Народна Освіта » Світова література » Ду Фу - Весняний краєвид, Пісня про хліб і шовк читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Ду Фу - Весняний краєвид, Пісня про хліб і шовк читати онлайн

ДУ ФУ

 

712-770 рр.

Де ж він, той рік,

Коли зможу вернутись додому?

Ду Фу

Сторінки життя та творчості

Увага до внутрішнього світу людини, велике співчуття до знедолених і скривджених, викриття війн і несправедливості усе це хвилювало поета Ду Ф.У (друге ім'я ІДзимсй). Він став видатним ліриком разом із своїм геніальним сучасником Лі Бо. Поетів пов’язували дружні стосунки, і хоча кожен із них ішов своїм шляхом, вони поважно ставилися до здобутків один одного.

Ду Фу народився 712 р. в окрузі Гун провінції Хенань у сім’ї чиновника, був нащадком старовинного китайського роду. Серед його предків — військові, державні діячі, митці. Його дід, Ду Шеиь-ян, був одним із найшаиованіших у VII ст. придворних поетів. Але коли на світ з'явився Ду Фу, від колишньої слави й багатства родини залишилися тільки легенди, тому він мусив починати своє життя в злиднях і поневіряннях.

Ду Фу змалку мріяв про теплу домівку й благополуччя, та його мріям не судилося здійснитися. Про його життя до 40 років відомо дуже мало. Він багато мандрував країною разом із своїми друзями Лі Бо й Гао ПІі. Це був період пошуків самого себе. За свідченням сучасників, Ду Фу був надзвичайно здібним, проте чомусь не склав Іспити па посаду державного чиновника. І все ж таки він не втратив віри у власні сили.

 

Ду Фу став пристрасним співцем своєї країни, знайшовши в цьому своє покликання. Із такими намірами поет оселився в тодішній столиці Китаю Чаїгьапь. Так почався другий період життя та творчості митця. У 751 р. вірші, які Ду Фу надіслав імператорові, були схвально прийняті при дворі, згодом для поета було влаштовано новий екзамен, який він витримав і здобув відповідну посаду. Однак у столиці його становище не стало кращим. Протягом тривалого часу він так і не знайшов гідної служби, що була б йому до душі, жив випадковими заробітками.

У поезії Ду Фу, крім традиційних для китайської лірики тем природи та філософських пошуків, потужно зазвучали соціальні мотиви. Поет відчув кризу Тапської держави й відобразив це у своїх творах. У його «Пісні про бойові колісниці» ідеться про страждання й горе народу. Твір розпочинається описом проводів чоловіків на війну, а завершується оплакуванням душ померлих. Уперше в китайській ліриці виявилося нове почуття сорому поета за розкоші вельмож і глибокого болю за долю простих людей.

У 44 роки Ду Фу залишив столицю, до якої докотився заколот північно-східних військ під проводом Аиь Лу-Шаия. Поет вирушив із своєю сім’єю на північ, у передмістя Фучжоу, рятуючись від погромів заколотників. Утім, йому не вдалося уникнути полону, з якого він утіку квітні 757 р. Після того Ду Фу призначили міністром, але згодом понизили в посаді й відправили в провінцію Гуачжоу. Державна служба не стала покликанням поета. Він усім серцем віддався мистецтву. Найбільше його хвилювала доля рідної країни й народу, про що він багато писав у свої віршах.

У 759 р. Ду Фу нарешті залишив ненависну йому державну службу й зміг займатися поезією. Він оселився в Ченду, північно-західній частині Китаю, де провів останні одинадцять років, створивши там понад тисячу віршів. Помер Ду Фу 770 р., так і не досягти ані слави, ані багатства. Сучасники майже не знали його, але наступні покоління гідно оцінили доробок поета.

Лірика. Насамперед треба відзначити історизм поезії Ду Фу. Його недаремно називають «поетом-істориком», адже до появи Ду Фу китайська поезія рідко відображала широкомасштабні сцени й історичні події. Митець створив поетичний літопис не тільки свого життя, а й життя своєї країни.

У поезію Ду Фу ввійшли образи звичайних китайців, у яких утілено історію й реальність Китаю (вірші «Проищння старо/о», «Прощання безпритульного>> та ін.). Вони, на відміну від творів попередників митця, більш індивідуалізовані. Це вже не просто абстрактні мандрівники чи філософи, а конкретні люди зі своїми реальними біографіями й почуттями, зумовленими соціальними обставинами. Через своїх героїв йому вдалося відтворити дух історичного часу, висловити біль, страждання й сподівання китайського народу.

Ду Фу поділяв принципи конфуціанства, шукаючи шляхів досягнення соціальної гармонії. Мрія поета втілилася в образі величезного будинку, у якому б знайшли спасіння всі злидарі, жебраки й безпритульні (вірш «Якби я міг побудувати дійЛіричний герой готовий «замерзнути» чи «втратити життя», аби тільки побачити цей «спільний дім для всіх» символ миру й щастя в країні.

У ліриці Ду Фу звучать традиційні для китайської поезії теми розлуки, самотності та відчуження. Однак якщо в Лі Бо перебування на самоті було пов’язано з необхідністю осмислити життєвий шлях дао, то в Ду Фу самотність спричинена передовсім історичними обставинами. Поет трагічно переживає негаразди й у своєму житті, і в житті всієї країни. Ду Фу порівнює себе то з порожнім човном, то із самотнім птахом у цих образах знайшла відображення

драма звичайного китайця VIII ст., доля якого постійно крутила у вирі подій, випробовувала війнами й злиднями (вірш «Самотня дика гуска» та ін.).

Безумовно, соціальні теми й мотиви переважають у творчості Ду Фу, але він віддав належне й пейзажній та філософській ліриці. Поет уважно придивлявся до життя природи, прагнув жити в гармонії з нею, захоплювався її красою, але сприймав її не відсторонено, а як людина свого часу. Природа в Ду Фу ще один привід для роздумів над власною долею й життям народу.

Трагізм і світло ідеалу. Природа й людина в поезії митця живуть одним життям. Краєвиди, створені поетом, оживають завдяки тому, що їх органічною часткою стають люди. Із природою разом вони і вмирають, бо життя і смерть нерозривні начала Всесвіту. Природа навчає, як треба сприймати смерть: гідно, як необхідність, закономірне завершення земного існування. Однак у природі цілковитої смерті не буває, бо після зими завжди настає весна, а те, що стало прахом, переходить у інші форми. Тому, придивившись до природного життя, Ду Фу дійшов висновку, що попри трагізм буття, попри смерть і горе, людина, народ і вся країна здатні до нового відродження. Можливо, тому його поезія позбавлена безвиході. Вона трагічна за змістом, але в ній є і світло прекрасного ідеалу. Митець вірив у щасливе майбутнє свого народу.

ВЕСНЯНИЙ КРАЄВИД

коментарі у вірші «Весняний краєвид» картина природи контрастує з описом зруйнованої батьківщини. Поета хвилюють внутрішні чвари, що призводять до спустошення й зубожіння країни. Проте він вірить, що, як природа навесні, його вітчизна оживе й знову розквітне.

Хоча батьківщину зруйновано, гори і ріки існують.

В столиці весна буяє, дерева й трава — густі.

Бачачи нелад часу, я й серед квітів плачу.

Ремствуючи на розлуку, і серед птахів тужу.

 

Низка сигнальних вогнищ не гасне уже півроку.

За лист від родичів з дому я б купу грошей віддав.

Біле моє волосся все рідшає після гребінки, а скоро, мабуть, і зовсім не буде тримати шпильок.

(Переклад із китайської Геннадін Туркова)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Як ви зрозуміли початок вірша: «Хоча батьківщину зруйновано, — гори і ріки існують...»? 2. У яких рядках утілено реальний трагізм світу?

3. Визначте тему й ідею вірша. 4. Охарактеризуйте образ ліричного героя твору.

Порівнюємо. Порівняйте ліричного героя Лі Бо й Ду Фу (на прикладі прочитаних віршів). Що є спільним для них? Чим відрізняються ці образи?

Для обговорення. Які думки й асоціації викликає образ весни в ліричного героя Ду Фу? Поясніть, чому він каже про себе: «... я й серед квітів плачу»,«... і серед птахів тужу»? Що викликає в нього тугу й сльози?

Творче завдання. Створіть (усно)словесний портрет ліричного героя Ду Фу після прочитання вірша «Весняний краєвид».

ПОДОРОЖУЮЧИ, ВНОЧІ ОПИСУЮ ПОЧУТТЯ

Коментарі про щ0 g н0 писав ду фу( він завЖдИ прагнув простоти, прозорості й предметності. Авторська думка знаходить вираження в зрозумілих і конкретних образах, а втілені почуття проймають душу кожного, хто читає його рядки. Ду Фу відмовився від пишних висловів і складних метафор, наблизивши поезію до життя. Він бере образи з реальності, одухотворюючи їх силою свого таланту. Крім того, у поезії Ду Фу сформувався так званий «мінливий стиль», що давав змогу авторові в одному вірші відображати цілу гаму людських переживань. Це був рішучий відступ від традицій, що перетворило його вірші на багатовимірні конструкції, невеличкі драми в поезії. Поезія Ду Фу є прикладом єднання поета з життям народу, природою та країною.

Ворошить легіт ріденьку на березі травку. Крізь ніч посуває човен високу щоглу.

Нависли зірки над безмежжям голого степу. Мечеться місяць в потоці Великої річки.

Займаючись віршами, станеш хіба відомим? Старий та хворий, спробуй одерж посаду!

Мотляюсь по світу.

3 ким себе порівняти? Між землею і небом чайка на мілині піщаній. (Переклад із китайської Геннадія Туркова)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які думки й почуття викликав у вас цей твір? 2. Знайдіть у вірші уособлення в зображенні природних явищ. Яку роль вони відіграють у творі? 3. Як змальовує своє життя поет? 4. Знайдіть у вірші епітети й метафори, що відображають душевний неспокій ліричного героя.

Порівнюємо. Порівняйте ставлення до самотності у творчості Лі Бо й Ду Фу. У кого з поетів самотність набуває більш трагічного забарвлення? Поясніть свою думку.

Для обговорення. Дайте своє тлумачення останніх рядків вірша Чому саме чайка стала символом трагічної долі поета?

Творче завдання. Усно опишіть картину природи, навіяну віршем

ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК

коментаріце один 3 останніх творів поета. Незважаючи на складні обставини, митець дбав не про власне благополуччя, а про добробут країни. Залишившись відданим філософії конфуціанства, він утверджував у творі суспільний ідеал — мирну працю натомість війни й розбрату. Хліб і шовк — традиційні символи, що відображали уявлення китайців про щастя для всіх і кожного. У простих ритмах цього вірша відчувається радість життя й спільної праці.

Напевно, міст у Піднебесній57 Не менше тисяч десяти.

Але нема такого міста,

Де б воїнів у латах не знайти.

Якби ж ми переплавити могли Ті лати на орала для землі.

Щоб кожну латочку бездоглядних ланів Переорати за погожих днів.

Щоб селянин і сіяв, і збирав,

І шовкопряди листям годував.

Щоб той, хто любить рідну землю,

Не лив за нею сліз даремно.

Чоловіки б у полі працювали,

І шовк, співаючи, жінки звивали.

(Переклад із китайської Т. ІІекура)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте основну тему й ідею вірша. 2. Охарактеризуйте позицію автора. У яких рядках вона виявляється? 3. Яку роль виконує утворі образ пісні («І шовк, співаючи, жінки звивали»)?

Порівнюємо. У Старому Заповіті Біблії є такі слова: «Прийде час, коли народи перекують мечі на рала, а списи на серпи й не будуть більше вчитися воювати».Що спільного між «Піснею про хліб і шовк» і цим біблійним виразом?

Для обговорення. Які ідеї конфуціанства знайшли відтворення в цьому вірші?

Краса слова

У творах Ду Фу є чимало поетичних образів, які набувають символічності.

Наприклад, чайка— утілення важкої долі поета, човен— символ його звивистого шляху та ін.

• Знайдіть у прочитаних вами віршах такі символічні образи й розкрийте їх значення.

Перевірте себе. 1. Назвіть основні факти життя Ду Фу Що обумовило драматизм долі поета? 2. Чому Ду Фу називають «поетом-істориком»? 3. Чи є різниця в зображенні природи в ліриці Лі Бо та Ду Фу? У кого з поетів зображення природи більше пов’язане з людським життям? 4. Доведіть, що Ду Фу — поет-патріот. Розкрийте його любов до батьківщини на прикладі конкретних текстів. 5. Які соціальні проблеми порушував Ду Фу у своїх віршах? 6. Яким постає образ поета у віршах Ду Фу? Свою відповідь проілюструйте цитатами з тексту. 7. Розкрийте зв'язок Ду Фу з конфуціанством. 8. Які рядки поета вас найбільше схвилювали? Чому?

ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКА ЛІРИКА

Культурні центри і мови Сходу. Наскільки складним був розвиток Середньовіччя на далекому Сході, настільки ж непростим він був і в Азії, зокрема в центральній її частині. Тепер державні кордони відділяють Іран, Афганістан, Таджикистан та інші країни, а наприкінці І тис. и. е. це була територія різноманітних халіфатів, між якими здійснювалася активна міграція населення.

Культура та література в цьому величезному регіоні в І та II тис. відзначалися розмаїттям і оригінальністю. З одного боку, на це впливав розвиток великих культурних центрів таких міст, як Бухара, Самарканд, Ісфахан та ііі. З іншого боку, важливим чинником формування художньої літератури був розвиток мов, які (подібно до європейських груп германських, романських і слов'янських мов) знаходилися в безперервному русі. УІ тис. в Середній Азії до IX ст. була поширена мова пехчеві, що поступилася місцем мові фарсі саме цією мовою були написані шедеври не тільки східної літератури, а й численні наукові праці (з математики, медицини, астрономії тощо), завдяки яким азійська культура поширила свій вплив па три континенти Азію, Європу й Африку в усіх сферах життя.

 

Географічно в центрі цього культурного світу знаходився нинішній Таджикистан, а мовою культури була фарсі (тобто давня мова, що була покладена в основу нинішньої перської). Саме тому прийнято визначати літературу цього регіону певного часу як персько-таджицьку.

Митці. Становлення, розвиток і розквіт персько-таджицької лірики пов’язані насамперед з іменем поета Рудакі (бл. 858 941 рр.). Він став засновником персько-таджицької лірики.

У його творчості знаходимо витоки багатьох поетичних жанрів. Основна форма творів Рудакі дистих (бейти), про кількість яких вчені сперечаються ще й досі.

Халіфат — ісламська теократична (тобто та, що керується Божими законами) або феодальна арабсько-мусульманська держава. Вісім великих халіфатів, що утворилися на територіях Малої та Середньої Азії, півночі Африки та в Європі, дали початок нинішнім азійським державам.

Коментарі Бейт (з арабськ. дім) — дворядковий вірш, який є базою для утворення подальших поетичних форм — рубаї, газелі та ін. Кожен рядок бейта означав «схил даху», а два — це цілий дах над одним будинком. Таким чином, симетрична римована пара рядків визнається фундаментальним засобом написання поезії, що виражає дух культури й літератури.

Провідними мотивами лірики Рудакі стали оспівування радощів життя, відчуття фізичної та інтелектуальної сили, що поєднуються з печаллю за втраченим минулим і відчуттям примхливої долі. Після поетичного злету, коли Рудакі був улюбленцем правителя Аміра, митець став жертвою змови заздрісників. Його позбавили можливості бачити, а також майна. Він номер у хворобах і бідності у своєму рідному селищі, залишивши нащадкам лише вірші.

Не менш важливою постаттю для персько-таджицької літератури став поет Фірдоусі (935 1020), який прославився написанням епічної поеми «Шатаме». Ім'я Фірдоусі означає «райський», а дане йому сучасниками прізвисько Хакім «мудрець». У його творах відображено вічність краси, мудрості й прагнення до пізнання світу.

Коментарі    «Шахнаме» («Книга царів»)— національний іранський епос, що

описує історію країни від найдавніших часів до VII от., коли на територію країни проникає іслам. За обсягом ця поема, яку Фірдоусі писав більше ЗО років, перевищує майже вдвічі «Іліаду» та «Одіссею» Гомера.

Не можна обійти увагою й постать одного з найуславленіших поетів Сходу — Нізамі Гянджеві (1141 1209), який народився на території сучасного Азербайджану. При народженні сина назвали Ільясом, Гянджеві це ім'я автора за назвою міста, де він народився, а Нізамі узятий поетом псевдонім. Родина, з якої він походив, здавна займалася вишивкою ткацтво та вишивка й досі вважаються на Сході «чоловічими» професіями, так само було й за

 

часів поета. Але хлопець відмовився від родинної праці, замінивши її іншим мистецтвом терплячим «вишиванням» поетичним словом.

Маючи хист до різних наук, Нізамі, однак, прославився як автор поетичних творів. Найвідомішими є його п’ять поем {«Хамсе»), серед яких иайпрекрас-ііііні східні поеми про закоханих: «Jleiuii і Меджнун» і«Хосров і Ширіи». Остання це не лише гімн коханню, у ній в алегоричній формі представлена історія пошуків Бога.

Не менш важливими для розвитку персько-таджицької поезії були Сааді    поет-філософ, автор

поеми «Бостап» («Плодючий сад»), Хафіз класик, який писав свої поетичні твори у формі газелі, Навої автор героїко-ромаитичної поеми «Фархад і Ширіи».

І, звичайно, уся краса східної лірики розкривається у творчості ще одного автора, який став легендарним співцем життя в його цілісності, повноті та радості Омара Хайяма.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть і покажіть на мапі країни, де формувалася персько-таджицька література. 2. Що вплинуло на розвиток персько-таджицької літератури? 3. Назвіть видатних представників персько-таджицької лірики, їхні твори.

4. Які теми й мотиви розроблялися в персько-таджицькій ліриці?

Робота в групах. Поділіться на групи й підготуйте повідомлення та презентації про видатних митців персько-таджицької літератури (за вибором).

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 19:04, посмотрело: 12947