§ 30. Основні типи ґрунтів України. Ґрунтові ресурси

Пригадайте: 1. Що таке природні ресурси? 2. Що таке водна і вітрова ерозії? Які їхні наслідки? 3. Як ведуть боротьбу з водною і вітровою ерозією?

• Закономірності поширення та класифікація ґрунтів в Україні. У зв’язку з неоднаковим проявом чинників ґрунтоутворення різних частин нашої держави її ґрунтовий покрив вельми різноманітний. В Україні чітко простежуються дві закономірності у поширенні ґрунтів: на рівнинних територіях - широтна зональність. у гірських областях - вертикальна (висотна) поясність.

Завдання: Використовуючи карту ґрунтів України, простежте напрямок їхньої зміни у рівнинній частині. Назвіть основні типи ґрунтів, що сформувалися на рівнинах і в горах.

Кожній кліматичній області та природній зоні властиві свої зональні типи ґрунтів. Ґрунти поділяють на типи залежно від будови ґрунтового профілю, тобто наявності або відсутності тих чи тих горизонтів, їхньої потужності. Типи ґрунтів одержали назву за своїм забарвленням (наприклад, сірі лісові, чорноземи, каштанові) і поділяються на підтипи з огляду на ступінь вираженості у їхній будові певних горизонтів. За механічним складом, тобто переважанням у ґрунті піску або глини, виокремлюють різновиди ґрунтів: піщані, супіщані, суглинисті, глинисті.

Завдання: Поміркуйте, як наявність піску або глини у ґрунті впливає на його родючість. Які ґрунти за механічним складом є найродючішими і чому? Чи можна штучно регулювати механічний склад ґрунту?

Залежно від прояву чинників ґрунтоутворення ґрунти бувають структурні та безструктурні. Структура впливає на родючість ґрунту. Структура ґрунтів - їхня здатність розпадатися на окремі грудочки різної форми і розмірів.

Найкращою є зерниста структура, коли грудочки мають діаметр 1-10 мм. Саме такі частки забезпечують високий ступінь проникнення у ґрунт води і повітря. У цих ґрунтах достатньо гумусу та глинистих часток для формування грудочок. Безструктурні ґрунти не утворюють грудочок через малий вміст гумусу. Такі ґрунти не утримують у собі воду, зазнають вітрової ерозії та, як наслідок, є малородючими.

Незважаючи на компактність території, ґрунтовий покрив України доволі різноманітний. На її рівнинній частині з півночі на південь виділяють чотири основні ґрунтові зони: дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземних і каштанових ґрунтів.

• Дерново-підзолисті ґрунти. На Поліссі та у Прикарпатті під мішаними лісами в умовах надмірного зволоження сформувалися дерново-підзолисті ґрунти (мал. 114). Для їхнього ґрунтового профілю характерний поверхневий шар лісової підстилки (A₀) завтовшки 2-5 см, складений опалим листям, хвоєю, сухими плодами і гілками дерев. Під ним міститься особливий шар дернини (Ад) з напіврозкладених органічних решток. Гумусовий шар (A₁) тонкий (8-10 см), темно-сірого кольору. За ним утворився потужний (до 20 см) шар вимивання (A₂). Через промивний режим він має світло-сіре забарвлення та недовгі язики, що переходять у наступний горизонт В - перехідний. У нього бурий колір і потужність до 80 см. Материнською породою (C) для цих ґрунтів на Поліссі є зандрові піски та морена, що лишилися після танення давніх льодовиків.

Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються невисокою родючістю. Вони часто безструктурні, за механічним складом переважно піщані та супіщані. У них малий вміст гумусу: лише 1,5-2,5 %. Через надмірне зволоження дерново-підзолисті ґрунти мають кислу реакцію, що сприятливо не для всіх культурних рослин. Для поліпшення якості дерново-підзолистих ґрунтів застосовують заходи меліорації.

Меліорація (з лат. - поліпшення) - усі види робіт з охорони та підвищення родючості ґрунтів. Для нейтралізації кислої реакції ґрунтів проводять їх вапнування. Для боротьби з перезволоженням застосовують осушення, прокладаючи меліоративно-осушувальні канали. За умови внесення достатньої кількості мінеральних добрив ці ґрунти стають придатними для використання у рослинництві. На них добре ростуть картопля, жито, хміль, горох.

•    Сірі лісові ґрунти. Під ділянками широколистяних лісів лісостепу в умовах теплого та помірно вологого клімату утворилися сірі лісові ґрунти (мал. 125). У межах України вирівняють підтипи, які змінюються з півночі на південь: ясно-сірі, сірі й темно-сірі. Для будови їхнього профілю притаманна лісова підстилка (A₀) товщиною 1-2 см. Під нею - достатньо потужний гумусовий горизонт (A₁) темно-сірого кольору з великою кількістю коренів трави, що досягає 20 см. Під ним сформувався невеликий шар вимивання (A₂), який значно тоншає з півночі на південь. Перехідний горизонт (В) доходить до глибини 120 см і має буре забарвлення. Сірі лісові ґрунти лежать на лесових породах, збагачених кальцієм, в умовах промивного режиму.

Сірі лісові ґрунти доволі родючі. Вони структурні, за механічним складом супіщані та суглинисті. Вміст гумусу зростає від 2,5 % у ясно-сірих до 5 % у темно-сірих ґрунтах. Сірі лісові ґрунти потребують певних заходів меліорації. Оскільки вони слабокислі, іноді необхідне вапнування. Кількість поживних речовин у ґрунтах зростає з просуванням на південь від ясно-сірих до темно-сірих. Розташовані на схилах височин сірі лісові ґрунти зазнають водної ерозії, тому варто вживати заходів боротьби з нею: закріплення схилів рослинністю, повздовжнє розорювання схилів, їх терасування тощо.

•    Чорноземні ґрунти та їхні основні підтипи. У середній і південній частинах України в межах лісостепової та степової зон поширені найкращі ґрунти світу - чорноземи. Вони сформувалися на лесовидних породах в умовах достатнього й недостатнього зволоження. Чорноземи мають зернисту структуру і добрі водоповітряні властивості.

В Україні з півночі на південь розрізняють такі підтипи чорноземів: опідзо-лені та вилугувапі, типові (мал. 116), звичайні (мал. 117) й південні (мал. 118). Вміст гумусу в НИХ великий. Він, відповідно, збільшується від 5 % до 8 %, а потім знову зменшується до 5 %. Ґрунти багаті на поживні речовини. У будові ґрунтового профілю під шаром лісової підстилки або степової повстини (A₀) лежить дуже потужний гумусовий горизонт (A₁), товщина якого зростає на південь від 50 см до 80 см, а потім дещо тоншає. Забарвлення горизонту інтенсивно чорне. Найпотужнішим шаром гумусу, що сягає 1,5 м, вирізняються чорноземи типові, які сформувалися на лівобережжі лісостепу. Саме ці ґрунти вивчав В. Докучаев. Перехідний горизонт (В) має темно-буре забарвлення.

Материнська порода (C) - лес. Горизонти В і C помітні неозброєним оком за вмістом сполук кальцію. За реакцією чорноземні ґрунти - нейтральні. Лише

оітідзолені та вилугувані чорноземи є слабокислими. Вони структурні, за механічним складом суглинисті й супіщані. Із заходів меліорації чорноземи на пагорбах потребують боротьби з водною ерозією. Чорноземи південні зрошують.

•    Каштанові ґрунти. На півдні Причорноморської

низовини і в Степовому Криму поширені каштанові ґрунти (мал. 119). Вони розвинулися в умовах недостатньої кількості опадів і високої температури на засолених материнських породах, що містять гіпс. Для них характерний достатньо потужний гумусовий горизонт сіро-каштанового кольору товщиною 15-25 см. Перехідний горизонт (В) бурого кольору сягає глибини 60 см. Материнська порода (C) - лесовидні суглинки. Майже 50 % загальної площі займають солонці. У межах України з півночі на південь змінюються два підтипи каштанових ґрунтів: темно-каштанові й каштанові. Вміст гумусу в них зменшується від 4 до 2 %. Ґрунти безструктурні. За механічним складом - супіщані та піщані.

Каштанові ґрунти часто зазнають вітрової ерозії. За хімічною реакцією вони слабо лужні. За умов меліорації дають високі врожаї культурних рослин: кавунів, виноград}', соняшнику. Основними заходами меліорації є зрошення у поєднанні з гіпсуванням (для нейтралізації лугів) і внесенням мінеральних добрив.

• Коричневі та червоно-бурі ґрунти. На Південному березі Криму в умовах субтропічного клімату незначною смугою сформувалися родючі коричневі

(мал. 1.20) та червоно-бурі ґрунти. Вони мають під лісовою підстилкою потужний (30-40 см) гумусовий горизонт коричневого кольору. Перехідний горизонт (В) яскраво-коричневого кольору заглиблюється до 90 см. Ґрунти утворилися на вапняках. Вміст гумусу достатньо великий - 3,5-4 %. Ґрунти структурні. За хімічною реакцією нейтральні. Вирізняються високою родючістю.

• Азональні типи ґрунтів. У межах України, крім зональних типів ґрунтів, сформувалися азональні, тобто поширені у різних природних зонах у зв’язку зі специфічними природними умовами. Так, у заплавах річок значні площі займають лучні й дернові ґрунти. У зоні мішаних лісів в умовах надмірного зволоження і високого рівня ґрунтових вод утворилися болотні ґрунти.

На півдні серед каштанових ґрунтів можна зустріти солончаки, солонці та солоді, які не мають властивого ґрунтам поділ}' на горизонти.

•    Ґрунти гірських областей. У горах спостерігається вертикальна (висотна) поясність ґрунтів. Гірські ґрунти щебенюваті, з низьким вмістом перегною, тому малородючі. В Українських Карпатах з висотою ґрунти змінюються від дерново-підзолистих до бурих лісових і гірсько-лучних. У Кримських горах поширені бурі лісові, а на яйлах - лучні ґрунти.

•    Що таке ґрунтові ресурси та земельний фонд. Ґрунти - одне з найбільших багатств України. Саме ґрунти на 98 % забезпечують людство продуктами харчування. Решту дають водойми.

Ґрунтові ресурси - це всі ґрунти, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності. Ґрунтові ресурси вичерпні, але відновні за умови раціонального їх використання. У зв’язку з дуже повільними темпами ґрунтоутворення руйнування ґрунтів є украй небезпечним явищем.

Земельний фонд держави - це всі її території, що вкриті ґрунтами, незалежно від їхнього ступеня родючості та характеру використання. В Україні він становить 603,6 тис. км². Лише 0,1 тис. км² - це території, позбавлені ґрунтів: яри, незакріплені піски, кар’єри тощо.

•    Структура земельного фонду України. Структура земельного фонду дуже сприятлива для господарської діяльності. Залежно від призначення в Україні виділяють такі землі: сільськогосподарські угіддя, лісовий фонд, водний фонд, антропогенна забудова, заповідний фонд, інші землі (мал. 121).

На сільськогосподарських угіддях, які становлять 70,5 % земельного фонду країни, розвивають різні галузі рослинництва і тваринництва. Орні землі займають 56,9 % земельного фонду, що є одним із найвищих показників у світі. На пасовища й сіножаті, які використовують для заготівлі кормів і випасання худоби, припадає відповідно 7,7 % та 4 % земельного фонду. Під садівництво і виноградарство відведено незначні площі (1,9 % земельного фонд}').

Лісовий фонд України має невеликі площі - 16,6 % території. Він охоплює природні лісові масиви Полісся, Лісостепу, Українських Карпат і Кримських гір, а також штучні лісонасадження в межах степової зони (захисні лісосмуги).

Землі водного фонду (3,9 % площі) зайняті річками, озерами, болотами, штучними водоймами, водогосподарчими спорудами. За рахунок будівництва водосховищ і каналів істотно збільшився водний фонд України, що призвело до вилучення з господарського використання значних площ земель.

Площі антропогенної забудови безперервно зростають. До них належать землі під містами, промисловими об'єктами, наземними шляхами сполучення тощо.

На землях природоохоронного призначення (заповідний фонд - 3 %) розміщено біосферні та природні заповідники, природні національні парки, заказники, дендрологічні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи тощо. На цих землях заборонено діяльність, яка призводить до порушення їхніх природних комплексів.

Також виділяють землі рекреаційного призначення, що використовують для відпочинку і туризму.

• Проблеми використання ґрунтів в Україні. Ґрунти - найважливіше природне багатство України. Більш як 65 % ґрунтового покриву України припадає на чорноземи. Для підвищення родючості ґрунтів широко застосовують різні види меліоративних робіт: зрошення, осушення, хімізацію, боротьбу з негативними природними процесами та явищами (вітровою і водною ерозією, забрудненням, засоленням ґрунтів та ін.). Водночас непродумане господарське використання ґрунтів призводить до негативних наслідків: погіршується їхня структура, зменшується родючість. Усі землі України потребують дбайливого використання й охорони. У результаті антропогенної діяльності загострюється проблема скорочення орних земель.

Через неправильні методи господарювання на значних площах прискорюється ерозія ґрунтів. Так, на 1/3 загальної площі сільськогосподарських угідь спостерігається водна ерозія, понад 1 /2 земель зазнають впливу вітрової ерозії. У зоні аварії на Чорнобильській ЛЕС унаслідок радіоактивного забруднення майже 2 тис. км² земель вилучено з господарського використання. У районах розробки корисних копалин відкритим способом ґрунтовий покрив знищується. Території, позбавлені ґрунтів, називають «місячними ландшафтами». Вони потребують рекультивації.

Рекультивація (з лат. - повертаю) - комплекс заходів із повного або часткового відновлення ґрунтів.

Відновлення ґрунтів - складний і тривалий процес, який передбачає комплекс послідовних заходів. Перед початком видобутку корисних копалин кар’єрним способом ґрунти слід зняти й перевезти в інше місце для тимчасового зберігання. Після закриття кар'єру необхідно розпочати рекультивацію з випо-ложування та закріплення схилів, або їх терасування. Це варто робити, щоб запобігти водній ерозії. Після цього можна завезти ґрунти й обов’язково посадити рослини для відновлення процесів ґрунтоутворення.

Від надмірного зрошення відбувається вторинне засолення і заболочування чималих площ. Під дією гербіцидів у ґрунті різко зменшується кількість мікроорганізмів. Небезпечним є і надлишкове застосування мінеральних добрив. Усе це потребує невідкладних заходів, спрямованих на збереження й охорону фунтів України.

Перевір себе

1.    За картою ґрунтів поясніть закономірності їхнього поширення на території України.

2.    Назвіть основні зональні типи ґрунтів в Україні. Порівняйте будову їхнього ґрунтового профілю та властивості.

3.    Що таке земельний фонд країни? Проаналізуйте структуру земельного фонду України.

4.    Які проблеми виникають у зв’язку з нераціональним використанням земельних ресурсів у нашій державі? Як, на вашу думку, їх можна подолати?

5. Підготуйте інформацію про ґрунти вашої місцевості та основні напрями і проблеми їх використання.

6. Як ви вважаєте, чи є в Україні потреба розширювати або скорочувати площі орних земель? Якщо так, то за рахунок якої частини земельного фонду?

S7. Поміркуйте, які заходи меліорації необхідні для різних типів ґрунтів України.

8. Під час Другої світової війни німці вивозили ешелонами українські чорноземи у Західну Європу. Чому властивості цих ґрунтів змінювалися в нових природних умовах?

Проект для краєзнавця

У народній приказці мовиться: «Не земля родить, а руки». Чи стосуються ці слова ґрунтів? Дослідіть ґрунтовий покрив вашої місцевості. Які типи і підтипи ґрунту поширені у вашому районі? Яких заходів вживають для поліпшення їхньої родючості?

Мета: пригадати поняття про ґрунт та основні чинники ґрунтоутворення; з’ясувати залежність формування ґрунтових горизонтів і властивостей ґрунтів від інших природних компонентів.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Кобернік