Пригоди казкових тварин - Фарбований шакал (Індійська народна казка) читати онлайн

Літературна розминка

1.    Назвіть свої улюблені народні казки про тварин. Чим вони вам подобаються?

2.    Якими людськими властивостями наділено тварин у цих казках? Наведіть конкретні приклади.

Казки про тварин вважають найдавнішими серед народних казок. Колись їх розповідали перед полюванням, аби прикликати удачу. У багатьох таких казках відобразилися нині забуті обряди й звичаї, а також давні уявлення про тварин як про істот, наділених людськими властивостями. Саме такими змальовано звірів у народних казках: вони говорять і поводяться, як люди.

Водночас у казках про тварин утілилися спостереження наших предків над особливостями природного світу, й зокрема конкретних звірів. Скажімо, у казках багатьох народів лисиця постає хитрою і винахідливою, вовк - трохи простодушним, але жадібним і хижим, лев - грізним царем звірів, віслюк -упертим і нетямущим, шакал - ницим зрадником, заєць - боягузом. Певні властивості тварин, що постійно згадувалися в різних казках, поступово набули значення сталої характеристики. Відтак образи звірів почали сприйматися як алегорії тих чи тих людських якостей.

Словнику Мудрої Сови

Алегорія - інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя.

Свійські й дикі тварини утворюють у народних казках окреме царство. Воно відображає погляд давніх людей не лише на світ природи, а й на самих себе. Адже, зображуючи в казках пригоди й витівки тварин, їхні взаємини, перемоги чи поразки, наші пращури в інакомовній формі розповідали про себе. Саме через казки вони передавали свій життєвий досвід наступним поколінням.

Однією з найдавніших збірок казок і алегоричних розповідей про тварин є давньоіндійська книжка «Панчатантра» (у буквальному перекладі з давньоіндійської «П’ять частин»). Її датовано приблизно ІІІ-^ ст. Однак фольклорні джерела, на які спирається ця збірка, сягають давніших часів. Звички, мораль і стосунки її героїв є алегорією людського світу. Цікаво, що історії про тварин у збірці розповідають теж тварини, а саме шакали Каратака й Даманака.

Розповіді, зібрані в «Панчатантрі», мали на меті в розважальній формі дати повчання. Завдяки своєму змісту - цікавому, доступному й виховному водночас - вони поширилися далеко за межами Індії. Спочатку - серед народів Азії та Сходу. А впродовж ХІ-ХІІ ст. переклади «Панчатантри» досягли територій, які населяли слов’янські й західноєвропейські народи. Згодом сюжети збірки «перекочували» до творів письменників різних країн, де здобули нове життя.

Український Мотив

Чимало славетних майстрів слова творчо використовували казкові сюжети «Панчатантри». Серед них був і видатний український письменник Іван Франко. Він щиро захоплювався пам’ятками давньоіндійської писемності, вивчав їх і почасти використовував у власній художній творчості. Яскравим перегуком із вміщеною в «Панчатантрі» казкою про фарбованого шакала є Франкова казка «Фарбований Лис».

Ця казка за сюжетом надзвичайно схожа на свою індійську попередницю, але водночас має суто національне забарвлення. Замість індійського шакала в ній зображено лиса - типового мешканця українських лісів, частого гостя селянських подвір’їв і улюбленого персонажа українських народних казок. У творі Франка лиса наділено тими самими рисами, що й у фольклорних казках.

Водночас Франко дещо відхилився від української казкової традиції. Так, у народних казках лис зазвичай постає найхитрішим з хитрунів і завдяки своїй винахідливості завжди виходить сухим з води. А от у творі Франка він таки потрапляє в халепу і зазнає поразки. Так само, до речі, як і шакал у давньоіндійській казці.

Перевірте себе

1.    Назвіть характерні ознаки казок про тварин. У чому полягає фантастичність цих творів?

2.    Дайте визначення алегорії. Проілюструйте відповідь прикладами з відомих вам казок про тварин.

3.    Стисло схарактеризуйте збірку «Панчатантра». Де й коли її було укладено? Що вам відомо про її зміст?

Фарбований шакал

Індійська народна казка

В одній лісистій країні жив шакал на ім’я Чандарава. От якось, знемагаючи від голоду, він прибіг до міста, аби чимсь поживитися. Міські собаки помітили його й страшенно завалували, погналися за ним і почали шарпати за боки гострими зубами. Рятуючи своє життя, він, геть покусаний, забіг по дорозі в будинок фарбаря, де стояв великий чан, повний синьої фарби. Ховаючись від переслідувачів, шакал ускочив туди і зробився такий синій, що собаки його не впізнали й порозбігалися. Чан-дарава подався світ за очі і зрештою прибився до лісу. Він був не схожий сам на себе, бо ж синя фарба надала йому зовсім іншої масті. Кажуть так:

Вапно і дурень, жінка й рак, як вчепляться - не відірвать, -

Акула рибу проковтне - гай-гай, не випустить її.

Побачивши цього дивного звіра із синьою, як у Шиви¹, шиєю, всі лісові жителі - леви, тигри, пантери, вовки та інші хижаки, сповнені неймовірного страху, кинулися врозтіч, примовляючи: «Хтозна, яку штуку втне цей заброда. Краще нам забігти від нього безвісти». Недарма кажуть:

Якщо не знають, ждать на що, про рід не знають і про міць,

Кому довіритись і як, всяк свій талан знаходить сам.

Чандарава збагнув, що вони перебувають у полоні страху, тож сказав: «О звірі, чому це ви, угледівши мене, стали розбігатися? Вам нема чого боятись! Сам Брахман², сотворивши мене сьогодні, звелів: “Там, де звірі не мають повелителя, віднині я тебе оголошую раджею³ над усіма ними, і хай титулом твоїм буде раджа Какудрума”. От я сюди й прибув, звірі, щоб прихистити вас під покровом парасольки моєї влади. Звуть мене Какудрума, а народився я в Тримир’ї». По цих словах леви, тигри та інші тварини заволали до нього: «Повелівай, володарю!». Тоді він надав левові чину головного радника, тигра призначив постільним, пантері доручив охороняти скриню, а вовка поставив вартовим біля входу. З родичами своїми - шакалами - він навіть розмови не заводив, а просто вигнав їх у шию, от і все. У царстві було так заведено: леви та інші звірі, промишляючи полюванням, усю здобич приносили йому, а він з висоти своєї царської влади розподіляв її поміж підлеглими.

Одного разу, прибувши на зібрання ради, Какудрума почув, що десь удалині страшенно завиває зграя шакалів. У нього від щастя навіть шерсть настовбурчилась, а в очах заблискотіли сльози радості. Не в змозі стриматись, він схопився і сам почав голосно вити. Здивовані звірі вмить усе второпали і засоромлено похнюпили голови. Оговтавшись, загомоніли: «Ну й обдурив же нас пройдисвіт. Це ж усього-на-всього нікчемний шакал, якого слід розшматувати!».

Той з переляку хотів було тікати, але не встиг: леви та його підручні роздерли шакалика на дрібні шматочки.

Переклад Ігоря Серебрякова

¹    Ш й в а - давньоіндійське божество, втілення руйнівного начала Всесвіту.

²    Брахма н - в індійській релігії: космічне духовне начало, що є основою всього сущого.

³    Раджа - індійський титул можновладця, князя або царя.

1.    Підготуйте переказ казки «Фарбований шакал», послідовно відповідаючи на такі запитання:

A.    За яких обставин шакал Чандарава пофарбувався?

Б. Як герой скористався із цієї ситуації?

B.    Як шакал себе виказав?

Г. Як його було покарано?

2.    Чи сподобався вам головний герой казки «Фарбований шакал»? Поясніть свою відповідь.

3.    На чому трималася влада Чандарави над звірами? Чому вони так жорстоко помстилися шакалові?

4.    Знайдіть! Знайдіть у казці «Фарбований шакал» подробиці, які вказують на її індійське походження.

5.    Порівняйте! Прочитайте наведений уривок з казки Івана Франка «Фарбований Лис». Знайдіть в індійській казці «Фарбований шакал» співзвучний за змістом фрагмент. Порівняйте ці уривки. Визначте в них спільне та відмінне.

З казки Івана Франка «Фарбований лис»:

Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти у фарбі тихо аж до вечора, добре знаючи, що якби тепер, у такім строї¹, появився на вулиці, то вже не тільки пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смерклося, Лис Микита прожогом вискочив зі своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а звідси бур’янами, через плоти², через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла.

Вже добре стемнілося, коли Микита добіг до лісу, і то не в тім боці, де була його хата, а геть у протилежнім. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще бігти зо дві милі³, але на се в нього не ставало вже сили. Тож, підкріпившися трохи кількома яйцями, що знайшов у гнізді перепелиці, він ускочив у першу-ліпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився в ньому з головою і заснув, справді як по купелі. (...)

¹    Стрій - убрання.

²    Пліт - тут: огорожа, плетена з хворосту.

³    М й ля - міра довжини, неоднакова в різних країнах; тут: приблизно сім з половиною кілометрів.

Це матеріал із підручника Світова Література 5 клас Євгенія Волощук