§ 52. Мислення та свідомість мислення.

 Рецептори сенсорних систем людини сприймають численні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища. Подразнення рецепторів спричинюють утворення імпульсів, які надходять у кору великих півкуль головного мозку. Тут ці імпульси аналізуються та поділяються за значенням. Така діяльність кори великих півкуль головного мозку називається аналітичною.

З аналітичною діяльністю кори великих півкуль головного мозку тісно пов’язана її синтетична діяльність, яка полягає в об’єднанні, узагальненні, групуванні, порівнянні інформації, що надійшла до різних зон кори від сенсорних систем. Аналіз і синтез нерозривно пов’язані між собою і становлять єдиний, цілісний процес мислення.

Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення в мозку людини предметів об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Основними формами мислення є поняття про предмети та явища, судження про їх властивості та взаємозв’язки, які завершуються висновками.

Залежно від характеру та змісту завдань, які виконує людина, розрізняють такі види мислення, як наочне й абстрактне (за формою відображення дійсності); практичне й теоретичне (за характером проблем,

які розв’язуються); творче та репродуктивне (за ступенем новизни одержаного результату); інтуїтивне та розумово-логічне (за тривалістю) тощо.

Мислення людини здійснюється за допомогою мови, яка є засобом аналізу та усвідомлення предметів і явищ, виділення в них істотних ознак і властивостей та їх узагальнення.

СВІДОМІСТЬ. Найхарактернішою особливістю вищої нервової діяльності людини є свідомість, яка розвинулася внаслідок спільної діяльності з іншими людьми та оволодіння мовою. Свідомість є функцією головного мозку й забезпечує здатність людини виділяти себе з навколишнього світу та активно орієнтуватися в ньому. Завдяки свідомості людина відображує дійсність і свідомо регулює своє ставлення до предметів та явищ навколишнього середовища.

Свідомість — це такий специфічний стан головного мозку, коли знання, яким володіє людина, може бути передане іншим людям за допомогою слів, математичних символів, образів художніх творів, музики тощо.

Свідомість неможливо виміряти або навіть виявити за допомогою якогось приладу. Про наявність у людини свідомості свідчить її поведінка.

Свідомість не розвивається сама по собі як прояв природжених здібностей, а є кінцевим результатом тривалої взаємодії людини з навколишнім середовищем, перш за все — людським суспільством. Формування свідомості людини відбувається у процесі набуття нею життєвого досвіду та зростання кількості слів, якими вона користується (словарно-го запасу).

> Для діяльності кори великих півкуль головного мозку характерні аналітичні та синтетичні функції.

Процес узагальненого відбиття суттєвих властивостей предметів і явищ, їхніх зв’язків і відношень називається мисленням.

Існують різні типи мислення: наочне й абстрактне, практичне і теоретичне, творче та репродуктивне, інтуїтивне та розумово-логічне. Свідомість — специфічний стан головного мозку, коли знання, якими володіє людина, можуть бути передані іншим людям за допомогою слів, математичних символів тощо.

Виділяють два рівні свідомості: елементарну та високу.

Свідомість не розвивається сама по собі, а є результатом тривалої взаємодіїлюдини із суспільством.

Контрольні запитання

1.    Що називають свідомістю людини?

2.    У чому полягає значення свідомості?

3.    Які є критерії свідомості?

4.    Поміркуйте, чому рівень свідомості залежить від соціального середовища?

5.    Що потрібно робити, щоб досягти найвищого рівня свідомості?

6.    Які ознаки має поведінка людини з низьким рівнем свідомості? З високим рівнем свідомості?

Завдання

Поміркуйте і проведіть аналогію між поняттями та відгадайте відсутнє слово. Поясніть свою відповідь.

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Рибалко