§ 45. Механічний рух населення

Ви дізнаєтесь:

• про причини міграцій та основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні
• про міграційну політику
• що таке діаспора і якою є географія української діаспори

Пригадайте що таке міграція які існують види міграцій, чим відрізняються еміграція та імміграція.

Люди завжди мріють про краще життя, прагнуть жити в безпеці, спокої й добробуті. Тому іноді вони виїжджають зі своєї країни та стають емігрантами. Міграція — потужний процес, який впливає па кількість і склад паселеппя країн світу, забезпеченість трудовими ресурсами. Зараз за кордоном працює близько 5 мли українців, передусім у Росії, Польщі, "Чехії, Італії, Іспанії, Португалії, Німеччині, Угорщині, Греції, Туреччині та США.

Зовнішні міграції, їх види та причини.

Зовнішні міграції безпосередньо не впливають па зростання паселеппя світу в цілому. Проте вони можуть суттєво змінювати кількість, статевий, віковий, національний склад як окремих країн, так і цілих регіонів планети.

Зовнішні міграції розрізняють за тривалістю та чинниками, які їх викликали. За тривалістю вони поділяються на:

• постійні (безповоротні), за яких мігранти пе мають паміру повертатися па попереднє місце проживання;
• тимчасові, за яких у мігрантів є намір повернутися через певний період па попереднє місце проживання;
• сезонні — короткочасні переселення (до одного року, наприклад па збір сільськогосподарських культур) (рис. 1).

Міграції можуть бути викликані різними чинниками:

соціально-економічними (типовий приклад — переселеппя з бідних країн до ви-сокорозвинених);

політичними (наприклад, переселеппя з території країни, де відбуваються воєнні дії);

національними (наприклад, переїзд євреїв до Палестини після створення там держави Ізраїль);

релігійними (виїзд індуїстів із Пакистану до Індії та мусульман з Індії до Пакистану після проголошення незалежності цих держав);

екологічними (відселеппя людей із 30-кіломстрової зони навколо Чорнобильської АЕС у 1986 р.).

Особливості сучасних світових міграційних процесів.

За останні кілька десятиліть відбулося помітне посилення міграційних процесів. Зараз кількість мігрантів перевищує 200 мли осіб (для порівняння: у 1960 р. — 79 млн, у 1990 р. — 155 мли). До того ж збільшився «відплив умів» — переїзд висококваліфікованих спеціалістів і науковців до високорозвипепих країн.

На сьогодні склалися три основні світові центри імміграції:

1)    Західна Європа. Міграційна політика країн цього регіону спрямована па залучення робочої сили з країн Центральної Європи, Туреччини, а також колишніх колоній. При цьому праця іммігрантів насамперед використовується на важких роботах (будівництво), шкідливих для здоров'я (металургія, обслуговування ЖКГ) або роботах, які пе потребують високого рівня кваліфікації.

2)    Лнгло-Лмерика (СШЛ й Канада). Для міграційної політики цих країн характерні два напрямки: а) залучення дешевої та мало-

кваліфікованої робочої сили переважно з країн Латинської Америки (у першу чергу з Мексики); б) переманювання висококваліфікованих спеціалістів, зокрема науковців, з інших країн, особливо із Центральної Європи та Індії («відплив умів»).

Щороку від 2,5 до 4 млн осіб перетинають міждержавні кордони (у тому числі й України) нелегально. Деякі іммігранти в'їжджають до країни тимчасово на законній підставі, але потім залишаються в ній, порушуючи умови перебування. Зростання нелегальної міграції веде до утворення замкнених громад, які найчастіше не інтегруються в суспільство.

3) Багаті нафтодобувні країни Південно-Західної Азії (насамперед Саудівська Аравія). Цей центр імміграції почав формуватися лише в 70-х рр. XX ст. Для нього характерні: а) імміграція переважно з мусульманських країн; б) переважання чоловіків серед іммігрантів; в) стримування постійних міграцій, сприяння сезонним та особливо тимчасовим міграціям.

У другій половині XX ст. у світі стрімко зросла кількість вимушених мігрантів — біжепців. Так, за даними ООН, у 1974 р. їх кількість становила близько 2 мли осіб. Зараз ця цифра перевищує 60 мли осіб, майже половина з них — діти. Найчастіше люди тікають із зон восппих конфліктів (Сирія, Ірак, Лівія, Південний Судан, Сомалі). При цьому зростає частка нелегальних мігрантів (рис. 2).

Зовнішні міграції в Україні.

Зовнішні міграції па території України відомі з давніх часів. На міграційні потоки останніх двох десятиліть впливають різні чинники, серед яких розпад Радянського Союзу, суперечливий

етап реформування економіки, падіння рівня життя населення, спрощення перетину державного кордону, розширення прав і свобод людини (у тому числі свободи пересування), розвиток приватного підприємництва. У різні періоди роль тих чи інших причин зростала або зменшувалася.

Зараз для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція. За оцінками фахівців, нею охоплено приблизно 5 мли жителів країни. Тільки із західних областей па тимчасові роботи за кордон щороку виїжджає понад 700 тис. осіб, причому частина з них працює нелегально.

В умовах стрімкого зростання міграційного руху населення постає проблема його регулювання. Саме це мас па меті міграційна політика. В Україні вона може бути одним із засобів підвищення трудового потенціалу країни та протидії депопуляції. Із цією метою необхідно створювати умови для скорочення еміграції та повернення мігрантів, які виїхали раніше.

Українська діаспора та її географія.

Діаспора — це частина народу, що живе поза країною свого походження, своєї історичної батьківщини. Кількість української діаспори оцінюється від 10 до 20 мли осіб.

Розрізняють східну та західну українську діаспору. Східна діаспора налічує понад 7 млн осіб. Її становлять українці, що живуть па території держав, які в минулому були республіками Радянського Союзу. Представники західної діаспори проживають у країнах Центральної та Західної Європи, а також в Америці, Австралії та інших частинах світу.

Майже дві третини східної діаспори становлять українці, яла проживають у Росії. Зараз за оцінками фахівців їх понад 5 мли осіб. Багато українців проживають у Молдові та Казахстані.

Найчнслеппіша західна українська діаспора в США та Канаді. У США живе близько 1,2 млн українців та осіб українського походження. У Канаді налічується понад 1 мли етнічних українців. У третини з них обоє батьків є українцями, інші мають мішане походження (рис. 3).

Значна частина західної діаспори живе в Польщі, Румунії, Словаччині та Чехії. Так, у Польщі налічується до 300 тис. українців.

Унаслідок останньої хвилі трудової міграції значпо збільшилася кількість українців у Португалії, Іспанії, Італії, Греції. За різними оцінками, у кожній із цих країн працює від кількох десятків

Рис. 3. Перші українські емігранти а Канаді працювали в сільському господарстві й досягли великих успіхів, ставши повноправними членами канадського суспільства, їхні нащадки беруть активну участь в економічному та політичному житті держави. Так, у 1989 р. Роман Гнатишин, що має українське походження, став генерал-губернатором Канади.

до 100 тис. українців. Наприклад, у Португалії в 1999 р. налічувалося тільки 127 легальних іммігрантів з України, а зараз їхня кількість перевищує 70 тис. осіб.

Внутрішні міграції населення України.

В Україні, як і в багатьох європейських країнах, протягом кількох десятиліть другої половини XX ст. основним напрямком внутрішніх міграцій було переміщення на постійне місце проживання із села до міста.

Упродовж трьох останніх десятиліть внутрішні міграції в країні мають свої особливі риси. Вони пов’язані зі структурною перебудовою економіки, нерівномірністю в розміщенні підприємств, відмінностями в соціально-економічних умовах життя та рівні безробіття. Так, уповільнилося переміщення із села до міста, зменшилися розміри сезонної міграції, а після аварії па ЧАЕС відбувався значний відплив населення з найбільш постраждалих областей.

У зв’язку з обмеженими можливостями працевлаштування в невеликих населених пунктах останнім часом збільшилися обсяги маятникової міграції (регулярні поїздки з одпого поселеного пункту, який є місцем проживання, в інший — на роботу або навчання і назад). Вони найбільш характерні для великих міст, передусім для Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя.

Останнім часом у зв’язку з воєнними конфліктами в Донецькій і Луганській областях деякі жителі України стали внутрішніми пере-

селепцями («внутрішньо переміщеними особами»). До кіпця 2015 р. офіційно було зареєстровано понад 550 тис. осіб, вимушених змінити місце проживання (найбільше їх прийняли сусідні Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області).

Головне

За тривалістю зовнішні міграції поділяють па постійні, тимчасові та сезонні. Вони можуть бути викликані соціально-економічними, політичними, національними, релігійними, екологічними причинами.

Склалися три основні світові центри імміграції: Західна Європа, Аигло-Америка, багаті нафтодобувні країни Півдеппо-Захід-пої Азії.

Для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція.

Кількість української діаспори оцінюється від 10 до 20 млп осіб. Запитання та завдання для самоперевірки

1. Якими бувають зовнішні міграції за тривалістю? 2. Якими чинниками можуть бути викликані міграції? 3. Охарактеризуйте основні світові центри імміграції. 4. Розкажіть про зовнішні міграції України. 5. Назвіть позитивні та негативні наслідки трудової міграції з території України, б. Дайте визначення поняття «діаспора». 7. Охарактеризуйте українську діаспору. 8. Визначте особливості внутрішніх міграцій на території України.

Поміркуйте

1. Чому останніми десятиліттями зросла кількість біженців? 2. Які причини обумовили формування української діаспори? 3. Із якими труднощами стикаються трудові мігранти з України? 4. Чим небезпечна нелегальна трудова міграція? Чому деякі підприємці зважуються на порушення закону й дають роботу нелегальним мігрантам?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті основні міграційні потоки сучасного світу. Практична робота 11

Обчислення показників природного та механічного руху населення в різних регіонах України [закінчення)

1.    Використовуючи інформацію про показники механічного руху населення (кількість прибулих та вибулих) у різних областях України, обчисліть сальдо зовнішньої і внутрішньої міграції.

2.    Порівняйте отримані результати із середніми показниками по Україні.

3.    Визначте області, де показники найбільше (найменше) відрізняються від середніх, та згрупуйте їх за цим принципом.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань