Народна Освіта » Мистецтво » Античний стиль

НАРОДНА ОСВІТА

Античний стиль

В історії світового мистецтва антична культура посідає особливе місце. Архітектура, скульптура, живопис, література, драматургія, філософія Стародавньої Греції та Стародавнього Риму стали першоджерелом і поштовхом до розвитку багатьох мистецьких процесів в історії людства. Античне мистецтво, що вперше по-справжньому відкрило й оспівало людину як прекрасне й досконале творіння природи, надовго зберегло значення взірця і багато в чому залишилося неперевершеним і недосяжним.

Цікаво, що термін «античність» (від лат. апйциия — прадавній) з’явився лише у XV ст. в Італії. Його було введено для визначення найдавнішої з-поміж досліджених па той час культур — культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Ці рабовласницькі суспільства, що розвивалися в Середземномор’ї, Причорномор’ї та па суміжних територіях у період з І тис. до н. е. до середини V ст., стали носіями найбільш близьких до сучасної європейської традиції культурних цінностей.

ДОАНТИЧНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

УIII—II тис. до п. е. в Східному Середземномор'ї існувала егейська цивілізація, яка передувала кулмурі античності. Це була епоха розквіту морської держави на Криті — Міиойського царства. На місці його столиці — міста Кпосса — вчені розкопали руїпи величного палацу, який у давньогрецьких міфах названий Лабіринтом.

 

Даний період представлений критською, або мінойською та мікен-ською культурами, центрами яких були палаци (Кносс, Фест) і фортеці (Мікспи, Афіни). Високого розквіту досягли монументальна архітектура, вазопис, мистецтво рельєфної обробки виробів з металу та фресковий живопис.

Розвиток критської культури обірвала природна катастрофа — виверження вулкана па острові Фера, що розташований неподалік від Криту. Скориставшись нагодою, у XIV ст. до н. е. Крит захопили гре-ки-ахейці. Свої поселення ахейці влаштовували на високих пагорбах, оточуючи їх кільцем міцних фортечних мурів. Особливо вражають збережені до наших днів стіни Мікен і Тиринфа, складені насухо з величезних кам’яних брил. Згодом такий тип поселень отримав назву акрополь, тобто «верхнє місто», а палаци мікенських царів стали прообразами еллінських храмів.

О етапнім тріумфом царств мікепської культури, які об’єдналися для поход}' па Трою, стала Троянська війна. У середині XII ст. до н. е. ці території були завойовані племенами греків-дорійців, із приходом яких завершується історія егейської цивілізації й починається історія античності.

АНТИЧНА КУЛЬТУРА

Фундаторами античної культури були стародавні греки, які називали себе еллінами, а свою країну — Елладою. Спочатку ця назва стосувалася лише материкової Греції, та згодом вона поширилася і на прилеглі архіпелаги й окремі області Малої Азії.

Елліни були талановитим і життєрадісним народом. Вони любили музику, танці, спорт; заклали основи філософії та багатьох наук, створили театр, започаткували чимало архітектурних прийомів і літературних жанрів, залишили нащадкам високохудожні твори скульптури. Ми донині зачилусмось чудовими легендами про богів та героїв — давньогрецькими міфами, у яких відображені знання та уявлення елліїїів про навколишній світ.

У II ст. до н. е. територія Греції .увійшла до складу Римської імперії, і в античній культурі почалася нова епоха.

Розгляньте схему та запам’ятайте основні етапи розвитку культури античності.

 

ГОМЕРІВСЬКА ЕПОХА XI — VIII ст. до н. е.

ПЕРІОДИ

АРХАЇЧНА ЕПОХА VII — VI ст. до н. е.

РОЗВИТКУ

АНТИЧНОЇ

ЕПОХА КЛАСИКИ V — IV ст. до н. е.

КУЛЬТУРИ

ЕПОХА ЕЛЛІНІЗМУ ПІ — І ст. до н. е.

 

ЕПОХА РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ І — серед. V ст.

Гомерівська епоха отримала таку назву тому, що літературним джерелом для її вивчення с поеми «Іліада» та «Одіссея», авторство яких приписують Гомеру (VIII ст. до и. е.). Цей період характеризується загальним занепадом культури, втратою писемності та деяких ремесел. Матеріальні цінності майже пе збереглися через руйнацію і загибель багатьох міст унаслідок восп.

Період архаїки відзначається розвитком полісного устрою і колонізацією Середземномор’я та Причорномор’я. Саме в цю добу формуються основи давньогрецької міфології та епосу, зароджується наука й філософія, театр і драматургія, відроджується писемність, з’являється музичний запис та лірична поезія, представлена творчістю Гесіода і Сафо, складаються сприятливі передумови для блискучого розквіту архітектури й образотворчого мистецтва.

Епоха класики — час високого злету культури, вагомих досягнень у науці, літературі, філософії, мистецтві. В цей період жили й творили видатні філософи Сократ, Платон та Арістотель, «батько історії» Геродот, засновник європейської медицини Гіппократ, талановиті скульптори Фідій, Мірон, Поліклет. Театральне мистецтво було представлене блискучим комедіографом Арістофаном та «безсмертною тріадою» трагіків — Есхілом, Софоклом, Евріпідом.

Афінський Акрополь

Найбільш довершеним архітектурним ансамблем класичної епохи сАфін-ський Акрополь, споруджений на скелі висотою 156 м над рівнем моря у другій половині V ст. до н. е. Ініціював будівництво афінський державний діяч Перикл, а керував роботами Фідій. До найвідоміших споруд комплексу належать храми Ніки Аптерос, Парфенон, Ерехтейон і велична колонада Про-пілей. Із 1987року Афінський Акрополь визнано об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. З тайном часу виникла потреба збільшити площу для зберігання старожитностей, знайдених у результаті низки наукових досліджень. Тому в 2009 році в Афінах було відкрито новий Музей Акрополя.

Епоха еллінізму починається з підкорення грецьких полісів Македонським царством і з великого Східного походу Олександра Македонського. Для цього періоду характерний синтез еллінської та східної культзф, накопичення знань у різних галузях науки. Головними культурними центрами стають Александрія Єгипетська, Пергам та острів Родос. Видатними екз'льпторами доби еллінізму були Пракситель, Скопає та Лісіпп, а найвизначнішим письменником — Менандр.

Завершальним періодом античності с епоха панування Риму в Середземномор’ї. Римська культура не копіювала грецьку, а розвивала, поглиблювала її досягнення і привносила свої національні риси: практицизм, дисциплінованість, динамізм, традиціоналізм. Справжньою технічною революцією в будівництві стало застосування бетон-

но-цегляпої системи, що зумовило розквіт архітектури. Завдяки творчості славетних майстрів поезії Овідія, Горація та Вергілія, який подарував світові «Енеїду», цю добу називають «золотим віком» римської літератури. Великої популярності набули твори істориків Лівія і Тацита. Важливу роль у тогочасній культурі відіграла нова релігія — християнство.

У 476 р. Рим захопили племена варварів. Могутня держава відійшла в історію, а її культура повільно трансформувалася в середньовічну.

Розгляньте ілюстрації. До шейх видів мистецтва належать зображені шедеври античності? Поміркуйте, які особливості цих творів можна побачити серед матеріальних цінностей сучасної культури.

Давньогрецький театр

Колізей. Рим

Лавровий вінок, золото

 

Давньогрецький вазопис

Афродіта Мілоська

СТИЛЬ АНТИЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Перш ніж розглянути особливості стилю античної архітектури, пригадаймо, яке мистецтво називають архітектурою і па які види його поділяють.

Архітектура, або зодчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста.

Засобами художньої виразності архітектури с форма (зовнішній вигляд об'єкта), композиція (сукупність складових частин, найважливіших елементів), пропорції (співвідношення складових частин між собою), ритм (чергування композиційних елементів), фактура (характер поверхні, використані матеріали), колір і декор фасадів та архітектурної форми в цілому.

Споруди, яким притаманна художньо-образна форма, називають творами архітектури, або шедеврами зодчества. Вони привертають до себе увагу красою, довершеністю, надовго запам’ятовуються. Пам’ятки архітектури охороняються законами кожної держави.

Про мистецтво античних зодчих можна судити з тих небагатьох руїн величних храмів, театрів та інших громадських будівель, які збереглися до наших днів. Стародавні майстри зводили споруди з каменю та білого мармуру, прагнучи, щоб їхні творіння викликати в людей піднесені почуття.

Уперше в історії будівництва еллінські зодчі розробили строго продуману й логічно обґрунтовану систему співвідношень між частинами споруди, встановили правила художнього оздоблення зовнішньої форми конструкцій, визначили порядок розміщення деталей та їх розміри. Ця система отримала назву архітектурний ордер (від лат. огсіо — лад, порядок).

Майстри Стародавньої Греції використовували три ордери — доричний, іонічний і коринфський. Перший з них вирізнявся простими і строгими формами; для двох інших характерними були стрункість пропорцій і підвищена декоративність.

Усі три ордери, хоча й були створені в різний час і в різних місцях, мають однакові основні елементи: вертикальні колони, увінчані скульптурними прикрасами — капітелями, на які спирається горизонтальний пояс — антаблемент. Антаблемент розділений на різні за шириною смуги: архітрав, прикрашений барельефами фриз та карішз.

Із торця споруди дах закриває трикутна площина — фронтон.

Належність спорз'ди до того чи іншого архітектурного ордера визначають за капітелями. У добу античності лаконічний, монументальний доричний ордер асоціювали з мужністю і вважали його «чоловічим», а витончений, вишукано оздоблений іонічний — «жіночим». Коринфський ордер, що був пізнішою модифікацією іонічного та відрізнявся від нього лише розкішним декором верхньої частини колони, називали «дівочим».

Розгляньте ілюстрації. Опишіть характерні особливості капітелей зображених колон. Об’єднайтесь у пари та виконайте простим олівцем ескіз: а) одного з ордерів; б) давньогрецького палацу, використавши ескіз ордера, створений напарником.

Доричний ордер

Іонічний ордер

Коринфський ордер

ШЕДЕВРИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ

Найважливішою громадською спорудою в Стародавній Греції був храм, присвячений одному з богів Олімпу. Побудований у центрі аіеро-

поля чи міської площі, храм бз'в не лише культовою спорудою, а й осередком найважливіших подій суспільного життя, сховищем скарбниці поліса, його головною державною святинею. Класичний храм найчастіше мав вигляд прямокз'тншса, оточеного з усіх боків колонадою.

Архітектура ранніх грецьких храмів, до яких належать два храми богині Гери (серед. VI ст. до н. е. і серед. V ст. до н. е.) в Пестумі, вирізнялася масивністю, величною суворістю. Таке враження створювалось завдяки приземистим доричним колонам, розміщеним доволі близько одна від одної. Загальний вигляд цих монументальних спорз'д, строгі пропорції та чіткий ритм колонади підкреслювали велич міста-держави, непорушність суспільного порядку.

Із плином часу пропорції змінюються: колони стають струикіши-ми, відстані між ними збільшзноться, а капітелі зменшуються. Завдяки цьому споруди здаються легшими, ніби наповненими світлом і повітрям. Саме такі враження викликає головний храм Афінського Акрополя — біломармуровий Парфенон — храм Афіни Парфепос (Діви). Секрет цієї будівлі, у якій вдало поєднані доричний та іонічний ордери, криється у винятковій ритмічності та пропорційності частин. Храм, споруджений давньогрецькими зодчими Іктином і Каллікратом у V ст. до н. е., вражає донині. Цікаво, що колір мармуру змінюється від сніжно-білого до насичено бежевого — залежно від погоди, пори року й навіть частини доби.

Храм Ерехтейон (кін. V ст. до н. е.) — унікальна пам’ятка античної архітектури завдяки асиметричності планування та знаменитим каріатидам — мармуровим статуям дівчат, що виконують роль колон. Східна частина цієї будівлі, спорудженої в іонічному стилі, була присвячена богині Афіні, а західна — Посейдону й афінському царю Ерех-тею, на честь якого храм і отримав свою назву.

 

Храм Ніки Аптерос (Безкрилої), збудований зодчим Каллікра-том наприкінці V ст. до н. е., належить до іонічного ордера. Це найменша за розмірами споруда Афінського Акрополя. Витонченість ліній, легкість і пропорційність форм створюють відчуття польоту. Храм дуже постраждав від воєнних дій у різні епохи. Лише в 2000 р., використовуючи всі знайдені фрагменти, його вдалося ретельно відрестав-рувати.

Храм Ерехтейон. Афіни

Храм Ніки Аптерос. Афіни

МІСТОБУДУВАННЯ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

Видатним досягненням архітектури класичної епохи стала система регулярного планування міст, розроблена містобудівником Гіппода-мом. Характерними рисами цієї системи було розмежування міста паралельними і перпендикулярними вулицями на громадські, храмові та приватні квартали, а також поділ житлових кварталів на зони для різних прошарків суспільства: ремісників, землеробів, воїнів та іп. Свою ідею Гіпподам уперше втілив під час перебудови Пірея — великої військової й торговельної гавапі Афін. Пізніше цю систему в модернізованому вигляді з успіхом застосовували у Стародавньому Римі та при будівництві нових міст у Європі й Америці.

План Пірея

Зодчество епохи еллінізму вирізняло прагнення до освоения величезних відкритих просторів, до ефекту грандіозності. У той час менше уваги приділяли храмам, зате зводили величні архітектурні ансамблі, для яких були характерні .узгодженість будівель між собою та із навколишнім ландшафтом, симетричність і фронтальність композицій.

У центральній частині міста споруджували амфітеатри просто неба, громадські будівлі, палаци. Уздовж головної вулиці простягалася широка колонада для прогулянок. На околицях розбивали парки і буду-вали стадіони. В елліністичну добу почали зводити дво- і триповерхові житлові будинки. Метою життя заможних містяіі стала розкіш; в архітектурі змішували різні стилі.

У цей період з’явилися й нові типи споруд: бібліотеки, мусейони (прообрази музеїв), великі інженерні будівлі. Прикладом може служити Фароський маяк в Александры (заввишки 120 — 140 метрів), що височів біля входу в гавань і під час негоди вказував морякам дорогу. Фароський маяк простояв півтори тисячі років і вважався одним із семи чудес світу.

АРХІТЕКТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Стародавній Рим в епоху своєї найвищої могутності — величезна імперія, що підкорила чимало країн і народів. Тому ідея сильної, непорушної держави пронизувала всі сфери життя і знаходила відображення в різних видах мистецтва.

Архітектура цього періоду вражає грандіозністю і майстерністю стародавніх інженерів. На відміну від греків, римляни зводили споруди в основному з бетону: кам’яну або цегляну оболонку заливали сумішшю вапна і щебеню. Ця маса тверднула й перетворювала будівлю на суцільний моноліт. Бетон мав суттєві переваги над природним каменем, тому обсяги будівництва в Римській імперії значно зросли. У містах

масово споруджували три--п’ятиповерхові житлові будинки — ін-

сули, що часто були згруповані довкола одного двору і займали цілий квартал.

Найвизначнішою пам’яткою давньоримської архітектури, що збереглася до наших днів, с Колізей, або амфітеатр Флавіїв (І ст. н. е.).

 

Гігантська споруда у формі чаші вміщувала понад 50 тисяч глядачів, які приходили дивитися на бої гладіаторів та циркові вистави. У центрі амфітеатру розміщувалась забезпечена складною системою підземних технічних приміщень арена у вигляді еліпса, яку за потреби заливали водою і перетворювали на басейн. Арену оточувала триярусна аркада, що складалася з 240 арок. Кожна арка була обрамлена напівколо-иами (в першому ярусі — доричними), які виконували роль декорації, щоб приховати товщину стіни. На верхньому ярусі кріпилися міцні дерев'яні стовпи, на які в спеку натягували тент.

Центрами політичного, суспільного і культурного життя в давньоримських містах були форуми (буквально — ринкова площа). Тут зводилися головні храми та громадські споруди — переважно базиліки, що мали форму витягнутого прямокутника, поділеного всередині дво-

ма поздовжніми рядами колон. Традицію будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна) започаткував Юлій Цезар. Важливим елементом цієї частини міста були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців та імператорів — тріумфальні арки й колони. Серед них — знамениті на весь світ колона Траяна і Тріумфальна арка Тита в Римі.

Культові будівлі Стародавнього Риму, на відміну від грецьких, були прикрашені колонадами тільки з фронтальної стороїш. Давньоримські зодчі запозичили в інших народів, .удосконалили й широко використовували арочні конструкції, склепіппя і куполи. Часто будували круглі в плані храми — ротонди (від лат. rotundus — круглий).

Найвищим утіленням архітектурної та інженерної думки в Римській імперії став Пантеон — храм усіх богів, побудований в II ст. н. е., ймовірно, Аполлодором Дамаським. Вхід у будівлю прикра-

шений відкритою галереею — портиком. Храм являє собою ротонду, увінчану бетонним куполом діаметром понад 40 метрів. У центрі купола, який вважали символом неба, був отвір. Крізь цей отвір мав проходити стовп світла, що уособлював верховного бога Юпітера.

Свідченням моїутиості й багатства Риму була проточна вода. Міста імперії обов’язково оснащувалися складною системою водопостачання. Водогони споруджували як підземні, так і надземні. У надземних водопроводах — акведуках — керамічні труби клали на високу аркаду. Для брудної води будували підземні капали.

 

Важливою складовою римського способу життя були терми — громадські лазні. Під бетонними склепіннями містилися басейни з холодною і гарячою водою, зали для занять гімнастикою, галереї для дружніх бесід, а іноді — й бібліотеки. Ці величезні споруди за розкішшю й багатством оздоблення не поступалися палацам. Вони слугували центрами культури, улюбленими місцями для зустрічей і відпочинку городян.

 

У Римській імперії існувала мережа чудових мощених камінням доріг, що з’єднували всі частини величезної держави.

Найдавніша з них — Аппієва дорога, яка вела в Рим, — служить і зараз.

Архітектура античності заклала фундамент для розвитку європейської архітектурної традиції (сукупність художніх засобів та прийомів) і визначила об’смно-просторову організацію споруд (пропорції, форми, декор).

Найбільші досягнення: створення ордерної системи, заснованої на доцільності, гармонійності, рівновазі окремих частин споруди; застосування системи регулярного планування міст, розробленої Гіпподамом; створення архітектурних ансамблів, у яких будівлі гармонійно поєднувались між собою та з природним ландшафтом; поява нових типів споруд: бібліотеки, мусейони тощо; винайдення бетону; будівництво багатоповерхових житлових будинків; зведення складних інженерних конструкцій: маяків, арок, куполів, мостів, акведуків.

Особливості давньогрецької архітектури: витонченість ліній, легкість і пропорційність форм; традиції декору колон доричного, іонічного та коринфського ордерів; побудова храмів у вигляді прямокутника, зусібіч оточеного колонадою; використання скульптурних зображень.

Особливості давньоримської архітектури: грандіозність, монументальність, багатство оздоблення; спорудження храмів у вигляді ротонди з колонадою біля входу; перевага базиліки серед громадських будівель; зведення меморіальних споруд.

Розгляньте ілюстрацію. Охарактеризуйте зображену архітектурну споруду за питаннями (с. 26).

1. До якого виду архітектури належить ця будівля?

2. Визначте, який архітектурний ордер використали стародавні майстри. Обгрунтуйте свою думку.

3. Які характерні риси античного стилю притаманігі цій споруді?

4. Порівняйте споруду з архітектурою сьогодення. Що сучасні архітектори запозичили від давньогрецьких майстрів?

• Розкажіть про основні етапи розвитку античного мистецтва.

• Що вам відомо про архітектурні ордери? Як відрізнити їх один від одного?

• У чому полягають особливості давньогрецької архітектури? Назвіть відомі вам шедеври зодчества Стародавньої Греції.

• Розкажіть про особливості архітектури Стародавнього Риму. Назвіть найвизначніші пам’ятки архітектури епохи Римської імперії.

• Назвіть найбільші досягнення античного стилю в архітектурі.

Створіть колективний макет давньогрецького міста за поданим планом (протягом двох-трьох тижнів).

ПЛАН

1. Підгот(уйте необхідні для роботи матеріали й інструменти: кольоровий папір, картон, клей, ножиці, олівець, лінійку, циркуль, фарби.

2. Обговоріть свій творчий задум і виконайте на папері ескіз давньогрецького міста, узявши за основу плай Пірея (с. 21).

3. Розподіліть між собою, яку споруду буде створювати кожен з вас.

4. Накресліть на папері або картоні розгортку макета кожної будівлі з урахуванням розмірів стіп , фронтонів і припусків па клапани для склеювання. Окремо виконайте розмітки для дахів та колон. Для кресленпя окрзтлих елементів використовуйте циркз'ль.

5. На розгортках житлових 63'динків промалюйте або наклейте з кольорового паперз' вікна та двері.

6. Виготовте з картону підставкз' для кожної споруди (на 1—2 см ширшу від основи моделі).

7. Виріжте ножицями розгортки і виготовте макети спорз'д, за потреби поетапно збираючи фасади, дахи й основи.

8. Створіть архітектурний ансамбль давньогрецького міста, розмістивши свої будівлі на загальномз' макеті.

9. Презентуйте колективну композицію.

 

Це матеріал підручника Мистецтво 8 клас Кондратова

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 14-11-2016, 20:22, Переглядів: 10159