§ 50. Статево-віковий склад населення в світі та Україні

Пригадайте, які чинники впливають на кількість населення країн.

Наведіть приклади країн, які перебувають на етапі демографічного вибуху.

Крім показників природного руху, до демографічних характеристик тієї чи іншої території належать статевий і віковий склад населення.

СТАТЕВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ.

Статевий склад - це співвідношення (у %) кількості чоловіків і жінок, які проживають на певній території. На нього впливають особливості народжуваності і смертності чоловічого і жіночого населення. Для всього людства характерними є такі демографічні закономірності: хлопчиків загалом народжується більше, ніж дівчаток (на кожних 100 дівчаток народжуються 105 хлопчиків). Однак смертність серед осіб чоловічої статі більша, ніж серед жіночої. До біологічних причин, шо мають місце у дитячому віці, додаються соціально-економічні у дорослому віці: у більшості країн чоловіки помирають частіше внаслідок важких умов праці, поширення шкідливих звичок тощо. Натомість, у низці країн, де традиційними є ранні шлюби жінок і велика кількість народжених ними дітей, спостерігається висока смертність жіночого населення. До таких належать слабко розвинені країни з низьким рівнем розвитку медичної сфери, а також деякі мусульманські країни.

Загалом у світі існує приблизна рівновага між чоловічим і жіночим населенням з незначним переважанням чоловіків (табл. 9)

Таблиця 9

Статевий склад населення світу й окремих країн (2015 р.)

Чоловіки становлять більшість у низці країн Азії, Африки й Океанії, найбільша їх перевага — у Китаї та Індії. Жіноче населення переважає у більшості країн світу, особливо в Європі та Америці. Україна і сусідні з нею країни мають найбільшу частку жінок у статевому складі населення. ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ. Віковий склад показує співвідношення (у %) кількості осіб різних вікових груп. Загальними групами, які часто виокремлюють у віковому складі населення, є такі:

1)    населення, молодше від працездатного (діти віком до 15 років);

2)    працездатне населення (від 16 до 64 років включно);

3)    після працездатне населення, або люди старшого віку (65 років і більше).

На співвідношення між ними впливає показник природного приросту' населення. У тих країнах, де він високий, великою є частка дітей (Африка, Азія, Латинська Америка), а там, де низький або від’ємний, підвищується частка осіб старшого віку (країни Європи, СІЛА, Японія) (мал.). Україна має віковий склад населення близький до інших європейських країн (мал. 232).

У зв’язку із загальним падінням показника природного приросту і збільшенням середньої тривалості життя населення в світі загалом частка дітей поступово зменшується, а осіб старшого віку' збільшується. Така зміна співвідношення у віковому складі на користь старших вікових груп називається старінням населення. Цей процес охоплює дедалі більше і більше країн, у багатьох з них частка після праце-

здатного населення перевищила частку дітей. Україна також належить до цієї групи країн. Загалом, за оцінкою спеціалістів ООН, населення країни вважається старим, якщо частка людей віком понад 65 років перевищує 12 %. СТАТЕВО-ВІКОВІ ПІРАМІДИ. Для вивчення співвідношення між різними віковими групами чоловічого і жіночого населення світу, країн чи їх регіонів використовують статево-вікові піраміди (мал. 233, 234). Ліва і права частини піраміди відображають інформацію про населення різних статей — чоловіків і жінок. По горизонталі на піраміді відкладають кількість людей окремої вікової групи, а по вертикалі - значення (уроках) вікових інтервалів.

Статево-вікові піраміди населення у різних країнах мають різні форми залежно від демографічних процесів, що там відбуваються. У країнах з високими показниками народжуваності форма піраміди правильна: широка основа і поступове плавне звуження до вершини (мал. 234, а). Для країн, в яких відбувається старіння населення, піраміда набуває форми дзвона (мал. 234, в). Ця форма може ускладнюватися під впливом інших суспільних процесів. Зокрема, статево-вікова піраміда населення України, шо складена у 2014 р. (мал.233), має чотири заглибини. Вони пов’язані зі

зменшення народжуваності і прямими людськими втратами під час голодомору 1933-1934 рр. (на піраміді відповідає населенню у віці 81—80 років), у роки Другої світової війни (72—69 років), а також з низькою народжуваністю серед того покоління людей, яке народилося під час війни (50-44 роки), і різким зменшенням народжуваності під час соціально-економічної кризи, що розпочалася наприкінці XX ст. Найнижчий рівень народжуваності припав на 2001 р., що зафіксовано на піраміді найбільшою «вм’ятиною» (13-літнє населення країни).

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ. Ще одним узагальнюваль-ним демографічним показником є середня очікувана тривалість життя. Її розраховують як число років, шо їх має прожити кожна людина при сучасному рівні смертності.

Середня очікувана тривалість життя населення світу впродовж тисячоліть становила 30-35 років і лише в умовах індустріальної ери почала суттєво зростати. У 2015 р. вона становила 71 рік. Найвищі показники мали Японія, Сінгапур, Італія, Іспанія (83 роки). Найнижчим цей показник був у країнах екваторіальної Африки — 50—55 років. В Україні середня тривалість життя людей дорівнює 71 рік, у жінок вона значно більша (76 років) порівняно з чоловіками (66 років).

Переважання середньої тривалості життя жіночого населення над чоловічим спостерігається майже у всіх країнах світу.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ. Показники народжуваності, смертності, природного приросту, статевої і вікової структури, серед-

Світовими лідерами за переважанням середньої тривалості життя жінок над чоловіками є Росія (11 років), Білорусь і Україна (10 років). Загалом у світі цей показник становить 4 роки.

ньої тривалості життя населення певної території формують її демографічну ситуацію. У кожній країні вона різна. Водночас у найзагальніших рисах демографічна ситуація подібна для країн, що входять до кожного з двох умовних типів відтворення населення.

Для країн першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (менше 12 %о), висока середня тривалість життя, активні процеси «старіння» населення, переважання здебільшого жінок у статевій структурі. Сюди належать всі країни Європи, США, Канада, Японія, Австралія. Останнім часом країнами першого типу' відтворення стали Китай, Бразилія, У низці країн цього типу демографічну ситуацію визначають як демографічну кризу: природний приріст там або дорівнює нулю (показники народжуваності і смертності однакові), або ж має від’ємне значення (смертність більша від народжуваності). Така ситуація характерна, насамперед, для багатьох країн Європи і Японії. Лідерами за природною втратою населення нині є Болгарія, Сербія (природний приріст у них становить -6...—5 %о). Демографічну кризу переживають Україна і всі її сусіди, Німеччина, Італія, Литва, Латвія та ін.

Більшість країн Африки, Азії, Латинської Америки й Океанії належать до другого типу відтворення населення, який характеризується порівняно високими показниками народжуваності, стабільними (часто низькими) показниками смертності, високим природним приростом. У віковій структурі переважає молоде населення, у статевій у багатьох країнах - чоловіче. Країни другого типу ше перебувають у фазах демографічного вибуху, однак його пік багато з них вже пройшли.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ. На початку XX ст. Україна мала показники народжуваності і природного приросту населення, що були одними з найвищих у Європі. Проте вже наприкінці століття вона тримала сумне лідерство в Європі (та й у світі) за найнижчими їх показниками, маючи водночас дуже високі показники смертності. На рубежі XX і XXI ст. формула природного руху для України мала такий вигляд: 8,0 %>с — 15,6 %о = —7,6 %>о. Впродовж останніх років ситуація з народжуваністю (11 %о) і природним приростом (—4 %оо) дещо покращилася, однак смертність залишається на тому ж рівні, шо й була.

Результатом таких процесів стала депопуляція населення — зменшення його кількості внаслідок від’ємного природного приросту^.

Депопуляція населення для всієї території України вперше зафіксована у 1991 р., у сільській місцевості вона розпочалася ще раніше.

Показники природного руху відрізняються у різних регіонах України. Найнижчий природний приріст — у північних, східних і центральних областях. Природне скорочення там становить —8...—5 %о, а у Чернігівській області, яка найбільше втрачає населення, — менше від —9 %о. Дешо вищі показники природного приросту' (проте також від’ємні) - у південному регіоні, а найвищі - у західному (від —2,5 ... +3 %о). Додатний природний приріст мають Закарпатська, Рівненська і Волинська області, а також місто Київ. ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА. Відповідно до демографічної ситуації у країнах світу проводять певну демографічну політику. Демографічна політика - це система економічних, адміністративних, виховних і пропагандистських заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення (перш за все на народжуваність) у бажаному для себе напрямі.

У країнах з демоірафічною кризою дана політика спрямована на підвищення показників народжуваності. Для цього сім’ям з дітьми надають різні соціальні гарантії, допомоги та надбавки, податкові, транспортні, житлові пільги тощо. Політику, спрямовану на підвищення народжуваності, проводять розвинені держави Європи. В Україні демографічна політика також має таке спрямування, однак економічно-фінансова криза в країні не дає змоги активно реалізовувати ці заходи.

У країнах другого типу' відтворення демографічна політика спрямована на пониження народжуваності. Значних результатів свого часу у цьому домігся Китай, який проводив демографічну політику' під гаслом «Одна сім’я - одна дитина». Натомість демографічна політика в Індії під лозунгом «нас двоє — нам двох» ще не дала бажаних результатів.

Закарпатська область є постійним лідером в Україні за показником природного приросту населення. За останні чверть століття він був від'ємним у регіоні лише протягом шести років (1999 - 2005), але не опускався нижче за -0,6 %о.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

Статевий склад населення — це співвідношення кількості чоловіків і жінок, які проживають на певній території.

Віковий склад населення — це співвідношення кількості осіб різних вікових груп.

«Старіння населення» — це зміна співвідношення у віковому складі на користь старших вікових груп.

Демографічну ситуацію в світі чи країні характеризують показники народжуваності, смертності, природного приросту, статевого і вікового складу, середньої тривалості життя населення.

Депопуляція населення - це зменшення його кількості внаслідок від’ємного природного приросту'.

Демографічна політика, яку здійснюють країни, — це система заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.    Охарактеризуйте статевий склад населення у світі загалом. Яким є статевий склад населення в Україні?

2.    Яким є віковий склад населення у різних країнах світу'?

3.    Проаналізуйте, що відображає статево-вікова піраміда населення України (мал.).

4.    Наведіть приклади регіональних відмінностей демографічних процесів в Україні.

5*. Поміркуйте, яку демографічну політику' по грібно проводити в Україні, щоб покращити демографічну ситуацію в країні.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

За даними габл. ... обчисліть середньорічний приріст населення в Україні за періоди:

група 1- 1970- 1979 рр.; група 2- 1979- 1989 рр.; група 3 — 1989 — 2001 рр.; група 4 - 2001 - 2015 рр.

При обчисленні використайте формулу:

Пр*т <Щ-ну.т.;

де: Н_і - кількість населення на початок періоду, Н₂ — кількість населення на кінець періоду, Т — кількість років у періоді.

Пригадайте, які чинники впливають на кількість населення в різних регіонах світу.

З яких причини люди можуть переміщуватися в інші країни та між окремими регіонами України?

ВИДИ І ПРИЧИНИ МІГРАЦІЙ. Як ви вже знаєте, зміна кількості населення окремих країн і регіонів залежить не тільки від природного, але й від механічного руху населення.

Механічний рух населення, або міграція — це переміщення людей з однієї території на іншу зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Міграції бувають різних видів (мал. 235).

Залежно від того, чи перетинають люди під час переселення державні кордони, розрізняють внутрішні і зовнішні міграції. Внутрішні міграції відбуваються всередині країни між різними поселеннями і регіонами. До зовнішніх міграцій належать: виїзд людей за межі країни свого проживання (еміграція), в’їзд в країну (імміграція) або повернення у країну попереднього проживання рееміграція).

За часом перебування людей на місці вселення виокремлюють міграції постійні і тимчасові, а серед останніх - сезонні (пов’язані, наприклад, із сезонною роботою).

Механічний рух характеризують такі показники: кількість тих, хто прибув на певну територію за якийсь проміжок часу (наприклад, за рік); тих, хто вибув з неї; механічний приріст — різниця між згаданими величинами. Якщо йдеться про зовнішню міірацію, то формула дія обчислення механічного приросту (МП) матиме вигляд: МП = І — Е, де / — це показник імміграції, а Е — показник еміграції. Як і у випадку' з природним рухом, показники механічного руху населення виражаються абсолютними і відносними (у %о) числах™.

Мотивами міграцій людей можуть бути різні причини:

Слово міграція у перекладі з латинської означає переселення.

За кількістю емігрантів (понад 6,5 млн осіб) Україна останнім часом увійшла у першу п’ятірку країн світу, поступаючись Мексиці, Індії, Росії і Китаю.

а)    соціально-економічні — пошук місць з більш високим рівнем життя, місць роботи (так звана трудова міграція) чи навчання;

б)    сімейно-побутові - переїзд у зв’язку' зі шлюбом, об’єднанням родин;

в)    політичні, національні, релігійні — виїзд з батьківщини через політичне чи інші переслідування;

г)    воєнні — переселення з територій, де відбуваються воєнні дії;

д)    природні та екологічні - зміна місця проживання у зв’язку з несприятливими природними умовами, стихійним лихом, екологічними катастрофами.

ОСНОВНІ ВИДИ І НАПРЯМКИ МІГРАЦІЙНИХ ПОТОКІВ У СВІТІ. Нині майже 200 млн осіб проживають за межами країн свого народження, більшість з них — у розвинених країнах Західної Європи, Північної Америки, в Австралії. Приблизно кожний сьомий мешканець країн цих регіонів народився поза їх межами. Це результат активних міграційних процесів, що зумовлені переважно соціально-економічними причинами. Найбільше людей мігрує до США і Канади (переважно з країн Латинської Америки й Азії) та країн Західної Європи (з Азії, Північної Африки, країн колишнього СРСР).

Для міграційних процесів у сучасному світі характерні такі риси:

1)    водночас із традиційними економічними (у пошуках кращих умов життя) набули надзвичайно широкого поширення трудові міграції. Великі міжнародні ринки робочої сили сформувалися в Європі, Північній Америці, нафтодобувних країнах Перської затоки;

2)    різко зріс так званий відплив розуму' — міжнародні міграції висококваліфікованих фахівців. Спочатку вони були спрямовані в розвинені країни (США, Канаду, західноєвропейські) з країн, що розвиваються (Латинської Америки, Азії). Згодом зросла кількість країн, що «переманюють розум» (Ізраїль, Південна Африка, нафтодобувні Перської затоки), як і тих, що його «віддають» (колишні соціалістичні країни, вт. ч. Україна, Китай);

3)    дуже великих розмірів досягли міграції (як внутрішні, так і зовнішні) внаслідок національних і релігійних конфліктів, збройних зіткнень і громадянських воєн, з політичних причин. Вони охопили чимало країн і регіонів Азії (Палестина, Ірак, Сирія, Афганістан), Африки, колишнього СРСР (Грузія, Азербайджан, Молдова, Україна)',

4)    з’являється дедалі більше «екологічних біженців» з територій, непридатних для проживання: переселенці із зон радіоактивного забруднення (після аварій на АЕС - Чорнобильській в Україні, «Фукусіма» в Японії), територій, знищених виверженням вулканів, лісовими пожежами, наступом пустель, висиханням водойм (басейн Аральського моря), ураганами і повенями (місто Новий Орлеан у СШЛ) тощо;

5)    неабияких розмірів у світі набуває нелегальна міграція, яка є проблемою як для країн вселення мігрантів, так і для країн, через які пролягає їх шлях (транзитних країн). До них належить і Україна, через територію якої прямують у Європу численні мігранти з країн колишнього СРСР і Азії.

МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. Внутрішні міграції мешканців України є міжреііональними (міжобласними), міжрайонними та між окремими поселеннями. Серед останніх переважали напрямки із села у місто та з малого міста у велике (насамперед, до обласних центрів і столиці). До соціально-економічних і сімейно-побутових причин міграцій додалися, на жаль, екологічні, політичні та воєнні. Внаслідок цього з’явилася велика кількість внутрішніх переселенців із Чорнобильської зони, окупованої Росією АР Крим, непідконтрольних Україні територій і зони воєнних дій на сході країни (мал. 236).

Зовнішні міграції населення України до кінця XX ст. здебільшого поширювалися на інші республіки СРСР. З проголошенням незалежності нашої держави у 1991 р. географія зовнішніх міграцій суттєво урізноманітнилася. З економічних (насамперед трудових) мотивів люди виїжджали яку Росію, так і в країни Європи, Північної Америки. Серед емігрантів найвищою є частка чоловіків і молодих людей. Це вкрай негативно позначилося на демографічній ситуації і формуванні трудових ресурсів в Україні. Найбільш несприятливою була міграційна ситуація в Україні упродовж 1993 — 2003 рр., коли еміграція різко переважала над імміграцією. Останнім часом механічний приріст населення України є додатнім.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА. Тривала еміграція українців сприяла формуванню української діаспори в багатьох країнах світу. Діаспора — це розселення людей за межами своєї батьківщини. За різними оцінками, кількість осіб українського походження, які проживають поза межами України, становить від 10 до 20 млн осіб. Загалом вирізняють чотири хвилі формування української діаспори.

Перша еміграційна хвиля (з другої половини XIX ст. до Першої світової війни) мала трудові причини. У цей час українці з Галичини, Закарпаття, Буковини мігрували в СШЛ, Канаду, Бразилію, Аргентину, країни Західної і Центральної Європи. Вихідці з Право- і Лівобережної України оселилися у регіонах Російської імперії — Сибіру, Поволжі, на Далекому Сході.

Другу хвилю (між двома світовими війнами) склали політичні біженці і нові заробітчани. Чисельність українців (вихідців із Західної України) збільшилася у європейських країнах і Америці. З радянської частини України багато людей було вивезено у регіони Росії під час примусової колективізації та боротьби з українізацією.

Учасниками третьої хвилі (у перші роки після Другої світової війни) були здебільшого втікачі з Радянського Союзу, а також частина вивезених німецькими окупантами на примусові роботи людей (так званих переміщених осіб), які не захотіли повертатися на батьківщину'. Вони переселилися в Австралію, США, Канаду, Бразилію, Аргентину та інші країни. У Радянському Союзі географія української діаспори розширилася: водночас із примусовим переміщенням репресованого населення відбулися масові добровільні переселення молоді на новобудови та новоосвоєні цілинні землі (в Росію, Казахстан). Розселенню українців сприяла також «шлюбна міграція».

Діаспора у переклад і з грецької означає розсіяння.

Четверта хвиля еміграції з України розпочалася після розпаду СРСР. Вона зумовлена економічними маги вами і спрямована у розвинені країни Європи, сусідні країни, Північної Америки. Водночас з’явилися нові країни вселення українців - в Азії та Африці.

Розрізняють східну' українську' діаспору (в країнах колишнього СРСР) і західну (в країнах Європи і Західної півкулі). У східній діаспорі проживає щонайменше 5 млн українців (найбільше - в Росії у Казахстані, Молдові,

Білорусі), у західній - приблизно стільки ж (найбільше — у США, Канаді, Бразилії, Польщі, інших країнах Європи).

МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА. Масовий в’їзд іноземців на територію тієї чи іншої країни суттєво впливає на її соціально-економічне життя. Тому більшість країн, що приймають мі фантів, намагаються регулювати і контролювати міфаційні процеси за допомогою міграційної політики. Її заходами зокрема є:

—    запровадження в’їзду на свої території фудовим мі-фантам з визначеними спеціальностями, надання переваги високоосвіченим фахівцям, особам молодшого віку тощо (США,

Канада, Німеччина);

—    створення умов, що перешкоджають переходу' мі фантів у категорію постійних жителів (Японія, Об'єднані Арабські Емірати)',

—    сприяння інтефації імміфантів у середовище корінних народів (країни Європи).

В Україні наразі відсутня цілісна державна

політика щодо імміфантів, хоча її законодавче оформлення вкрай необхідне. Адже територія держави зазнає відчутного припливу іноземних фомадян, утому числі транзитних мі фантів, кількість яких зростає.

Під час четвертої хвилі еміграції вихідці з України (трудові і «шлюбні» мігранти) поселялися не тільки в країнах з давньою українською діаспорою, але й у тих, де присутність українців була дуже незначною (Італія, Іспанія, Греція, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Норвегія, Китай), і в країнах, де їх не було взагалі (Португалія, Ірландія, Ісландія, Об'єднані Арабські Емірати, Республіка Корея, Японія, Південна Африка, Намібія).

Порівняно з діаспорами інших народів світу, закордонні українці мають найбільшу кількість різних громадських об'єднань (близько 3 тис.). Найбільше їх у Канаді - майже тисяча осередків: політичних, культурно-освітніх, професійних (об'єднання лікарів, учителів, інженерів, адвокатів), жіночих, молодіжних тощо.

Діаспора - це розселення людей за межами своєї батьківщини.

Мііраційна політика — сукупність заходів, за допомогою яких країни намагаються регулювати в’їзд іноземців на свою територію.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.    Які показники характеризують механічний рух населення?

2.    Які існують види міграцій за спрямованістю та причинами виникнення?

3.    У які регіони і звідки спрямовані найбільші обсяги сучасних міграційних потоків у світі?

4.    Розкрийте особливості формування української діаспори.

5*. За картою (мал.) установіть регіони України, які прийняли найбільше внутрішньо перемішених осіб з окупованих територій — АР Крим і сходу країни. Спробуйте пояснити такий розподіл цих мігрантів по території України.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

У роки економічної кризи з України в пошуках роботи і кращої долі виїхала велика кількість українців. Обірунтуйте, які наслідки для нашої країни має така масова еміграція: група 1— позитивні наслідки; група 2 — негативні наслідки.

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Чи відомо вам щось про Світовий Конгрес Українців (СКУ) — міжнародне координаційне об’єднання українських громад у діаспорі? Дізнайтеся, коли його було засновано, українські організації із скількох країн світу він об’єднує. Який статус нині має СКУ в Організації Об’єднаних Націй і яку діяльність проводить на підтримку України?

ПРАКТИЧНА РОБОТА 11

1.    На початок року чисельність населення України становила 45 634 000 осіб. Обчисліть, якою вона стане на кінець року, якщо за цей рік у країні народилося 520 000 осіб, померло 662 000 осіб, виїхало з країни 14 500 осіб, в’їхало до неї 76 400 осіб.

2.    Використовуючи дані попереднього завдання і отриманий результат, обчисліть показники природного і механічного приросту' населення в країні за рік у %о (в розрахунку на 1000 осіб наявного населення в країні). Скористайтеся такими формулами:

а) для обчислення показника природного приросту (%<?)

б) для обчислення показника механічного приросту (%с\

Н — народжуваність (осіб), С — смертність (осіб),

І — імміграція (осіб), Е — еміграція (осіб),

Нас|серед| — середньорічна чисельність населення в країні (осіб),

Нас|поч| - чисельність населення в країні на початку року (осіб),

Нас|кін| — чисельність населення в країні на кінець року (осіб).

3. Знайдіть показник природного приросту населення в обласних реііонах України, якщо відомі показники народжуваності і смертності. Дані занесіть у таблицю і проаналізуйте їх.

Таблиця 11

4. Зробіть висновок про те, в яких регіонах України існує депопуляція населення.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 12

1.    Зіставте стате во-вікові піраміди населення України (див. мал. ... на с. ...) та Нігеру (мал.... на с....). Поясніть, чим відрізняються форми пірамід і про що це свідчить.

2.    Зробіть висновок про те, чи існує відповідність між формою піраміди і типом відтворення населення.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Бойко