Народна Освіта » Художня культура » Повідомлення - Культура Греції. Греція — колиска мистецтв. Художня культура 11 клас

НАРОДНА ОСВІТА

Повідомлення - Культура Греції. Греція — колиска мистецтв. Художня культура 11 клас

Храм Артеміди в Ефесі реконструкція. Залишки храму Аполлона в СиракузахМистецтвознавці не випадково відводять особливе місце Давній Греції. її мистецтво стало відправною точкою в розвитку культур ін­ших народів. Антична Греція визначила людину як прекрасне й до­сконале творіння природи, як міру всіх речей. Художні надбання ел­лінів стали основою для європейської культури.

Художня культура греків, а пізніше Риму визначила вихідну точку відліку для філософії, науки, мистецтва. Майже на кожному етапі розвитку європейського мистецтва простежується звернення до унікального доробку, який залишила по собі античність.

Мистецька спадщина греків величезна. Давньогрецька культура має три періоди розвитку:                                                  

  • архаїчний;
  • класичний;
  • елліністичний.
Основою архітектурного мистецтва Давньої Греції є доричний, іо­нічний і коринфський ордери. Загалом об'ємно-планувальне рішення будівель було однаковим, а відмінність між ними визначалася формою колон, пропорціями й архітектурними деталями.

Акрополь в Афінах

Александрійський маяк о. Фарос реконструкціяДавньогрецькі ордери

Надбання давньогрецької архітектури найбільш яскраво втілені в грецьких храмах, які й донині є взірцями вишуканості й краси. Найдавніші храми будувалися з дерева та цегли-сирцю. Дерев'яними були колони й дах. Згодом цей матеріал було замінено надійнішим та міцнішим — каменем. Основою храму слугував підготовлений майдан­чик. На ньому із зовнішнього боку встановлювали колони. Вони скла­далися з трьох частин: бази (опори), стовбура й капітелі (верхньої частини). Зверху на колони спирався дах.

Дослідіть особливості архітектурних ордерів: доричного, іонічного та ко­ринфського. Чим вирізняються ці стилі давньогрецького мистецтва?

Пізній період давньогрецького мистецтва, еллінізм, характеризувався поєднанням античних і давньосхідних рис. Вплив культури Давнього Сходу на розвиток елліністичної культури виявив себе у внесенні до неї ряду нових ідей і досяг­нень. В елліністичній архітектурі з'явився новий тип громадських будівель — величезні бібліоте­ки та інженерні споруди. Яскравим прикладом таких споруд був відомий Александрійський ма­як на острові Фарос.

В елліністичний період відбувся розвиток й одного з провідних видів грецького мистецтва — скульптури. Найвідомішими скульптурними шко­лами були пергамська та родоська.

 

Фідій. Фрагмент барельєфа парфенону

 

Статуя Діоніса. Рим. Бог ДіонісВидатні скульптори

Мистецтво Греції вперше в історії світової культури утвердило реалізм як абсолютну норму художньої творчості. Метою давньогрецького мис­тецтва стало створення краси, яка рівнозначна добру, духовній і фізичній досконалості людини, оскільки творений мистецтвом ідеал викликає в людини прагнення до самовдосконалення.

Великий скульптор Мирон, який працював в Афінах у середині V ст. до н.е., у скульптурах атлетів передавав не тільки рух, але й перехід від однієї стадії руху до іншої. Таким є його відомий «Дискобол». У ньому виявився контраст фізичного пориву і душевного спокою, але саме така невідпо­відність підкреслює шляхетність образу.

Найвідоміший скульптор античної епохи, творець монументальних статуй — Фідій. Він по­вністю опанував і вдосконалив технічні досягнен­ня попередників. До його творів належали вели­чезні статуї Зевса (храм в Олімпії), Афіни Парфенос (Афінський Акрополь). Ці статуї про­голошували віру людини в можливість існування гармонії не в уявному, а в реальному світі. А йо­го скульптури фронтонів Парфенону — справжнє

Творчість грецького скульптора Лісіппа завершує мистецтво піз­ньої класики. Геніальність митця полягає в тому, що він надав скуль­птурі реалістичності і природної правдивості. Працював скульптор лише в бронзі, створюючи динамічні статуї й скульптурні групи. І справді, його твори не сприймаються нами як створені напоказ: по­статі не позують глядачам, вони ніби існують самі по собі. У відомо­му «Апоксіомені» автор показав атлета, який після змагання старан­но очищає металевим шкребком тіло від масла й пилу. Скульптура «Геракл, який бореться з левом» вражає бурхливим напруженим ру­хом, гармонійною прекрасною єдністю кремезної фігури людини й сильного звіра.

Основним джерелом наших знань про мистецтво Давньої Греції є залишки античних міст. Вони зберегли кращі взірці художньої твор­чості грецького народу. Проте чимало античних статуй не є грецьки­ми оригіналами. Значна їх кількість — мармурові копії, виконані дав­ньоримськими майстрами.

 У яких музеях світу можна побачити твори видатних скульпторів Давньої Греції?

Зародження театру у Греції

Греція є батьківщиною європейського теа­трального мистецтва. Театр у грецьких містах ви­ник у V—VI ст. до н.е. і був пов'язаний із куль­том могутнього бога родючості Діоніса. На його честь греки влаштовували великі урочистості, під час яких виконували культові пісні (дифірамби), що містили елементи діалогу й театралізованого дійства. Згодом такі релігійні обряди перетвори­лися на самостійний вид мистецтва — театр, при­значенням якого було вдосконалювати духовний світ особистості.

Що являє собою театр як синтез мистецтв?

Театр Діоніса. Афіни

Театральні вистави відбувалися під час вели­ких державних свят. Протягом трьох днів, з ран­ку до вечора, в амфітеатрах Давньої Греції демонстрували вистави, що мали характер

У VII—V ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря виникли міста- держави, засновані греками в межах сучасної території України: Кер- кінітида (нині Євпаторія), Tip, Ольвія, Херсонес (пізніше Корсунь), Феодосія, Пантикапей (нині Керч). Руїни античного амфітеатру. Херсонес. Софокл

У містах Північного Причорномор'я, як і всюди в Елладі, буду­валися театри для проведення діонісійських свят, але на цей час тіль­ки в Херсонесі виявлені архітектурні залишки театру. Мешканці міста побудували кам'яний театр у III ст. до н.е., де постійно проводилися Діонісії та інші різноманітні свята.

Найдавніші свідчення про театри в містах Боспору належать до IV ст. до н.е. Можна тільки здогадуватися, що в театрах Північного Причор­номор'я ставили твори уславлених грецьких дра­матургів і місцевих авторів, а дія п'єс відбувала­ся на північних берегах Чорного моря. До нашого часу збереглася лише одна трагедія Еврипіда «Іфі- генія в Тавриді», а за назвами й короткими цита­тами відомі трагедія Софокла «Скіфи» та комедія Антифана «Скіфи і таври». Діонісійські та інші свята в театрах Ольвії, Херсонеса і Боспору супро­воджувалися виставами трагедій і комедій.

До нашого часу дійшли імена видатних письменників Давньої Греції, чиї твори мали великий успіх у театрах різних міст-полісів: Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.

Есхіла називають «батьком трагедії». Провідний мотив його твор­чості — уславлення громадянської мужності, патріотизму. Один із кра­щих героїв Есхіла — титан Прометей, що уособлює образ непохитного борця за щастя людей. Серед найвідоміших творів письменника — «Прометей прикутий», «Перси», трилогія «Орестя».

Герої Софокла — носії високих духовних якостей, величі та шля­хетності. «Едіп-цар» й «Антігона» — кращі взірці творчості цього дав­ньогрецького письменника.

Еврипід змушував глядачів замислюватись про місце людини в суспільстві, ставлення до життя. Створені ним образи відрізняються глибиною психологічних характеристик. Найвідоміші трагедії Еврипі- да — «Медея», «Іполіт увінчаний», «Іфігенія в Авліді».Еврипід

«Батьком комедії» називають Аристофана. Провідна тема його творчості — мир, злагода. Письменник прославився комедіями «Лісі- страта», «Хмари», «Жаби», «Вершники».

Образи й теми давньогрецьких міфів, творча спадщина античних авторів у різні часи надихала талановитих письменників до написання власних творів. Так, в українській літературі відлуння античності спо­стерігаємо в поемі Т. Шевченка «Кавказ», драматичних поемах Лесі Українки «Іфігенія в Тавриді», «Кассандра» та віршах «Сафо», «Ніо- бея», «Орфеєве чудо», у поемі «Прометей» А. Малишка. Показовими в цьому плані є також твори І. Франка («Життя Солона», «Геракл і Евандер»).

Блискучим українським перекладачем давньогрецьких творів Го­мера, Есхіла, Аристофана був Микола Хомичевський, більш відомий як Борис Тен. Перекладові «Іліади» та «Одіссеї» Б. Тен присвятив по­над тридцять років. Академік М. Бажан зазначив, що цьому перекла­ду може позаздрити будь-яка найрозвиненіша література.

Давньогрецька культура значною мірою вплинула на розвиток єв­ропейської цивілізації. Надбання грецького мистецтва частково лягли в основу естетичних уявлень наступних епох. Давньогрецька міфоло­гія та література вже багато століть надихає письменників, художни­ків та композиторів. Значення культури еллінів настільки велике, що часи її розквіту часто називають «золотим віком» людства. Ця культура найлюдяніша, вона дарує нам мудрість, красу та мужність.

Автор: admin от 2-02-2013, 21:06, Переглядів: 23815