Народна Освіта » Історія України » § 3. Слов’янські племінні союзи на території України

НАРОДНА ОСВІТА

§ 3. Слов’янські племінні союзи на території України

1. Розселення слов’ян на території України внаслідок Великого переселення народів.

2. Вплив природно-географічних умов на господарство та спосіб життя східних слов’ян.

3. Сусіди східних слов’ян.

1. РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВНАСЛІДОК ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ

Якими були наслідки Великого розселення слов’ян?

Складовою Великого переселення народів є Велике розселення слов’ян, що розгорнулося в середині І тисячоліття н.е.

Великим розселенням слов’ян називають сукупність переселень слов’янських племен під час Великого переселення народів на території Східної і Південно-Східної Європи.

Воно відбувалося на території Європи в VI-VII ст. На півдні слов’янські племена з’являються в Подунав’ї, у глибинних районах Балкан-ського півострова; на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Унаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на три мовно-культурні спільноти: східних, західних і південних слов’ян, з яких згодом виникли слов’янські народи.

У VII ст. східні слов’яни зосереджувалися на правому березі Дніпра. Протягом VII-VIII ст. вони активно розселялися на землях України, Білорусії та Росії. З писемних джерел, що підтверджені археологічними знахідками, ми дізнаємось про існування в VII-VIII ст. на території сучасної України семи союзів східнослов’янських племен. Сучасні дослідники підкреслюють, що ці союзи вже в VII ст. були єдиною етнокультурною1 спільнотою, яка вирізнялася з-поміж інших східнослов’янських племен.

У давні часи природними кордонами між племенами й основними транспортними шляхами були річки, назви яких вказані в літописах.

На основі тексту літопису випишіть у зошит назви східнослов’янських племінних союзів, визначте кордони розселення полян, древлян, сіверян, дулібів (волинян), хорватів, тиверців, уличів. Розкажіть на основі карти (с. 210), які східнослов’янські племена розселилися на територіях сучасних держав — сусідів України.

1 Етнокультурний — пов’язаний з культурою етносу-народу.

З давньоруського літопису «Повість временних літ»

Слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і назвалися дре-говичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами — од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота. Слов’яни ж, що сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем — словенами; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі, і назвалися сіверянами.

2. ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ НА ГОСПОДАРСТВО ТА СПОСІБ ЖИТТЯ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Як природно-географічні умови впливали на розвиток господарства та спосіб життя східних слов’ян?

Частина Європи, де розселилися східні слов’яни, — рівнинна, з великими річками та їхніми притоками, якими у давні часи найчастіше пересувалися люди. Найбільш значущі серед них Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай. Ці річки слов’яни використовували як водні торговельні шляхи, про що свідчать археологічні знахідки на їхніх берегах.

Клімат у середній смузі Східно-Європейської рівнини помірно континентальний: на зміну спекотному, короткому літу приходить довга, холодна і сніжна зима. Смуга лісостепу змінюється на території сучасної України степовою зоною — безлісою, але з родючими ґрунтами, придатними для землеробства.

Географічне розташування визначало господарську діяльність місцевого населення, особливості будівництва житла, одягу, побуту. Переважна більшість населення займалася землеробством.

Відповідно до природних умов, тут складалися різні системи землеробства. У широких степових зонах і частково в лісостепу існувала перелогова система: ділянки землі засівали протягом кількох років, а після виснаження ґрунту переходили («перекладалися») на нові ділянки. Орачі використовували рало з широколезим залізним наконечником, а також знаряддя плужного типу, що перевертали шмат ґрунту, відрізаючи його за допомогою чересла.

У лісовій смузі існувала вирубна система, яка передбачала, що в перший рік на визначеній земельній ділянці люди підрубували дерева, які згодом всихали. Наступного року сухі дерева підпалювали, таким чином звільняючи землю під засівання зерном. Здобрена деревним попелом ділянка землі упродовж двох-трьох років давала досить високий урожай. Згодом ґрунт виснажувався, і люди залишали цю територію й оселялися

на іншій, починаючи все спочатку. Основними знаряддями праці в лісовій смузі були: сокира, мотика, заступ і борона-суковатка. Збирали врожай серпами, а отримане зерно перед вживанням мололи на кам’яних зернотерках і в жорнах. У VII-VIII ст. ця система поступово замінюється орним землеробством.

Давні слов’яни вирощували переважно пшеницю, жито, просо, ячмінь, ріпу, а з технічних культур — льон і коноплю, з яких ткали полотно; займалися тваринництвом, здебільшого розведенням великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз. Додатковими видами господарської діяльності були полювання, найчастіше задля одержання теплого хутра тварин, рибальство і бортництво (бджільництво в давнину).

На основі речових джерел розкажіть про особливості сільського господарства східних слов’ян.

Важливе значення в житті слов’ян мали ремесла. Сьогодні відомо про велику кількість знарядь праці, ремісничої продукції, майстерень ремісників та поселень, жителі яких спеціалізувалися на певному виді ремесла. Найбільшого розвитку досягли металургія, ковальська та ювелірна справа, а також обробка каменю. У цих галузях працювали реміс-ники-професіонали.

У багатьох слов’янських поселеннях існували кузні. Про великий обсяг ковальського виробництва свідчить значна кількість залізних виробів, знайдених на територіях поселень: знаряддя сільського господарства, ремесла, предмети побуту, зброя тощо.

Селилися слов’яни переважно на берегах річок і озер. Обираючи місця для поселення, вони зважали на природні умови: наявність ґрунтів, придатних для землеробства, та луків для випасу худоби. Будівництво житла в них теж тісно пов’язувалося з природними та кліматичними умовами. У створенні житла найчастіше використовували матеріали місцевого походження, серед яких переважало дерево (північні землі) або камінь (південні території, Крим), глина тощо. У місцевостях із тривалою зимою зазвичай зводилися оселі, подібні до напівземлянок. Вони мали невелику площу (10-20 м2), що дозволяло їх краще обігрівати. Підлога в таких будинках робилася на метр-півтора нижче рівня землі, стіни й дах зводилися з дерева та обмазувалися глиною для збереження тепла. Усередині помешкання була глинобитна або кам’яна піч. Серед досліджених поселень ранніх слов’ян варто виділити Корчувате, Лютіж, Суботів, Канів.

Одяг і взуття виготовляли відповідно до кліматичних умов тих місцевостей, де вони проживали. Так, сорочки шили з тканого полотна (льон, конопля). Верхній одяг, який носили переважно в холодні пори року, виготовляли з вовни домашніх тварин (овець, кіз), хутра диких звірів, здобутих мисливцями.

На основі тексту та ілюстрацій розкажіть про окремі галузі господарства слов’ян.

1 — сучасна реконструкція слов’янського городища; 2 — залишки житла слов’ян Правобережжя Дніпра, VII ст.; 3 — вулики східних слов’ян;

4 — сільськогосподарська праця слов’ян (сучасний малюнок); 5 — вбрання полян, древлян і волинян (історична реконструкція 3. Васіної)

Спираючись на текст і карту (с. 210), укладіть таблицю.

На південному сході — у Прикаспії та Приазов’ї — у VIII-IX ст. сусідами східних слов’ян були тюркомовні племена хозарів, які ще в середині VII ст. створили державу Хозарський каганат (від тюрського «хакан» — великий хан). Ця держава контролювала значну територію з центром у пониззі річки Волги. Частина східнослов’янських племінних союзів деякий час перебувала в залежності від хозар і сплачувала їм данину.

Данина — податок, що збирався з підкорених племен продуктами і товарами.

Якими побачили хозар автори ілюстрацій? Спираючись на фрагмент письмового джерела, поясніть, до яких висновків намагався наблизити читачів літописець документа. Чи виглядає обґрунтованим висновок хозарських старців? Поясніть свою думку.

Про відносини полян із хозарами з «Повісті временних літ»

І знайшли їх хозари, коли вони сиділи в лісах на горах, і сказали хозари:

«Платіть нам данину». Поляни тоді, порадившись, дали їм от диму по мечу.

І понесли це хозари князеві своєму і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось, знайшли ми данину нову». А ті запитали їх: «Звідки?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Дніпровською». А ті запитали: «Що вони дали?» І вони показали меч, і мовили старці хозарські: «Недобра се данина, княже. Ми здобули її однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя обоюдо-гостре, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з наших земель».

На сході сусідом племінних об’єднань східних слов’ян була Волзька Булгарія — держава, яка існувала в VII-XIII ст. навколо злиття річок Волги й Ками.

Наприкінці IX ст. була заснована її столиця, у південному напрямку від сучасної Казані.

Пануючи в середній течії Волги, Волзька Булгарія контролювала торгівлю між Європою та Азією до часів Хрестових походів (коли з’явились інші торговельні шляхи). Процвітаюча столиця конкурувала за розмірами та багатством з найбільшими містами мусульманського світу.

На північному заході від східних слов’ян жили племена балтів — предки латишів і литовців. На півночі та північному сході проживали скандинави та угро-фінські племена. Східні слов’яни частково поглинули угро-фінські й балтські племена, решта залишалась їхніми північними та північно-східними сусідами.

На західних землях розмістилися пращури сучасних поляків, чехів, словаків. У західних слов’ян на території сучасної Польщі виникло декілька союзів племен (полян, віслян, мазовшан та ін.). Союзи західнослов’янських племен — словаків, моравів, чехів та інших — на початку IX ст. утворили Великоморавську державу, до складу якої входила частина Закарпаття, заселена білими хорватами.

На півдні сусідкою слов’ян була могутня Візантійська імперія зі столицею Константинополем. Імперські володіння поширювалися на Балканський півострів, Подунав’є, південь Криму, Малу Азію.

Імперія — могутня монархічна держава, що об’єднує різні народи й території.

У VII ст. на південь від Дунаю переселилися племена південних слов’ян. Разом із протоболгарами (попередниками болгар) слов’янські племена в 681 р. створили державу — Болгарію, що займала територію сучасної Північної Болгарії.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Що називають Великим розселенням слов’ян? Коли і як воно відбувалося?

2. Назвіть основні заняття східних слов’ян.

3. Які особливості способу їхнього життя?

4. Назвіть племена і народи, які сусідили зі східними слов’янами.

5. Схарактеризуйте рівень розвитку господарства східних слов’ян.

6. Які особливості побуту й характеру східних слов’ян відображає документ? Чи можна йому довіряти? Чому?

З порадника «Стратегікон» Візантійського імператора Маврикія (582-602 pp.) своїм полководцям

Племена слов’ян жодним чином не можна схилити до рабства або покори. Вони численні, легко витримують спеку, холод, дощ, нестачу їжі. Вони оселяються в лісах, на важкодоступних берегах рік і озер, влаштовують у своїх житлах багато виходів. Необхідні речі вони заривають у схованках, нічим зайвим відкрито не володіють. Воюють переважно в місцинах, порослих густим лісом, у тіснинах... Досвідчені в переправі через ріки. Захоплені зненацька, пірнають глибоко під воду. При цьому тримають у роті порожні тростини, які дістають поверхні води. Самі ж, лежачи на дні водойми, крізь них дихають.

Домашнє завдання

1. Назвіть племінні союзи східнослов’янських племен та покажіть на карті (с. 210) місця розселення.

2. Що таке данина?

3. Опишіть побут східних слов’ян.

4. Наведіть приклади впливу природно-географічних умов на спосіб життя слов’ян.

5. Схарактеризуйте відносини східних слов’ян із сусідами.

Історичний калейдоскоп

Сьогодні чимало вчених й аматорів-ентузіастів намагаються практично вивчити міжнародні торговельні маршрути раннього Середньовіччя, здійснюючи спроби проходження старовинних річкових шляхів. Так, у 1996 р. шведська нау-ково-дослідна експедиція на реконструкції дав-ньоскандинавського судна — лодії «Айфур», пройшла ділянку волоків між річками Ловать і Дніпро.

Судно ставили на саморобні колеса і 12 членів екіпажу тягнули його цугом (тобто за допомогою людської сили). Упродовж дня учасники експедиції проходили 20-25 км. Таким чином підтвердили можливість переходу з однієї річки до іншої шляхом перетягування (переволоки) судна.

Місця давніх волоків залишились у назвах українських населених пунктів: Волочиськ, Під-волочиськ тощо.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Гупан, Смагін, Пометун

Категорія: Історія України

Автор: admin от 2-10-2015, 19:30, посмотрело: 15441