Народна Освіта » Географія » § 29. Умови ґрунтоутворення. Основні типи ґрунтів

НАРОДНА ОСВІТА

§ 29. Умови ґрунтоутворення. Основні типи ґрунтів

Пригадайте: 1. Що таке Грунґ? 2. Яка відмінність між ґрунтом і гірською породою? 3. Які ґрунти поширені у вашій місцевості?

Умови ґрунтотворення. Утворення ґрунтів — складний процес, який триває сотні або й тисячі років. Ґрунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвіриих чинників — материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, життєдіяльності тварин і мікроорганізмів, господарського виливу людини (мол. 79).

Ґрунтотвірна (материнська) порода — середовище, у якому відбувається діяльність живих організмів, а також вихідний матеріал, з якого формується ґрунт. Якість ґрунту залежить насамперед від хімічного складу гірської

породи. Чим більше хімічних елементів у породі, тим кращим буде ґрунт, і навпаки. Велике значення мають механічний склад і будова породи. Від них залежать фізичні властивості ґрунту, його щільність, водний, повітряний і тепловий режими, глибина залягання ґрунтових вод. Усі ці властивості впливають иа характер ґруитотвіриих процесів, мінералізацію й гуміфікацію рослинних решток, швидкість накопичення й переміщення речовин у ґрунті.

Найцінніші ґрунтотвіриі породи — карбонатні леси, лесовані суглинки, менш цінні — безкарбонатні суглинки. Бідними материнськими породами є кварцові піски. Ґрунти, які утворюються з порід, що містять багато солей, характеризуються великим умістом легкорозчинних солей.

Материнські породи (підґрунтя) визначають мінеральний склад, фізичні й хімічні властивості ґрунту. В Україні такими породами є четвертинні відклади — переважно лесові й піщані. Від них до ґрунт}' потрапляють дрібні тверді часточки — глина й пісок, а в гірських районах до них долучаються гравій і щебінь.

Активно впливає на формування різних типів ґрунтів клімат, зокрема співвідношення тепла й вологи на певній території. За надмірного зволоження формуються заболочені ґрунти, у яких можуть утворюватися торфовий шар і глей — сизі плями із сполук заліза. Натомість недостатнє зволоження ґрунту спричинює формування солончаків: до поверхні иа місце вологи, що швидко випаровується, піднімається вода з глибин разом із розчиненими солями. Також клімат виливає иа ґрунтоутворення через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав’яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). І навпаки, за надмірної сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, через що утворюється мало перегною, тому й ґрунти будуть менш родючими або й бідними.

Тварини, що живуть у ґрунті (дощові черви, кроти), розпушують його й подрібнюють рештки рослин, які мікроорганізми (різні бактерії) перетворюють па перегній. Вони розщеплюють органічні рештки иа мінеральні речовини та хімічні елементи. Тільки в такому вигляді їх знову можуть засвоювати рослини. Крім того, перегній і кальцій склеюють тверді мінеральні часточки в грудки різного розміру, між якими в ґрунт проникають вода й повітря.

Господарська діяльність людини може підвищити родючість ґрунт}·* завдяки науково обґрунтованому його обробленню або ж знизити її через нераціональне господарювання. Важливе значення для поліпшення якості ґрунтів має внесення органічних і мінеральних добрив (мол. 80).

Процес ґрунтоутворення дуже повільний. В Україні, яка розташована в середніх широтах помірного поясу, для утворення родючого шару ґрунту завтовшки 0,5-2 см знадобиться приблизно 100 років.

Найважливішою складовою ґрунту є гумус, тобто перегній, який утворюється з органічних решток, що постійно потрапляють у ґрунт, де розкладаються й синтезуються. Гумус у ґрунті робить його пухкішим, поліпшує новітро-й водопроникні властивості.

Основною ознакою Грунту є його родючість, що істотно відрізняє ґрунт від гірської породи, з якої він утворився. Родючістю ґрунту називають його здатність забезпечувати рослини всім необхідним для їх росту й розвитку водою, повітрям, поживними речовинами.

Шари ґрунтів з однаковими ознаками називають Грунтовими горизонтами.

Сукупність фунтових горизонтів, об’єднаних єдиним процесом ґрунтоутворення, становить ґрунтовий профіль. Будова ґрунтового профілю визначається ознаками окремих фунтових горизонтів, які закономірно переходять один в інший. Серед них: лісова підстилка чи степова повстина, гумусовий горизонт, горизонт вимивання, перехідний горизонт, материнська порода.

Основні типи фунтів, закономірності їх поширення. В Україні поширені такі основні тини фунтів: дерново-підзолисті, дернові; буроземи; сірі, ясно-сірі й темно-сірі лісові; чорноземи й каштанові; коричневі; лучні й болотні; солонці, солончаки й солоді (моя. 81).

Під час проведення фунтового картографування в Україні виявлено 650 видів фунтів. Різні тини ґрунтів займають різну площу.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти поширені переважно в північній (поліській) частині України. Ґрунтотвірні породи мають переважно легкий механічний склад і представлені піщаними й супіщаними льодовиковими та водно-льодовиковими відкладами. Грунти формуються в умовах надмірного зволоження. Під заболоченими лісами чи на луках утворюються оглеєні фунти. На зволожених територіях під сосновими лісами (борами),

а також на піщаних терасах, формуються дерново-борові ґрунти. Потужність їх гумусового горизонту становить 18-24 см. Ці фунти характеризуються низьким умістом гумусу (1,5-2 %), несприятливими фізичними властивостями іі невисокою родючістю. Вони потребують угноєння й унесення мінеральних добрив. На Поліссі в місцях виходу па поверхню відкладів крейди сформувалися досить родючі дерново-карбонатні ґрунти.

У лісостеповій зоні, а також у південних районах Полісся поширені сірі й ясно-сірі лісові — перехідні від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів. Вони сформувалися на лесовому підґрунті під широколистими лісами. У розріджених лісах утворилися темно-сірі опідзолені ґрунти. Уміст гумусу в них невеликий — 1,8 4,3 %, потужність гумусового горизонту — 26 47 см. Основні ґруитотвірні породи — пористі леси й лесоиодібиі суглинки, які здатні накопичувати вологу. Регулювання водного режиму цих фунтів є важливою умовою підвищення їх родючості.

Найпоширеніші в Україні чорноземи й каштанові фунти. Найродючіши-ми є чорноземи. Вони займають найбільшу площу, мають велику потужність, зернисту структуру. Чорноземи багаті па гумус (4-6 %), гумусовий горизонт має потужність 60-80 см. Вони помірно зволожені, мають темно-сіре забарвлення. Основними фуігготвірними породами є леси й лесоиодібиі суглинки.

Формування різних підтипів чорноземів підпорядковане широтній зональності. У зоні лісостепу формуються чорноземи опідзолені й типові, у північному стену — чорноземи звичайні, у центральній степовій частині й па південному заході — чорноземи південні. Звичайні, типові й опідзолені чорноземи України належать до найродючіших фунтів світу.

У сухому південному Степу поширені темно-каштанові ґрунти, а в сухих умовах причорноморських і присиваських степів — каштанові. Вони мають менш потужний гумусовий горизонт (до 55 см), уміст гумусу в них становить 1,3-2,9 %.

На півдні, у районах із субтропічним кліматом, переважають коричневі й червоно-коричневі Грунти (Півдеіший берег Криму). Уміст гумусу в них становить 3 % і вище. Ці фунти формуються в умовах недостатнього (у теплий період) зволоження.

Лучні й болотні Грунти не повиою мірою підпадають під зональне розміщення, хоча найкращі природно-кліматичні умови для їх формування створюються саме в зонах достатнього зволоження, тобто в західних і північних (поліських) районах України. У степових районах лучні й болотні фунти засолені. Лучні фунти формуються в умовах значного зволоження, болотні — перезволожсяІІЯ.

Усі лучні й болотні фунти потребують осушувально-зрошувальної водної меліорації. Однак великомасштабна осушувальна меліорація, яка інтенсивно проводилася на Поліссі, не завжди давала позитивні результати. Спостерігалося пересушений земель, а в період інтенсивних опадів вода затоплювала великі площі. Дотримання виважених і науково обґрунтованих підходів щодо водної меліорації має дуже важливе екологічне значення.

У південних посушливих районах поширені солончаки, солонці й солоді, їх площа за останні роки поступово збільшується, що призводить до зменшення площі продуктивних фунтів. Особливо інтенсивно цей процес відбувається поблизу великих дніпровських водойм у південній і центральній частинах України, а також на поливних землях.

Солончаки утворюються внаслідок випаровування мінералізованих фунтових вод, що залягають близько від поверхні. Вони поширені в південній частині України. Загалом солончаки займають порівняно невеликі території. Значну площу охоплюють в Україні солонці, які засолені менше за солончаки. У пониззі, на добре зволожених землях Причорномор'я й Приазов’я, поширені солоді, що сформувалися внаслідок вилуговування засолених фунтів.

Бурі лісові (буроземи) і буро-підзолисті ґрунти поширені в межах лісової смуги висотних поясів Карпат, а також у Передкарпатті та Закарпатті, па північних схилах Кримських гір. Ці фунти формуються в умовах достатнього зволоження, тривалого теплого періоду, переважно за участю мікроорганізмів, під листяними або хвойними лісами. На вузькій смузі Південного берега Криму переважають червоно-бурі та коричневі фунти.

Дослідження В. Докучаєва. Василь Докучає в (1846-1903) — відомий природознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії. У 1888-1894 рр. па запрошення Полтавського губернського земства очолював експедицію, що вивчала фунти, рослинність і геологічні умови Полтавщини. За його ініціативи було складено фунтові карти губернії, створено в м. Полтаві природничо-історичний музей. В. Докучаєв видав монографію «Наш степ раніше й тепер», розробив методику визначення, чи були раніше ліси на південних українських теренах. Нагороджений золотою медаллю й орденом «За заслуги в землеробстві» на Всесвітній виставці в м. Парижі 1889 р. Учений сформулював так званий закон зональності, що показує «найтісніший зв’язок клімату, фунтів, тваринних і рослинних організмів» і «співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини».

Дискусійний клуб

Що, на вашу думку, означає вислів: «Ґрунт сам себе удобрює»?

Карта ґрунтів. На карті ґрунтів (мал. 82) відображено поширення типів і різновидів ґрунтів па певній території. Для складання карт проводять експедиційні дослідження — зйомку (знімання) фунтового покриву. Залежно від мети й призначення ґрунтознавчі дослідження проводяться в межах окремих сільськогосподарських чи лісових господарств, природних або адміністративних районів, областей, країв, природних зон, держав.

Висновки

Ґоунт — особливе природне тіло, верхній пухкий родючий шар. До складу ґрунту входять різні мінеральні (вода, повітря, мінеральні солі, пісок і глина) та органічні речовини (перегній).

Ґрунтотвірними чинниками є материнські породи, вода, клімат, рельєф, рослинність, життєдіяльність тварин і мікроорганізмів, господарський вплив людини.

На рівнинній частині України сформувалися такі основні типи ґрунтів: дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи (опідзолені, типові, звичайні, південні), каштанові, лучні, болотні, солонці, солончаки, солоді.

На рівнинній частині України поширення ґрунтів підпорядковане закону широтної зональності, а в горах — вертикальної поясності.

Запитання та завдання

1.    Поясніть, під впливом яких чинників формується ґрунт. Назвіть основні типи ґрунтів України.

2.    Охарактеризуйте дерново-підзолисті ґрунти та чорноземи. Чим вони відрізняються?

3.    Які існують закономірності поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах? Поясніть основні причини такого поширення.

4.    Яких заходів необхідно вжити для збереження родючості ґрунтів?

Дослідження

Проаналізуйте, як діяльність людини впливає на родючість ґрунтів.

Це цікаво

•    Найбільш родючими ґрунтами не тільки в Україні, а й у світі є чорноземи. Гумусний шар у них може сягати 120 см! Про їх родючість колись казали: «Земля така добра, що посадиш оглоблю, то виросте тарантас».

•    Відомий англійський біолог Чарльз Дарвін написав про дощовихчерв’яків: «певно, жодна інша тварина у світі не відіграє такої важливої ролі в природі. Армія цих підземних копачів на 1 га ґрунту становить 130 тис. особин. За рік вони перевертають понад ЗО т землі».

Готуємося до наступного уроку Підготуйте повідомлення про рослини, занесені до Червоної книги України.

Пригадайте: 1. Що таке природні ресурси? 2. Яке місце в структурі ресурсів займає ґрунт? 3. Які ґрунти поширені в Україні?

Ґрунтові ресурси України. Землі, які використовуються чи можуть використовуватися людиною для задоволення її потреб, утворюють земельні (ґрунтові) ресурси країни. По суті, такими землями є весь земельний фонд України. Земля використовується в сільському й лісовому господарстві, па ній зводяться житлові будівлі й промислові об'єкти, прокладаються транспортні шляхи. Частину земель займають природні й штучні водойми, які також використовуються з господарською метою.

Земельний фонд України становить понад 60 мли га. Майже 70 % займають сільськогосподарські угіддя. Вони зосереджені переважно на родючих фунтах і дуже розорані. Орні землі (або рілля) займають 4/5 загальної площі сільськогосподарських угідь (мол. 83). Це один із найвищих показників у світі. Забезпеченість одного мешканця країни ріллею перевищує світовий і європейський показники майже в 2,5 рази. Найвища частка ріллі в степовій зоні — до 80 %. Це дає змогу розвивати різноманітні галузі сільського господарства.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 3-08-2016, 01:06, Переглядів: 5520