Народна Освіта » Хімія » Словник хімічних термінів за 8 клас

НАРОДНА ОСВІТА

Словник хімічних термінів за 8 клас

Аморфна речовина — тверда речовина, у якій атоми або групи атомів розташовані невпорядковано, або порядок не зберігається в усій речовині, як в рідинах.

Амфотерний гідроксид — гідроксид, що виявляє властивості як кислот, так і основ залежно від доданих речовин.

Амфотерність — здатність виявляти властивості кислотних і основних речовин залежно від доданих речовин.

Аніон — негативно заряджений йон.

Атом — електронейтральна найменша хімічно неподільна частинка речовини, що складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів.

Бінарні сполуки — складні речовини, що складаються з атомів двох будь-яких елементів.

Валентність — число хімічних зв’язків, що утворює атом з іншими атомами.

Валентність вища — максимальне значення валентності, що може виявляти хімічний елемент, у більшості випадків дорівнює номеру групи в Періодичній системі.

Відносна густина газу — величина, що дорівнює відношенню густин або молярних мас двох газів.

алогени — хімічні елементи головної підгрупи VII групи.

Гідрат — речовина, що є продуктом приєднання води до іншої речовини.

Група — вертикачьний ряд хімічних елементів, що об’єднує подібні за властивостями хімічні елементи.

Електронегатнвність — властивість атомів притягувати спільну електронну пару.

Електронна конфігурація атома — умовний запис, що характеризує розподіл електронів в атомі по орбіталях.

Електронна оболонка — сукупність електронів, що рухаються навколо ядра атома.

Енергетичний рівень — сукупність електронів, що мають близьку енергію.

Закон Авогадро — в однакових об’ємах будь-яких газів, що перебувають за однакових умов (температура й тиск), міститься однакове число молекул.

Зв’язок ііонний — зв’язок, утворений між протилежно зарядженими йонами однієї речовини.

Зв’язок ковалентний — зв’язок, що виникає між атомами завдяки утворенню спільної електронної пари.

Ізотони — різні нукліди одного хімічного елемента, відрізняються числом нейтронів у ядрі, але містять однакове число протонів.

Індекс — число в хімічній формулі речовини, що показує число атомів певного хімічного елемента у складі молекули або іншої структурної одиниці речовини.

Індикатор — речовина, що змінює свій колір залежно від наявності певної речовини, наприклад кислоти або основи.

Інертні елементи — хімічні елементи головної підгрупи VIII групи.

OH — заряджена частинка, що складається з одного або декількох атомів.

Сатіон — позитивно заряджений йон.

Кислоти — це складні речовини, що складаються з йонів Гідрогену, здатних заміщатися на катіони металічних елементів, і кислотних залишків.

Кислотний залишок — атом або група атомів, що лишається при відщепленні від молекули кислоти Гідрогену.

Кількість речовини — фізична величина, що показує число структурних одиниць даної речовини (атомів, молекул, йонів тощо). Одиниця вимірювання — 1 моль. 1 моль будь-якої речовини містить 6,02 · IO23 структурних одиниць.

Коефіцієнт — число в рівнянні хімічної реакції, що показує число молекул або інших структурних одиниць речовини.

Кратність зв’язку — число спільних електронних пар між двома атомами.

Кристалічна речовина — тверда речовина, у якій атоми або групи атомів розташовані в певному порядку, що зберігається в усій речовині.

Луги — гідроксиди металічних елементів, що розчиняються у воді. До них належать гідроксиди лужних і лужноземельних елементів.

Лужні метали — метали, утворені хімічними елементами головної підгрупи І групи.

Лужноземельні метали — метали, утворені хімічними елементами головної підгрупи II групи.

Маса відносна атомна — величина, що дорівнює відношенню маси атома до 1/12 маси атома Карбону.

Маса відносна молекулярна — величина, що дорівнює відношенню маси молекули до 1/12 маси атома Карбону.

Маса молярна — маса речовини кількістю 1 моль.

J Іейтрон — незаряджена частинка, що міститься у складі ядра атома, із масою 1 а. о. м.

Нормальні умови — умови, за яких прийнято вказувати об’єм газів: температура 0 C (273,15 К) та тиск 1 атмосфера (760 мм. рт. ст. або 101 325 Па).

Нуклід — це різновид атомів з певним числом протонів і нейтронів у ядрі.

; б’єм молярний — об’єм речовини кількістю 1 моль. Молярний об’єм будь-якого газу за нормальних умов дорівнює 22,4 л/моль.

Оксид амфотерний — оксид, що виявляє хімічні властивості кислотних і основних оксидів залежно від доданої речовини.

Оксид кислотний — оксид, якому відповідає кислота. Утворюється атомами неметалічний елементів або металічних елементів із високим ступенем окиснення (вище за +4).

Оксид несолетворний — оксид, якому не відповідає жодна кислота з таким самим ступенем окиснення елемента, що утворює оксид.

Оксид оснбвннй — оксид, якому відповідає основа; утворюється атомами металічних елементів.

Оксиди — це складні речовини, що складаються з атомів двох хімічних елементів, один з яких — Оксиген.

Орбіталь — це частина простору, де ймовірність перебування електрона вища за 90 %.

Основи — складні речовини, що складаються з атома металічного елемента й однієї або декількох гідроксильних груп ОН.

Основність кислоти — число йонів Гідрогену у складі кислоти, що може яяміщукятися йоном метя.пічиогп елементя.

Перехідні елементи — елементи побічних підгруп, d-елементи.

Період — горизонтальний ряд хімічних елементів, що починається лужним елементом або Гідрогеном і закінчується інертним елементом.

Періодичний закон — властивості хімічних елементів та утворених ними сполук перебувають у періодичній залежності від заряду ядра їхніх атомів.

Підгрупа головна — підгрупа, що складається з з- або p-елементів однієї групи.

Підгрупа побічна — підгрупа, що складається з d-елементів однієї групи.

Полярність зв’язку — властивість ковалентного зв’язку, що характеризує ступінь зміщення спільної електронної пари до одного з атомів; залежить від різниці електронегативностей елементів.

Правило Хунда — у межах одного енергетичного підрівня електрони розподіляються по орбіталях у такий спосіб, щоб число неспарених електронів було максимальним.

Принцип заборони Паулі — на одній орбіталі можуть перебувати не більше, ніж два електрони, причому їхні спіни мають бути антипаралельними.

Протон — частинка, що міститься у складі ядра атома, із зарядом +1 і масою 1 а. о. м. їхнє число в ядрі дорівнює порядковому номеру елемента в Періодичній системі; визначає заряд ядра атома.

Реакція заміщення — хімічна реакція, у результаті якої атом простої речовини заміщує інший атом у складній речовині.

Реакція нейтралізації — хімічна реакція між кислотою і основою з утворенням солі і води.

Реакція обміну — хімічна реакція, у результаті якої дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами (атомами або групами атомів).

Реакція розкладу — хімічна реакція, у результаті якої з однієї складної речовини утворюється дві (або більше) речовин.

Реакція сполучення — хімічна реакція, у результаті якої з двох речовин утворюється одна складніша.

Речовина проста — речовина, що містить атоми одного хімічного елемента.

Речовина складна — речовина, що містить атоми різних хімічних елементів.

Солі — складні речовини, що складаються з атомів металічних елементів і кислотних залишків.

Спін електрона — властивість електрона, що характеризує відношення електрона до магнітного поля.

Ступінь окнснення — це умовний заряд на атомі в молекулі або кристалі, який би виник на ньому, якщо всі полярні зв’язки мали б йонний характер.

Халькогенн — хімічні елементи головної підгрупи VI групи.

Хімічний елемент — різновид атомів з однаковим зарядом ядра.

Хімічний зв’язок — це взаємодія атомів, здійснювана шляхом обміну електронами або їхнім переходом від одного атома до іншого.

Число Авогадро — число структурних одиниць, що містить речовина кількістю 1 моль.

 

Це матеріал з підручника Хімія 8 клас Григорович

 

Категорія: Хімія

Автор: admin от 13-09-2016, 19:55, Переглядів: 1569