте надалі на прикладі роману Панаса Мирного й Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вже можна бачити, що й в українському суспільстві поступово проявляється тенденція до повного виродження колись міцних патріархальних засад. Яскравими зразками цього в романі постають життєві історії Явдохи й Максима Ґудзя, Лушні, Матні й Пацюка.

Пізніше, у XX столітті, проблема розпаду родини, занепаду сімейних цінностей стане одним із важливих аспектів роздумів митців («Мина Мазайло» Миколи Куліша, «Подвійне коло» Юрія Яновського, «Я (Романтика)» Миколи Хвильового).

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Автор: admin от 15-08-2014, 21:24, Переглядів: 40611