«Душа епохи Відродження»
Літературний багаж. Пригадайте, яким був давньогрецький театр. Що таке трагедія, які її характерні жанрові ознаки?
Доба Відродження подарувала світу геніального поета і драматурга Вільяма Шекспіра. Один із сучасників митця назвав його «душею епохи». Через двісті років великий Гете зізнався, що, уперше прочитавши шекспірівський твір, відчув себе «слілонародженим, якому чудотворна рука раптом дарувала зір». Та й сьогодні, на початку XXI ст., кращі режисери й актори з трепетом долучаються до постановок п’єс Шекспіра, вважаючи це неабиякою честю. Творчість англійського митця ретельно досліджена в сотнях книжок і статей, яких стало б на велику бібліотеку. І попри це, достеменно встановлених фактів його біографії не так уже й багато.
Вільям Шекспір з’явився на світ 23 квітня 1564 р. в містечку Стретфорд-на-Евоні. Він був сином шанованого в місті заможного рукавичника, якого кілька разів обирали на почесні посади, зокрема й на пост мера. Вільям відвідував місцеву «граматичну» школу, у якій викладали класичні мови.
У шістнадцять років юнак покинув навчання й, імовірно, певний час допомагав батькові у справах. У вісімнадцять років він одружився, а в двадцять один - разом із молодшим братом вирушив до Лондона. Там, за припущенням біографів, Шекспір певний час працював у театрі суфлером26 або помічником режисера і в 1593 р. вступив до трупи Джемса Бербеджа.
‘Коментар архіваріуса
Театр доби Шекспіра відрізнявся від сучасного. Він був майже по-1 вністю відкритий, лише сцену й місця для знатних осіб захищав дах. Сцена нагадувала трапецію чи овал і видавалася в глядацьку залу. Це створювало ілюзію майданного дійства, під час якого актори, зусібіч оточені глядачами, виступали на звичайних возах. Такий ефект поси-
лювала й відсутність завіси (як за часів античності). На сцені зазвичай розташовувалися люки, з яких з’являлися актори, що виконували ролі привидів або інших фантастичних істот. Декорацій практично не застосовували. Проте обов’язковим елементом оформлення сцени був балкон, на якому відбувалися найрізноманітніші дії.
Тогочасні театральні вистави передбачали особливу манеру гри. Актори часто імпровізували, відповідали на репліки глядачів. Велику увагу приділяли постановці голосу, який мав звучати музикально. Щоб заспокоїти публіку після напружених драматичних сцен, на кін виходили блазні. Як і за часів античності, жіночі ролі виконували чоловіки.
коментар філолога
Утім, хоч би яким переконливим було лицедійство, глядач у всі часи усвідомлює, що зображуване на сцені — лише умовне видовище. Адже, як ви вже знаєте, умовність - один з основних принципів драми. Умовним є час: у виставі він плине набагато швидше, ніж у житті. (Описані в п’єсі події, що відбувалися протягом днів, місяців, а іноді навіть років, тривають на сцені кілька годин). Умовним є простір, у якому розгортається драматичний сюжет. (Місце дії лише назване або позначене декораціями). Умовні й певні особливості поведінки героїв.
Уже за часів Шекспіра текст драматичного твору ділили на акти (або дії), які, своєю чергою, поділялися на яви (або сцени чи картини).
Зауважмо, що драматург позбавлений багатьох можливостей прозаїка й лірика. У межах жанру він не може передати настрій персонажів за допомогою пейзажу, докладно змалювати їхні почуття тощо... Оскільки драма не передбачає описів, головним засобом художнього зображення в ній виступає мова героїв - діалог і монолог.
Літературознавча довідка
Діалог — розмова кількох персонажів, під час якої розкриваються їхні почуття, думки й наміри.
Монолог — розгорнуте висловлювання одного героя, що не потребує негайної відповіді. У драмі монолог є формою характеристики персонажа: звертаючись до себе або до глядачів і на час «випадаючи» зі сценічної дії, герой у такий спосіб розкриває свій душевний стан.
Від 1599 р. трупа, у якій працював Шекспір, давала вистави в театрі «Глобус». Його будівлю прикрашала вивіска зі словами «Весь світ лицедіє», що стали афоризмом. Творчий колектив «Глобуса» був надзвичайно популярним у Лондоні, славився талановитими коміками та яскравими імпровізаціями. Шекспір не лише писав для театру п’єси, а й виконував ролі у виставах. Видатними акторськими здібностями він, за свідченням сучасників, похвалитися не міг, а от його драматургія мала неабиякий успіх. Актори «Глобуса» виступали при королівському дворі і 1603 р.
були удостоєні почесного звання «Королівські слуги». Здебільшого це стало можливим завдяки талановитому драматургу.
У 1613 р. Шекспір покинув театр і переїхав до рідного міста. Останні три роки його життя минули в родинному колі. Помер драматург 1616 р., за переказами, — у день свого народження.
коментар філолога
Крім драматичних творів, перу Шекспіра належить низка соне-I тів, визнаних вершиною ліричної поезії доби Відродження. Англійські митці видозмінили класичний італійський сонет. Іноді цю форму називають шекспірівською, оскільки саме завдяки Шекспіру вона остаточно утвердилася в літературі. Традиційно класичний італійський сонет поділяється на дві частини: перша — це зав’язка (два катрени), друга -розв’язка (два терцети): abab abab cde cde. Тим часом англійський сонет складається з трьох катренів і фінального двовірша: abab cdcd efef gg.
Шекспірівський сонет відрізняється від італійського не лише будовою, але й композиційним наповненням. У Шекспіра двовірш є не так розв’язкою, як «висновком» до ліричних катренів. Митець, щоправда, не завжди дотримувався обов’язкової схеми. Наприклад, його 126-й сонет складається з дванадцяти, а не з чотирнадцяти рядків.
коментар архіваріуса
Вихід у світ збірки сонетів — один з наизагадковіших епізодів І в історії прижиттєвих публікацій Шекспіра. Відомо, що вже до 1598 р. вірші існували в рукописах і оберталися серед друзів митця, та з якоїсь причини автор не хотів їх оприлюднювати. Імовірно, ці шедеври лірики мали для Шекспіра та його близьких особисте значення. Однак 1599 р. два сонети потрапили до рук видавця Джаггарда й були надруковані. Протягом наступних десяти років шекспірівські вірші у пресі не з’являлися, аж поки 1609 р. не вийшли окремою книжкою.
Загалом перу Шекспіра належать сто п’ятдесят чотири сонети, створені протягом 1592—1598 рр. Вірші від 1-го до 126-го присвячені невідомому другові, решта — коханій - загадковій «смаглявій леді». [Ц
Сонети Шекспіра - своєрідний ліричний щоденник, у якому поєдналися сповідь, пейзажний малюнок, філософські роздуми, звернення до друга й коханої. Сама композиція сонета (теза - антитеза - розв’язка (висновок)) передбачає боротьбу протилежних почуттів і думок. 1 такого багатогранного зображення людської душі ми не знаходимо в жодного іншого лірика доби Відродження.
Образ друга Шекспіра дослідники пов’язують з одним із його високих покровителів - Генрі Різлі, графом Саутгемптоном, поціновувачем театру, високоосвіченою людиною. Оспівуючи чесноти адресата сонетів, митець висловлює основну для Ренесансу ідею. Він захоплюється здоров’ям, фізичною красою, гострим розумом...
У своїх сонетах Шекспір також виступає проти давньої літературної традиції, згідно з якою тільки білявих жінок вважали прекрасними
і тільки вони могли бути героїнями казок, новел і романів. Якщо дами, оспівані в сонетах Данте і Петрарки, -яснокосі, майже безтілесні, мов божества, то кохана англійського поета - брюнетка, жінка з крові й плоті, що наче магніт притягує до себе, попри звичайну для земної людини недосконалість.
У витончених рядках Шекспір увічнив пережите й передумане. Віртуозність вірша він поєднав зі щирістю почуттів і філософською глибиною думки. Сучасники називали сонети Шекспіра солодкоголосими. І століття не згасили їхньої свіжості й сили.
Що ж до драматургічного доробку Шекспіра, то він уславив автора як «найвидатнішого англійського драматурга всіх часів». У всьому світі відомі сповнені поезії пристрасті трагедії «Гамлет», «Отелло», «Макбет», «Король Лір» та інші шекспірівські п’єси, що оповідають про непересічних особистостей, порушують вічні, загальнолюдські проблеми.
Як ви знаєте, драматичний жанр, що зображує трагічне, сповнене гострих протиріч і конфліктів зіткнення героя з навколишнім світом, називається трагедією. Герой трагедії — сильна, вольова людина, яка за фатального збігу обставин змушена долати перешкоди на шляху до своєї мети.
У п’єсах Шекспір постає надзвичайно проникливим знавцем людської природи, висвітлюючи всі її вияви - від найсвітліших до найтемніших. Проте є в доробку митця твір, який посідає особливе місце в його творчості. Це — трагедія «Ромео і Джульетта».
І'Коментар архіваріуса
Зазвичай Шекспір брав для своїх п’єс готові сюжети. Так сталося І і з трагедією «Ромео і Джульетта». Історію прекрасної любові й трагічної загибелі двох молодих людей уперше розповів в одній зі своїх новел італійський письменник XIV ст. Мазуччо Салернський. Відтак сюжет «помандрував» від одного автора до іншого й зрештою набув широкої популярності в Італії. Звідти він «перекочував» до Англії, де 1562 р. Артур Брук виконав його вільний поетичний переклад. Найімовірніше, саме цей твір і став основним джерелом сюжету п’єси «Ромео і Джульетта».
Шекспір надав давній оповіді такої поетичної сили, що історія про невідворотну загибель закоханих перетворилася на пісню всепереможної любові, пройняту життєствердним світовідчуттям ренесансної особистості. Глибоко символічним є те, що дія цієї найсвітлішої, на думку літературних критиків, п’єси Шекспіра розгортається в Італії — у країні, що стала батьківщиною доби Відродження і колискою її заповітних сподівань.
Брак достовірних відомостей, деякі «недоречності» творчої біографії, безліч домислів і легенд, зрештою титанічний масштаб літературного хисту - усе це створило ореол таємничості навколо постаті Шекспіра. Відразу після його смерті виникло запитання, чи й справді пересічний актор зі Стретфорда Вільям Шекспір — автор відомих у всій Англії п’єс.
Можливо, за його ім’ям приховувався хтось інший - освіченіший, по-- важніший, іншими словами, - той, хто більше «відповідає» образу геніального художника слова. Так постало «шекспірівське питання»: чи був Шекспір Шекспіром, тобто автором незрівнянних літературних творів, підписаних його прізвищем? Дослідження цієї теми, що періодично вибухають «сенсаціями», тривають і досі. Однак серед більшості науковців найвірогіднішою визнано версію, згідно з якою син заможного рукавичника зі Стретфорда і знаменитий митець були однією особою. Та й зрештою читання шекспірівських творів є, безперечно, набагато цікавішою справою, ніж дискусія про те, хто міг би їх написати.
Український Мотив'
Чимало вітчизняних письменників перекладали драматичні твори Шекспіра. Серед них були П. Куліш, М. Старицький, Ю. Федькович, Леся Українка, Панас Мирний, М. Драгоманов, М. Кропивницький. Ці роботи помітно позначилися на розвитку української літературної мови. Згодом високохудожні переклади Шекспіра здійснили М. Рильський, Борис Тен, М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук. Засновником наукового шекспірознавства в Україні є І. Франко.
Першим твором Шекспіра, поставленим на українській сцені, стала трагедія «Макбет» (1920 р., режисер Лесь Курбас). Трагедію «Отелло» вперше поставив львівський театр «Руська бесіда» (1923 р., режисер і виконавець головної ролі Олексій Загаров). Українська прем’єра «Гамлета» відбулася у Львові (1943 р., режисер Йосип Гірняк).
бТгргвіртг себе
1. Розкажіть про життя В. Шекспіра. Поясніть зміст і нричини виникнення «шекснірівського питання».
2. Чим англійський, «шексиірівський», сонет відрізняється від класичного, «італійського»?
3. Кому црисвячено сонети Шексніра? Дайте розгорнуту відповідь.
4. Яким був театр за часів Шекспіра? Чим він відрізнявся від античного?
5. Яку функцію виконують діалог і монолог у драматичному творі?
6. Чим н’єса «Ромео і Джульетта» вирізняється з-номіж інших шексиі-рівських трагедій? Перекажіть історію її створення. Якого звучання набув відомий сюжет у творі Шексніра?
Перед читанням. Читаючи переклади сонетів Шексніра, визначте їхні основні теми.
СОНЕТ 66
Я кличу смерть — дивитися набридло На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту', що їй затисли рот.
На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п’ятою влади.
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?
Переклад Д. Павличка
СОНЕТ 116
Не буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов, Що розцвіта залежно від нагоди 1 на віддаленні згасає знов.
Любов - над бурі зведений маяк.
Що кораблям шле промені надії,
Це — зірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії.
Любов - не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі, -
І щік, і уст незайману красу
Той серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня — я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
Переклад Д. Паламарчука
СОНЕТ 130
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди, —
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої - цілком земні.
І все ж вона - найкраща поміж тими, Що славлені похвалами пустими.
Переклад Д. Паламарчука
Запитання і завдання до прогитаного
1. Знайдіть у прочитаних сонетах характерні ознаки доби Відродження.
2. Англійський поет В. Вордсворт зауважив: «Сонети - це ключ, яким Шекспір відімкнув своє серце». Які таємниці своєї душі, на вашу думку, розкрив автор у прочитаних вами віршах?
3. Яким бачить світ ліричний герой 66-го сонета? Що робить його життя нестерпним?
4. Що допомагає ліричному герою 66-го сонета протистояти злу? Чи можна назвати цей твір актуальним у наш час? Поясніть свою думку.
5. Як у прочитаних вами сонетах Шекспір визначає роль кохання в людському житті?
6. Якою постає в сонетах обраниця ліричного героя? Чим відрізняється опис коханої в сонетах Шекспіра та в сонетах Данте й Петрарки?
7. Схарактеризуйте ліричного героя віршів Шекспіра.
8. Філологічний майстер-клас. Схарактеризуйте жанрові ознаки шек-спірівського сонета. Чим відрізняються сонети Шекспіра від прочитаних вами віршів Данте й Петрарки?
9. Вивчіть 66-й сонет напам’ять. Підготуйтеся до виразного читання.
Перед читанням. Читаючи уривки з трагедії «Ромео і Джульетта)», поміркуйте, що відрізняє любов головних героїв від звичайного почуття закоханості.
РОМЕО І ДЖУЛЬЄТГА
( Скорочено )
Дійові особи
Е с к а л, князь Веронський.
Паріс, молодий дворянин, родич князя.
Монтеккі, Капулетті — глави двох ворогуючих родин. Старий, дядько Капулетті.
Ромео, син Монтеккі.
Меркуціо, родич князя і друг Ромео.
Бенволіо, небіж Монтеккі й друг Ромео.
Т і б а л ь т, небіж синьори Капулетті.
Брат Лоренцо, чернець-францисканець.
Брат Джованні, чернець того самого ордену.
Балтазар, слуга Ромео.
Самсон, Грегорі - слуги Капулетті.
П ’ є т р о, слуга Джульєттиної мамки.
Абрам, слуга Монтеккі.
Аптекар.
Троє музикантів.
ГІаж Паріс а.
Паж Меркуціо.
Стражник.
Синьйора Монтеккі, дружина Монтеккі.
Синьйора Капулетті, дружина Капулетті.
Джульетта, дочка Капулетті.
Мамка Джульетт и.
Веронські городяни, родичі обох родин, маски, носії смолоскипів, пажі, сторожа, вартові та слуги.
Хор.
Дія відбувається у Вероні, початок п’ятої дії - у Маятуї.
(...) Дія перша
т Багато років дві давні веронські родини - Монтеккі й Капулетті - непримиренно ворогують. На початку першої дії зображено чергову вуличну сварку, що спалахнула між їхніми представниками і лише завдяки втручанню князя Ескала не закінчилася кровопролиттям. Цього разу в зіткненні не брав участі син Монтеккі Ромео: таємно і без взаємності закоханий у дівчину на ім'я Розаліна, він пішов до лісу, щоб побути на самоті.
Того дня в будинку Капулетті готувалися до великого свята. Глава родини дав слузі список гостей, яких належало запросити, але той був неписьменним, тож не міг впоратися із цим дорученням. Зустрівши на вулиці Ромео і Бенволіо, слуга звернувся до них по допомогу. Ромео люб’язно погодився прочитати список. Побачивши там ім'я своєї коханої Розаліни, він вирішив за будь-яку ціну потрапити на свято.
Увечері Ромео разом з Меркуціо й Бенволіо пробралися до маєтку ворога. Обличчя непрохані гості приховали під масками. У розпал святкування Ромео побачив прекрасну юну незнайомку. То була Джульетта...
Сцена 5
Зала в домі Капулетті. (...)
Ромео
Померкли смолоскипи перед нею!
І світить вродою вона своєю На щоках ночі - діамант ясний У вусі мавра; скарб цей дорогий І для землі, і для життя сія.
Вона - омріяна любов моя!
Її оточують прекрасні дами,
Вона ж між них — голубка між галками!
Коли танок закінчать вже, саму За ніжну ручку я її візьму,
І щастя неземне тоді відчую...
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі!
Т і б я л ь т
По голосу це мусить буть Монтеккі.
Мою рапіру, хлопче! Як?! Цей раб Наважився прийти в блазенській масці.
Щоб глузувати з нашого бенкету?
Ні, честю роду я клянусь, за сміх Убить його, вважаю я, не гріх! (...)
Капулетті
Спокійно, друже. Не чіпай його.
Поводиться він ввічливо й шляхетно.
Сказати правду, вся Верона славить Його за честь, за виховання добре.
За всі скарби Верони я не дам Його в моїй господі зневажати.
Тому вгамуйся й не звертай уваги -Так хочу я. Коли мене шануєш,
Розвеселись, кинь хмурити чоло,
Бо хмуритись на святі непристойно.
Т і б а л ь т
Пристойно, бо на святі в нас негідник.
Його я не стерплю.
Капулетті Терпіть примушу!
Ти чув, хлопчиську? Стерпиш! Я сказав!
Хто тут господар? Я чи ти? Іди! (...)
(Виходить).
Ромео
(до Джульетта )
Коли торкнувсь рукою недостойно І осквернив я цей олтар святий,
Уста - два пілігрими — хай пристойно Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.
Джульетта
О пілігриме, в тім гріха немає -З молитвою торкатись рук святих:
Такий привіт нам звичай дозволяє.
Стискання рук - то поцілунок їх.
Ромео
Але, крім рук, ще дано й губи їм... Джульетта
Так, для молитви, любий пілігрим... Ромео
О, то дозволь мені, свята, й устами Молитися побожно, як руками!
Джульетта
Нас незворушно слухають святі. Ромео
Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!
(Цілує її).
Твої уста очистили мій гріх...
Джульетта
Взяли твій гріх мої уста з твоїх.
Ромео
Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!
Верни ж мій гріх.
(Знову цілує її).
Джульетта Мов з книги ти цілуєш...
Наприкінці свята закоханим відкривається жахлива правда: вони - діти затятих ворогів. Однак Ромео і Джульетта відчувають, що їхня любов набагато сильніша за ненависть батьків,
Дія друга (...) Сцена 2
Не в змозі розлучитися з Джульеттою, Ромео залишається в саду Капулетті. Тим часом дівчина, не підозрюючи, що в саду хтось є, виходить на балкон. Відтак Ромео стає мимовільним свідком її сердечних таємниць,
Джульетта Ромео! О, навіщо ти Ромео?
Зміни своє ім’я, зречися батька;
Як ні, то присягни мені в коханні,
І більше я не буду Капулетті.
Ромео
(убік)
Послухать - чи відповісти відразу?
Джульетта
Лише твоє ім’я — мій ворог лютий;
А ти - це ти, а зовсім не Монтеккі...
Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть Лице і плечі, ноги, груди й руки Або якусь частину тіла іншу?
О, вибери собі нове ім’я!
Та що ім’я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Хоч як. назви Ромео - він Ромео.
Найвища досконалість все ж при ньому.
Хоч би він був і зовсім безіменний...
О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео!
Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!..
Ромео
Ловлю на слові!
Назви мене коханим, і умить Я вдруге охрещусь і більш ніколи Не буду зватися Ромео. (...)
Джульетта
Мій слух не похопив ще й сотні слів Із уст твоїх, а голос я впізнала:
Хіба ти не Ромео, не Монтеккі?
Ромео
0 ні, свята, знай: що не те й не інше,
Якщо вони для тебе осоружні.
Джульетта
Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?
Як міг ти перелізти через мур?
Адже високий він і неприступний.
Згадай-но, хто ти: смерть тебе спіткає,
Як з наших хто тебе застане тут.
Ромео
Кохання принесло мене на крилах,
1 не змогли цьому завадить мури;
Кохання може все і все здолає, -Твоя рідня мені не перешкода.
Джульетта
Вони тебе уб’ють, коли побачать.
Ромео
В очах твоїх страшніша небезпека,
Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно -Й мені ненависть їхня не страшна. (...)
Джульетта Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий стид.
Що ти в цю ніч мої слова підслухав.
Хотіла б я пристойність зберегти,
Від слів своїх відмовитись хотіла б,
Хотіла б я... та годі прикидатись!
Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...»
Тобі я вірю, з мене досить слова.
О, не клянись! Зламати можеш клятву: Недурно ж кажуть, що з любовних клятв Сміється сам Юпітер. О Ромео!
Скажи, якщо ти любиш, правду щиру.
Коли ж вважаєш - переміг мене
Занадто швидко, я тоді насуплюсь, Скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав. Інакше — ні, нізащо в світі! Ні!
Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна І, може, легковажною здаюсь...
Повір мені, і я вірніша буду,
Ніж ті, що хитро удають байдужість. (...)
Ромео
Клянусь цим місяцем благословенним, Що сріблом облива верхи дерев...
Джульетта
О, не клянися місяцем зрадливим,
Який так часто змінює свій вигляд,
Щоб не змінилася твоя любов.
Ромео
То чим я поклянусь?
Джульетта Не треба зовсім.
Або, як хочеш, поклянись собою —
Душі моєї чарівним кумиром, -І я повірю. (...)
Ромео
Без нагороди так мене й покинеш?
Джульетта Якої ж нагороди хочеш ти?
Ромео
Повинна ти в коханні присягти.
Джульетта
Я присяглась раніш, ніж ти просив, Проте я хтіла б клятву ту забрати.
Ромео
Забрати клятву? О, навіщо, люба? Джульетта
Щоб бути щедрою і знов віддати.
Таж я того жадаю, що вже маю:
Як море, доброта моя безкрая,
Як море, дна не має і любов,
Що більше їх я віддаю тобі.
То більше їх у мене зостається,
А їм немає меж... (...)
іРозлучаючись, Ромео і Джульетта вирішили якнайшвидше повінчатися потай від своїх рідних. Увечері наступного дня чернець брат Лоренцо здійснив над ними обряд. Щастя закоханих було безмежне. Однак незабаром його затьмарили страшні події,
Дія третя
На площі Верони знову відбулося зіткнення між представниками родин Монтеккі й Капулетті. Його призвідником став небіж синьйори Капулетті Тібальт. Він усіляко намагався втягнути в конфлікт і Ромео, але той уперто ухилявся. Тоді Тібальт вступив у двобій з Меркуціо. Юний Монтеккі спробував розняти їх, але з-під його руки Тібальт завдав смертельного удару своєму супротивнику. Вражений смертю друга, мимовільним винуватцем якої він став, Ромео кинувся в бій, що завершився загибеллю Тібальта. Збентежений герой утік з площі, де вже почали скупчуватися стривожені городяни. Прибув на місце зіткнення й князь Ескал. Розпитавши очевидців про подробиці події, він засудив Ромео до вигнання з Верони.
Невдовзі про загибель Тібальта й покарання юного Монтеккі дізналася Джульетта.
Сцена 2
Кімната в домі Капулетті. (...)
Джульетта
(...) Чого ж я плачу? Слово я почула...
Страшніше ще за наглу смерть Тібальта.
Й воно мене убило... Я хотіла б Забути це зловісне слово... Ах!
Воно гнітить мені так тяжко пам’ять,
Як душу грішника гнітить провина:
«Тібальт помер, Ромео — йти в вигнання...».
І це «вигнання», слово це «вигнання»
Убило враз Тібальтів десять тисяч.
Тібяльтя СЛЧйрТЬ — РЖР й тяк дпяп.лі горя.
Нехай би вже на цьому і кінець!
Коли ж біда сама ходить не любить І тягне низку інших за собою,
О, то чому ж я після слів отих.
Що вмер Тібальт, відразу не почула,
Що вмер мій батько, мати чи обоє?
Це горе виплакати я могла б.
Що вмер Тібальт, сказати і додати:
«Ромео йти в вигнання», - словом цим Убито всіх відразу. Батька й матір,
Тібальта, і Ромео, і Джульетту.
Всі, всі загинули відразу. Всі!..
«Ромео йти в вигнання» - меж немає,
Ні міри, ні кінця в оцих словах...
В них тільки смерть, безкрая смерть і жах... (...)
іннв Дізнавшись про те, що його вигнано з Верони, Ромео удався в розпач. Думка про розлуку з Джульеттою здавалася юнакові нестерпною. Він вирішив укоротити собі віку, але на заваді став брат Лоренцо,
Запитання і завдання до пропитаного
1. Якою Ромео побачив Джульетту вперше? Знайдіть у його промові порівняння, що увиразнюють красу дівчини. Чому, зустрівши Джульетту, юнак одразу забув Розаліну? Про що, на вашу думку, свідчить така зміна?
2. Яке враження справив на Джульетту Ромео? Наведіть відповідні рядки з тексту.
3. Почуття, що виникло між Ромео та Джульеттою, е класичним прикладом «кохання з першого погляду*. Як його зображує Шекспір? Доберіть для характеристики почуття героїв промовисті визначення. Чи вірите ви в те, що така любов існує в реальному житті?
4. Які міркування про любов містяться в сцені розмови Ромео і Джу-льєтти в нічному саду? Як у цьому епізоді розкрито силу почуття героїв? Наведіть відповідні цитати.
5. Подискутуймо! Робота в нарах. Як ви гадаєте, чому сцену нічної розмови Ромео й Джульєтти в саду визнано однією з найсильніших сторінок світової літератури? Обґрунтуйте свою думку.
6. Чому дівчина відмовилася від любовної клятви Ромео? Відповідь обґрунтуйте цитатами.
7. Чи можна назвати любов Ромео і Джульєтти героїчною? Поясніть свою думку.
Перед від'їздом з Верони Ромео, ризикуючи життям, попрощався з Джульеттою. Тим часом над закоханими нависла нова загроза: спостерігши скорботу Джульєтти, батько вирішив негайно одружити її з Парісом. Весілля мало відбутися за три дні. Дівчина рішуче відмовилася, але розгніваний синьйор Капулетті наполягав на своєму. Джульетта кинулася за порадою до брата Лоренцо. Щиро бажаючи допомогти, чернець запропонував їй несподіваний план дій...
Дія четверта Сцена 1
Верона. Келія брата Лоренцо. (...)
Брат Лоренцо То слухай же, іди тепер додому,
Весела будь і згоду дай на шлюб.
А взавтра, в середу, влаштуй все так,
Щоб уночі самій зостатись в спальні:
З тобою няня завтра хай не спить.
Візьми оцей фіал1. Як ляжеш в постіль.
Усю до краплі випий рідину.
І вмить тобі по жилах піде холод,
І летаргічний сон тебе скує,
Твій пульс замре; ні тіла теплота,
Ні дихання слабке - ніщо й ніколи Не викаже, що ти іще жива;
Троянди уст твоїх і щік зів’януть,
Обернуться на попіл неживий;
Очей твоїх зачиняться враз вікна
'Ф і к л (заст.) - келих.
Так, ніби їх загородила смерть Від світла ясного життя; зомліє Все тіло в тебе так, неначе мертве.
І ось в такій подобі смерті ти Пролежиш рівно сорок дві години Й прокинешся, як від солодких снів.
Коли ж уранці прийде наречений,
Щоб розбудить тебе, ти будеш мертва.
Тоді тебе, як звичай наш велить,
В найкращім вбранні, у труні відкритій Перенесуть у старовинний склеп,
Де здавна спочивають Капулетті.
Тим часом, доки спати будеш ти,
Я сповіщу про все листом Ромео;
Він з’явиться сюди, і разом з ним Ми будем ждать пробудження твого,
Й до Мантуї Ромео тої ж ночі Тебе з собою візьме. Вихід є.
І від ганьби тебе він урятує,
Якщо несталість і жіночий страх Не стануть на заваді смілій справі.
Джульетта
О, дай же, дай! Не говори про страх!
Брат Лоренце
Візьми і йди. Будь непохитна й дужа У рішенні своїм. Я надішлю До Мантуї ченця з листом негайно Й про все твого Ромео сповіщу.
Джульетта
Любове, сили дай! У ній - рятунок.
Прощай, мій отче!
Виходять. ( )
— Після відвідин брата Лоренцо Джульетта повернулася додому спокійною і лагідною, чим вельми потішила батька. У будинку Капулетті розпочалися приготування до весільного бенкету. Уночі Джульетта мала випити снодійне, яке дав їй чернець...
Сцена З
Кімната Джульєтти. (...)
Джульетта
(...) А що, коли цей трунок не подіє?
Таж силою мене звінчають з графом.
Ні, ні!.. Ти порятуєш... Ляж отут!..
(Кладе поруч себе кинджал).
А що, як дав мені чернець отруту,
Щоб вбить мене підступно, боячись Себе збезчестити, коли б відкрилось,
Що він мене з Ромео повінчав?
Боюсь, що так... Проте - не може бути:
Бо ж він уславився святим життям...
Ні, я не допущу лихої думки!
А що, як я лежатиму в труні Й прокинуся у склепі надто рано,
Раніше, ніж туди Ромео прийде,
Щоб визволить мене? Жахлива мить!
Тоді я задихнутись можу в склепі,
Якого паща темна і смердюча Так рідко дихає повітрям чистим,
І вмерти там, Ромео не діждавшись!
Або, якщо я виживу, тоді...
Лиш уявить собі: навколо смерть,
І темна ніч, і це жахливе місце... (...)
О, гляньте, гляньте! Там мій брат Тібальт!..
То дух його чигає на Ромео,
Який його рапірою вразив...
О, стій, Тібальте, стій! Я йду, Ромео!
Іду вже, йду... Цей трунок п’ю за тебе!
(Падає на постіль).
Брат Лоренцо не помилився: уранці наступного дня рідні вирішили, що Джульетта померла. У будинку Капулетті було оголошено жалобу.
Дія п’ята
Ромео не отримав надісланого братом Лоренцо листа, тож був переконаний, що Джульетта померла. Життя втратило для нього сенс. Роздобувши отруту, юнак виїхав до Верони, щоб зустріти смерть поряд з коханою.
Дізнавшись, що його звістка не дійшла до Ромео, брат Лоренцо кинувся на кладовище, аби допомогти Джульєтті вибратися зі склепу. Тим часом туди прийшов Паріс, який тужив за нареченою. Разом з ним був паж. За кілька хвилин на кладовищі з'явився й Ромео в супроводі слуги Балтазара...
Сцена З
Кладовище. Склей родини Капулетті. (...)
ГІаріс
Як? Тут вигнанець той зарозумілий!
Отой Монтеккі, що убив кузена Коханої моєї?.. Горе це,
Як думають, звело її в могилу.
Це він прийшов знущатися з мерців!
Схоплю його!
(Виходить наперед).
Спинись, Монтеккі! Стій!
Покинь ганебну і гидку роботу!
Невже й по смерті помста ще живе?! Злочинцю підлий, мусиш ти скоритись. Ходім, ти арештований і вмреш.
Ромео
Авжеж, умру: того сюди й прийшов я. Юначе добрий мій, о, не дратуй Безумного, який удався в розпач.
Тікай, тікай звідсіль! Облиш мене...
Згадай хоч про померлих... Хай ця думка Про долю їх злякає і тебе.
Благаю, не штовхай мене на гріх Іще новий і не гніви даремно...
О, йди собі! Клянуся небом, я Люблю тебе ще більше, ніж себе;
Таж зброю маю я лиш проти себе...
Тікай хутчій! Живи і пам’ятай:
Тебе безумний врятував. Прощай!
Наріс
Я зневажаю всі твої закляття Й беру тебе як підлого злочинця!
Ромео
Примусить хочеш?.. Хлопче, стережись! (В'ються).
II а ж
О боже! Б’ються! Я покличу варту! (Виходить).
Наріс (падає)
О смерть моя!.. Як милосердий ти,
То поклади мене біля Джульєтти...
(Помирає ).
Ромео
Я обіцяю, слово честі. Гляну
Йому в обличчя... Хто це?.. Граф ГІаріс! (...)
Я покладу тебе в могилу пишну...
В могилу? Ні. О ні, юначе вбитий.
Таж тут моя Джульетта спочиває;
Її краса страшний, похмурий склеп На променистий оберта палац.
Лежи тут, смерть, - тебе ховає мертвий!
(Кладе Паріса в склеп).
(...) Моя любове! О моя дружино!
Смерть випила твого дихання мед,
Та не змогла твоєї вроди взяти.
Ти не подолана. Рум’янець твій Ще на устах, на щоках пломеніє,
Ще смерті стяг блідий не тріпотить!
І ти, Тібальте, в савані кривавім?
Що міг би я для тебе більш зробити,
Ніж те, щоб ця ж таки рука, якою Завчасно втято молодість твою,
Так само знищила й твого убивцю?
Прости мені, кузене! Ох, Джульєтто,
Чому і зараз ти така прекрасна?
Подумать можна, що безплотна смерть У тебе закохалась, що якийсь Кістяк огидний тут тебе замкнув,
У темнім склепі, для утіх любовних!
Боюсь за тебе й залишусь тому З тобою тут. Ніколи я не вийду З цього похмурого палацу ночі.
Тут, тут зостанусь я із робаками,
Служницями твоїми. О, тепер Знайду я тут для себе вічний спокій 1 скину гніт моїх зловісних зір З замученої й стомленої плоті!
Милуйтесь, очі, — це в останній раз!
Ви, руки, пригорніть її востаннє!
А ви, уста мої, дихання брамо,
Скріпіть навік священним поцілунком Довічну спілку зі скупою смертю!
Сюди, мій поводатарю гіркий!
Лихий стерничий, одчайдуху лютий,
Розбий об скелі мій нещасний човен!
За тебе п’ю, моя любов!
(П'є).
О чесний
Аптекарю! Швидка твоя отрута...
Отак я з поцілунком умираю!..
(Падає). (...)
ь=-- з Тим часом на кладовищі з’явився брат Лоренцо. Від Балтазара він дізнався, що Ромео вже півгодини перебуває в склепі. З недобрим передчуттям чернець іде до усипальниці Капулетті.
Брат Лоренцо (підходить до склепу,
Ромео! Боже мій! Чия це кров Камінні східці склепу багрянить?
Хто кинув закривавлені ці шпаги Тут, на порозі вічного спокою?..
(Входить до склепу).
Ромео! О, який блідий! Хто ще?..
Як? І ГІаріс?.. Увесь залитий кров’ю?.. Яка лиха година спричинилась До цих фатальних і страшних подій? Синьйора ворухнулись!
Джульетта прокидається.
Джульетта
О мій отче! Пораднику! А де мій чоловік?
Я знаю добре, де я маю бути;
І ось я тут. А де ж Ромео мій?
(Шум за сценою).
Брат Лоренцо Я чую шум. Ходім з цього гнізда Зарази, смерті і тяжкого сну.
Наш замір вища сила зруйнувала,
Не наша. Ми противитись не можем. Ходім! Ходім! Джульєтто, поруч тебе Лежить твій мертвий муж. ГІаріс також. Тебе у монастир я прилаштую Святих сестер. Ходім, не зволікай. Нічого не розпитуй. Близько варта. Біжім хутчій. Джульєтто, люба сестро!
(Шум наближається).
Загаємось - ускочимо в біду.
(Виходить ).
Д жул ьєтта
Іди, мій отче, сам. Я не піду.
Що любий мій в руці стискає? Склянку, Спорожнену, я бачу, до останку.
1 смерть страшна отрута завдала...
Який скупий! Все випив! Не лишив І краплі благодатної для мене,
Що помогла б мені піти за ним!
Я цілуватиму твої вуста...
Ще, може, трішки є на них трутизни, -В підкріпленні цьому я смерть знайду...
(Цілує його).
Твої вуста ще теплі!..
1-й страж
(за сценою)
Де це, хлопче?
Веди нас!
Джульетта
Хтось іде!.. Мерщій! О щастя:
Тут рятівний кинджал!
(Вихоплює кинджал Ромео з піхов).
Ось твої піхви!
(Заколює себе).
Зостанься в них і дай мені умерти!..
(Падає на труп Ромео і помирає). (...)
Входить сторожа з ІІарісовим пажем. (...)
Повертаються кілька стражів з Балтазаром. (...) Входить князь з почтом.
Князь
Яке нещастя сталось тут зненацька,
Що нас так рано підняли з постелі?
Входять Каиулетті, синьйора Капулетті та інші. Капулетті
Що скоїлось? Чого це тут кричать?
Синьйора Капулетті Народ по вулицях гука: «Ромео!»
А хто — «Джульетта!», хто - «Паріс!». Біжать Всі з зойками до нашої гробниці.
Князь
Який тут жах так нам тривожить слух?
1-й страж
Володарю, ось граф лежить убитий,
Ромео мертвий, поруч з ним Джульетта.
Вона була вже мертва, а тепер Її убито знов. Вона ще тепла...
Князь
Шукайте скрізь негайно і дізнайтесь,
Хто б міг вчинити цей жахливий злочин! (...)
Входять Монтеккі та інші.
Князь
Підвівся нині рано ти, Монтеккі,
Щоб глянути, як рано ліг твій син!
Монтеккі
Володарю, моя дружина вмерла...
Не винесла вона розлуки з сином І от в могилу від журби зійшла.
Яке ж іще чека на мене горе?
Князь
Глянь і побачиш сам!..
Монтеккі
0 ти, нечемо! Ти забув пристойність: Раніш від батька ліг у домовину!
Князь
Замкніть уста свої для скарг до часу, Допоки ми подій не з’ясували -їх джерело, вершину і кінець.
Тоді вождем я стану вашій тузі
1 вам підпорою до смерті буду.
Тим часом підкоріть журбу терпінню: Ведіть сюди осіб всіх підозрілих.
Брат Лоренцо
Хоч без вини, а ніби головний Я в цій кривавій справі винуватець.
Все свідчить проти мене - місце й час.
І ось стою тепер я перед вами,
Щоб засудить чи виправдать себе, -Обвинувач я свій і оборонець.
Князь
Розповідай нам все, що знаєш ти. (...) Брат Лоренцо розповідає всю правду,
Князь
(...) О, де ж вони, ці вороги запеклі? Монтеккі! Капулетті! Подивіться,
Який вас бич карає за ненависть:
Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!
А я за те, що зносив ваші чвари,
Двох кревних нагло втратив. Кара всім!
Капулетті
О брате мій, Монтеккі, дай же руку! Вдовиний спадок це дочки моєї,
А більшого не можу я просити.
Монтеккі Але я можу дати більше. Я їй статую із золота поставлю.
Покіль Вероною звемо Верону,
Любішого не буде силуету,
Аніж в коханні вірної Джульєтти.
Капулетті
Ромео статуя не менш багата Із нею поруч буде тут стояти.
О, бідні юні жертви наших чвар!..
Князь
Не визирає сонце з-поза хмар...
Похмурий мир приніс світанок вам.
Ходім звідсіль. Все треба з’ясувати.
Ще доведеться вирішити нам,
Кого помилувать, кого скарати...
Сумніших оповідей не знайдете,
Ніж про любов Ромео і Джульєтти.
Усі виходять.
Переклад І. Спіеиіенко
Запитання і завдання до прочитаного
1. Чому Ромео і Джульетта добровільно пішли на смерть? Як ви оцінюєте відмову закоханих від життя? Чи мала їхня загибель сенс, чи змінила щось у навколишньому світі?
2. Робота в нарах. Підготуйтеся до виразного читання будь-якого вподобаного вами діалогу з трагедії.
3. Знайдіть у тексті міркування Джульєтти й Ромео нро кохання. Які хибні уявлення нро це почуття герої спростовують, які справжні його цінності утверджують? Які міркування персонажів вам особливо близькі? А які ви хотіли б спростувати? Випишіть у зошит висловлювання про любов, які вам найбільше сподобалися.
4. Подискутуймо! Що занапастило Ромео і Джульетту: сила їхнього кохання, сила ненависті їхніх родин, сліпий випадок чи, може, сама доля? Обґрунтуйте свою думку.
5. Чому образи Ромео і Джульєтти вважають «вічними»? Відповідь обґрунтуйте.
6. Що втратила б п’єса «Ромео і Джульетта», якби завершувалася щасливим фіналом? Поясніть свою думку.
7. Дайте визначення трагедії. Поясніть на прикладах з тексту, чому п’єсу «Ромео і Джульетта» називають «оптимістичною1 трагедією».
8. Філологічний майстер-клае. Існує сталий вислів «шекспірівські пристрасті». Спробуйте пояснити його значення, спираючись на сюжет п’єси «Ромео і Джульетта». Відповідь викладіть у формі твору-мініатюри.
’Оптимістичний- від оптимізм: бадьоре й життєрадісне світовідчуття, сповнене віри в майбутнє, схильність у всьому знаходити краще.
Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 8 клас Волощук
Автор: admin от 29-08-2016, 22:34, Переглядів: 11309