Народна Освіта » Світова література » Вільям Шекспір - Сонети, Сонет 66, Сонет 116, Сонет 130, Ромео і Джульєта (скорочено) читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Вільям Шекспір - Сонети, Сонет 66, Сонет 116, Сонет 130, Ромео і Джульєта (скорочено) читати онлайн

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

 

1564-1616 рр.

Шекспір — і краю йому нема...

Й. В. Ґете

Сторінки життя та творчості

23 квітня в Англії подвійне свято: День святого Георгія, покровителя Англії, і день народження англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Цього дня в самому серці Лондона, на Трафальгареькій площі, панує урочиста атмосфера: актори з театру «Глобус» пропонують глядачам найкращі вистави, а все місто майорить червоно-білими прапорцями (символічні кольори святого Георгія).

Віяьям Шекспір народився 23 квітня 1564 р. в м. Стретфорді-на-Ейвоні. У церковній книзі міста зберігся запис латиною (офіційною мовою того часу) про народження хлопчика: «Gulielmus, filius Johannes Shakspere» — «Вільям, сип Джона Шекспіра». Він був третьою дитиною в сім’ї Джона й Мері ІІІекспірів. Його батько зробив стрімку кар’єру від ремісника до заступника шерифа, а згодом і мера міста. Мати була із заможної фермерської родини. Шексиіри жила в ошатному будиночку на вулиці Генлі.

 

З п’яти років Вільям навчався в початковій школі, потім його віддали до Нової королівської ніколи, де діти вивчали античну літературу н історію. По закінченні навчання деякий час працював шкільним вчителем. Він не вступав до університету, бо на той час батько мав великі борги й не міг дати синові вищу освіту. У вісімнадцять років Вільям узяв шлюб з Еин Хетевей, яка народила йому трьох дітей.

Згодом В. Шекспір лишив родину в Стретфорді й вирушив до Лондона. На початку 1590-х років вій став відомим у Лондоні як актор і драматург. Працював у театрі Бербеджа. Робота в театральній трупі була дуже напруженою: крім виконання ролей на сцені, він писав п’єси — дві-три на рік, що потребувало значного часу.

При королі Якові І трупа, у якій грав В. Шекспір, здобула статус королівської. А в 1599 р. почалося будівництво театру «Глобус», де він став сиів-засновником. Фінансове становище Вільяма покращилось, що дозволило йому купити великий будинок у Стретфорді.

За свою блискучу творчу кар’єру В. Шекспір написав 37 п’єс, 2 поеми й 154 сонети.

Традиційно творчість письменника поділяють на три періоди. Перший період (1590 1600) охоплює комедії («Комедія помилок», «Два ввронці», «Сон літньої ночі», «Башто шласу даремно»), історичні драми-хроніки «Рі-чард ПІ», «Генріх IV»), трагедію «Ромео і Джульетта». У другий період (1601 1608) були створені трагедії («Гамчет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Кчеопатра»). У третій період (1609 1612) написані твори з елементами фантастики («Перикл», «Зимова кажи», «Буря»).

Вільям Шекспір пішов із життя 1616 р. у віці п’ятдесяти двох років. Його відспівували в церкві Святої Трійці в Стретфорді, що збереглася й нині.

Першим українським перекладачем В. Шекспіра став М. Костомаров, (у 1848-1849 рр. він переклав уривок із трагедії «Отелло»), Над перекладами творів митця в різні роки працювали І. Франко, Ю. Федькович, М. Стариць-кий, Панас Мирний, Леся Українка, М. Рильський, І. Стешенко, В. Мисик, Борис Тен, Д. Павличко, М. Лукаш, Г. Кочур та ін, У середині 1980-х років вийшло друком повне зібрання творів В. Шекспіра в 6 томах українською

мовою. Перше ж повне видання «Сонетів» митця українською мовою було надруковано в еміграції в перекладі І. Костецького (1958) і в Києві в перекладі Д. Паламарчука (1966).

Книжка і комп 'ютер

За допомогою Інтернету здійсніть екскурсію по музею В. Шекспіра, що знаходиться в м. Стретфорді-на-Ейвоні.

«Шекснірівське питання». У біографії В. ІПекспіра дуже багато невідомою іі навіть загадкового. У його житті та творчості залишилися «білі плями», що обумовили так зване «піексиірівське питання», яке давно обговорюється в літературознавстві. А чи існував такий письменник узагалі, чи писав під його іменем хтось інший? Як відомо, В. Шекспір здобув лише початкову освіту, то чи ж міг він створити такі вишукані за формою й глибокі за змістом твори, які свідчать про те, що їх автор був високо ерудованою, надзвичайно освіченою й непересічною людиною свого часу?..

Першим під сумнів авторство творів англійського драматурга поставив Дж. Ґрін, який у 1747 р. знайшов заповіт В. Шекспіра. У заповіті поет скрупульозно описав свої матеріальні статки й жодним словом не згадав про свою творчу спадщину. З того часу з'явилося майже півсотні теорій щодо ймовірних претендентів на авторство творів, під якими стояло прізвище В. Шекспіра.

 

Однією з популярних теорій була «бекопівська». Філософу Ф. Бекону приписують авторство творів В. Шекспіра, оскільки деякі висловлені ним думки збігаються із задекларованими ідеями в художніх творах В. Шекспіра. В іншій теорії, яка поширювалася в 90-і роки XIX ст., авторство творів В. Шекспіра приписувалося Р. Меннер-су, п'ятому графу з роду Ретлсида.

У США виникла теорія, згідно з якою, автором творів В. Шекспіра ніби є високоосвічений аристократ Е. де Вере, сімнадцятий граф Оксфордський.

Дехто навіть приписує авторство творів В. Шекспіра освіченим жінкам того часу, а хтось взагалі заперечує існування людини з таким іменем, а авторство приписує цілому колективу митців. Отже, кожна теорія має свої аргументи й право на існування.

Зауважте. довкола Шекспіра й досі панує атмосфера таємничості. Однак хто б не була ця людина, вона була сином свого часу, своєї культури, яка зробила великий внесок у світове мистецтво.

Англійський (шекспірівський) сонет — у ньому три катрени та двовірш з парним римуванням: абаб вгвг деде жж.

СОНЕТИ

Історія створення. Вільям Шекспір писав сонети в 1592 1598 рр. Вони не призначалися для широкого загалу, їх читали в колі друзів і знайомих. Книжка «Сонети» не видавалася за життя письменника, а побачила світ 1609 р.

І досі вчені сперечаються, кому ж присвячені сонети митця, ким були прототипи шекспірівських віршів? Присвяту «W. Н> дослідники трактують по-різному. За однією з версій, W. Н. це той, на честь кого написані сонети, за іншою це особа, завдяки якій вони були надруковані. Серед можливих кандидатур на роль незнайомця називають графа Саутгемптона, графа Пем-брока й навіть самого В. Шексніра (William himself)- Отже, це ще одна загадка поета...

У сонетах митця три головні персонажі ліричний герой, його друг і кохана поета. За темами сонети поділяють на групи: 1) сонети, присвячені другові (1 126); 2) сонети, присвячені коханій, «смаглявій леді» (127 152);

 

3) сонети, у яких оспівується радість і краса кохання (153-154).

Хто ж така «смаглява леді» (англ, the Dark Lady)'! Це головна героїня сонетів В. ІІІекспіра, яка наділена рисами земної жінки: вона лагідна й примхлива, надзвичайно красива та водночас реальна. Автор не ідеалізує свою кохану, а змальовує такою, якою вона є насправді, зі своїми чеснотами й недоліками. Любов до «смаглявої леді» принесла розчарування ліричному героєві, оскільки вона віддала перевагу іншому юнакові, якого ліричний герой уважав другом. У сонетах В. Шексніра знаходимо відображення внутрішнього світу ренесансної людини глибоке переживання почуття кохання й відкриття через нього тераси буття, схильність до роздумів, осмислення духовного стану суспільства й пошуки смислу існування.

СОНЕТ 66

Коментаріgg сонет має незвичну синтаксичну будову, він складається лише з двох речень. Мова ведеться від першої особи однини. У монолозі ліричного героя висловлено протест проти несправедливого життя в соціумі, де все йде шкереберть. Соціальні, етичні, естетичні та філософські проблеми розкриваються через антитезу (зло — добро, істина — дурниця, честь — бруд, розкіш — злидні). Художній світ зображено жахливим, туг немає місця мистецтву, красі й істині. Від такого хаосу в суспільстві ліричний герой бажає знайти забуття в смерті. Він самотній, глибоко страждає, але при тому не перестає мислити й відчувати серцем. Автор протиставляє мислячу особистість (англ, займенник І (я) світові, що потерпає від зла.

Tired with all these, for restful death I cry,

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimmed in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honor shamefully misplaced,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgraced,

And strength by limping sway disabl’d.

And art made tongue-tied by authority,

And folly, doctor-like, controlling skill,

And simple truth miscalled simplicity,

And captive good attending captain ill.

Tired with all these, from these would I be gone, Save that to die, I leave my love alone.

* * *

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

Т істину вважають за дурниці,

Т гине хист в недоума в руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов твоя.

(ШіМ'к.ш/1 з англігіаїкої Дмитра П/ьшма/ріугм)

* * *

Я кличу смерть дивитися набридло На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті иавдогоду В бруд обертає почуття святі,

І па мистецтво під п’ятою влади,

І па талант під наглядом шпика,

І па порядність, що безбожно краде,

І па добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

(Переклад з англійської Дмитра Павличка)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане 1. Опишіть душевний стан, який переживає ліричний герой. 2. Поясніть, чому він почувається нещасним. 3. Охарактеризуйте образ ліричного героя. Доведіть, що він є ренесансною людиною.

Порівнюємо. 1. Якщо ви володієте англійською мовою, порівняйте оригінал і переклади твору Д. Паламарчука й Д. Павличка. Як кожен із перекладачів відобразив художні особливості оригіналу? 2. Хто з перекладачів, на вашу думку, найкраще відтворив мотив утоми, адже слово tired багатозначне. 3. Який із перекладів вам більше сподобався? Чому?

Для обговорення 1. Які думки й почуття викликав у вас сонет? 2. У чому ви вбачаєте актуальність твору?

Краса слова

Анафора (повтор початку) у десяти рядках сонета посилює безкінечну трагедію й журливий настрій. Сонет має певне обрамлення, перше та друге речення розпочинаються зі слова стомившись(англ. Tired). Композиційно сонет складається із зав’язки (яка є тезою про життєві прикрощі, що унеможливлюють бажання жити) і розв'язки (яка є антитезою, бо, всупереч негараздам, зажди є світлий вихід із будь-якої ситуації). Ліричний герой доходить позитивного висновку: якщо він кохає, то мусить мати сили жити.

СОНЕТ 116

КоментаріГоловною темою сонета є визначення справжнього кохання. Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі. Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності кохання, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття. Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний

човник кохання («the star to every wand'rirg bark»), і водночас концентрується на особі однієї людини — на трояндових вустах і щоках («rosy lips and cheeks»).

Let me not to the marriage of true minds Admit impediments. Love is not love Which alters when it alteration finds,

Or bends with the remover to remove.

О no, it is an ever-fixed mark That looks on tempests and is never shaken;

It is the star to every wand'ring bark,

Whose worth’s unknown, although his height be taken.

Love's not time’s fool, though rosy lips and cheeks Within his bending sickle’s compass come:

Love alters not with his brief hours and weeks,

But bears it out even to the edge of doom.

If this be error and upon me proved,

I never writ, nor no man ever loved.

* * *

He буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов.

Що розцвіта належно від нагоди І на віддаленні вгасає знов.

Любов — над бурі введений маяк,

ІЦо кораблям шле промені надії,

Це вірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії.

Любов не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі І іцік, і уст незайману красу.

Тон серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

(Переклад з англійської Дм итра Паламарчука)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть провідні образи-символи твору, розкрийте їх значення в тексті. 2. Як ви вважаєте, за своєю композицією сонет є монологом чи діалогом? Поясніть свою версію тлумачення твору. 3. Які ренесансні цінності утверджуються в сонеті?

Порівнюємо. Якщо ви володієте іноземною мовою, порівняйте художні образи, використані в перекладі і в оригіналі.

Для обговорення. Назвіть критерії справжнього кохання, використовуючи сонет В. Шекспіра.

Краса слова

Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою («the star»),на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є «ever-fixed mark» — морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель. У другому катрені задано як вертикаль цього почуття — висота зірки, так і горизонталь — терпіння, віра й християнська надія.

У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса («Within his bending sickle's compass соте»),автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compassв цьому контексті використовується в іншому значенні — sickle's compass(дослівно укр «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

СОНЕТ 130

коментарі    Ліричною героїнею вірша є «смаглява леді», а її поетичний портрет —

центральною темою. Серед можливих прототипів «смаглявої леді» сонетів В. Шекспіра називають доньку придворного музиканта Б. Бассано, Емілію, придворну даму королеви Єлизавети, Мері Фіттон, та інших жінок. Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра — марна справа, оскільки митець писав не про якусь реальну жінку, а створював сам образ кохання, що пережив століття. Не так вже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він розкрив усе багатство й розмаїття проявів кохання, невмирущість цього почуття в часі.

Му mistress’ eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips’ red;

If snow be white, why then her breasts are dun;

Tf hairs be wires, black wires grow on her head;

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks;

And in some perfumes is there more delight Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know That music hath a far more pleasing sound.

I grant I never saw a goddess go;

My mistress, when she walks, treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare As any she belied with false compare.

* * *

 

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший аа її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, —

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Яким постає образ коханої поета? 2. За допомогою яких засобів створюється цей образ? 3. Доведіть, що ідеал поета пов’язаний із природою. 4. Що надає образу жінки піднесеності? 5. Які думки й почуття виражає в цьому сонеті автор?

Порівнюємо. 1. Порівняйте оригінал і переклад сонета, знайдіть розбіжності в перекладі. Чи вдалося перекладачеві відтворити настрій сонета?

Для обговорення. Чи можна вважати сонет 130 В. Шекспіра пародією на сонети Ф. Петрарки? Наведіть аргументи на захист своєї позиції.

Творче завдання. Опишіть (усно) портрет «смаглявої леді».

Краса слова

У сонеті В. Шекспіра оспівується природна краса земної жінки, вона не ідеалізується, як у сонетах Ф. Петрарки. Шекспір майстерно добирає слова на честь жінки, у тому числі вдається до порівняння задля увиразнення її рідкісної, виняткової краси («rare»), в українському перекладі «найкраща з-поміж всіх»).

В українському перекладі виникають нові образи, близькі українському фольклору. Так, лірична героїня в перекладі твору «дише так вона, як дишуть люди», а «не конвалії між диких трав». В оригіналі твору подих порівнюється з витонченими парфумами («And in some perfumes is there more delight/ Than in the breath that from my mistress reeks»).

Книжка і комп'ютер

Знайдіть в Інтернеті інші переклади сонета 130 В. Шекспіра українською або російською мовами. Проаналізуйте їх, зіставте з текстом оригіналу.

РОМЕО І ДЖУЛЬЄГГА (1594)

(Скорочено )

Історія створення. Історія про Ромео й Джульетту була надзвичайно популярною за часів правління королеви Єлизавети І, особливо в інтерпретації А. Брука, що називалася «Трагічна історія Ромео і Джульєтти». Коли два актори розпочинали виставу, весело проголошуючи пролог, глядачі вже знали, що на сцені буде багато сварок і бійок, які призведуть до загибелі головних героїв. Узявши за основу відомий сюжет, В. Шекснір надав йому широкого філософського звучання.

Кохання і світ. У центрі трагедії зображено історію пристрасного кохання Ромео та Джульєтти, але разом з тим перед читачами розгортається життя суспільства в різних його проявах. Події відбуваються в Італії, у м. Вероні наприкінці XV ст. Це місто за часів драматурга мало погану славу, бо тут здавна велися міжусобні війни й відбувалися жорстокі вбивства.

У п’єсі йдеться про ворожнечу між двома заможними родинами м. Верони Монтеккі та Капулетті. Причину сварки вже давно ніхто не пам’ятає, проте ворожнеча передається від покоління до покоління. Головні герої Ромео Монтеккі та Джульєтта Капулетті. Пристрасні почуття, що спалахнули між ними, суперечили сімейним традиціям, адже між їхніми родинами напувала кровна ненависть.

Художній світу зображенні В. Шекспіра наскрізь просякнутий злом і ненавистю. Водночас у цьому світі є місце красі, коханню й радості життя, хоча вони супроводжуються важкими випробуваннями та трагічними подіями.

Оскільки події відбуваються на межі Середньовіччя і Відродження, важливу роль у п’єсі відіграють мотиви долі й приречення, що в ті часи сприймалися як визначені Богом.

Художній конфлікт. У творі є зовнішні й внутрішні конфлікти. У п'єсі стикаються представники різних родин, кожну з яких представляє цілий

Зауважте. Провідною в трагедії є тема кохання, однак у творі розкриваються й інші теми: суспільної ворожнечі, родової помсти, стосунків батьків і дітей, життя і смерті та ін.

ряд персонажів. З боку Моитеккі — Ромео, його батьки, друзі (Меркуціо, Бенволіо), слуги й іи. А з боку Капулетті Джульетта, її батьки, Тібальт, слуги й іи. Утім, у творі е персонажі, що постають понад міжусобною ворожнсчою, — князь Верони, Ескал, брат Лоренцо й брат Джованні ((францисканські монахи), няня Джульєтти, Хор. Князь Верони неодноразово пропонував родинам Моитеккі й Капулетті припинити давню війну, але його умовляння залишалися без відповіді. Погоджуючись із князем, ніхто з членів родин і наближених до них людей насправді не усвідомлювали необхідності жити по-іншому у мирі й злагоді. Тож В. Шекспір показує, що зовнішні сутички є наслідком глибоко прихованих (внутрішніх) конфліктів, які розгортаються передусім у людській душі: кохання і ненависть, справжнє почуття та суспільні забобони, світло й темрява, добро і зло.

 

Композиція та сюжет. Шекспірівська п’єса складається з п’яти дій, які поділені на сцени. Перша й друга дія це зав'язка та розвиток дії. У третій дії відбувається кульмінація твору, у четвертій п’ятій настає розв’язка.

Образи Ромео й Джульєтти. На початку трагедії Ромео постає сумним і невпевненим у собі. Його думки затьмарені невзаємним коханням до Розалі-ни. Але зустріч із Джульеттою, що, як блискавка, увійшла в його душу, внутрішньо змінила героя та весь світ довкола нього. Серце Ромео заполонила нова, уже взаємна любов. Тому юнак стає упевненим у собі, у нього з’явився новий смисл життя, що для нього полягає в щасті з Джульеттою.

Ромео тепер по-іншому дивиться і па себе, і на оточуючих його людей, і на своїх батьків, і на тих, кого раніше вважав ворогами. Отже, кохання змінило Ромео, і він тепер не хоче продовжувати воювати або когось убивати. Навіть Тібальтові, котрий провокує його на жорстокість, він пропонує мир і згоду. Проте у світі всі залежать одне від одного, уважає В. ІІІекспір, тому Ромео не в змозі припинити давню ворожнечу поміж родинами. Убивши Ті-бальта з родини Капулетті за смерть Меркуціо, Ромео мусить піти у вигнання, що розлучає його з Джульеттою.

У зображенні Джульєтти В. Шекспір теж підкреслює великий доброчинний вплив кохання. На початку твору в оточенні юної героїні перебувають лише батьки й няня. Джульетта жила, не знаючи ані себе саму, ані світу. І тільки кохання до Ромео відкрило їй очі й змусило прокинутися серце. Хоча зустрічі героїв відбуваються вночі (під вечір або на світанку), довкола них розливається світло (зірок, місяця, ліхтарів), що підкреслює радість і повноту взаємного почуття.

Вільям Шекспір своєрідно підходить до обробки біблійного сюжету про Адама та Єву. Ромео й Джульетта зображуються як перші люди на Землі, створені

Господом. Через кохання вони відкрили Його великий задум красу світу, радість життя, смисл існування та щастя. Проте насильство суперечить прекрасному Божому задуму, стверджує автор. Ромео й Джульетта гинуть в обіймах одне одного.

 

Проблема фіналу. Чому померли Ромео та Джульетта? Була їхня смерть випадковою або закономірною? Чи могло бути інакше? Хто винен у тому, що герої загинули? Відповіді на запитання шукає вже не одне покоління... Здається, провина за їхню смерть покладена не тільки на випадок чи на самих персонажів твору (поради Лоренцо, поспішні рішення Джульєтти й Ромео), але передовсім на суспільство, у якому панують розбрат і жорстокість. Ромео та Джульетта за свого життя не змогли припинити ворожнечу поміж двома родинами, але їхня смерть стала останньою крапкою в цій війні й важливим уроком для наступних поколінь. А ви як вважаєте?..

Краса слова

Жанрова своєрідність твору. Оскільки в п’єсі розкривається нездоланність обставин, які визначають трагічну долю героїв, «Ромео і Джульетта» є трагедією. Разом з тим утворі органічно поєдналися елементи трагедії і комедії. До трагічних елементів належать мотиви трагічного кохання, смерті, зіткнення пристрасного почуття зі світом зла й соціальними забобонами. Але художній світ у зображенні В. Шекспіра постає також цілком реальним, земним і не позбавленим радості. Гумор (няні Джульєтти), веселощі балу, щастя закоханих і гра, яку вони для себе вигадують, — усе це прояви життя, що зігріте теплим почуттям автора.

У кожній дії п’єси можна простежити перехід комедії в трагедію й навпаки. Так, на початку твору Меркуціо розпочинає «гру», щоб розважити Ромео й вивести його зі стану нещасливого закоханого. Вони одягають маски й опиняються у ворога на балу, щоб розвінчати «чари» над Ромео, який без відповіді закоханий у Розаліну. Але на балу він зустрічає нову, уже взаємну любов. І далі події розгортаються щасливо для Ромео. Але трагічні елементи з’являються вже в сцені біля балкону Джульєтти, коли над ним тяжіють зловісні передчуття. Ромео та Джульетта таємно одружуються, задля цього Джульетта обманним шляхом відпрошується в батьків. А отець Лоренцо робить припущення: «Щоб через шлюб ваш та родинна злоба / У дружбу обернулася до гроба».

З третьої дії весела комедія «гра в шлюб» перетворюється на трагедію: на дуелі гине Меркуціо, за ним Тібальт, а Ромео стає вигнанцем.

Іншу «гру», яка теж базується на обмані й хитрощах, пропонує святий отець Лоренцо, коли радить Джульєтті випити трунок і ввести в оману рідних і нелюбого Паріса. Проте не всі правила «гри» були дотримані: посильний до Ромео не мав змоги попередити його про вдавану смерть Джульетт Мотив неминучості й приреченості стає провідним в останній дії. Події починають стрімко розгортатися, і втрати стають неминучими. Історія закінчується трагічно.

• Які події в трагедії викликали у вас сміх, а коли вам було тривожно, сумно? Які епізоди твору можна вважати комічними й трагічними водночас? Наведіть приклади з тексту.

Перший український переклад трагедії «Ромео і Джульетта» здійснив П. Куліш (1901). Відомі також переклади М. Вороного (1928), І. Стешенко (1952) і В. Мисика (1932 р., опубл. 1988 р.).

ПРОЛОГ

Коментарі трагедія «Ромео і Джульетта» розпочинається прологом, який написаний у формі сонета, що складається з чотирнадцяти рядків, кожен рядок — це повідомлення про особливості розвитку сюжету п’єси. Ключовими образами прологу в оригіналі є «a pair of star-crossed lovers» (укр. дослівно «пара закоханих, яких поєднали зорі»), тобто їхнє кохання було доленосне, заплановане на небі, так само як і смерть, «their death mark'd love» (укр. дослівно «любов позначена смертю»).

Входить Хор.

Хор

Однаково шляхетні дві сім’ї В Вероні пишній, де проходить дія,

Збували в ворожнечі дні свої.

Аж враз кривава скоїлась подія.

Коханців двоє щирих, запальних Ворожі ті утроби породили;

Нещастя сталося у сім'ях тих.

Вони одвічні звади припинили.

Життя коротке і сумну любов,

Трагічну смерть, що потрясла родини,

Як змила ту ненависть чиста кров,

Ми вам покажемо за дві години.

Даруйте нам недоліки пера,

Всі хиби виправить старанна гра.

(Виходить)

Сцена 1

(...)

Синь й ор а Мо н т ек к і Хто бачив сипа? Де ж Ромео мій?

Як рада я, що він не встряв у бій.

Б е н в о л і о

Ще до пори, коли ранкове сонце У сходу золоте вікно зорить,

Пройтись я вийшов, щоб розвіять тугу;

І раптом бачу в гаї сикоморів,

ІЦо розрослись за мурами на захід,

Ваш син гуляє у годину ранню.

Його догнать хотів я. Він помітив Мене і зник в гущавині лісній.

Я но собі це почуття вже знаю,

Коли буваєш зайвим сам собі І прагнеш від усіх десь заховатись...

Тож через те за ним я й не пішов,

А обминути вирішив того,

Хто сам людей минає в самотині.

М о н т е к к і

Не раз його там бачать рано-вранці.

Росу блискучу множить він сльозами,

До хмар небесних хмари додає Зітхань глибоких. А коли на сході Встає над обрієм веселе соїще І починає піднімать заслону Аврориного ложа, раз у раз Мій син сумний тікає від проміння І замикається в своїх покоях;

Фіранками вигонить денне світло І штучно створює цим темну ніч.

Похмурий, чорний сум біду віщує,

Як щось його завчасно не врятує.

Б е н в о л і о

Скажіть, в чім річ, мій благородний дядьку? М о н т е к к і

Не знаю: я цього не чув від нього.

Б е н в о л і о

Чи ви хоч намагались розпитати? Монтеккі

Не тільки я, але й найкращі друзі.

Та в почуттях він сам собі порадник»

А чи хороший, не скажу цього.

Він мовчазний і потайний безмірно,

Так неохоче розкриває серце,

Як брунька, що робак її гризе,

Коли вона іще не розгорнула В повітрі ніжних пелюстків своїх,

Не віддала краси своєї сонцю.

Якби знайти причину 'тій печалі,

То швидко ми б і ліки підшукали.

Входить Ромео.

Б е н в о л і о

Ось він іде. Прошу вас, відійдіть.

Я розпитаю, все з’ясую вмить.

Монтеккі

Так, розпитай! Ти зробиш добре діло... Ходім, синьйоро. Ти ж розпитуй сміло.

Монтеккі й синьйора Монтеккі виходять.

Бєн воліо

ІЦо ж, доброго вам ранку!

Р о м е о

Рано ще?

Бен воліо

На вежі вибило всього лиш дев'ять.

Р о м е о

Як довго тягнуться години смутку!

Чи то не батько мій пішов звідсіль?

Б е н в о л і о

Так, він. Але скажи мені, що саме Розтягує години для Ромео?

Р о м е о

Те, що спроможне вкоротити їх.

Б е н в о л і о

Кохання?

Ромео

Ні. Його відсутність.

Б е н в о л і о

Що?

Невже любов?

Роме о

Любов. Лиш безнадійна.

Б е н в о л і о

На жаль, кохання чарівне па вигляд,

Насправді ж — деспотичне і жорстоке. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Яка функція прологу в композиції твору? 2. Розкрийте світ почуттів і переживань Ромео. Чому він почувався нещасним і шукав самотності? 3. Назвіть людей, які страждали через пригнічений стан Ромео. 4. Дайте свою оцінку подібної поведінки Ромео та його ставлення до оточуючих.

_    Сцена 5

Коментарі у будинку Капулетті влаштовано бал. Ромео в масці прийшов на бал, щоб побачити Розаліну. Натомість він зустрів нове кохання — Джульетту. Проблема родової ворожнечі по-новому розкривається в цій сцені. Молоде покоління, якому тривалий час нав’язували ненависть, удвічі більше демонструє свою нетерпимість до ворогів родини. Тібальт, племінник Капулетті, налаштований критично проти присутності Ромео, тоді як батько Джульєтти уможливлює перебування ворога у своєму домі.

• Як ви думаєте, чому?..

Зала в домі Капулетті.

Роме о (до свого слуги)

Хто синьйорина та, що подає Свою прекрасну руку кавалеру?

Слуга

Не знаю я, синьйоре.

Р о м е о

Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своею На щоках ночі діамант ясний У вусі мавра; скарб цей дорогий І для землі, і для життя еія.

Вона омріяна любов моя!

Її оточують прекрасні дами,

Вона ж між них голубка між галками! Коли танок закінчать вже, саму За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?

О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!

Не знали ви краси до неї ночі!

Ті бальт

По голосу це мусить буть Монтеккі.

Мою рапіру, хлопче! Як! Цей раб Наважився прийти в блазенській масці, Щоб глузувати з нашого бенкету?

Ні, честю роду я клянусь, за сміх Убиті» його, вважаю я, не гріх!

Капулетті

Чого це ти бушуєш так, небоже?

Тібальт

Таж, дядьку, тут Монтеккі. Тут паш ворог. Негідник цей зумів сюди пробратись,

Над нашим святом хоче насміятись!

Капулетті

Ромео тут?

Тібальт

Так, він, негідник, тут.

Капулетті

Спокійно, друже. Не чіпай його. Поводиться він ввічливо й шляхетно. Сказати правду, вся Верона славить Його за честь, за виховання добре.

За всі скарби Верони я не дам Його в моїй господі зневажати.

Тому вгамуйся й не звертай уваги —

Так хочу я. Коли мене шануєш, Розвеселись, кинь хмурити чоло,

Во хмуритись па святі непристойно.

Тібальт

Пристойно, бо на святі в нас негідник. Його я не стерплю.

Ка пул етті

Терпіть примушу!

Ти чув, хлопчиську? Стерниш! Я сказав! Хто тут господар? Я чи ти? їди!

Не стерпить він! О Боже мій! Ну й ну! Він хоче всіх моїх гостей збентежить! Він козиритися надумав! Гляньте! (...)

Р о м е о

(до Джульетты)

Коли торкнувсь рукою недостойно І осквернив я цей олтар святий,

Уста — два пілігрими — хай пристойно Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

Д ж у л ь є т т а

О пілігриме, в тім гріха немає З молитвою торкатись рук святих: Такий привіт нам звичай дозволяє. Стискання рук то поцілунок їх.

Р о м е о

Але, крім рук, ще дано й губи їм... Джульетта

Так, для молитви, любий пілігрим... Роме о

О, то дозволь мені, свята, й устами Молитися побожно, як руками!

Д ж у л ь є т т а

Нас незворушно слухають святі.

Роме о

Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!

(Цілує її).

Твої уста очистили мій гріх...

Джул ьєтта

Ваяли твій гріх мої уста а твоїх.

Роме о

Мій іріх?.. В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх.

(Знову цілує її).

Джульетта

Мов а книги ти цілуєш...

М а м к а

Вас просить ваша мати, синьйорино.

Р о м е о

А хто у неї мати?

М а м к а

Що, юначе?

Таж господиня в домі цім вона.

Така вже добра пані, мудра и чесна,

Я викохала донечку її,

З якою щойно роамовляли ви.

Скажу вам чесно: хто її адобуде Здобуде той повнісінький гамай. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стеїиенко)

І Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Охарактеризуйте образ Тібальта. 2. Якою постає Джульетта в очах Ромео? 3. Які засоби художньої виразності використано задля створення образу Джульєтти? Наведіть приклади з тексту.

Творче завдання. Створіть (усно)портрети Ромео й Джульетт

Дія друга

коментарі Трагедію «Ромео і Джульетта» у колі літературознавців називають «ліричною трагедією», оскільки твір багатий на поетичні художні образи, на поетичні вислови в репліках Ромео, особливо коли він освідчується в коханні до Джульетт

Сцена 1

Верона. Фруктовий сад Капулетті.

(...)

Д жульєтта

0    лишенько!

Р о м е о

Вона заговорила...

Мій світлий ангеле, мов ясні далі,

Ти сяєш наді мною серед ночі,

Як легкокрилий посланець небес Перед очима вражених людей,

Що, голови закинувши, слідкують,

Як серед хмар лінивих він ширяє

1    по ефіру грудях чистих плава.

Джульетта

Ромео! О, навіщо ти Ромео?

Зміни своє ім'я, вречися батька;

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті.

Р о м е о (убік)

Послухать чи відповісти відразу? Джульетта

Лигає твоє ім’я — мій ворог лютий;

А ти цс ти, а зовсім не Моптсккі...

Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть Лице і плечі, ноги, груди й руки Або якусь частину тіла іншу?

О, вибери собі нове ім’я!

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Хоч як назви Ромео він Ромео. Найвища досконалість все ж при ньому. Хоч би він був і зовсім безіменний...

О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео! Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!..

Р о м е о

Ловлю на слові!

Назви мене коханим, і умить Я вдруге охрещусь і більш ніколи Не буду зватися Ромео. (...)

(Переклад Ірини Стешенко)

Дія четверта

Сцена 1

Верона. Келія брата Лоренцо.

Входять брат Лоренцо й Паріс.

Брат Лоренцо

В четвер, синьйоре? Надто строк короткий. П а р і с

Бажає так мій батько, Канулетті;

І не мені спинять його поспішність.

Брат Лоренцо

Сказали ви, що думки синьйорини Ви ще не знаєте. Цей шлях кривий Мені не до вподоби.

П а р і с

За Тібальтом

Вона без міри плаче, я й не міг Поговорити з нею про кохання:

В оселі сліз Венера не сміється.

.Vie синьйор, її отець, вбачає Велику небезпеку в цій журбі І мудро хоче поспішити з шлюбом,

Щоб зупинить бурхливу повідь сліз. Самотність тільки збільшує нудьгу; їй стане легше в товаристві мужа.

Тож знаєте, чого він посніша.

Брат Лоренцо (Убік)

Хотів би я не знать отих причин,

ІЦо зараз вам велять цей шлюб загаять! Синьйоре, гляньте! Ось і синьйорина.

Входить Д ж у я ь в пі т а.

П а р і с

Щасливий я вітать мою дружину!

Д ж у л ь є т т а

Так буде, якщо стану за дружину. Парі с

Так мусить буть, коли нас повінчають.

Д ж у л ь є т т а

Що мусить буть, то буде.

Брат Лоренцо

Бог те знає!

Паріс

Прийшли ви сповідатись до отця?

Д ж у л ь є т та

Я б, відповівши, сповідалась вам. Паріс

Не крийте перед ним любов до мене.

Д ж у л ь є т т а

Признаюсь вам, що я люблю його. Паріс

Признайтеся, що любите й мене...

Д ж у л ь є т т а

Якби призналась я, було б цінніше Сказати це без вас, ніж вам в лице.

Паріс

О бідна, як же ти від сліз змарніла!

Д ж у л ь є т т а

В тім невелика перемога сліз:

Моє лице й до сліз було негарне.

Паріс

Сильніше сліз йому словами шкодиш.

Джульетта

Таж істина — не наклеп, мій синьйоре,

І говорю я про моє лице. (...)

(Переклад з англійської Ірини Ствшенко)

Робота з текстом

Порівнюємо. Порівняйте освідчення в коханні Ромео й Паріса до Джульетт Як доводять свої почуття герої? Чи справжньою є їхня любов? Аргументуйте свою думку.

Дія п’ята

Сцена З

Кладовище. Склеп родини Капулетті. (...)

Князь

Розповідай нам все, що знаєш ти.

Брат Лоренцо Я коротко, бо дихання моє Коротше, аніж розповідь широка.

Ромео, що лежить тут мертвий, був Небіжчиці Джульєтті чоловіком;

І вірною дружиною йому

Була Джульетта, що лежить тут мертва.

Я повінчав таємно їх. В той день Убитий був Тібальт, і смерть його Ромео засудила па вигнання.

То плакала за ним, не за Тібальтом,

Дружина молода, Джульетта. Ви ж,

Бажаючи розвіяти їй тугу,

Хотіли повінчати силоміць З Парісом. І тоді прийшла вона У розпачі і з поглядом безумним До мене та благати почала,

Щоб засіб я знайшов і допоміг Від другого їй шлюбу врятуватись.

А ні то в мене в келії уб’є Сама себе. І я їй винить дав Снодійний трунок. Вій подіяв так,

Як я того бажав: вона заснула,

А виглядала зовсім паче мертва,

Тим часом я Ромео написав,

Щоб він сюди прибув цієї ночі Й звільнив її з дочасної могили

В ту мить, коли минути мав той сон. Та посланця мого, чепця Джованні, Затримав прикрий випадок нежданий, І вчора він вернув мені листа.

Тоді я сам сюди подавсь, до склепу, Щоб вивести її, коли вона Прокинеться аі сну. Хотів я в себе,

У келії своїй, їй дать притулок,

Аж доки зможу сповістить Ромео. Проте, коли до неї я зайшов За декілька хвилин до того часу,

Як мала підвестися, то побачив,

Що тут дочасно разом полягли Паріс достойний і Ромео вірний.

Вона прокинулась. Її благав я Піти зі мною і скоритись небу;

Але нараз почувся гам зокола,

І я був змушений покинуть склеп. Вона ж упала в розпач і не хтіла Зі мною йти. І, як гадаю я,

Умить сама зняла на себе руки.

Це все, що знаю я. А щодо шлюбу То мамка теж про нього добре знає. Якщо хоч трохи винен я в нещасті,

То заберіть моє старе життя За декілька годин раніш до строку І правосуддю в жертву принесіть.

Князь

Твоє ми здавна знаєм благочестя.

А де слуга Ромео? Що вій скаже?

 

Балтазар

Я сповістив господаря свого Про смерть Джульєтти. З Маитуї умить Він верхи прискакав на кладовище І кинувся сюди, до цього склену.

Листа ж звелів віддати вранці батьку І наказав мені, під страхом смерті,

Щоб я його самого тут лишив.

Князь

Подай листа. Я гляну, що він пише.

Де графів паж, що викликав сторожу? Скажи, що тут господар твій робив?

П а ж

Прийшов сюди він, щоб покласти квіти На свіжу домовину нареченій;

Мені ж звелів він далі відійти.

Я виконав наказ. Коли це рантом Ступив до склепу хтось із смолоскипом І двері став ламати. Мій синьйор Враз шпагу вихопив і вмить на нього, А я побіг, щоб викликать сторожу.

Князь

Цей лист підтверджує слова чепця, Шляхи кохання й новину про смерть. Ромео додає, що він купив В убогого аптекаря отруту Й прийшов сюди, щоб отруїтись тут І поруч із Джульеттою лежати.

О, де ж вони, ці вороги запеклі? Моитеккі! Канулетті! Подивіться,

Який вас бич карає за ненависть:

Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!

А я за те, що зносив ваші чвари,

Двох кревних нагло втратив. Кара всім!

Канулетті

О брате мій, Моитеккі, дай же руку! Вдовиний спадок це дочки моєї,

А більшого не можу я просити.

Моитеккі

Але я можу дати більше. Я їй статую із золота поставлю.

Покіль Вороною звемо Ворону,

Любішого но буде силуета,

Аніж в коханні вірної Джульетта.

К а п у л е т т і

Ромео статуя но менш багата Із нею поруч буде тут стояти.

О, бідні юні жертви наших чвар!..

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

Робота з текстом

Порівнюємо. 1. Порівняйте образ Ромео на початку й наприкінці твору. Як внутрішньо змінився герой? 2. Порівняйте образи Паріса й Ромео. 3. Який образ вам більше подобається? Чому?

Для обговорення. 1. Чи було кохання Ромео до Розаліни справжнім? А до Джу-льєтти? Доведіть свою думку цитатами з тексту. 2. Що, на вашу думку, є критерієм вірного й взаємного кохання?

Творче завдання. У трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульетта» 20 дійових осіб. Оберіть для себе одного з персонажів (другорядного) і складіть щоденник подій від його імені із суботи по п’ятницю (6 ДНІВ).

Робота в групах. Підготуйте інсценізацію улюбленого уривка з трагедії В. Шекспіра.

За мотивами трагедії «Ромео і Джульетта» В. Шекспіра було знято майже 250 фільмів у різних країнах світу. Серед них є відзначена премією «Оскар» кінострічка «Ромео і Джульетта» режисера Франко Дзеффірелі (1968 р., Італія, Велика Британія). Один із найкращих творів кіномистецтва останніх років — фільм «Ромео і Джульетта» режисера Карло Карлея (2013 р., Велика Британія).

• За допомогою Інтернету перегляньте один із фільмів (за вибором) за трагедією В. Шекспіра. Висловте свою думку щодо особливостей відтворення духу епохи й провідних тем, проблем, образів трагедії.

Перевірте себе. 1. Назвіть провідні теми й мотиви сонетів В. Шекспіра. 2. Охарактеризуйте ідеал краси ренесансної людини. Покажіть це на прикладі одного із сонетів В. Шекспіра. 3. Доведіть, що в трагедії «Ромео і Джульєта» порушено важливі філософські питання людського буття. 4. Охарактеризуйте образи Ромео й Джульєтти в їхніх стосунках із батьками, друзями, одне з одним. 5. Чи змінюються характери головних героїв протягом розвитку сюжету? 6. Розкрийте жанрову своєрідність трагедії «Ромео і Джульєтти» В. Шекспіра.

Радимо прочитати

Шекспір В. Ромео і Джульетта / Переклад Ірини Стешенко // Зібрання творів у 6-ти томах. Том 2. — К., 1986. — С. 311-413.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 19:09, посмотрело: 27896