Народна Освіта » Світова література » Чарівливий світ чарівної казки - Іссумбосі, або хлопчик-мізинчик, Пензлик Маляна читати онлайн (японські та китайські народні казки)

НАРОДНА ОСВІТА

Чарівливий світ чарівної казки - Іссумбосі, або хлопчик-мізинчик, Пензлик Маляна читати онлайн (японські та китайські народні казки)

Літературна розминка

1.    Наведіть приклади чарівних предметів і фантастичних істот із казок різних народів світу.

2.    Перегляньте таблицю «Типи фольклорних казок» (с. 22). Спираючись на неї, назвіть основні відмінності між чарівними казками та казками про тварин.

Чарівна казка либонь найфантастичніша з-поміж народних казок. У ній відбуваються надприродні перевтілення та неймовірні пригоди, поряд з людьми діють найрізноманітніші чарівні сили, а тварини й звичайні речі мають незвичайні властивості. Отож сюжети чарівних казок вирізняються захопливою гостротою. Водночас їм притаманна поетичність, якою вони завдячують не лише яскравій вигадці, а й багатому художньому оздобленню.

Як побудовано сюжет чарівної казки?

У чарівних казках зазвичай використано одну й ту саму схему побудови сюжету.

Казка починається із зачйну: «Десь у тридев’ятому царстві, в тридесятому королівстві...»; «Жив-був собі...» тощо. Завдяки такому зачину слухач відразу поринає в казковий світ. Сама дія починається здебільшого з того, що герой з різних причин полишає рідну домівку й потрапляє до «чужого», дивного світу, який знаходиться в іншому царстві й відрізняється від звичного. Нерідко подорож до «іншого» світу пов’язана з пошуком нареченої, яку герой здобуває в небезпечних випробуваннях. Такі випробування зазвичай підсилюються потрійним повтором, причому щоразу напруження навколо дій героя зростає. Нарешті подолавши всі перешкоди, герой перемагає. Часто його перемога святкується разом з весіллям.

У фіналі казкової історії зло завжди покаране, вади викрито, а добро й чесноти беруть гору. Завершеності казці надає кінцівка, яка коротко й життєствердно підсумовує оповідку («І я там сидів, мед пив, по вусах текло, а в роті не було»; «От вам і казочка, а мені бубликів в’язочка»; «Довго жили-поживали, ніякого лиха не знали» тощо). Умовно сюжетну схему чарівної казки можна зобразити так:

На підмурку цієї схеми й зведено казковий світ - вигадане «тридев’яте царство, тридесяте королівство», що нібито існувало «давним-давно», «колись», «у прадавні часи».

У цьому світі діють казкові герої. Вони наділені надприродними здібностями (богатирською силою, неабиякою кмітливістю тощо) або ж зазнають чарівних перетворень. Поруч із ними в подіях беруть участь фантастичні персонажі (чудовиська, мавки, лісовики та інші). Деякі з них виступають «чарівними помічниками» героїв. Такими помічниками можуть бути як живі істоти (чарівний кінь, сірий вовк та інші), так і речі з незвичайними властивостями. Характери казкових героїв розкриваються

через їхні вчинки та діалоги. Важливе місце в казках посідає число «три», що з давніх-давен вважалося магічним.

Канва чарівних казок гаптована вигадливим мовним орнаментом. Його утворюють прислів’я, приказки, загадки, приповідки, повторювані вислови та постійні епітети (наприклад, «чорноброва дівчина», «червона калина», «сизий орел» тощо). Такий орнамент надає мові народних казок яскравої художньої виразності.

Усі ці неписані закони, спільні для казок різних народів, виникли за часів, коли люди схилялися перед магією, вірили в існування добрих і злих духів, у те, що кожне плем’я має своїм предком певну тварину. Звідси в казках - коні й круки, що розмовляють, чарівні яблуні й колодязі, усілякі фантастичні істоти на кшталт Солов’я-розбійника чи Кощія Безсмертного. Залишки тих давніх уявлень перетворилися в казках на яскраві фантазійні сюжети про злостиву Бабу Ягу, що живе десь у лісових хащах; про хороброго царевича, який переміг змія; про прекрасну дівчину, котра через лихі чари стала Царівною-жабою тощо. З плином часу люди дедалі рідше ставилися до фантастичних елементів як до реальності.

У казках різних народів світу доволі часто трапляються схожі сюжети: про злу мачуху й добру пасербицю, про боротьбу героя зі змієм, пригоди Хлопчика-мізинчика тощо. Ці та подібні сюжети називаються «мандрівними».

Словник Мудрої Сови

«Мандрівні» казкові сюжети - усталені сюжети, які повторюються в казках різних народів, дещо змінюючись залежно від місцевих умов.

Як же такі сюжети могли з’явитися у фольклорі багатьох країн, нерідко досить віддалених одна від одної? Дослідники пояснюють це насамперед схожістю історичного розвитку різних народів.

Водночас учені визнають і той факт, що окремі казкові сюжети поширилися шляхом запозичень. Це передусім стосується народів, які сусідували один з одним або мали доступ до спільного «джерела» таких казкових оповідей. Скажімо, відома казка про Попелюшку свого часу набула поширення і у Франції, і в Німеччині. У Франції наприкінці XVII ст. її піддав літературній обробці Шарль Перро. А в Німеччині на початку XIX ст. цей твір увійшов до збірки німецьких народних казок, укладеної братами Грімм.

Хай там як, а «мандрівні» сюжети міцно вкорінилися в народній творчості різних країн, звідки перейшли і до художньої літератури. Вони є яскравим свідченням глибокого взаємозв’язку фольклорних традицій народів світу.

Перевірте себе

1.    Як побудовано сюжет чарівної казки? Назвіть його основні елементи. Обґрунтуйте відповідь прикладами з прочитаних казок.

2.    Які казкові сюжети називають «мандрівними»? Чим можна пояснити їх існування?

3.    Порівняйте! Наведіть приклади казок різних народів світу зі схожими сюжетами. Порівняйте дві з них.

4.    Пофантазуйте! Яких «чарівних помічників» ви хотіли б мати?

З якою метою ви скористалися б їхньою допомогою?

Теми презентацій

1.    «Казки різних народів світу про тварин».

2.    «Кінострічки та мультиплікаційні фільми за сюжетами чарівних казок».

3.    «“Мандрівні” казкові сюжети у фольклорі різних народів».

 

ІССУМБОСІ, АБО ХЛОПЧИК-МІЗИНЧИК

Японська народна казка читати онлайн

Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.

І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик.

-    Ой, яка гарненька дитина! - раділа мати.

-    Скоро підросте і нам допомагатиме! - тішився батько.

Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-

мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп’я було розумне, та от біда - нітрохи не росло.

Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, став навколішки перед батьками і просить:

-    Будь ласка, відпустіть мене в столицю.

Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний, і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранці всі троє подалися на берег річки.

-    До побачення! - гукнув Іссум-босі і поплив униз за водою в чайній чашці, веслуючи хасі1.

Через кілька днів дістався він до столиці, переповненої людьми, каретами й кіньми.

-    Оце так столиця! - промовив хлопчик, прошмигуючи між ногами у людей.

Невдовзі його увагу привернув величезний будинок.

-    Дозвольте зайти! Дозвольте зайти! - гукнув Іссумбосі щосили, стоячи на ґанку.

За якийсь час двері відчинилися, і на порозі з’явився ошатно вдягнений вельможа.

-    Дозвольте зайти! - так само голосно повторив Іссумбосі.

-    Цікаво, хто це говорить? - Спантеличений вельможа роз-зирнувся навколо.

1 Х а сі - палички для їжі, які традиційно використовують у Китаї, Японії та інших країнах Східної Азії.

-    Я тут! Я тут!

Іссумбосі вибрався на гета1 і затупцяв ногами.

-    Ого, який дивовижний чоловічок! - Вельможа посадив Іссумбосі на долоню.

-    Мене звати Іссумбосі. Я хотів би стати вашим слугою, -мовив хлопчик.

-    Гаразд, я беру тебе на службу.

Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик. Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі. Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно2. Коли ж вони поверталися додому, у темній вуличці на них раптом напали два оні - чудовиська в людській подобі з бичачими рогами й тигрячими іклами.

-    Стривайте! Я вам покажу!

Іссумбосі вискочив з-за пояса дівчини і замахнувся мечем-голкою.

-Ха-ха-ха! Що це за дрібнота? - зареготав один з нападників і, схопивши Іссумбосі лапою, кинув його собі в пащу.

Хлопчик був маленький, тож міг вільно бігати в животі чудовиська і колоти його мечем.

-    Ой, болить! Ой, болить!.. - заволало чудовисько і, виплюнувши хлопчика з пащі, дременуло світ за очі.

Тоді Іссумбосі стрибнув на обличчя другого чудовиська і виколов йому око.

-    Ой, рятуйте! Ой, рятуйте! - затуливши обличчя лапами, заволав другий нападник і накивав п’ятами.

Коли Іссумбосі отямився, то побачив перед собою на землі маленький чарівний молоток - скарб чудовиськ.

Дочка вельможі махнула цим молотком і промовила:

-    Іссумбосі, стань великим!

І тоді сталося чудо: Іссумбосі почав рости і за мить перетворився на вродливого юнака.

Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі одружився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі та щасті.

Переклад Івана Дзюба

1    Г е та - традиційне японське взуття, виготовлене з дерева.

2    Кімоно - японський національний верхній одяг у вигляді халата з широкими рукавами й полами, які загортаються зліва направо.

1.    Стисло перекажіть зміст казки «Іссумбосі, або Хлопчик-мізинчик».

2.    Назвіть фантастичних персонажів казки. Опишіть зовнішність цих героїв.

3.    Якими чеснотами наділено Іссумбосі в казці? Завдяки чому він досягає успіху в справах, за які береться? Обґрунтуйте відповідь прикладами з тексту.

4.    Знайдіть! Знайдіть у творі елементи чарівної казки.

5.    Доведіть! Які подробиці оповіді вказують на те, що казку про Іссумбосі було створено в Японії?

6.    Пофантазуйте! Уявіть, що Хлопчик-мізинчик став велетнем. Які пригоди могли б трапитися з ним після цього?

7.    Групова робота. Завдання для першої групи. Порівняйте! Порівняйте японську казку про Іссумбосі з українською казкою про Хлопчика-мізинчика. Укажіть спільні й відмінні риси головних героїв цих творів.

Завдання для другої групи. Порівняйте! Порівняйте образ Іссумбосі та образ Мізинчика з німецької народної казки (збірка братів Грімм). Визначте їхні спільні й відмінні риси. Завдання для третьої групи. Поясніть, чому пригоди Хлопчика-мізинчика стали «мандрівним» сюжетом, а сам Хлопчик-мізинчик - популярним героєм казок різних народів світу. Підготуйте кілька обґрунтованих варіантів відповіді.

Пензлик Маляна

Китайська народна казка (читати онлайн)

Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. Із самого малеч-ку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика.

Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у прочинене вікно і побачив, як учитель малює картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика.

Учитель здивовано витріщив на нього очі, а потім як гаркне:

- Злидар! Малювати, бачте, йому захотілося. Ану геть звідси! - І вигнав Маляна зі школи.

«Хіба коли бідний, то й малювати не дозволяється?» - обурився хлопець, і йому ще дужче захотілося навчитись малювати. Бувало, збирає хмиз у горах, візьме гілку і давай на піску пташок малювати. А то піде на річку, вмочить пальця у воду і тут, просто на камені, рибок малює.

З часом Малян навчився добре малювати, а пензлика в нього все не було. А як же він хотів його мати! Наснилося йому якось, що підходить до нього сивобородий дідусь і дарує йому вимріяного пензлика.

- Це чарівний пензлик, - сказав дідусь, - тож будь обережний з ним, бо може статися лихо.

Від радощів хлопець аж прокинувся. Що за диво! У руці він справді тримав пензлика. Схопився Малян з ліжка й одразу заходився малювати птаха. Та щойно закінчив він роботу, як птах змахнув крилами й полетів.

Відтоді Малян цілісінькі дні просиджував дома і малював бідним селянам усілякий реманент: у кого плуга немає - тому плуга, кому мотика потрібна - тому мотику.

Незабаром чутка про ці Малянові витівки докотилася й до місцевого поміщика. Той звелів своїм служникам схопити хлопця і привести до маєтку, щоб Малян малював лише для нього одного.

Вислухавши зухвалі вимоги поміщика, Малян відповів, що він не буде малювати. І хоч як на нього кричали, хоч чим погрожували, та він не відступав від свого. Розгніваний поміщик наказав відвести хлопця до стайні й замкнути там. Нехай померзне ночами, поголодує, може, тоді слухняніший стане.

Саме тоді було дуже холодно, а жорстокий поміщик аж три доби на випускав хлопця, сподіваючись, що за цей час він або помре від голоду чи холоду, або погодиться на його умови. Та коли на четвертий день він пішов подивитися на Маляна, то був украй здивований: хлопець сидів біля грубки і їв коржики.

Злющий, мов сто чортів, поміщик загукав на своїх служників і наказав їм убити хлопця, а його чарівний пензлик принести до поміщицьких покоїв. Служники відчинили двері стайні,

а там нікого немає, лише бамбукова драбина стоїть під стіною. Зрозуміли вони, що Малян намалював драбину, виліз на горище й утік.

Так воно й справді було. Вибравшись із поміщицького обійстя, Ма-лян намалював на кам’яному мурі огорожі поміщицької садиби баского білогривого коня, сів на нього верхи і помчав геть. Та через деякий час за спиною почулося тупотіння копит. Це поміщик зі служниками кинувся наздоганяти його.

Малян хутко намалював своїм пензликом лук та стріли. Коли переслідувачі наблизилися - про-свистіла стріла і поміщик повалився з коня на землю. А хлопець тим часом пришпорив свого білогривого й зумів утекти. Після цієї неприємності довелося Маляну залишити рідне село і переселитися в далеке місто. Там він жив тим, що продавав людям свої картини. А щоб його не викрили, ніколи не домальовував їх до кінця, тож птахи та звірі на картинах ніколи не оживали.

Одного разу Малян намалював журавля. Лише ока у птаха не було. Та зовсім несподівано для хлопця з кінця пензлика зірвалася краплина туші і впала саме туди, де мало бути око. Журавель раптом змахнув крилами й полетів.

Усе містечко заговорило про цю дивовижну подію. Дійшли чутки й до самого імператорського двору. Імператор наказав своїм вельможам розшукати хлопця і привести до нього.

Малян знав, що імператор гнобить людей, стягає з них непосильні податки, тому, як і всі селяни, ненавидів його. Тож, коли імператор наказав маляреві намалювати дракона, хлопець намалював йому жабу, а замість фенікса1 - общипану курку.

Бридка жаба та гола курка почали бігати та стрибати по залах палацу та скрізь паскудити. Імператора охопила злість. Він гукнув своїм охоронцям, щоб ті відібрали в хлопця пензлика, а самого неслуха кинули до в’язниці.

Зрадів імператор, заволодівши чарівним пензликом, і заходився сам малювати. Спочатку намалював купу золота. Проте

1 Ф е нікс - у міфології деяких стародавніх народів: чарівний птах,

який, проживши кількасот років, спалює себе, а потім відроджується

з попелу молодим.

йому здалося, що цього мало. Намалював ще одну, потім ще й ще. Та раптом усе золото перетворилося на каміння.

Зазнавши невдачі, імператор намалював золоту цеглину. Але цеглина здалася йому маленькою. Припасував він поряд іще одну. Потім ще й ще. Нараз довгий ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного удава. Той роззявив величезного криваво-червоного рота і кинувся на імператора. Добре, що варта встигла його захистити.

Довелося імператорові випустити Маляна. Навіть нагороду хлопцеві пообіцяти, якщо той малюватиме лише для нього. Ма-лян згодився, аби тільки пензлика повернули.

«Нехай гори малює. Ні, ні. В горах страшні звірі водяться. Хай краще море», - думав імператор.

Малян провів кілька разів пензликом, і на папері перед очима в самого імператора заграло синє-синє море. А поміж хвилями рибки плавають.

Імператор був задоволений і зажадав ще й корабля на морі мати. За мить на воді гойдався великий корабель. Імператор, його дружина, принци та принцеси й усі царедворці посідали на корабель.

Корабель відплив від берега. Проте імператорові здалося, що корабель пливе надто повільно. Він наказав хлопцеві, щоб той ще й вітер намалював. Малян замахав пензликом: хвилі стали вищими, корабель почав перевалюватися з боку на бік.

- Досить вітру! Досить! - злякано закричав імператор.

А Малян усе махав та махав пензликом. Вітер дужчав, хвилі здіймалися вище. Нарешті море заревло і перекинуло корабель. Імператор та всі його попутники пішли на дно.

Переказ Івана Чирка

Запитання і завдання до прочитаного твору

1.    Як Малян отримав чарівний пензлик? Чи правильно хлопчик використовував силу свого «чарівного помічника»? Коли і як пензлик рятував героя? Обґрунтуйте відповідь рядками з тексту.

2.    Назвіть негативних персонажів казки. З якою метою вони хотіли заволодіти пензликом Маляна?

3.    Подискутуйте! Завдяки чому Малянові вдалося перемогти своїх ворогів - завдяки чарівному пензлику чи власним чеснотам?

4.    Пофантазуйте! Чи хотіли б ви мати чарівний пензлик? Що б ви ним намалювали?

 

Це матеріал із підручника Світова Література 5 клас Євгенія Волощук

 

Автор: admin от 5-01-2014, 22:54, Переглядів: 32232