Народна Освіта » Світова література » Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури читати онлайн

Розділ II

СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ

ПАМ’ЯТКИ

СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Початок людської культури губиться у сивій давший найперших історичних епох; і започатковує її міфотворчість, що розвивалася упродовж багатьох століть, а то й тисячоліть. Спроба осмислити взаємини людини і природи у філософському і художньому планах, пояснити закономірності різних явищ, виразити моральні правила і норми людських стосунків у давніх народів вилилась у форму легенди, міфу, притчі. Якщо у пізніший період такі погляди виражались у казці і баладі, то на зорі культурного розвитку людства виникали біблійні, коранічпі, ведичні легенди та притчі, міфи Стародавньої Греції тощо. І донині учет всього світ}' звертаються до цих першоджерел з метою не лише всебічного вивчення давніх культур, а й виявлення історичного впливу названих художніх пам’яток на розвиток культури прийдешніх століть.

Вплив біблійних чи інших сказань, міфів Стародавньої Греції на культуру середніх віків, епохи Відродження, на образотворче мистецтво і літературу нового і новітнього часу не потребує доведень, бо він, цей вплив, безсумнівний. Про це свідчать звернення до міфологічних образів багатьох письменників, художників, композиторів тощо. Як сюжети «святих» книг (Веди, Біблія, Коран), так і сюжети давньогрецьких міфів залишились жити у віках і досі надихають уяву майстрів мистецтва та літератури.

Веди — найдавніші пам’ятки індоєвропейської літератури. Протягом багатьох століть вони існували тільки в усній формі. Слово «веда» означає «знання», точніше — вище духовне зиаппя, тому прихильники індуїстської релігії вважають ведичні пам’ятки безсмертним божествепним одкровенням.

Веди містять різні частини — Брахмани, Араньяки, Упанішади. В них відображений первісний світогляд аріїв, це своєрідний художпьо-міфологічно-релігійішй комплекс. Найвищою варіюю (прошарком) давньоіндійського суспільства були брахмани. Тільки брахмани мали право роз’яснювати зміст священних текстів, здійснювати обряди та ритуали. Вчення, що протягом багатьох століть розробляли та пропагували брахмани називають брахманізмом.

Священною книгою мусульман і водночас першою писемною пам’яткою арабської літератз'ри є Коран (від араб, кур’ан — читання). У Коран увійшли проповіді, настанови, молитви, повчальні оповіді, з якими у формі «божественних одкровень» виступав засновник ісламу Мохаммед (517-в32 рр.) у Мецці й Медіпі.

Коран відіграв надзвичайно велику роль у формуванні арабської літературної мови. Література всіх мусульманських народів значною мірою спирається на образи, теми, мотиви Корану.

ВЕДИ З «РІГВЕДИ»

(кінець II — середина І тис. до и. е.)

Веди — найдавніші пам’ятки індоєвропейської літератури. Упродовж багатьох століть вони існували тільки в усній формі. Слово «веда» означає «знання», точніше — вище духовне знання, і тому ведичні пам'ятки прихильниками індуїстської релігії вважаються як вічно існуюче і безсмертне божественне одкровення.

Поряд з тим веди мають неперехідну літературну цінність. До їх складу входять твори у віршах і прозі, гімни богам і фольклорні пісні, героїчні легенди і життєві притчі, дидактичні настанови і філософсьга коментарі. Відповідно ведичні пам’ятки поділяються па декілька розрядів: до першого належать 4 збірки (самхіти) гімнів, замовлянь і жертовних заклинань (Рігведа, Самоведа, Яджурведа, Атхарваведа); до другого — брахмани, теологічні трактати в прозі; до третього і четвертого — араньяки та .упанішади, філософема повчання та діалоги.

Серед вед найбільшою художньою вартістю і глибиною змісту вирізняється «Рігведа» («Веда гімнів»), яка складається з 1028 гімнів. Кожний гімн є за своїм походженням то фольклорною піснею, то героїчним міфом чи легендою. Гімни «Рігведи» приписувались святим пророкам, яких надихнули самі боги.

ГІМНИ ДО РАННЬОЇ ЗОРІ

п

Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.

Слово й молитвз' провадить зоря, сипле барви блискучі І одчиняє ворота деннії. У сні всі лежали;

Ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,

Час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.

Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба І до живих завітала. О дочко небес, ти з’явилась!

 

Манускрипти священних текстів мовою каннада у Східній бібліотеці (Oriental Library) Майсура

Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!

Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти

Вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша

Зір всіх прийдешпих, зір вічних. Іди веселити живучих

І оживляти умерлих!.. Зоря відколи нам сіяс?

Зорі сіяли нам досі і потім сіяти нам будуть.

Сяс зоря, в свою чергу, сіяс для нашого щастя.

Вмерли ті люди, що бачили сяйво предвічної зорі,

Бачим зорю ми сьогодні, сз'дилась же й нам тая доля, Згинуть і наші нащадки, що зорі прийдешні побачать.

В давні віки красно-пишно зоря променіла; сьогодні Щедро нам світить і потім блищатиме ясно.

Смерті нема їй, ні старощів, завжди в промінні приходить. Повідь огнисту зоря розливає в долинах небесних. Темряву чорну жене промениста богиня.

В повіз чудовий запряжені коні червоні. Вже їде Світ весь будити зоря. Вставайте! Бо знову з’явився Нам дух життя, щоб усіх оживляти! Ось темрява гине, День наближається! Час до роботи прийматься! Час жити! Мати богів! Ясне око землі! Вістовнице поданків!

Зоре прекрасна! Світи нам і зглянься на наші податей! Славу нам дай, ясна зоре, ти, радоще світу!

Твоя мала енциклопедія

Однією з найцікавіших міфологій є індійська. Цікава вона у першу чергу з точки зору космогонії.

Згідно із «Рігведою», всесвіт походить із хаосу, а якщо точніше — із тісноти. Творіння відбзшалося двома актами: 1) розділення неба і землі; 2) створення 3' просторі опори для їхньої підтримки. Втіленням цього займалися Індра чи Варзчза, а їхнім помічником виступав Вішну, який розширив простір трьома своїми кроками.

Грецькомз' «космос» в індійській міфології відповідає поняття «лока» — «місце», «простір», «СВІТ». Космогонічні міфи вед трактують ЛОКЗ' як щось, створене уявою богів. Поява світу небес (сваргалока), як і землі, пов’язз'ється із присутністю і діяннями богів.

Значне місце у ведійськії космогонії займає образ сонця. Сонце — осереддя небесного світла, воно дає його всьому живому. Ідея сонця, сонячного світла, небесного сяйва нерозривно пов'язана із поняттям благоползгччя, щастя, активності, нормального людського існування.

ГІМНИ АГНІ І

Батько всієї родини приносить поданки.

Агпі2 швидко біжить по всім вітті кострища.

Вже пе такий він слабкий, молоденький, як був на початку,

В час, як дві матері його па світ породили.

Хутко він займе ті гілочки, ще не доткнуті.

Шириться, ститься, кинувсь па вітки пайвшці,

Швидше, все швидше... он кинувсь на нижчій знову.

Гляньте, як раптом Агні боговитий змінив свою постать!

Вітром розмаяний, в’ється, тріщить, гоготить і вирує,

Ділить свій пломінь, і палить, і сорні сліди полишає.

Мчить, паче повіз, червоним пломінням вже неба сягає.

Швидко від сяйва його никне темрява, паче ті птахи,

Що поспішають сховатись від сопця упалів.

Вчуй нас, ти, боже поданків! Ти маєш прекраснеє світло,

Коней прудких, пишний повіз ти маєш!

Мудрий, щасливий ти, Anri! О, зглянься па наші благання!

О, допровадь нас скоріше до щастя й багатства!

Ясного Агігі для вас викликаю, господаря люду,

Ми його хвалимо в гімнах, поданки дасмо,

Він же на світі держить все створіння й богів .усіх вічних.

Любо нам бога такого хвалити, що всім дас щастя,

Любо дивитися, як він росте, як він сясвом грас!

Полум’ям мас па вітті, мов гривою в повозі кінь.

От, роз’ярившися, дерево їсть він і жевріс-сяс.

Наче вода, він біжить і гуде, наче повоз.

Палячи, стежку лишає вій чорну. Він вабить, мов небо,

Що усміхається ясно до нас із-за хмари.

Він по землі розстеляється, й землю він палить,

Bin розбігається врозтіч, неначе без догляду стадо.

Агііі, розкинувши пломінь, пече, пожирає рослини!..

Дай нам, Апіі, товариство хоробре й багатство щасливе,

Дай нам хорошу сім’ю і великі достатки!

ГІМН ПРО ПЕРЕМОГУ ІНДРИ НАД АГІ

Маю співати про ту перемоіу, що вчора одержав Іпдра-стрілець1. Переміг він Агі, розділив усі хвилі,

Визволив він з гір небесних потоки... І ринули води...

Як до обори корови біжать, так летять вони в море...

Індро! Подужавши первістпя хмар, ти розбив сси чари Тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю й зорям!

Перед тобою твій ворог зника... Індра вдарив на Врітру2,

То ж пайхмарпіший був ворог.

Потужним смертельним перуном

Він йому тіло розбив. Мов підтяте сокирою древо,

Долі простягся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він,

Водами вкритий, а там тії води утішили серце,

Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах,

Отже, Агі подоланого давлять вони і стискають.

Кидають вітри турботні, буйні тіло Врітри, і води

: Індра — бог грому і блискавки, головний бог, «цар богів» і «бог всього всесвіту». Він втілює перш за все воїнську функцію. Індра — бог битви, котрий бере участь у багатьох поєдинках проти демонів чи проти чужих аріям племен.

2 Врітра («перешкода») — демон, противник Індри, який перегородив течії рік; з'осо-блення хаосу. Індра народився і виріс саме для того, щоб його вбити.

Топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй!..

Сон, вічпий сон покрива тепер ворога Індри!..

ГІМН до сонця

Сонце святе, що все віда, встас перед поглядом світу,

Коні блискучі несуть його. І перед сонцем,

Оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі.

Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.

Сурія1, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш,

Сясвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш,

Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш Землю і люди, а небо й повітря ти нам заливаєш.

Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.

Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже!

Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом.

Іде твій повіз, сім коней упряг у ярма окремі.

Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі,

Падаєм ігиць: ти найвищий з богів! Ти Найкращеє світло!

О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на иебо,

Тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість.

Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти,

А жовтяницю на жовтії квіти я кину.

Син Адіти3 4 встав потужний, — він ворога мого поборе!

Салі же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.

Переклала Jlecsi Українка

БІБЛІЯ

Біблія (з грец. РірАіа — книги) — священна книга християн і водночас стародавня пам’ятка писемності, зібрання різних за формою і змістом релігійних та світських книг, які творитися з XII ст. до н. е. по II ст. н. е. Складається Біблія з двох частин: Старого Заповіту, що визнається як «святе письмо» іудаїзмом і християнством, та Нового Заповіту, що вважається «святим письмом» тільки у християнстві.

До Старого Заповіту входять пам’ятки давньоєврейської літератури — П’ятикпижжя, книги історичні, чотири книги Царств, збірки псалмів царя Давида (Псалтир), Пісня пісень Соломона та ін. Тут розповідається про створення Землі і людини, про запровадження Божих законів, якими повинні керуватися люди, а також про .угоду Бога з людьми і з обраним єврейським народом. Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки, Івана), Діянь та послань апостолів і Апокаліпсиса, або Одкровення Іоанна. Центральною дійовою особою Нового Заповіту є Ісус Христос — Син Божий, який поєднав у собі божественне і людське начала.

 

Упродовж віків Біблія мала величезний ідейний та художній вплив на духовне життя багатьох країн. Образи Біблії надихали і продовжують надихати найвидатпіших митців — письменників, художників, композиторів. Досить назвати «Божествеші}' комедію» Дапте, поеми Т. Тассо і Дж. Мільтопа, в українській літературі — «Кобзар» Т. Шевченка чи поему «Мойсей» І. Франка.

На території сучасної України Біблію почали перекладати і поширювати ще за часів Київської Русі. Найдавнішою пам’яткою, що дійшла до нашого часу, є Остромирове Євангеліє. У 1581 році з’явилась Острозька Біблія, а повний переклад Біблії вийшов з друкарні Києво-Печерської лаври у 1758 році. Перший переклад «святого письма» сз'часною українською мовою здійснено лише наприкінці XIX — папоч. XX ст. П. Кулішем, І. Нечусм-Левицьким та І. Пулюєм.

БІБЛІЯ

КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

П’ЯТИКНИЖЖЯ МОЙСЕЄВЕ ПЕРША КНИГА МОЙСЕЄВ А БУТТЯ

ГЛАВА 1

1    На початку Бог створив Небо та землю.

2    А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

31 сказав Бог: Хай станеться світло! І стачося світло.

і І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

51 Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і 63'в ранок, день перший.

61 сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І стаюся так.

81 назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок, день другий.

91 сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І стачося так.

10 І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

111 сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І стачося так.

12 І земля траву видача, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

131 був вечір, і був ранок, день третій.

и І сказав Бог: Нехай будуть світила па тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

151 нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І стачося так.

161 вчинив Бог обидва світила великі, світило валике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало піччю, також зорі.

17    І Бог умістив їх па тверді небесній, щоб світили вони над землею,

18    і щоб керз'вали днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

 

Бог створює Сонце, Місяць і зірки.

Як Брейгель Молодший

19 І був вечір, і бз'в райок, день четвертий.

201 сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літас над землею під небесною твердю.

21 І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

221 поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується па землі!

23 І був вечір, і був ранок, день п’ятий.

24І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.

25    І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

26    І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

27    І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

28    І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим па землі!

29    І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

30    І земній усій звірині і всьому птаствз' небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень ярипна на їжу для них. І сталося так.

31    І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І б}'в вечір, і був ранок, день шостий.

ГЛАВА 2

1    І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.

2    І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

3    І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в пім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

1 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.

51 не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

fi І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

81 насадив Господь Бог рай ув Едеігі па сході, і там осадив людину, що її Він створив.

91 зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

101 річка з Едеиу виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюсться і стас чотирма початками.

11    Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де с золото.

12    А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.

13    Ім’я ж другої річки Ґіхоп, вона оточус ввесь край Етіопії.

и А ім’я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта — вона Ефрат.

15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив 63'в її, щоб порала його та його доглядала.

 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із коленого дерева в Раю ти можеш їсти.

17 Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

1,41 сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.

19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно йменпя йому.

201 назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Вій не знайшов, щоб подібна до нього була.

211 вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом заіфив його місце.

22    І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

23    І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

24    Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.

231 були вони паті обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

ГЛАВА З

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?

21 відповіла жінка змієві: 3 плодів дерева раю ми можемо їсти,

3 але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

41 сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!

Г| Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло.

І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теле чоловікові своему, і вій з’їв.

7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

81 почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

91 закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?

10 А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

111 промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів бз'в тобі, щоб ти з нього не їв?

12    А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

13    Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

111 до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

131 Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

16 До жінки промовив: Помножуючи, помнолу терпіння твої та болі вагітиости твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

171 до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.

18    Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти 63'деш їсти траву польову.

19    У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не верпешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

201 назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

21    І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

22    І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, і не жив повік віку.

23    І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий вій був.

211 вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

ГЛАВА 4

11 пізпав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.

2 А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

31 сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертвз' від плоду землі.

1 А Авель, він також приніс від своїх перворідиих з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,

5 а па Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

61 сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твос?

7 Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя свос, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

81 говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

91 сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого?

101 сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взивас до Мене з землі.

11    А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.

12    Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

131 сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести.

и Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб’є мене.

15    І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде пімщепий. І вмістив Господь знака на Kauri, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

16    І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ (ДЕКАЛОГ, АБО ЗАКОН БОЖИЙ)

1.    Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

2.    Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і па четвертих поколіннях тих, хто пепавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

3.    Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Гос-

О    W

подь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

4.    Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів пращой і роби всю пращо свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходь-ко твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

5.    Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні па землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

6.    Не вбивай!

7.    Не чини перелюбу!

8.    Не кради!

9.    Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

10.    Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Переклав митрополит Іларіон (І. Огієнко)

Твоя мала енциклопедія

Заповіді викладено в Біблії у двох варіантах. З них у релігійний вжиток увійшов перший варіант, що нібито 63'в викарбз'ваний на тих скрижалях (кам’яних дошках), які Мойсей у пориві гніву кинув на землю й розбив зтцент (Вихід. 32:19). А щодо заповідей, які нібито бз'ли написані на «нових скрижалях» і які бзгцімто запропоновані «на вічні часи», то вони давним-давно забуті: їх не знають не тшьки рядові вірзточі, а й слз'жителі культу. І хоча Всевишній обіцяв Мойсею повторно написати текст саме тих заповідей, «які були на попередніх скрижалях» (Вихід. 32:1), однак ці два варіанти заповідей настільки не схожі між собою, що немає жодних підстав ототожнювати їх. Чим же пояснити таку розбіжність цих начебто «божих» настанов? А річ 3' тому, що писалися ці приписи-заповіді різними авторами у різний час і пізніше увійшли до «святого письма» без 63'дь-яких переробок з боку зжладачів Старого Заповіту.

КНИГИ НОВОГО ЗАПОВІТУ

ЧОТИРИЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТВІЯ ВІД МАТВІЯ 2

1    Коли ж народився Ісз'с у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалима зо сходу,

2    і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо па сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

31, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.

і І, зібравши всіх первосвящеників і книжників1 людських, він випитував у них, де мас Христос народитись?

5 Вопи ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлесме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

7    Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря.

8    І вій відіслав їх до Віфлесма, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про

у

Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

9    Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

10    А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

111, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

12 А вві сні остережені, щоб ие вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

о

18 Як вони ж відійшли, ось Алгол Господиій з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

и І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

1 Книжники — це вчителі Закон}' Божого, належали до фарисейської секти.

151 він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сипа Свого.

 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців вій був випитав.

17    Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:

18    Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і пе дасться розважити себе, бо нема їх...

19    Коли ж Ірод умер, ось Алгол Господній з’явився в Єгипті вві спі Йосипові та й промовив:

20    Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

211 він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.

22    Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.

23    А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

ВІД МАТВІЯ 5

11, побачивши натовп, Він вийшов па гору. А як сів, підійшли Його .учні до Нього.

21, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

3    Блаженні вбогі духом, бо їхнсс Царство Небесне.

4    Блаженні засмучені, бо вопи будуть утішені.

3 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

11 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

7    Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

8    Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

9    Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

10    Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

11    Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

12    Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика па небесах! Бо так піали й пророків, що були перед вами.

13    Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріс, то чим насолити її? Не придасться вона вже пінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

и Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

13 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

16    Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що па небі.

17    Не подумайте, ніби Я рзшлувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але викопати.

18    Поправці ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота едина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

19    Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

20    Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

21    Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові.

22    А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже па брата свого: рака, підпадає верховном}' судові, а хто скаже дурний, підпадає геснігі огненній.

23    Тому, коли принесеш ти до жертівпшеа свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось мас на тебе,

24    запиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

23 Зо своїм супротивником швидко мирися, доїси з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули.

26    Поправці кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поїси не віддаси ти й останнього шеляга!

27    Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

24 Коли праве око твос спокушає тебе, його вибери, і киш» від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до гесшш все тіло твос було вкинене.

30    І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й киш» від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до гесшш все тіло твос було вкинене.

31    Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо-вого.

32    А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

33    Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

3,1 А Я вам кажу пе клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

3;*’ ні землею, бо підніжок для ніг Його це; апі Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

36    не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

37    Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

38    Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

34    А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й дрз'гу.

40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

11А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

42    Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього.

43    Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

44    А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

*’ щоб вам бути синами Отця вашого, що па пебі, що наказує сходити сопцю Свосмз' над злими й над добрими, і дощ посилає па праведних і на неправедних.

46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви масте? Хіба не те саме й мити и їси роблять?

471 коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?

48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

ВІД МАТВІЯ 6

1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як пі, то пе матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

2 Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

8 А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

I    щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

5    А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

6    А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

7    А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

8    Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

9    Ви ж моліться отак: Отче паш, що сси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє,

10    нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

II    Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

12    І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

131 не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава павіки. Амінь5.

14 Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

13    А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш пе простить вам про-гріхів ваших.

lfi А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вопи бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

17    А ти, коли постиш, намасти свою голов}', і лице своє вмий,

18    щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїпі; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19    Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

20    Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них пе підкопуються та не крадуть.

21    Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

22    Око — то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

23    А КОЛИ б ТВОЄ ОКО лихе було, ТО Й }'СЄ тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, g темрява, то яка ж то велика та темрява!

24    Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

25    Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ІІІ про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одяїу тіло?

26    Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартпіші за них?

27    Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

28    І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте па польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.

29    А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

301 коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог

отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

31    Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?

32    Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

88 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

81 Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

ВІД МАТВІЯ 7

1    Не судіть, щоб і вас не судили;

2    бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

31 чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

4    Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

5    Лицеміре, вийми перше колод}' із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

6    Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свипьми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб пе розшматували й вас...

7    Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8    бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, а хто стукає, відчинять йому.

9    Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму сипові каменя, коли хліба проситиме він?

10    Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

11    Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

12    Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

13    Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.

11 Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

15    Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.

16    По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?

17    Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.

18    Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.

19    Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.

20    Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

21    Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

22    Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?

23    І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

24    Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і викопує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

23 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.

26 А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.

271 линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й па дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

28    І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з назчш Його.

29    Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Переклав митрополит Іларіон (І. Огіспко)

КОРАН

Корал (від арабе, кур’ап — «читання») — священна книга мусульман і перша писемна пам’ятка арабської літератури. У Коран увійшли проповіді, настанови, молитви, повчальні оповіді, з якими у формі «божественних одкровень» виступав засновник ісламу Мохаммед (517-632 рр.) у Мецці й Медіні.

Після смерті Мохаммеда за наказом халіфа Османа була впорядкована рукописна книга (651 р.). Вона і вважається першим виданням.

Коран складається з ритмічних або смислових частин, що називаються айятами (віршами). Всього в Корані понад 6 тисяч айятів. Сукупність декількох айятів, об’єднаних певними спільними ознаками, сам Мохаммед називав сурою. Весь текст Корану налічує 114 сур, і більша їх частина написана римованою прозою.

Коран відіграв надзвичайно велику роль у формуванні арабської літературної мови. Література всіх мусульманських народів значною мірою спирається на образи, теми, мотиви Корану.

СУРА6, ЩО ВІДКРИВАЄ КНИГУ2

мекканська3, і в ній сім айятів6

1. В ім’я всемилостивого, всемилосердиого5 Бога6.

2. Слава Богу, Господу всього сущого.

3. Всемилостивому, всемилосердному.

 

4. Володареві Судного дня.

5. Тобі поклоняємося і в Тебе благаємо допомоги.

6. Веди нас праведним шляхом:

7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв7, а не тих, що прогнівили Тебе8, і не тих, що заблукали9.

СУРА ДРУГА — «КОРОВА»10

мекканська, і в ній 281 айят, і провозвіщена вона в долині Міна в прощальній мандрівці (до Мекки), а початок цієї сури був провозвіщеиий

у Медіні

В ім’я всемилостивого, всемилосердпого Бога.

1. А. Л. М. (Аліф, лям, мім)11.

2. Ця Книга без сумніву є дороговказом для благочестивих.

255. (Айят Престолу)12 Бог — немає жодного Бога, окрім нього (поклон)18, живого, присамосущо-го. Не бере його ні сон, ні дрімота. Йому належить

усе на небесах і на землі. Хто ж може звертатися до Нього з проханням без Його призводу? Він відас все, що було перед ними, і все те, що буде після них, а вони не осягнуть розумом нічого з Його знань, крім того, що Він сам зводить дати їм зрозз'міти. Його престол містить у собі небеса і землю, Йому не важко стежити за ними обома1'1, бо Він с Всевишній, усемогутній.

СУРА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА — «СВІТЛО»

меккаиська, і в ній 64 айяти.

Провозвіїиепа вона після сури «Аль-Хашр» — «Збір»

В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога.

35.    Бог с світло небес і землі. Світло Його — неначе ніша в стіні, в якій палас світильник, світильник у кришталевій лампаді, а ця кришталева лампада сяс, немов зоря з перлів. У ній горить олія благословенного дерева— оливкового дерева, якого иемас ні на Сході, пі на Заході15. Олія його спалахне, коли б навіть вогонь і не торкнувся її. Це світло над усяким світлом! Бог приводить до свого світла того, кого захоче, і притчами повчас людей. Бог знас про все на світі!

36.    В будинках, які Бог дозволив спорудити і де згадується ім’я Його, воздають хвалу Йому рано-вранці й увечері.

63.    Не звертайтеся до Посланця, що поміж вас, так, як звертаєтесь один до одного! Бог знас тих із вас, хто тікає, ховаючись від Нього. Тож нехай начуваються ті, що відвертаються від веління Його, аби не спостигло їх лихо чи люта кара.

64.    Чи ж не належить Богові все те, що є на Небесах і на Землі? Богу відомо, що тримає вас, і Він знає день, коли ви повернетесь до Нього. Він скаже їм усю правду про те, що вони вчинили в своєм}' житті. Адже Бог знає про все па світі!

СУРА ТРИДЦЯТЬ П’ЯТА — «СОТВОРИТЕЛЬ»

меккаиська, і в ній 45 айятів. Провозвіщепа після сури «Аль-Фуркач» — «Розпізнавання добра і зла»

В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога.

9.    Не хто інший як Бог посилає вітри, і вони рухають хмару, і Ми16 женемо її в мертвий край і оживляємо нею землю, яка стала мертва. Отак і ви воскреснете по своїй смерті!

10.    Хто запрагне величі, хай знає: вся велич у Бога. Він чує кожне добре слово і знас кожне благе діло. І добрословів та благодійників возвеличить, а тим зловмисникам, що замишляють лихе, буде люта кара, і хитрість їхня піде нанівець.

11.    Бог сотворив вас із пороху і з краплі, потім спарував вас. І те, що носить у лоні жінка, а потім народжує, то тільки з Його відома. І тільки по записаному заздалегідь присуду продовжується життя довголітньому чи зменшується воно. Воістину, це Богові легко зробити!

12.1 різні будуть два моря17: одне солодке, прісне, з питною водою, а друге — солоне, гірке. Обидва дають вам свіжу рибу, дають корали та перли, якими ви

прикрашуєте себе. І бачиш ти на них кораблі, які розтинають хвилі в пошуках благ, що таяться в морях. Тож може ви воздаєте дяку за цес?

СУРА П’ЯТДЕСЯТ ПЕРША —

«ТІ, ЯКІ РОЗВІВАЮТЬ»

мекканська, і в ній 60 айлтів. Провозвіщена після сури «Аль-Ахкаф»— «Піски»

В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога.

I.    Клянуся вітрами, які віють на всі сторони світу,

2.1    хмарами, які набрякли дощем,

3.1    кораблями, які долають водні простори,

4.1    ангелами, які виконують Боже веління.

5. Адже те, що вам обіцяно — справдиться.

6.1    Страшний Суд справді настане!

7.    Клянуся небом, де пролягають зоряні дороги.

8.    Воістину, ви марнуєте час па суперечки та сусслів’я.

9.    Люди відвертаються від того, хто сам від них відвертається.

10.    Нехай згинуть брехуни та обманщики19.

II. 1 ті, яких закрутив вир легковажності.

12.    Вони питають: «Коли настане день Страшного суду?»

13.    Настане він тоді, коли вони опиняться в пекельномз' вогні.

14.    Карайтесь вашою карою! Ось до чого ви прагнули!

15.    Воістину, богобоязливі розкошуватимуть у райських кущах біля прохолодних джерел,

16.    Прийнявши те, що дарував їм Господь їх. Але ж, воістину, вони прожили благочестиве життя.

17.    Не досипали вони своїх ночей та молилися

18.1    зрання благали у Бога прощення,

19.1    завпеди у них щось знаходилося для жебрака та убогого.

20.1    на землі є віщі знаки для тих, які знають істину.

21. І в душах ваших також вони є. Невже ви їх не бачите?

22.1    на небі вас чекає благодать і все те, що вам бз'ло обіцяно.

23.    А тому, клянуся Господом неба й землі, що це правда, як і те, що говорите ви.

24.    Чи знаєш ти20 розповідь про поштивих гостей Ібрагіма?21

25.    Зайшли вони в його дім і мовили: «Мир тобі!» Він одрік їм: «Мир вам, чужинці!»

26.    Потім він вийшов до челяді і приніс вгодоване теля

27.1    поставив перед ними, сказавши: «Може, хочете їсти?»

28.1    він відчув страх перед ними, а вони сказали: «Не бійся!» і втішили його благою звісткою про те, що у нього народиться мудрий син.

29.    Тут прийшла його жона з лементом, б’ючи себе по обличчі й кажучи: «Я ж — стара і безплідна!»

30.    А вони сказали: «Так прорік твій Господь, а він розумний, високомудрий!»

31.    Тоді вій запитав: «Чого ви завітали сюди, о посланці?»

32.    Одрекли вони: «Воістину, ми послані до грішного пароду,

33.    Щоб наслати па них зливу каміння,

34.    Вже поміченого в твого Господа для невірних!»

35.1    ми вивели звідтіля тих віруючих, хто бз'в у ньому22,

36.    Але ми знайшли в місті один будинок людей, які ввірили себе Богові23.

37.    У ньому ми позоставили віщий знак, щоб урятувати їх від нещадної Божої кари.

38.    Саме цей знак був у Муси24, коли ми послали його до фараона з явним доказом.

39.    А фараон із своїм військом відвернувся й мовив: «Вій великий маг або божевільний!»

40.1    взяли ми його та його воїнство й кинули в море, бо він заслужив кари.

! Дослівно означає «ряд каменів, ряд цеглин у стіні». Так Мохаммед називав окреме своє одкровення чи фрагмент з нього.

2 Цей розділ стоїть першим лише тому, що м}'сульмани вважають його найважливішою молитвою, яку найчастіше повторюють.

 Мусульманські богослови давно намагаються встановити, в якому місці були провозвіщені ті чи інші розділи або фрагменти Корану. Інколи це вдається, але не завжди.

4    Мохаммед вважав кожен вірш священної книги чудом, по-арабськи «айя».

5    Ці епітети по суті є синонімами, і різниця між ними лише та, що епітет «ар-рахман» характеризує Бога, як милосердного до тих, що заслужили на милосердя, епітет «ар-ра-хім» характеризує Бога, як милосердного навіть до тих, хто не вартий такого милосердя, навіть до найбільших грішників.

8    Слово «іляг», тобто «бог», в арабській мові давно зрослося з означеним артиклем «адь-», давши слово «Аллах» — дослівно «цей бог», або просто «Бог».

7 Побожні мусульмани вважають, що тут мова йде про пророків, святих та праведників. * Щоб пояснити своїм послідовникам, чому священні книги іудеїв так сильно розходяться з Кораном, Мохаммед твердив, що іудеї деякі з тих одкровень, які були послані Богом через їхніх пророків, або забули, або спотворили (сура 5, айят 13), дещо приховали (сура 2, айят 174), а деякі слова та вислови в Божих книгах поміняли місцями чи переставили (сура 5, айят 13; сура 5, айят 41; сура 4, айят 46), чим заслужили на Божий гнів, тому під тими, «що прогнівили Тебе», тобто Бога, слід розуміти із’деїв.

9    Згодом аналогічні звинувачення Мохаммед робив і християнам, бо вважав, що вони блукають }' мороці невігластва, хоча й стоять значно ближче до «істинної віри», ніж іудеї.

10    Сура названа так тому, що цю тваринзт згадано в 67-у айяті.

11    У Корані є такі «таємничі», чи «магічні», бзжвосполучення, справжнього змісту яких ніхто не знає.

12 Цей айят інколи ще називають «Айятом трону», або «Божим престолом». За з'явленнями середньовічних мусульман, трон Бога, який «вміщає в собі небеса і землю», був «найвищим» місцем у цілому всесвіті.

1:1 У сз'часних виданнях Корану це слово, надрз'коване над текстом, повинно нагадувати слз'хачам чи читачам, що, дійшовши до цього місця, слід зробити поклон на честь Бога.

14    Тобто за небом і землею.

15    Тобто якого немає ніде на землі і який є лише на небесах.

16    Бог говорить про себе в першій особі множини.

17    Слово «бахр» по-арабськи означає і море, і велику річку. В даному' випадку мова йде про Червоне море та річку Євфрат, які 63'ли відомі арабам ще задовго до виникнення ісламз'.

18    «Піски». Так називався край, розташований на південному з'збережжі Аравійського півострова між Оманом та Хадрамаз'том, де проживав стародавній народ (чи плем’я) Ад, який, згідно з легендою, Бог винищив бурею чи саму-мом за його гріхи.

19    Тогочасне арабське прокляття.

20    Це вже слова Бога, звернені до Мохаммеда.

21    Тобто біблейського праотця Авраама.

22    Мова йде про місто, згодом зруйноване за гріхи його жителів.

2:1 Дослівно: «один 63'динок мз'сз'льман». У нашомз' перекладі термін «мусз'льмани» ми даємо розширено, тобто так, як його розуміли сучасники Мохаммеда.

24 Так по-арабськи звучить ім’я біблейського Мойсея.

Переклав і написав примітки Ярема Полотиюк

Твоя мала енциклопедія

Українські переклади Корану

Перші спроби перекладу Корану староукраїнською (старослов’янською) мовою були здійснені в XV ст. у Великомз' князівстві Литовському. Після приєднання до князівства Великим князем Вітовтом Криму в Литву переселилася значна група татар. Саме ними й 63'ли здійснені перші спроби перекладу Корану.

Першу спробз' перекласти Коран сучасною українською зробив видатний З’країнський вчений-сходознавець Агатангел Кримський.

У 1913-1914 Коран переклав львівський поліглот Олександр Абранчак Лисинецький. Як показало дослідження цього тексту, праця базується на німецькомз' перекладі Корану М. Геннінґа (Ляйпціґ, 1901). На жаль, текст залишився неопу б лікованим.

Часткові переклади Корану з мови оригіналу опублікували Ярема По-лотнюк та Валерій Рибаякін.

Повний переклад Корану з арабської мови з виконав острозький наугко-вець Михайло Якз'бович. Цей текст перекладу схвалила до друку Комісія Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сутюю, що знаходиться у Медині (Саудівська Аравія). У 2013 році україномовний Коран вийшов друком.

1.    Веди, Біблія, Коран... Для народів яких країн вони є священними? У чому, на вашу думку, полягає невмирущість цих книг?

2.    Установіть хронологічну послідовність виникнення вивчених вами священних книг людства.

3.    Що спільного у моральних настановах Біблії та Корану?

4.    Які ще релігії вам відомі? Чи існують Священні книги цих релігій?

5.    Знайдіть спільні «точки дотику» між Біблією та Кораном. Як би ви пояснили цю схожість?

6.    Біблія і література. Як і наскільки тісно вони пов'язані між собою? Проілюструйте свої думки прикладами з української літератури.

7.    Назвіть головні цінності християнської моралі.

8.    Яка книга, на вашу думку, найважливіша у житті людини? Обґрунтуйте.

9.    Яким чином, на думку віруючої людини, слово Всевишнього прийшло у світ людей?

10. Письмово поясніть значення крилатих висловів, що ввійшли в наш ужиток із Біблії: альфа й омега, вавилонське стовпотворіння, випити гірку чашу, вовк в овечій шкурі, дерево пізнання добра і зла, манна небесна, не хлібом єдиним живе людина, умивати руки, Юдин поцілунок.

Для пояснення скористайтеся таким зразком:

Альфа й омега

Альфа — перша, а омега — остання букви грецького алфавіту. Тому значення цього вислову означає: початок і кінець; сутність, основа, найголовніше. В Об'явленні святого Івана Богослова, 22:13, читаємо слова Ісуса Христа: «Я є альфа й омега, початок і кінець».

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Щавурський

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 23:05, Переглядів: 7252