Фонетичні, або звукові, явища — це процеси, що відбуваються в системах голосних і приголосних звуків із певних причин. У системі голосних мають місце такі фонетичні процеси, як асиміляція та чергування. У системі приголосних звуків існують такі звукові явища, як асиміляція, дисиміляція, подовження, спрощення, чергування.

Наголос — це виділення одного зі складів слова або цілого слова в реченні за допомогою посилення їх вимови.

Виділяють декілька типів наголосів.

Склад — це частина слова, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. Склад утворюється голосним звуком, який називають складотворним, або голосним і одним або кількома приголосними звуками.

У слові стільки складів, скільки голосних складотворних звуків.

Фонетична система сучасної української мови складається з 38 звуків — б голосних і 32 приголосних.

Голосні — це звуки, що творяться лише за допомогою голосу.

Приголосні — це звуки, що творяться за допомогою голосу та шуму або лише шуму.

Фонетична транскрипція (від лат. transcription — переписування) — це спосіб передачі на письмі усного мовлення з усіма його звуками та їх змінами й інтонаційними особливостями. Для такого письма використовують фонетичний алфавіт, який складається з літер звичайного алфавіту (крім деяких із них) та певних додаткових знаків.

Фонетика (від гр. phonetikos — звуковий) — розділ мовознавства, що вивчає звукову систему мови з погляду артикуляції й функцій звуків, змін, що відбуваються з ними в мовленнєвому потоці, наголошування, поділу слів на склади та ін.

Під поняттям мова розуміють сукупність мовних одиниць (фонем, звуків), морфем (частин слова), лексем (слів), форм (слів у реченні), словосполучень, речень, що перебувають у певних взаємовідношеннях, утворюючи абстрактну структурну й системну єдність, яка забезпечує створення текстів усних і писемних.